ультура > ”крањнська культура ’≤’ - початок ’’ ст.

”крањнська культура ’≤’ - початок ’’ ст.

ѕлан

1. ≤сторичн≥ обставини розвитку украњнськоњ культури.

2. ќсв≥та. Ќауков≥ знанн¤. ћедицина.

3. –озвиток украњнськоњ мови та л≥тератури.

4. ƒраматург≥¤ ≥ театр. ћузика.

5. ќбразотворче мистецтво та арх≥тектура.

1. Ѕагата украњнська культура з другоњ половини XVIII ст. почала ви¤вл¤ти ознаки занепаду. ÷е давалос¤ взнаки ≥ в колишн≥й √етьманщин≥, ≥ в ѕравобережн≥й ”к≠рањн≥, зокрема у зах≥дних земл¤х. “ут остаточно перемогла ун≥¤, а з втратою православ'¤ цей рег≥он фактично був позбавлений тих пол≥тичних ≥ культурних ор≥Їнтир≥в, за ¤к≥ в≥н боровс¤ прот¤гом стол≥ть ¤к складова частина одн≥Їњ нац≥ональноњ держави. ”н≥атське духовенство, ¤ке проти≠сто¤ло колись польсько-католицьк≥й експанс≥њ, деградува≠ло, а нове на той час ще не склалос¤. ѕоступово занепада≠ла й традиц≥йна украњнська культура зах≥дних м≥ст.  ниго≠друкуванн¤, ¤ким колись пишалис¤ Ћьв≥в, ќстрог, ѕеремишль, згасло. Ћ≥тературна мова ледь жевр≥ла в цер-ковнослов'¤нщин≥. ѕоступово у —х≥дн≥й ”крањн≥ Їдиним засобом л≥тературного сп≥лкуванн¤ стаЇ рос≥йська, у «ах≥дн≥й Ч польська й латинська, у «акарпатт≥ Ч латинсь≠ка й угорська мови.

÷арський ур¤д, л≥кв≥дувавши пол≥тичну автоном≥ю ”крањни, поставив соб≥ на мет≥ повн≥стю н≥велювати й украњнський народ, влити його у великорос≥йську нац≥ю.

Ќам≥р рос≥йського самодержавства асим≥лювати ”крањ≠ну зд≥йснювавс¤ у двох напр¤мках: пол≥тичному та ≥деоло≠г≥чному. якщо пол≥тичний виражавс¤ у л≥кв≥дац≥њ залишк≥в державност≥, то ≥деолог≥чний напр¤м мав три об'Їкти: пол≥≠тичний лад, рел≥г≥ю та ≥стор≥ю. “реба було переконати св≥й народ, близьких та далеких сус≥д≥в, що найкращий лад дл¤ ”крањни Ч самодержавний, що њхн¤ нац≥ональна ≥ден≠тичн≥сть з рос≥¤нами п≥дтверджуЇтьс¤ рел≥г≥йною Їдн≥стю Ч православ'¤м Ч ≥ що ”крањна Ч це ѕ≥вденна –ос≥¤, ћалорос≥¤, споконв≥чна рос≥йська земл¤, ¤ка не маЇ власноњ ≥стор≥њ, мови, культури.

÷≥ ≥дењ були обірунтован≥ у творах ¬. “атищева, ћ. Ћомоносова, а остаточне вт≥ленн¤ знайшли в "»стории государства –оссийского" ћ.  арамз≥на.

Ќа ≥мперськ≥й тр≥ад≥ "самодержавство, православ'¤, на≠родн≥сть" виховувалось украњнське зрос≥йщене двор¤нство к≥нц¤ XVIII Ч початку XIX ст.

ѕом≥тний вплив на формуванн¤ сусп≥льно-пол≥тичних погл¤д≥в середини XIX ст. спричинило  ирило-ћефод≥њвське товариство, проголосивши ≥дею слов'¤нськоњ федерац≥њ. “овариство актив≥зувало зац≥кавлен≥сть сусп≥льства ≥стор≥Їю слов'¤н, њхн≥ми мовами, культурою. ћ.  остомаров ≥ його однодумц≥ вважали, що саме р≥дна мова маЇ стати важли≠вою п≥доймою народноњ осв≥ти.

ѕрогресивна зах≥дноукрањнська ≥нтел≥генц≥¤ ≥дею нац≥о≠нального в≥дродженн¤ пов'¤зувала з просв≥тою народу на засадах мови, л≥тератури, духовного розвитку.

ѕроголосили цю платформу члени гуртка, що склавс¤ у Ћьвов≥ на початку 30-х рок≥в ≥ був названий сучасниками "–уською тр≥йцею".

¬еликим ≥сторичним здобутком украњнськоњ л≥тератури к≥нц¤ XVIII Ч початку XIX ст. було впровадженн¤ у куль≠турне житт¤ нац≥њ новоњ украњнськоњ л≥тературноњ мови, зас≠нованоњ на жив≥й мов≥ народу, його фольклор≥ та певних "книжних" елементах, успадкованих з минулого.

ѕроте ¤к н≥хто ≥нший п≥дн≥с ≥ розширив нац≥ональну самосв≥дом≥сть украњнського народу “арас Ўевченко. ѕо≠ез≥¤ великого сп≥вц¤ ”крањни будила нац≥онально-патр≥о≠тичн≥ настроњ украњнськоњ молод≥, доти зрусиф≥кованоњ або спольщеноњ, ≥нертно-байдужоњ до р≥дноњ мови та культури.

“ворч≥сть “. √. Ўевченка, в≥дгомони ≥дей кириломефод≥њвц≥в були головним побудником, ¤кий на початку 60-х рок≥в спонукав ц≥ле гроно обдарованих молодих людей ≥з сполон≥зованих двор¤нських родин ѕравобережж¤ поверну≠тис¤ в украњнське нац≥онально-культурне середовище. —еред визначних ≥мен тут Ч економ≥ст ≥ публ≥цист “. –ильський, ≥сторик ¬. јнтонович, мовознавець  . ћихальчук, етнограф Ѕ. ѕознанський, л≥кар  . ёркевич та ≥н.

“ак само поез≥¤ великого “араса "перевернула св≥до≠м≥сть" багатьох молодих галичан. ¬идан≥ 1859р. в Ћейпц≥гу де¤к≥ нецензурован≥ в≥рш≥ “.Ўевченка вперше потрапили в √аличину ≥ вразили душ≥ молод≥, "¤к щось зовс≥м нове ≥ нечуване". “. Ўевченко завершив процес формуванн¤ нов≥тньоњ украњнськоњ духовност≥. ¬≥н визначив характер, зм≥ст, проблематику, систему ц≥нн≥сних ор≥Їнтир≥в нашоњ культури, дав могутн≥й поштовх розвитку ус≥х њњ вид≥в ≥ форм: мови, л≥тератури, образотворчого мистецтва, театру, ф≥лософсько-етичного вченн¤ тощо.

” шевченк≥вськ≥й модел≥ культури був закладений вели≠чезний зар¤д народних морально-етичних ≥ духовних ц≥нно≠стей, ¤кий дав можлив≥сть украњнському народов≥ висто¤≠ти у найт¤жчих випробуванн¤х. ¬тративши √етьманщину, в≥н в умовах пол≥тичноњ ≥ соц≥альноњ невол≥ XIX ст. розвива≠Їтьс¤ саме ¤к державна нац≥¤, посл≥довно ≥ непохитно утвер≠джуЇ свою соборн≥сть у царин≥ духу, культури насамперед.

¬ украњнськ≥й культур≥ другоњ половини XIX ст. окрес≠лен≥ два пер≥оди: 50Ч70-т≥ й 80Ч90-т≥ роки. ѕерший мож≠на назвати часом гуртуванн¤ ≥нтелектуальних сил у пошу≠ках найб≥льш д≥Ївих засоб≥в збереженн¤ й п≥днесенн¤ нац≥ональноњ самосв≥домост≥, другий Ч пожвавленн¤м роз≠витку вс≥х вид≥в ≥ форм культури, включенн¤м њњ у загаль≠нослов'¤нський (≥ св≥товий) духовний розвиток.

ѕ≥сл¤ розгрому  ирило-ћефод≥њвського товариства ≥ придушенн¤ революц≥й 1848 р. в ™вроп≥ культурне житт¤ на вс≥х украњнських земл¤х починаЇ пожвавлюватис¤ лише в к≥нц≥ 50-х Ч початку 60-х рок≥в, про¤вл¤ючи себе у виданн≥ етнограф≥чно-фольклорних, л≥тературно-художн≥х зб≥рник≥в та альбом≥в ("«аписки ёжной –уси", "”жинок р≥дного пол¤", "«ор¤ галицька", "’ата"). ¬иникають р≥зн≥ легаль≠но-просв≥тницьк≥ товариства в «ах≥дн≥й ”крањн≥: "–уська бес≥да", "ћатиц¤ руська", "ѕросв≥та" та ≥н. Ќа одне з пер≠ших м≥сць висуваЇтьс¤ д≥¤льн≥сть кињвськоњ "√ромади".

” громадському житт≥ ”крањни початку 60-х рок≥в в≥до≠му роль в≥д≥грало "хлопоманство", поширене серед сту≠дент≥в  ињвського ун≥верситету. ÷≥ молод≥ люди не лише носили нац≥ональний од¤г, а й займалис¤ попул¤ризац≥Їю украњнськоњ культури, викликаючи шалений спротив рос≥й≠ських оф≥ц≥йних властей.

Ќа ч≥льне м≥сце виходить украњнський осередок у ѕе≠тербурз≥, у ¤кому заходами ѕ.  уЋ≥ша (за матер≥альноњ п≥дтримки украњнських пом≥щик≥в •алаіана ≥ “арновсько-го) функц≥онували друкарн¤ та видавництво. ÷ей осередок у 1861 Ч1862рр. видаЇ журнал "ќснова", в ¤кому друкува≠лис¤ твори “. Ўевченка, ћарка ¬овчка, ѕ.  ул≥ша, ћ.  о≠стомарова, ј. ∆емчужникова ≥ ќ. —Їрова.

∆урнал в≥дстоював право украњнського народу на в≥ль≠ний культурний розвиток, прагнув представити його куль≠туру ¤к ц≥л≥сн≥сть на вс≥й його етн≥чн≥й територ≥њ з Їдиною загальнонац≥ональною мовою.

ѕроцес розвитку украњнськоњ культури прот¤гом 60Ч 90-х рок≥в штучно переривавс¤ антинац≥ональними захода≠ми рос≥йського ур¤ду, наприклад, виданн¤м у 1863р. ¬а-луЇвського циркул¤ра, в ¤кому говорилос¤: "Ѕольшинство малороссов сами весьма основательно доказь≥вают, что ни-какого малороссийского ¤зьњка не бь≥ло, нет й бь≥ть не мо-жет, й что наречие их, употребл¤емое простонародьем, Їсть тот же русский ¤зь≥к, только испорченньњй вли¤нием на не-го ѕольши..." ѕ≥сл¤ цього указу була видана ще ц≥ла низ≠ка под≥бних заборон щодо украњнських театр≥в, украњнсь≠коњ дит¤чоњ л≥тератури, скасуванн¤ украњнськоњ преси ≥ т.д.

”крањнська культура в таких умовах ви¤вл¤ла дивовиж≠ну життЇздатн≥сть, оск≥льки була нев≥д'Їмним ¤вищем ≥сто≠ричного поступу. ÷ю свою нездоланн≥сть вона унаочнила двома процесами: по-перше, об'Їднанн¤м навколо шев≠ченк≥вського ¤дра вс≥х здорових сил нац≥њ (ћ. ƒрагоманов, ќ. ƒухнович, ё. ‘едькович, —. ¬оробкевич) ≥, по-друге, р¤т≥вним виходом не лише за меж≥ –ос≥њ, але й на культуру слов'¤нських та багатьох ≥нших Ївропейських народ≥в.

2. ѕол≥тика асим≥л¤ц≥њ, ¤ку провадив рос≥йський ур¤д, базувалас¤ на централ≥зац≥њ науки, осв≥ти й культури. ” 1812р. було створено ћ≥н≥стерство народноњ осв≥ти, зап≠роваджено державне кер≥вництво школою, внесен≥ певн≥ зм≥ни до системи д≥ючих шк≥л. ” кожному губернському м≥ст≥ створювалис¤ г≥мназ≥њ, в пов≥товому Ч пов≥тове учи≠лище. ’арактерно, що нов≥ ун≥верситети засновувалис¤ в колон≥зованих земл¤х: у 1802 р. було в≥дкрито ƒерптський ун≥верситет, у 1804 Ч  азанський, у 1805 Ч ’арк≥вський, у 1834 Ч  ињвський; реорган≥зовано в ун≥верситет √олов≠ну ¬≥денську школу.

” задум≥ орган≥зац≥њ цих ун≥верситет≥в малис¤ на уваз≥ поширенн¤ "общерусской" культури. “ак, рос≥йський цар ћикола ≤, висловлюючис¤ з приводу в≥дкритт¤  ињвсько≠го ун≥верситету, говорив: "”н≥верситет Ч це м≥й тв≥р, але ¤ перший покладу на нього руку, ¤кщо здаЇтьс¤, що в≥н не в≥дпов≥даЇ своЇму призначенню. ј призначенн¤ ун≥верси≠тету Ч поширювати рос≥йську культуру ...".

‘актично ц≥ навчальн≥ заклади в≥д≥грали протилежну роль: дали змогу не т≥льки рос≥йськ≥й, але й м≥сцев≥й мо≠лод≥ ознайомитис¤ ¤к ≥з оф≥ц≥йно викладеною, так з≥ своЇю ≥стор≥Їю.

” —х≥дн≥й ”крањн≥ вс¤ система осв≥ти була рос≥йсько≠мовною. ÷е стосуЇтьс¤ ун≥верситет≥в ( ињв, ’арк≥в, ќде≠са), учительського ≥нституту в Ќ≥жин≥, 129 г≥мназ≥й, мереж≥ реальних ≥ комерц≥йних училищ, ≥нститут≥в благородних д≥вчат, 1618 м≥н≥стерських, земських ≥ параф≥¤льних шк≥л. «рештою, ≥ в √аличин≥ украњнськ≥ школи складали м≥зер≠ний в≥дсоток (одна школа на 820 тис. населенн¤, тод≥ ¤к одна польська на «ќ тис. населенн¤). «усилл¤ в≥домих педа≠гог≥в ( . ”шинського, ћ. ѕирогова), зор≥Їнтован≥ на вихо≠ванн¤ гармон≥йноњ людськоњ особистост≥, зд≥йснювались у неспри¤тливих ¤к мовних, так ≥ етико-громадських умовах.

1	2	3	4	5

Ќазва: ”крањнська культура ’≤’ - початок ’’ ст.
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (14341 прочитано)