ультура > ќсобливост≥ культури ¬≥зант≥њ

Ќаука в середн≥ в≥ки була в основному книжною спра≠вою. ¬она спиралась, головним чином, на абстрактне мис≠ленн¤ ≥ лише незначною м≥рою на експеримент, оск≥льки ще не ставила перед собою прагматичноњ мети, не втруча≠лас¤ у природний х≥д под≥й, а намагалас¤ зрозум≥ти св≥т у процес≥ спогл¤данн¤. ¬ науц≥ вид≥л¤ли чотири напр¤мки. ѕерший Ч ф≥зико-космолог≥чний, ¤дром ¤кого було вченн¤ про рух на основ≥ натурф≥лософ≥њ ар≥стотел≥зму; в≥н об'Їдну≠вав сукупн≥сть ф≥зичних, астроном≥чних ≥ математичних знань, що п≥дготували √рунт дл¤ розвитку математичноњ ф≥зики Ќового часу. ƒругий Ч вченн¤ про св≥тло: оптика у вузькому розум≥нн≥ була частиною загальноњ доктрини Ч "метаф≥зики св≥тла", що випливало ≥з засад неоплатон≥з≠му. “рет≥й Ч наука про живе: цей напр¤мок охоплював комплекс питань про душу ¤к джерело рослинного, тварин≠ного ≥ людського житт¤, в дус≥ ф≥лософ≥њ јр≥стотел¤. „ет≠вертий напр¤мок стосувавс¤ астролого-медичних знань, у тому числ≥ алх≥м≥њ.

÷ентрами середньов≥чноњ медицини були ун≥верситети. Ћ≥кар≥, ¤к≥ викладали в них, часто належали до монаших орден≥в. ƒогматичними в медицин≥ вважалис¤ твори л≥кар≥в античност≥ √≥ппократа та √алена, основн≥ думки ¤ких вив≠чалис¤ напам'¤ть ≥ п≥д час диспут≥в коментувалис¤. ¬ ун≥≠верситетах «ах≥дноњ ™вропи розвивалас¤ схоластична ме≠дицина, ≥стиною в науц≥ загалом було те, що написане, а не досл≥джене. „ерез це в зах≥дноЇвропейськ≥й медицин≥ по≠р¤д ≥з засобами, здобутими практикою, часто використо≠вувались ≥ так≥, застосуванн¤ ¤ких випливало ≥з вказ≥вок алх≥м≥њ чи астролог≥њ.

ƒл¤ медицини середн≥х в≥к≥в характерн≥ складн≥ л≥карськ≥ прописи. ‘армаколог≥¤ була безпосередньо зв'¤зана з алх≥≠м≥Їю. „исло ≥нгред≥Їнт≥в в одному рецепт≥ доходило до де≠к≥лькох дес¤тк≥в. ќсобливе м≥сце серед л≥к≥в займали про-тиотруйн≥ засоби: так званий тер≥ак (в основному Ч зм≥њне м'¤со), а також м≥тридат (опал). “ер≥ак вважавс¤ також за≠собом проти вс≥х внутр≥шн≥х захворювань. ÷≥ засоби були дуже дорогими, њх виготовленн¤ в≥дбувалос¤ публ≥чно, з великою урочист≥стю ≥ в присутност≥ представник≥в влади.

–озтин труп≥в, ¤кий м≥г спри¤ти розширенню медичних знань, суворо заборон¤вс¤. Ћише час в≥д часу окремим ун≥≠верситетам дозвол¤лос¤ робити так≥ розтини, але це регу≠лювалос¤ законом ≥ трапл¤лос¤ так, що прот¤гом року роз≠тинали лише один труп (або й нав≥ть один за п'¤ть рок≥в). “ак, у ¬≥денському ун≥верситет≥ за 94 роки (з 1404 по 1498 рр.) було препаровано лише 9 труп≥в. ” 1316р. ћон-д≥но де Ћучч≥ склав п≥дручник з анатом≥њ, проте обмежен≥ можливост≥ анатом≥чних досл≥джень призвели до того, що книга ¤вл¤ла в основному не зовс≥м досконалий переклад твору √алена. “а ц¤ обставина не перешкодила викорис≠товувати п≥дручник при вивченн≥ анатом≥њ прот¤гом двох стол≥ть.

—ередн≥ в≥ки на «аход≥ ≥ —ход≥ характеризуютьс¤ таким ¤вищем, ¤ке не було в≥доме стародавньому св≥тов≥, ¤к еп≥≠дем≥њ. —ередньов≥чн≥ пандем≥њ часто називали загальним терм≥ном Ч мор (досл≥вно "чума"). ѕроте, суд¤чи з опис≥в, ¤к≥ збереглис¤, мором називали р≥зн≥ захворюванн¤: чуму, тиф, в≥спу, дизентер≥ю та ≥н.

Ўироке розповсюдженн¤ прокази (п≥д ц≥Їю назвою розум≥лас¤ низка шк≥рних захворювань, зокрема ≥ сиф≥л≥с) спонукало до створенн¤ ордена св. Ћазар¤. «в≥дси ≥ назва заклад≥в дл¤ прокажених Ч лазарети. ƒл¤ боротьби з про≠казою були прийн¤т≥ й ≥нш≥ заходи, зокрема: хвор≥ носили роги, дзв≥нки, ¤к≥ служили сигналом дл¤ здорових, також б≥л¤ м≥ських вор≥т вартов≥ перев≥р¤ли перехожих, затриму≠ючи п≥дозр≥лих на ц≥ хвороби. ƒл¤ боротьби з еп≥дем≥¤ми в торгових м≥стах створюютьс¤ карантини (досл≥вно Ч со-рокаденки), де проходили ≥зол¤ц≥ю ек≥паж≥ суден, а також ввод¤тьс¤ посади м≥ських л≥кар≥в, ¤к≥ виконували головним чином нагл¤дацьк≥ протиеп≥дем≥чн≥ функц≥њ. —тац≥онарн≥ л≥кувальн≥ заклади виникають у VIЧVII ст. здеб≥льшого при монастир¤х (богод≥льн≥). ћонахи л≥кували в основному травами ≥ молитвами, хоча трапл¤лись серед них ≥ талано≠вит≥ л≥кар≥.

—еред галузей практичноњ медицини в зв'¤зку ≥з багато-численними в≥йнами розвиток одержала х≥рург≥¤, ¤кою займалис¤ не ст≥льки вчен≥-л≥кар≥, ¤к костоправи ≥ ци≠рульники.

Ќайв≥дом≥шим х≥рургом XVI ст. був француз јмбруаз ѕаре, ¤кий також вийшов ≥з в≥йськових цирульник≥в.

Ќезважаючи на р≥зноман≥тн≥ заборони ≥ перешкоди, ¤к≥ ≥снували на шл¤ху розвитку науки в середн≥ в≥ки, медици≠на дос¤гла певного р≥вн¤, що було зумовлено потребами сусп≥льного розвитку.

4. Ћ≥тература XIIЧXIII ст. мала переважно викриваль≠не спр¤муванн¤ щодо ≥снуючих пор¤дк≥в. ќсобливе м≥сце займала поез≥¤ вагант≥в (в≥д н≥мецького Ч брод¤ч≥ люди), ¤к≥ вперше з'¤вились у Ќ≥меччин≥ ≥ ‘ранц≥њ. “ворч≥сть вагант≥в була в≥льнодумною, бешкетною, а отже дуже далекою в≥д аскетичних ≥деал≥в середньов≥чч¤ Ч вони осп≥вували безтурботн≥ веселощ≥, в≥льне житт¤, викривали зажерлив≥сть католицького духовенства.

” XIЧXII ст. сформувавс¤ героњчний епос. Ќайб≥льш в≥домим твором цього жанру у ‘ранц≥њ стала "ѕ≥сн¤ про –оланда", у ¤к≥й п≥дступн≥й зрад≥ протиставл¤Їтьс¤ патр≥о≠тична в≥рн≥сть. «адл¤ свого сеньйора головний герой гото≠вий витерп≥ти велик≥ стражданн¤ ≥, нав≥ть, в≥ддати своЇ житт¤. ¬идатною пам'¤ткою н≥мецького героњчного епосу Ї "ѕ≥сн¤ про Ќ≥белунг≥в", у ¤к≥й розпов≥даЇтьс¤ про заги≠бель Ѕургундського корол≥вства п≥д ударами гун≥в у 437 р., звеличуютьс¤ лицарськ≥ звичањ Ќ≥меччини XII ст. ћораль≠но-етичний образ лицар¤ над≥л¤вс¤ рисами, ¤к≥ можуть бути визнан≥ загальнолюдськими моральними ц≥нност¤ми, Ч лицар повинен молитись, уникати гр≥ха, пихатост≥ та не≠г≥дних вчинк≥в, захищати вд≥в ≥ сир≥т, воювати лише за справедливу справу.

ѕри дворах сеньйор≥в з'¤вилас¤ куртуазна поез≥¤, що прославл¤ла ≥нтимн≥ почутт¤ ≥ культ служ≥нн¤ "прекрасн≥й дам≥". ÷ей культ займав центральне м≥сце у творчост≥ тру≠бадур≥в Ч провансальських поет≥в, серед ¤ких були ≥ ли≠цар≥, ≥ велик≥ феодали, ≥ прост≥ люди. ѕоез≥њ трубадур≥в властива р≥зноман≥тн≥сть жанр≥в: п≥сн≥ любовн≥, л≥ричн≥, пол≥тичн≥, п≥сн≥, ¤к≥ висловлюють тугу з приводу смерт≥ ¤когось сеньйора. ¬еликою попул¤рн≥стю користувалис¤ й куртуазн≥ романи з таЇмничими пригодами, зачарованими людьми, чудотворними ¤вищами тощо.

’арактеризуючи середньов≥чне образотворче мистецтво, треба п≥дкреслити його стильов≥ особливост≥, ¤к≥ д≥стали найб≥льший про¤в у церковн≥й арх≥тектур≥ ≥ скульптур≥. « час≥в  арла ¬еликого виробл¤Їтьс¤ так званий романський стиль: монастирськ≥ церкви нагадують фортец≥ з малими ≥ вузькими в≥кнами, приземленими колонами, масивними вежами. ¬се багатство скульптурних зображень зосереджено на головному фасад≥ ≥ в середин≥ в≥втар¤, розташованого на узвишш≥. ¬се, разом уз¤те, повинно демонструвати цер≠ковну могутн≥сть, велич духовного кл≥ру ≥ породжувати в людин≥ усв≥домленн¤ власного безсилл¤ ≥ н≥кчемност≥.

” друг≥й половин≥ XII ст. на «аход≥, перш за все у п≥в≠н≥чн≥й ‘ранц≥њ, народжуЇтьс¤ ≥нший арх≥тектурний стиль Ч готичний. ƒл¤ готики характерне устремл≥нн¤ споруди вго≠ру за рахунок гострих стр≥лчастих шпил≥в, у ст≥нах Ч ве≠личезн≥ в≥кна з кольоровим, мальовничо розписаним склом (в≥тражами). „исленн≥ гостроконусн≥ арки, багатство скуль≠птур, пишних оздоб Ч усе це надавало готичним соборам ( афедральний у Ћьвов≥, собори в јм'Їн≥, ѕариж≥,  ельн≥) динам≥чност≥, пробуджувало рел≥г≥йно-м≥стичн≥ почутт¤. √отичний стиль використовувавс¤ ≥ в св≥тських будовах.

“аким чином, у надрах середньов≥чч¤ була нагромаджена величезна духовно-культурна енерг≥¤, ¤ка спри¤ла ¤скра≠вому спалахов≥ людського ген≥¤ в часи ¬≥дродженн¤ ≥ –е≠формац≥њ.

1	2	3

Ќазва: ќсобливост≥ культури ¬≥зант≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4673 прочитано)