ультура > ќсобливост≥ культурноњ еволюц≥њ —тародавнього —ходу

«начних усп≥х≥в мистецтво Ўумеру дос¤гло в галуз≥ ху≠дожнього ремесла (виготовленн¤ вироб≥в ≥з золота, ср≥бла, кольорових камен≥в).

” друг≥й половин≥ III тис. до н. е. в результат≥ безперервних в≥йн б≥льша частина ћежир≥чч¤ потрапл¤Ї в залежн≥сть в≥д м≥с≠та јккада. …ого цар —аргон називав себе "царем чотирьох стор≥н св≥ту" ≥ прагнув об'Їднати вс≥ земл≥ в державу. ” сере≠дин≥ XIX ст. був розкопаний гранд≥озний палацовий комплекс, завд¤ки ¤кому археологи п≥зн≥ше встановили, що це залишки древнього м≥ста ƒур-Ўаррук≥на, збудованого —аргоном II.

јккадське мистецтво, у пор≥вн¤нн≥ ≥з шумерським, в≥дзна≠чаЇтьс¤ б≥льшою досконал≥стю у в≥дтворенн≥ реальних форм. ”¤вленн¤ про нього даЇ стела на честь перемоги цар¤ Ќарам-с≥на над г≥рськими племенами. Ќев≥домий майстер ≥з знанн¤м справи в≥дтворюЇ людськ≥ постат≥, в≥льно розм≥щуючи њх на пло≠щин≥ камен¤. ÷ар¤ в≥н зобразив у короткому од¤з≥, що дало змогу п≥дкреслити будову людського т≥ла. «а Ќарамс≥ном п≥дн≥маЇтьс¤ в гори його в≥йсько, рухи чолов≥к≥в життЇво пе≠реконлив≥. јвтор застосовуЇ в композиц≥њ елементи пейзажу.

ѕ≥сл¤ розпаду јккадського царства (XXIII-XXII ст. до н.е.) нове п≥днесенн¤ пережили п≥вденношумерськ≥ м≥ста Ћагаш ≥ ”р.

«береглос¤ к≥лька статуй правител¤ Ћагаша √удеа, що стоњть або сидить у молитовн≥й поз≥. —татуњ в≥дзначаютьс¤ монументальн≥стю, портретною схож≥стю, високим техн≥чним р≥внем виконанн¤. Ќа увагу заслуговуЇ ≥ ж≥ноча мар≠мурова голова з очима, ≥нкрустованими л¤п≥с-лазур'ю (м≥нерал синього кольору), виконана майстром з ”ра.

Ќа початку II тис. до н.е. значно зростаЇ роль ¬авилона. ” цей пер≥од особливо зм≥цнюЇтьс¤ рабовласництво, обожествл¤Їтьс¤ влада цар¤. «а ’аммурап≥ (1792-1750 рр. до н.е.) ≥нтенсивно розвиваютьс¤ наука, л≥тература, мистецтво.

ќдним з кращих скульптурних пам'¤ток цього пер≥оду Ї рельЇф ≥з зображенн¤м бога сонц¤ ≥ правосудд¤ Ўамаша, що вручаЇ царю ’аммурап≥ символи влади.

ѕро зростанн¤ на початку II тис. до н.е. культури ≥ мис≠тецтва ѕередньоњ јз≥њ св≥дчать розкопки сучасного ¬авилону м≥ста ћар≥. ¬еликий палац ≥з службовими ≥ житловими при≠м≥щенн¤ми, Їдин≥ вц≥л≥л≥ пам'¤тки давньовавилонського на≠ст≥нного живопису культового значенн¤, статуетки, рельЇ≠фи Ч усе це ¤скраво св≥дчить, що мистецтво у т≥ далек≥ часи в≥д≥гравало значну роль у житт≥ сусп≥льства.

Ќовий злет могутност≥ ¬авилона припадаЇ на VII-VI ст. до н.е. «а цар¤ Ќавуходоносора II (605-562 до н. е.) у сто≠лиц≥ зд≥йснюЇтьс¤ велике буд≥вництво. ƒо найв≥дом≥ших пам'¤тник≥в цього пер≥оду належать з≥курат заввишки 90 м, ¤кий п≥зн≥ше одержав назву ¬авилонськоњ башти, ≥ один з трьох царських палац≥в, де знаходилис¤ знаменит≥ "вис¤ч≥ сади —ем≥рам≥ди" Ч зелен≥ насадженн¤ на штучних тера≠сах, зроблен≥ за наказом цар¤ у подарунок улюблен≥й дру≠жин≥. ¬≥дома також кам'¤на брама ≤штар, прикрашена багатокольоровою глазур'ю ≥з багатьма рельЇфними зобра≠женн¤ми диких зв≥р≥в ≥ фантастичних ≥стот.

«начну роль в ≥стор≥њ ѕередньоњ јз≥њ на початку ≤ тис. до н.е. в≥д≥грала јссир≥¤, що вела безперервн≥ загарбницьк≥ в≥йни на —тародавньому —ход≥.

ѕров≥дним видом мистецтва була арх≥тектура. јссир≥й≠ськ≥ цар≥ особливу увагу прид≥л¤ли буд≥вництву фортець ≥ палац≥в, дещо менше дбали вони про культове зодчество. ѕро розкв≥т ассир≥йськоњ арх≥тектури св≥дчить палац —аргона II (VIII ст. до н.е.).

јнсамбль палацу побудований на штучн≥й терас≥ висотою 14 м. ¬≥н складаЇтьс¤ з семи¤русного з≥курата (загальну висоту його можна прир≥вн¤ти до сучасного дес¤типо≠верхового будинку) ≥ численних споруд, згрупованих навколо внутр≥шн≥х двор≥в. ¬х≥д був оздоблений баштами. ѕо боках башт сто¤ли г≥гантськ≥ статуњ крилатих бик≥в ≥ лев≥в з людсь≠кими головами Ч "шеду", ¤к≥ символ≥зували дух≥в-охоронц≥в. —кульптори, прагнучи показати ф≥гури одночасно ≥ в рус≥, ≥ ” спокоњ, додали њм п'¤ту ногу: ¤кщо дивитись у фас, вони сто¤ть, а ¤кщо у проф≥ль Ч ≥дуть. ” палац≥ знаходилось ба≠гато рельЇф≥в, що уславлювали цар¤ ≥ його походи.

—аме з рельЇфом пов'¤зан≥ значн≥ дос¤гненн¤ ассир≥йсь≠коњ скульптури. ќсобливоњ уваги заслуговують плити з па≠лацу цар≥в —≥нахериба, пот≥м јшурбан≥пала в Ќ≥нев≥њ, ¤к≥ зображують поранених лев≥в. ¬они належать до п≥знього пер≥оду розвитку ассир≥йського мистецтва (VII ст. до н. е.). Ќев≥домий скульптор майстерно передав траг≥зм ситуац≥њ. ¬≥н будуЇ композиц≥ю на з≥ставленн≥ ще живоњ передньоњ частини т≥ла тварини з уже нерухомими задн≥ми лапами. —мертельно поранена левиц¤ з останн≥х сил намагаЇтьс¤ звестись. јвтор з великою достов≥рн≥стю передаЇ њњ стан. «даЇтьс¤, що навколишню тишу розриваЇ довгий бол≥сний рик зв≥ра... –ель'Їф "ѕоранена левиц¤" ¤вл¤Ї найкращий зразок скульптур у вс≥й ѕередн≥й јз≥њ.

¬ажливою знах≥дкою в цьому ж палац≥ була б≥бл≥отека цар¤ јшурбан≥пала Ч любител¤ й колекц≥онера л≥тератур≠них твор≥в ус≥Їњ ћесопотам≥њ. ¬ з≥бранн¤ ув≥йшли вс≥ дос≠тупн≥ (на той час) документи.

„исленн≥ розкопки в≥дкрили мистецтво ”рарту (XIII-VI ст. до н. е.), рабовласницькоњ держави, що ≥снувала на територ≥њ сучасних ¬≥рмен≥њ, “уреччини, ≤рану. ѕро знач≠ний розвиток арх≥тектури св≥дчать залишки давн≥х фортець поблизу ™ревана. Ќа початку 20-х рок≥в нашого стол≥тт¤ на територ≥њ м≥ж Ѕагдадом та ѕерською затокою англ≥йськ≥ археологи в≥днайшли рештки величного колись храму бога м≥с¤ц¤ Ќанна на руњнах м≥ста ”р. ’рам ¤вл¤в собою з≥ку-рат, споруджений ≥з 6-гранник≥в, мав прикрасу: цеглини р≥зного пофарбуванн¤ Ч 2 нижн≥ поверхи чорного кольо≠ру, 3-й Ч червоного, вершина Ч синього, а купол вкри≠тий позолотою. —кульптура ”рарту представлена бронзо≠вими стату¤ми воњн≥в, портретами з каменю, статуетками. ћитц≥ ”рарту волод≥ли також техн≥кою розпису на ст≥нах.

ћистецтво ц≥Їњ держави вплинуло на дальший розвиток мистецтв народ≥в «акавказз¤.

¬ умовах рабовласницького ладу, необмеженого деспо≠тизму, рел≥г≥йного засилл¤ мистецтво —тародавнього —хо≠ду все ж набувало досв≥ду художнього осмисленн¤ св≥ту, уславленн¤ людини, реал≥стичного в≥дтворенн¤ њњ образу.

3. ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤  ”Ћ№“”–» —“ј–ќƒј¬Ќ№ќѓ ≤Ќƒ≤ѓ

≤нд≥йська культура пос≥даЇ одне з ч≥льних м≥сць в ≥стор≥њ св≥товоњ культури. ¬она характеризуЇтьс¤ гранд≥озними до≠с¤гненн¤ми прот¤гом б≥льш н≥ж тритис¤чол≥тнього пер≥оду розвитку, њй притаманн≥ не т≥льки довгов≥чн≥сть, а й твор≠че сприйн¤тт¤ дос¤гнень чужоземних культур та здатн≥сть не втрачати власн≥ основоположн≥ ц≥нност≥. —падкоЇмн≥сть ≥нд≥йськоњ культури значною м≥рою ірунтуЇтьс¤ на соц≥аль≠них ≥нститутах (варни, касти, с≥м'¤) ≥ великому поширенн≥ загальновживаного перел≥ку рел≥г≥йних ц≥нностей серед стан≥в та общин. ’арактерною рисою культури ≤нд≥њ Ї те, що в н≥й ми зустр≥чаЇмось з численними рел≥г≥¤ми, ¤к≥ взаЇмод≥ють м≥ж собою. ƒругою такою рисою Ї те, що вс¤ ≥ндуњстська л≥тература, ¤к рел≥г≥йна, так ≥ св≥тська, вщент сповнена нат¤ками сексуального зм≥сту та статевоњ симво≠л≥ки ≥ в≥дверто еротичних опис≥в.

ѕочаток стародавност≥ ≥нд≥йськоњ культури в≥дноситьс¤ до другоњ половини III тис. до н. е., а нижню межу визна≠чають VI, IX ≥ нав≥ть XII ст. н. е. ћи ж умовно окреслимо нижню межу першими стол≥тт¤ми нашоњ ери, не виход¤≠чи, таким чином, за хронолог≥чн≥ рамки проблеми.

ѕерш≥ в≥дом≥ нам центри ≥нд≥йськоњ культури ≥снували вже в ѕ≤ тис. до н. е. на берегах ≤нду, однак справжнього розкв≥ту вона дос¤гла в II тис. до н. е., в епоху "–≥гвед". Ќа основ≥ великого з≥бранн¤ г≥мн≥в "–≥гвед" було витво≠рено своЇр≥дну духовно-св≥тогл¤дну систему ≥ндуњзму Ч серцевину ≥нд≥йськоњ культури. ¬ цю ж епоху склавс¤ под≥л сусп≥льства на касти Ч ¤вище, без з'¤суванн¤ ¤кого не≠можливо зрозум≥ти характер та своЇр≥дн≥сть ≥нд≥йськоњ культури. —аме в "–≥гведах" були обгрунтован≥ морально-правов≥ мотиви под≥лу сусп≥льства на чотири стани (вар≠ни) Ч брахман≥в (жерц≥в), кшатр≥њв (воњн≥в), вайшв≥в (зем≠лероб≥в, рем≥сник≥в) ≥ шудр≥в (слуг).

Ѕуло вироблено ц≥лу систему житт¤ ≥ повед≥нки люди≠ни залежно в≥д стану. Ќаприклад, законним вважавс¤ лише шлюб у межах одн≥Їњ варни (ендогам≥¤), це ж стосувалос¤ вибору профес≥њ, зан¤тт¤ певним ремеслом.

≤нд≥йська каста Ч результат тривалого процесу станов≠ленн¤ виробничих, правових та культурних в≥дносин м≥ж людьми, ¤к≥ под≥лен≥ м≥ж собою за походженн¤м, про≠фес≥Їю, звича¤ми та законами. ќстаточний под≥л сусп≥ль≠ства на касти закр≥пивс¤ у пер≥од раннього середньов≥чч¤ ≥ становить надзвичайно складне ¤вище: так, у 1947 р. на час проголошенн¤ ≤нд≥њ незалежною державою к≥льк≥сть каст дос¤гла майже 3,5 тис.

« ≥нд≥йського епосу найв≥дом≥ша поема "–ама¤на" (IV-II ст. до н. е., написана на санскрит≥). ” центр≥ поеми Ч бо≠ротьба цар¤ –ами проти демон≥в (ракшас≥в). ” середньов≥чч≥ поема стала одн≥Їю ≥з св¤щенних книг ≥ндуњзму. ћайже про≠т¤гом тис¤чол≥тт¤ створювавс¤ давньо≥нд≥йський епос "ћахабхарата" (18 книг) на теми етичн≥, рел≥г≥йно-ф≥лософськ≥ з використанн¤м м≥фолог≥чних та ≥сторичних сюжет≥в.

≤ншим важливим фактором, ¤кий зумовив специф≥ку ≥нд≥йськоњ культури, була система громадсько-пол≥тично≠го житт¤ заснована Ѕуддою у друг≥й половин≥ ≤ тис¤чол≥т≠т¤ до н. е. ќсобливого розвитку державно-пол≥тичне жит≠т¤ на принципах буддизму набуло за час≥в царюванн¤ јшоки (середина III ст. до н. е.). «береглис¤ численн≥ едик≠ти Ч вибит≥ на камен≥ за наказом цар¤ написи, розшифру≠ванн¤ ¤ких даЇ змогу реконструювати форму державного житт¤, мораль та культуру стародавн≥х ≥нд≥йц≥в. «'¤совано, що јшока пропагував ≥ утверджував у своЇму царств≥ до≠сить ц≥кав≥ морально-пол≥тичн≥ принципи., ¤к≥ базувалис¤ на буддизм≥. ” культур≥ центральне м≥сце в≥дводилос¤ рел≥г≥њ, що мала духовно Їднати роз≥рване на варни сус≠п≥льство. јшока висунув ≥дею завоюванн¤ св≥ту не шл¤хом збройних напад≥в на сус≥д≥в, а через проголошенн¤ вченн¤ Ѕудди, на ¤кому базувалос¤ справедливе правл≥нн¤ крањ≠ною, тобто через добрий приклад праведного житт¤ взагал≥. «в≥дси т≥ дивн≥, ¤к на той час, принципи люд¤ност≥ в уп≠равл≥нн≥ державою, ¤к≥ пропагував јшока. ѕ≥дданих в≥н оголосив своњми д≥тьми, дл¤ управл≥нн¤ ¤кими застосову≠вав ученн¤ про ах≥мсе Ч незашкодженн¤ люд¤м ≥ твари≠нам. ’оча п≥зн≥ш≥ наступники з≥гнорували ц≥ принципи ≥ проводили типову загарбницьку пол≥тику зовн≥ ≥ тотал≥тар≠но-диктаторську всередин≥ крањни, все ж в ≥нд≥йськ≥й куль≠тур≥ залишилис¤ досить глибок≥ сл≥ди ашокизму. “ак, за≠гальнов≥домий вплив на весь св≥т пол≥тики ненасильства, ¤ку провадив ћахатма √анд≥ ≥ завд¤ки ¤к≥й ≤нд≥¤ здобула незалежн≥сть, Ч пол≥тики, ¤ка знаходить все б≥льше при≠хильник≥в ≥ сьогодн≥.

1	2	3	4

Ќазва: ќсобливост≥ культурноњ еволюц≥њ —тародавнього —ходу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (7964 прочитано)