ультура > ќсобливост≥ культурноњ еволюц≥њ —тародавнього —ходу

ќсобливост≥ культурноњ еволюц≥њ —тародавнього —ходу

ѕлан

¬ступ

1. «агальна характеристика культури —тародавнього ™гипту.

2.  ультура ћесопотам≥њ (ѕередньоњ јз≥њ).

3. ќсобливост≥ культури —тародавньоњ ≤нд≥њ.

4.  ультура —тародавнього  итаю.

¬исновки

¬—“”ѕ

Ќахил до художньоњ д≥¤льност≥ людина ви¤вила на зор≥ свого ≥снуванн¤. “ворч≥сть стала дл¤ нењ могутн≥м за≠собом п≥знанн¤ навколишнього св≥ту ≥ важливим фактором подальшого розвитку.

ѕерш≥ кроки образотворчого мистецтва припадають на епоху п≥знього палеол≥ту (в≥д грец. "палеос" Ч давн≥й ≥ "л≥тос" Ч кам≥нь), тобто на п≥зн≥й пер≥од давньокам'¤ного в≥ку. ” пер≥оди кам'¤ного в≥ку, так зван≥ ќр≥нь¤к (40- 30 тис. рок≥в до н.е.), —олютре (20-15 тис. рок≥в до н.е.), ћадлен (15-10 тис. рок≥в до н.е.), перв≥сн≥ люди залиша≠ли своњ у¤вленн¤ про реальний св≥т на скел¤х ≥ ст≥нах пе≠чер у вигл¤д≥ малюнк≥в, у р≥зьбленн≥ по каменю ≥ к≥стц≥, у рельЇфах ≥ кругл≥й скульптур≥.

ƒо найдавн≥ших зображень належать в≥дбитки людських рук, контурн≥ малюнки тварин (зокрема, олен¤, бика, кон¤, ведмед¤), а також переплетенн¤ хвил¤стих л≥н≥й.  ультура ор≥нь¤кського пер≥оду представлена ≥ першими пам'¤тка≠ми круглоњ скульптури.

¬ епоху —олютре спостер≥гаЇтьс¤ певний прогрес у ху≠дожньому п≥знанн≥ св≥ту. ѕостат≥ тварин малюютьс¤ б≥льш ч≥тко ≥ впевнено.

¬исокого мистецького р≥вн¤ дос¤гають розписи в печерах ‘он де √ом (‘ранц≥¤),  аст≥льйо (≤спан≥¤).

–озкв≥т мистецтва палеол≥ту припадаЇ на епоху ћадлена. ѕерв≥сн≥ художники малюють коней, що скачуть, чорних бик≥в, кор≥в з тел¤тами, поранених б≥зон≥в ≥ носорог≥в. Ќай≠б≥льш в≥дом≥ розписи цього пер≥оду знаход¤тьс¤ в печерах јльтам≥ра (≤спан≥¤), Ћаско,  омбарель (‘ранц≥¤) та ≥нших.

Ќовий етап розвитку перв≥сного мистецтва спостер≥гаЇть≠с¤ в пам'¤тках середньокам'¤ного в≥ку Ч мезол≥ту (X-VII тис. до н.е.). ” цей час людина винайшла лук ≥ стр≥ли.

Ќаскельне мистецтво мезол≥ту даЇ ¤скрав≥ зразки бага≠тоф≥гурних динам≥чних сцен: в≥йськових д≥й, колективного полюванн¤, збиранн¤ меду тощо.

Ќовокам'¤на епоха, або неол≥т (VI-IV тис. до н.е.), наступний, б≥льш високий щабель у розвитку людства. ” цей час виникаЇ скотарство, землеробство, гончарство.

« епохи неол≥ту залишилис¤ малюнки, вис≥чен≥ на ске≠л¤х, ¤к≥ зображають р≥зних зв≥р≥в; надал≥ розвиваЇтьс¤ скульптура; стаЇ попул¤рним оздобленн¤ домашнього на≠чинн¤. ƒо найб≥льш ¤скравих приклад≥в художньоњ куль≠тури даного пер≥оду належать наскельн≥ зображенн¤ в рай≠он≥ р≥ки јнгари, в ”збекистан≥, ≤спан≥њ та ≥нших м≥сц¤х.

Ўедевром неол≥ту вважаЇтьс¤ трип≥льська культура (верхн¤ теч≥¤ ƒн≥пра), характерною особлив≥стю ¤коњ Ї ≥нтенсивний розвиток круглоњ скульптури ≥ керам≥ки. “рип≥льський посуд оздоблений геометричним орна≠ментом.

” наступний пер≥од Ч в≥к м≥д≥ Ч бронзи Ч створюютьс¤ мегал≥тичн≥ (з великих камен≥в) споруди. ÷≥ пам'¤тки за будовою ≥ формою под≥л¤ютьс¤ на три типи: менг≥ри Ч вертикально встановлен≥ брили, ¤к≥ ≥нод≥ утворюють алењ; дольмени Ч кам'¤н≥ брили, поставлен≥ вертикально ≥ пе≠рекрит≥ плитою (вони дещо нагадують житло); кромлехи Ч кола з вертикально розм≥щених камен≥в. ћегал≥тичн≥ спо≠руди де¤к≥ вчен≥ схильн≥ пов'¤зувати з культом поховаль≠них ритуал≥в.

«ал≥зний в≥к (II-≤ тис. до н.е.) Ї останн≥м у цикл≥ роз≠витку перв≥сного мистецтва ≥ початком процесу розкладу перв≥снообщинного ладу. Ќа територ≥њ колишнього —–—– знайдено велику к≥льк≥сть пам'¤ток ск≥фськоњ культури, в «ах≥дн≥й ™вроп≥ Ч гальштатськоњ.

1. «ј√јЋ№Ќј ’ј–ј “≈–»—“» ј  ”Ћ№“”–»

—“ј–ќƒј¬Ќ№ќ√ќ ™√»ѕ“”

 ультура —тародавнього ™гипту, що бере св≥й ви≠ток з III тис. до н.е. (оф≥ц≥йна верс≥¤), Ї одн≥Їю з найста≠р≥ших ≥ ун≥кальних культур —ходу.

” стародавн≥х Їгипт¤н, ймов≥рно, вперше в ≥стор≥њ куль≠тури ми знаходимо високий розвиток почутт¤ краси. ™гип≠т¤ни прагнули надати краси ус≥м предметам. ѕроте вони не виготовл¤ли чудов≥ реч≥ виключно заради њхньоњ краси. ¬с≥ предмети служили ¤к≥йсь практичн≥й потреб≥.

—тародавн≥й ™гипет став, в≥рог≥дно, батьк≥вщиною св≥то≠воњ рел≥г≥њ та естетики. ќбожнена сон¤чна кул¤ пост≥йно вважалась стародавн≥ми Їгипт¤нами вищим благом та ви≠щою силою. —онце ≥ життЇва сила, св≥тло й краса з пра≠давн≥х час≥в ототожнювалис¤ в Їгипетськ≥й культур≥, були життЇдайними печатками земного житт¤.

ќсновними п≥двалинами Їгипетськоњ культури Ї в≥ра у в≥чне житт¤, особисте безсмерт¤. —тародавн≥ Їгипт¤ни дуже ц≥нували щаст¤, а також насолоди й ут≥хи, вважаючи њх найвищою земною метою. ∆итт¤ ≥ його ц≥нност≥ наст≥льки поважалис¤, що переходили в "загробний св≥т", у ¤кому люди, за власною у¤вою, мали вести таке ж житт¤, ¤к ≥ на земл≥.

ѕроте Їгипетська культура розвивалас¤ дуже пов≥льно, ¤вл¤ючи типовий зразок заст≥йноњ давньосх≥дноњ культури.

’ронолог≥чними рамками стародавност≥ Їгипетськоњ культури Ї приблизно III тис. до н.е. Ч IV ст. н. е. ¬она под≥л¤Їтьс¤ на п'¤ть пер≥од≥в: 1) —тародавнього царства (III тис. до н.е. Ч XXIII ст. до н.е.); 2) —ереднього царства (XXI-XVIII ст. до н.е.); 3) Ќового царства (XVI-XI ст. до н.е.); 4) ѕ≥знього царства (≤ тис. до н. е. Ч IV ст. до н. е.); 5) ≈лл≥нський ≥ –имський пер≥оди (IV ст. до н.е. Ч ”ст.н.е.).

ћистецтво —тародавнього ™гипту розвивалос¤ понад 6 тис. рок≥в. ƒивовижн≥ пам'¤тки арх≥тектури, скульптури, живопису, декоративно-прикладного мистецтва зберегли до наших дн≥в ≥стор≥ю цив≥л≥зац≥њ у долин≥ Ќ≥лу. ¬они ≥ сьогодн≥ вражають досконал≥стю форм ≥ конструкц≥й, реал≥стичною достов≥рн≥стю, високим р≥внем художньоњ майстерност≥.

™гипетський народ створив багату л≥тературу, ¤ка мала в подальшому вплив на античну та арабську л≥тератури. јвто≠ритет Їгипетськоњ науки, зокрема математики, астроном≥њ, медицини, географ≥њ, ≥стор≥њ, у стародавньому св≥т≥ був досить питомим.

’удожн¤ культура —тародавнього ™гипту в≥дбила роз≠виток класових взаЇмин рабовласницького сусп≥льства. ” н≥й знайшли в≥дображенн¤ разюч≥ контрасти м≥ж соц≥аль≠ним становищем могутнього володар¤, нам≥сника Ѕога на земл≥ Ч фараона, землевласницькоњ верх≥вки, служител≥в рел≥г≥њ Ч жерц≥в та простих труд≥вник≥в Ч землероб≥в, мис≠ливц≥в, буд≥вельник≥в, гончар≥в.

ћистецтво —тародавнього ™гипту було надзвичайно залежним в≥д рел≥г≥њ, ≥ це значною м≥рою упов≥льнювало його розвиток.  ультов≥ догмати вимагали канон≥зац≥њ ху≠дожн≥х образ≥в, суворого насл≥дуванн¤ усталеним зразкам. “а попри все прот¤гом тривалого пер≥оду Їгипетська ху≠дожн¤ культура розвивалась, в≥дбиваючи ≥ нов≥ вимоги часу, ≥ боротьбу р≥зних соц≥альних верств.

ѕров≥дним видом мистецтва —тародавнього ™гипту була арх≥тектура, а вс≥ ≥нш≥ види певним чином залежали в≥д нењ.

ћонументальн≥сть форм Ч ось що перш за все впадаЇ у в≥ч≥ при знайомств≥ ≥з самобутньою Їгипетською культурою. √ранд≥озн≥сть арх≥тектури царських поховань визначала стиль скульптури, ст≥нопису, ¤к≥ складають Їдиний ан≠самбль з арх≥тектурним комплексом.

ѕопередницею п≥рам≥ди була так звана мастаба Ч ка≠м'¤на чи цегл¤на споруда пр¤мокутноњ форми. « часом прагненн¤ вир≥знити з-пом≥ж ≥нших поховань царське веде до зб≥льшенн¤ розм≥р≥в похованн¤ Ч спочатку в периметр≥, а пот≥м ≥ по вертикал≥. ќдн≥Їю ≥з перших споруд, де ви¤≠вилас¤ ц¤ тенденц≥¤, Ї п≥рам≥да фараона ƒжосера на р≥внин≥ —аккара (XXVIII ст. до н.е.). њњ конструкц≥¤, зав≠вишки 60 м, складаЇтьс¤ з к≥лькох пр¤мокутник≥в, зведе≠них один на одного Ч в≥д найб≥льшого до найменшого. ¬≥к цього велетн¤ монументальност≥ 4700 рок≥в. «берег≠лос¤ ≥м'¤ творц¤ самоњ гранд≥озноњ будови, зодчого ≤мхо-тепа Ч арх≥тектора, астронома ≥ л≥кар¤.

Ќа¤вною ≥люстрац≥Їю ≥стор≥њ Ї п≥рам≥ди поблизу √≥зи, ¤к≥ дають повне у¤вленн¤ про характер ≥ розмах Їгипетсь≠кого поховального буд≥вництва пер≥оду —тародавнього цар≠ства. ¬еличезн≥ гробниц≥ фараон≥в IV династ≥њ ’еопса, ’ефрена, ћ≥кер≥на Ч пам'¤тники прац≥ сотень тис¤ч раб≥в Ч височать серед п≥щаноњ пустел≥ неподал≥к в≥д  ањра.

÷ьому арх≥тектурному комплексу, до складу ¤кого вхо≠д¤ть, кр≥м трьох п≥рам≥д, колосальний сф≥нкс, ритуальн≥ храми та численн≥ п≥рам≥ди-супутниц≥, де поховано родич≥в фараона ≥ знат≥, властив≥ ч≥ткий ритм ≥ сувора геометр≥¤.

Ќайб≥льш гранд≥озною за параметром та площею в √≥з≥ Ї п≥рам≥да ’еопса, побудована арх≥тектором ’ем≥уном. ¬исо≠та њњ без шпилю 143,2 м. —кладена п≥рам≥да з 2 300 000 кам'¤≠них брил вагою по 2,5 т кожна.

” —тародавньому ™гипт≥, ¤к ≥ в усьому стародавньому св≥т≥, обожнювали сили природи. ѕ≥сл¤ розливу Ќ≥лу зм≥на засухи розкв≥том рослинност≥ сприймалас¤ ¤к воскрес≥нн¤ бога рослинного св≥ту ќс≥р≥са. ћ≥ф про чудесне воскрес≥нн¤ його породив в≥руванн¤ людей у загробне житт¤, ¤ке, у свою чергу, зумовило виникненн¤ й розвиток портретноњ скульптури. ¬важалос¤, що душа померлого може перебувати в його скульптурному зображенн≥. ќсь чому пор¤д з мум≥ф≥кац≥Їю труп≥в у ™гипт≥ значно поши≠ривс¤ звичай ставити в м≥сц¤х похованн¤ статуњ.

ƒавньоЇгипетську скульптуру характеризуЇ високий ступ≥нь розвитку, незважаючи на сувор≥ рел≥г≥йн≥ канони.

—тату¤м властива симетричн≥сть ф≥гур, статичн≥сть поз, спок≥йна зосереджен≥сть обличч¤. ¬се це ми спостер≥гаЇ≠мо в зображенн≥ фараона ’ефрена. ‘ронтальне положен≠н¤ статуњ, узагальнен≥сть форм, обличч¤, позбавлене афек≠тац≥њ, погл¤д, спр¤мований вдалеч≥нь, Ч так≥ риси скульп≠тури продиктован≥ культовими вимогами, з покол≥нн¤ в покол≥нн¤ залишаючись характерними ознаками Їгипетсь≠коњ пластики. ™гипетськ≥ скульптори прекрасно волод≥ли техн≥чними можливост¤ми р≥зних матер≥ал≥в: гран≥ту, але≠бастру, п≥щанику, дерева, м≥д≥ тощо.

ѕро високий р≥вень скульптури св≥дчать портретн≥ ста≠туњ фараон≥в IV династ≥њ ƒжедефра, ћ≥кер≥на, Ўепсескфа. ќсновна думка, ¤ку прагнули донести творц≥ р≥зц¤, Ч зобразити фараона ¤к вт≥ленн¤ бога. —кульптури в≥дзнача≠ютьс¤ точним в≥дтворенн¤м пропорц≥й натури ≥ прекрас≠ним моделюванн¤м форм.

1	2	3	4

Ќазва: ќсобливост≥ культурноњ еволюц≥њ —тародавнього —ходу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (7964 прочитано)