ультура > ќсобливост≥ культурноњ еволюц≥њ —тародавнього —ходу

Ќа художню культуру давньо≥нд≥йського сусп≥льства гли≠бокий вплив справили ≥ндуњзм, буддизм та ≥слам, заснован≥ на таких своЇр≥дних ф≥лософських системах по¤сненн¤ св≥ту, ¤к джайн≥зм, брахман≥зм, лока¤та та ≥н. ’удожньо-образне сприйн¤тт¤ через призму названих рел≥г≥йних та ф≥лософсь≠ких систем в≥дзначаЇтьс¤ витончен≥стю зображенн¤ люди≠ни ≥ навколишнього св≥ту, досконал≥стю арх≥тектурних форм. « цього погл¤ду вражають фрески печер јджанти та скельн≥ храми ≈ллори. ќдним ≥з чудес св≥ту Ї храм  айласа. ÷е справд≥ ун≥кальна пам'¤тка арх≥тектури: прот¤гом 150 рок≥в стародавн≥ майстри вирубували цей храм у скел≥, оздобив≠ши його численними скульптурними ф≥гурами та барельЇ≠фними композиц≥¤ми в≥д цокол¤ до п≥рам≥дальних веж. ” старому ƒел≥ серед в≥домих пам'¤ток давнини збереглос¤ м≥сто-фортец¤ Ћал- от (к≥нець XII ст.) ≥з ун≥кальною ц≥льно-зал≥зною колоною, в≥к ¤коњ понад 150 тис. рок≥в. ѕоверхн¤ цього металевого велета й дос≥ блискуча ≥ не ушкоджена ≥ржею. ¬≥днайти призначенн¤ колони Ч завданн¤ дл¤ вче≠них майбутнього.

’арактерною рисою старо≥нд≥йськоњ культури залишав≠с¤ сексуальний зм≥ст: статева символ≥ка, виражена у ху≠дожн≥х образах, ≥дењ поклон≥нн¤ богу коханн¤ Ч  ам≥. •рунтувавс¤ цей зм≥ст на тому, що ≥нд≥йц≥ розгл¤дали шлюбну пару бога ≥ богин≥ ¤к уособленн¤ процесу косм≥ч≠ного творенн¤. “ому зображенн¤ божественноњ пари в м≥цних взаЇмних об≥ймах досить поширене ≥ сьогодн≥ в ≥нд≥йських храмах.

¬еликим шовковим шл¤хом з ≤нд≥њ до јрав≥њ, на Ѕлизь≠кий —х≥д не т≥льки перевозилис¤ товари, але й в≥дбувавс¤ жвавий культурний обм≥н. ≤нд≥¤ в цьому процес≥ в≥д≥грала значну культуротворчу роль.

4.  ”Ћ№“”–ј —“ј–ќƒј¬Ќ№ќ√ќ  »“јё

 итайська стародавн¤ культура своњми витоками с¤гаЇ середини II тис. до н.е. њњ своЇр≥дн≥сть, незвичайн≥сть по≠л¤гаЇ у р≥вн≥ буденноњ св≥домост≥, ¤ка вже давно отримала назву "китайськ≥ церемон≥њ" Ч етико-ритуальн≥ принципи з в≥дпов≥дними њм нормами повед≥нки. ≈тика ≥ ритуал були позбавлен≥ м≥фолог≥чного й, певною м≥рою, сакрального (потаЇмного) та св¤щенного зм≥сту. —ловом, м≥фолог≥¤ ≥ рел≥г≥¤ поступалис¤ етико-ритуальним нормам. ÷ей про≠цес знайшов своЇ найповн≥ше в≥дображенн¤ ≥ завершенн¤ у вченн≥  онфуц≥¤ (551-479 рр. до н.е.), ¤ке у II ст. до н. е. було канон≥зовано ≥ покладено в основу оф≥ц≥йноњ ≥деолог≥њ феодального  итаю.

¬≥чними ц≥нност¤ми китайськоњ традиц≥йноњ культури Ї акцент на розвиток культури, моральне самовдосконален≠н¤ людини, гармон≥ю взаЇмов≥дносин м≥ж особист≥стю ≥ сусп≥льством; повага до старших, допомога ближньому, традиц≥њ родинних стосунк≥в та ≥н.

¬изначну роль у китайськ≥й культур≥ в≥д≥грав ≥ даосизм, ф≥лософсько-рел≥г≥йний напр¤м, з ¤ким пов'¤заний розви≠ток науки ≥ техн≥ки. Ћедь не половина найважлив≥ших в≥дкритт≥в ≥ винаход≥в, на ¤к≥ спираЇтьс¤ сьогодн≥ наша цив≥л≥зац≥¤, прийшли ≥з —тародавнього  итаю.

’ронолог≥чн≥ рамки стародавност≥ культури  итаю Ч се≠редина II тис. до н.е. Ч III ст. н. е. ” цих рамках вид≥л¤ютьс¤ так≥ пер≥оди: Ўан (≤нь) Ч ’”≤≤≤-XII ст. до н. е.; „жоу Ч 1027Ч 256 рр. до н. е.; ÷≥нь ≥ ’ань Ч III ст. до н. е. Ч III ст. н. е.

 итай Ч крањна стародавньоњ цив≥л≥зац≥њ: на його тери≠тор≥њ ви¤влен≥ залишки перв≥сноњ культури час≥в раннього палеол≥ту та бронзового в≥ку. ѕерв≥снообщинний лад ≥сну≠вав тут довго Ч коли в XIV ст. до н. е. сформувалас¤ пер≠ша рабовласницька держава ≤нь. —аме в ≥нську епоху заро≠дилас¤ культура, ¤ка дала початок китайськ≥й цив≥л≥зац≥њ в ус≥й њњ специф≥ц≥ та значущост≥. Ѕув складений в основних рисах м≥с¤чний календар та винайдене письмо Ч праоб≠раз сучасноњ ≥Їрогл≥ф≥чноњ кал≥граф≥њ. ѕодальший розвиток культури в≥дбувавс¤ у перших централ≥зованих ≥мпер≥¤х Ч династ≥њ ÷≥нь (221Ч207 рр. до н. е.) та династ≥њ ’ань (206 р. до н. е. Ч 220 р. н. е.).

—тародавн≥й  итай збагатив св≥тову науку та культуру значними дос¤гненн¤ми: в≥н Ї батьк≥вщиною таких вина≠ход≥в, ¤к компас (III ст. до н. е.), сп≥дометр (III ст. до н. е.), сейсмограф (II ст. до н. е.), порох (X ст.н. е.), книгодруку≠ванн¤ (VIЧVIII ст.), фарфор (III Ч V ст). ” галуз≥ матема≠тики був в≥дкритий метод розв'¤занн¤ р≥вн¤нь першого сту≠пен¤ з двома ≥ трьома нев≥домими, обчислено в≥дношенн¤ довжини кола до його д≥аметра Ч число л. ” галуз≥ астро≠ном≥њ китайц≥ знали, ¤к вираховувати дату затемненн¤ сон≠ц¤, склали один ≥з перших каталог≥в з≥рок, вели спостере≠женн¤ за пл¤мами на —онц≥ та ≥н.

ƒосить широкого розвитку набула торг≥вл¤, цей важли≠вий чинник культури ≥ прогресу.  итайц≥ вели жваву тор≠г≥влю з ≤нд≥Їю та крањнами —ередньоњ јз≥њ ¬еликим шов≠ковим шл¤хом, а також з  ореЇю, япон≥Їю, арабськими крањнами Ч морським шовковим шл¤хом.

Ќа весь св≥т славитьс¤ китайська медицина, ¤ка маЇ тритис¤чол≥тню ≥стор≥ю. ¬ —тародавньому  итањ вперше було написано "‘армаколог≥ю" (Ѕень цао), вперше стали робити х≥рург≥чн≥ операц≥њ з застосуванн¤м наркотичного засобу, вперше описали ≥ застосували метод л≥куванн¤ гол≠ковколюванн¤м, припеченн¤м, масажем.

 итайськ≥ буд≥внич≥ здобули соб≥ св≥тову славу двома своЇр≥дними пам'¤тками. ѕрот¤гом двох тис¤ч рок≥в, почи≠наючи з VI ст. до н. е., в  итањ будувавс¤ найб≥льший у св≥т≥ ¬еликий канал, ¤кий у XIII ст. з'Їднав ѕек≥н з ’анчжоу, Ч складна г≥дротехн≥чна споруда з численними пристро¤ми, ц≥кавими способами перекачуванн¤ та очищенн¤ води. ƒруга видатна споруда в пер≥од династ≥њ ÷≥нь Ч ¬еликий китайсь≠кий мур (IV-III ст. до н. е.) довжиною 4 тис. км дл¤ захи≠сту кордон≥в. ” IIIЧVI ст. до н. е. п≥д впливом буддизму зводилис¤ ¤русн≥ культов≥ баштиЧпагоди, печерн≥ храми. Ќад≠звичайною витончен≥стю форм й легк≥стю пропорц≥й вир≥≠зн¤Їтьс¤ "«ал≥зна" пагода доби династ≥њ —ун (960-1279).

” духовн≥й культур≥ —тародавнього  итаю важливе м≥сце пос≥дав феномен буденноњ св≥домост≥, в≥домий в ≥стор≥њ ¤к "китайськ≥ церемон≥њ". ÷е суворо ф≥ксован≥ стереотипи ети-ко-ритуальних норм повед≥нки ≥ мисленн¤, ¤к≥ складалис¤ на основ≥ дотримуванн¤ культу старовини. ¬. ѕол≥карпов зазначаЇ, що г≥пертроф≥¤ цих етико-ритуальних принцип≥в зрештою призвела до того, що вони зам≥нили рел≥г≥йно-м≥фолог≥чне сприйн¤тт¤ св≥ту. ј дем≥фолог≥зац≥¤ й до певноњ м≥ри десакрал≥зац≥¤ етики та ритуалу спричинили формуванн¤ ун≥кальност≥ китайц¤ ¤к представника культури. Ќасамперед м≥сце культу бог≥в пос≥в культ реальних кланових та с≥мей≠них предк≥в. « ≥ншого боку, т≥ боги, ¤к≥ залишилис¤ в пошан≥, позбавилис¤ найменшого олюдненн¤ ≥ стали холодними, абстрактними божествами-символами, ¤к-от Ќебо, ѕ≥дне≠бесна, ƒао тощо. ÷≥ пон¤тт¤ не мають аналог≥й в ≥нших ста≠родавн≥х культурах, бо, скаж≥мо, китайське Ќебо Ч не ¤кийсь бог, а вища загальн≥сть, холодна, сувора, абсолютно байдужа до людини. ¬еликий ƒао Ч це всеохоплюючий, всезагальний «акон ≥ јбсолют, безформний ≥ без≥менний, небачений ≥ нечуваний, недоступний органам чутт≥в людини, але всемогутн≥й творець св≥ту. ѕ≥знати ƒао, зрозум≥ти його своњм розумом, спробувати злитис¤ з ним Ч ось ключов≥ принципи та к≥нцева мета стародавнього китайц¤. Ќай¤скрав≥ше ц¤ концепц≥¤ по¤сненн¤ св≥ту вт≥лена у ф≥лософських системах конфу≠ц≥анства та даосизму.

” китайському мистецтв≥ особливе м≥сце пос≥дають кал≥≠граф≥¤, поез≥¤ та особливо живопис Ч гохуа Ч розпис во≠д¤ними фарбами на шовку чи паперових суво¤х. ≤Їрогл≥ф≥чна кодова система давала змогу через ц≥ три види мистецтва в≥дображати житт¤ людини в найпотаЇмн≥ших порухах њњ душ≥, найб≥льш повно в≥дтворювати њњ прагненн¤ до злитт¤ мистецтва з мистецтвом житт¤. ћузика  итаю Ч одна з найдавн≥ших у св≥т≥ (зб≥рник " нига п≥сень" датуЇтьс¤ XI-VI ст. до н. е.).

1	2	3	4

Ќазва: ќсобливост≥ культурноњ еволюц≥њ —тародавнього —ходу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (7964 прочитано)