Ћ≥тература св≥това > јмериканський романтизм 19 стол≥тт¤ у л≥тератур≥

јмериканський романтизм 19 стол≥тт¤ у л≥тератур≥

¬ розвитку американського романтизму вид≥л¤ють два пер≥оди: ранн≥й (20 Ц 30 рр.) ≥ п≥зн≥й (40 Ц 60 рр.). –анн≥й етап представлено ≥менами ¬ашингтона ≤рв≥нга та ‘ен≥мора  упера; перех≥дним етапом вважаЇтьс¤ творч≥сть трансцендентал≥ст≥в Ц ≈мерсона та “оро; п≥зн≥й романтизм Ї повТ¤заним з д≥¤льн≥стю ≈дгара ѕо, Ќатан≥ел¤ √оторна, √ермана ћелв≥лла, √арр≥Їт Ѕ≥чер-—тоу, √енр≥ Ћонгфелло та ”олта ”≥тмена. јмериканський романтизм розвивс¤ на фон≥ видатних под≥й американськоњ ≥стор≥њ: буржуазна революц≥¤ ’”≤≤≤ ст. призвела до створенн¤ —Ўј; в≥йна јмерики за незалежн≥сть (1812 Ц 1814), ¤ка призвело до визволенн¤ в≥д англ≥йського володарюванн¤, рух за в≥дм≥ну закону про рабство, ¤кий отримав назву абол≥ц≥он≥зму (в≥д англ. to abolish Ц в≥дм≥н¤ти закон). ‘≥нальною под≥Їю, ¤ка залишала по соб≥ глибинний сл≥д в л≥тератур≥, стала в≥йна м≥ж ѕ≥вн≥ччю ≥ ѕ≥вднем (1861 Ц 1865), ¤ка почалас¤ через сп≥р м≥ж промисловою ѕ≥вн≥ччю ≥ плантаторським ѕ≥вднем за ƒик≥й «ах≥д, але згодом переросла в героњчне д≥¤нн¤ мешканц≥в п≥вн≥чних штат≥в за демократичн≥ перетворенн¤, за знищенн¤ ганебного рабства. “аким чином в л≥тератур≥ американського романтизму набули розвитку два напр¤мки: абол≥ц≥он≥стський, головним жанром ¤кого стала Упов≥сть рабаФ; ≥ Уплантаторська традиц≥¤Ф, головний представник ¤коњ, ¬≥ль¤м √≥лмар —≥ммс, писав у сентиментальному дус≥ про житт¤ чорних раб≥в на плантац≥¤х ≥ прославл¤в плантатор≥в, пор≥внюючи њх ≥з давн≥ми римл¤нами.

јмериканський романтизм розвивс¤ ¤к раз в пер≥од становленн¤ —Ўј. ћолода крањна т≥льки почала усв≥домлювати власну самобутн≥сть, ≥ романтизм з його установкою на нац≥ональне обличч¤ спри¤в ствердженню американськоњ культури ¤к ориг≥нальноњ. Ќе дивл¤чись на вс≥ проблеми, ¤к≥ ≥снували у сусп≥льств≥, письменники молодоњ крањни в≥рили у велик≥ можливост≥ —Ўј, в њхн≥й творчост≥ ≥снувала в≥ра у Уамериканську мр≥юФ. Ќав≥ть найтраг≥чн≥ший з ранн≥х американських романтик≥в, √ерман ћелв≥лл, не втрачав в≥ри у можливост≥ американськоњ демократ≥њ. ÷ю оптим≥стичну в≥ру збер≥гав й ≈мерсон, ¤кий говорив в одн≥й ≥з своњх лекц≥й: Ујмерика Ї крањною майбутньогоЕ крањною, де усе т≥льки починаЇтьс¤ЕФ

 ультура —Ўј формувалась на основ≥ р≥зних джерел, але головним джерелом все ж таки Ї культура јнгл≥њ. «агальн≥сть мови спор≥днювала ≥ спор≥днюЇ американц≥в з британц¤ми, але письменники романтики, хоча ≥ з прихильн≥стю ставилис¤ до англ≥йськоњ традиц≥њ, славетноњ своњм багатством, але все ж таки в≥дстоювали право американськоњ культури на самобутн≥сть. яскравим прикладом синтезу Ївропейськоњ традиц≥йност≥ ≥ американськоњ самобутност≥ можна вважати творч≥сть  упера, ¤кий в роман≥ У—л≥допитФ уз¤в еп≥графами слова ≥з твор≥в —пенсера, Ўексп≥ра, ћ≥льтона, ƒрайдена, “омсона, ¬ордсворта, Ѕайрона, ћура та ≥нших британських поет≥в хвил≥ романтизму. ќдночасно ≥ мужн≥й „унгачгук, ≥ благородний Ќатт≥ Ѕумпо прийшли до творчост≥  упера з американського фольклору, ¤кий формувавс¤ на основ≥ старовинних сказань ≥нд≥анц≥в, негрит¤нськоњ усноњ народноњ творчост≥ ≥ творчост≥ б≥лих п≥онер≥в, ¤к≥ встигли породити таких Уамериканських –об≥н √уд≥вФ, ¤к розв≥дник нових земель ƒан≥ель Ѕун, л≥соруб ѕоль Ѕень¤н, мисливець  ≥т  арсон, перев≥зник ћайк ‘≥нк. Ѕ≥льш≥сть ≥з них Ї ≥сторичними ф≥гурами, осп≥ваними народом через силу њхн≥х особистостей, ¤к≥ стверджувалась у боротьб≥ ≥з стих≥¤ми.  оли перед американським романтизмом повстала проблема осмисленн¤ нац≥онального характеру, на авансцену було виcунуто людину, ¤ка створила себе сама ( self-made man ). –ос≥йський письменник Ћ.јндрЇЇв вважав мужн≥сть головною рисою американц≥в: Уѓхн¤ д≥¤льн≥сть у св≥т≥ Ї д≥¤льн≥стю чолов≥к≥в, ≥нколи безжальних до жорстокост≥, ≥нколи широко й в≥льно великодушних, але завжди твердих, посл≥довних ≥ сильнихФ. јле сам≥ американц≥ не були налаштованими до власного нац≥онального характеру наст≥льки позитивно. Ќаприклад, ≤рв≥нг у своњй У≤стор≥њ Ќью-…оркуФ ( 1809 ) розпод≥л¤в американц≥в на Ув≥дважну породу китобоњв, л≥соруб≥в, рибак≥вФ ≥ пор≥внював цю першу хвилю переселенц≥в ≥з витривалими кочовими арабами. јле на зм≥ну п≥онерам йшла ≥нша хвил¤ ≥мм≥грант≥в: Увсл≥д за повозами йшла банда довгоногих, худорл¤вих мазурик≥в ≥з сокирами на плечах й тюками за спинами, ¤к≥ твердо вир≥шили благоустроњти крањну незалежно в≥д бажанн¤ њњ перв≥сних власник≥вФ. ƒаремно ф≥лософськ≥ налаштован≥ ≈мерсон ≥ “оро осп≥вували житт¤ на лон≥ природи ≥ застер≥гали своњх сп≥вв≥тчизник≥в в≥д божев≥льноњ погон≥ за соц≥альним усп≥хом ≥ багатством. јмерика однозначно обрала своњм основним дев≥зом словосполученн¤ Уto made moneyФ ≥ створила Усусп≥льство споживач≥вФ, в ¤кому добре живетьс¤ людин≥ ≥з обмеженими духовними потребами, ≥ ¤ке вимушуЇ поетично налаштован≥ душ≥ шукати притулку в марі≥нальних кварталах Ќового ќрлеану. “ому в американськ≥й л≥тератур≥ виник герой-одиночка, ≥ндив≥дуал≥зм ¤кого традиц≥йно тлумачитьс¤ ¤к героњчний, хоча ≥ не ≥деальний стан особистост≥. “акою ≥ зараз Ї концепц≥¤ особистост≥ в американськ≥й л≥тератур≥.

јмериканський романтизм породив не т≥льки концепц≥ю нац≥ональноњ культури, в≥н породив ≥ специф≥чне осмисленн¤ жанр≥в, запозичених в ™вроп≥. Ўалений темп американського житт¤ створив умови дл¤ по¤ви р≥зноман≥тних Ускорочених ¤вищФ. Ќаприклад, ¤вище Уfast foodФ ( швидкоњ њж≥) виникло саме в јмериц≥ зг≥дно ≥з дев≥зом Уtime is moneyФ ( тобто у весь той час, коли американець займаЇтьс¤ на њжею, розвагами, коханн¤м або читанн¤м, в≥н не заробл¤Ї грош≥ ≥ це погано ). јмериканськ≥ романтики вимушен≥ були пристосовуватис¤ до умов американського житт¤. “ому ≥ набув такого значенн¤ жанр Уshort storyФ ( короткого опов≥данн¤ ), ¤ким було можливо щось заробити л≥тератору. ƒ≥лов≥ американц≥ ’≤’ ст. не були великими прихильниками романноњ форми ( вона потребала занадто багато часу ).  оротке опов≥данн≥ Ї представленим в американськ≥й л≥тератур≥ ≥ р≥зноман≥тних про¤вах: фантастичному, детективному, ф≥лософському, алегоричному, психолог≥чному. ќсобливо прославилис¤ у дан≥й форм≥ ѕо ≥ √оторн, ¤ким прийшлос¤ вм≥шати своњ таланти у Упрокрустове л≥жкоФ газетного опов≥данн¤. јле результат ви¤вивс¤ вдалим: жанр короткого опов≥данн¤ набув небаченоњ глибини ≥ став нац≥ональним американським жанром. Ќу ≥, певна р≥ч, осмисленн¤ нац≥ональноњ специф≥ки не обходитьс¤ без еп≥чноњ поеми в дус≥ У≈нењдиФ ¬ерг≥л≥¤. ÷е завданн¤ виконав Ћонгфелло, автор нац≥онального епосу Уѕ≥сн¤ про √айаватуФ.

ƒжеймса ‘ен≥мора  упера називають Уамериканським ¬альтером —коттомФ, тому що в≥н осмислив ≥стор≥ю своЇњ молодоњ крањни. јле не т≥льки про ≥стор≥ю —Ўј писав  упер. …ого романи розд≥л¤ютьс¤ на наступн≥ типи: ≥сторичн≥ ( УЎпигунФ, УЅравоФ, У атФ, Уƒва адм≥ралиФ та ≥н. ); морськ≥ (УЋоцманФ, У„ервоний корсарФ, Уѕ≥ратФ та ≥н. ); с≥мейн≥ хрон≥ки ( У„орт≥в палецьФ, У«емлем≥рФ, У„ервоношк≥р≥Ф ), романи-памфлети ( Ућон≥к≥ниФ ), публ≥цистичн≥ романи ( УƒодомуФ, У¬домаФ ). ќсновним твором  упера вважаЇтьс¤ пенталог≥¤ про Ўк≥р¤ну ѕанчоху ( њњ ще, не зовс≥м точно, називають циклом Уроман≥в про ≥нд≥анц≥вФ ). ƒо пенталог≥њ про Ўк≥р¤ну ѕанчоху надход¤ть романи Уѕ≥онериФ ( 1823 ), Уќстанн≥й з мог≥канФ ( 1826 ), Уѕрер≥¤Ф ( 1827 ), У—л≥допитФ ( 1840 ), У«в≥роб≥йФ ( 1841 ).

 упер почав св≥й творчий шл¤х ¤к письменник американськоњ демократ≥њ. ¬ ранн≥х романах ( УЎпигунФ, УЋоцманФ), а також у творах, ¤к≥ зТ¤вилис¤ ¤к результат мандр≥в ™вропою ( УЅравоФ, У атФ ),  упер п≥дкреслюЇ перевагу республ≥канського строю над монарх≥чним. ” передмов≥ до УЎпигунаФ в≥н в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д запозичених Узамк≥в, лорд≥в, та ≥нших атрибут≥в англ≥йських роман≥вФ ≥ за¤вл¤Ї, що в≥н буде писати про Уамериканськ≥ звичањФ. «ахоплене до мелодраматизму ставленн¤ до американських звичањв про¤вл¤Їтьс¤ у звеличен≥ подвигу простоњ людини. ” роман≥ УЎпигунФ др≥бний торговельник √арвей Ѕ≥рч, ризикуючи житт¤м, робить усе, заради свободи своЇњ крањни в≥д англ≥йського володарюванн¤, ≥ коли президент ¬ашингтон вручаЇ Ѕ≥рчу грошову винагороду за про¤влену мужн≥сть, √арвей в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д нењ. “ому що в≥н служив —Ўј не заради грошей. ѕ≥зн≥ше ставленн¤ до јмерики почне зм≥нюватис¤.  упер зверне увагу на зникненн¤ низки племен ≥нд≥анц≥в, на насильство Унац≥њ промисловц≥вФ над природою. ѕрирода в≥д≥гр≥ваЇ в творчост≥  упера особливу роль. ¬≥н запозичив у —котта низку прийом≥в ( зокрема структуру роману, де ≥сторичн≥ особистост≥ служать фоном розвитку под≥й, а вигадан≥ персонаж≥ опин¤ютьс¤ на авансцен≥ ), принцип зображенн¤ св≥ту через Ународний рух ≥стор≥њФ. јле в творчост≥ —котта природа н≥коли не в≥д≥гравала такоњ рол≥, ¤ку вона в≥д≥гр≥ваЇ у  упера. Ѕагатство дикоњ природи спровокувало новий п≥дх≥д. √оловним героЇм роману УЋоцманФ Ї море, ¤ке  упер знав дуже добре ( перш, н≥ж стати письменником, в≥н зробив карТЇру морського оф≥цера ), одним ≥з головних героњв пенталог≥њ про Ўк≥р¤ну ѕанчоху Ї дика природа американських прер≥й, могутн¤ стих≥¤, пом≥р¤тис¤ силою з ¤кою може т≥льки дуже вольова людина. “акою людиною Ї сл≥допит ≥ мисливець Ќатт≥ Ѕумпо, ¤кого його друз≥-≥нд≥анц≥ через незвичн≥ дл¤ них чоботи прозвали Ўк≥р¤ною ѕанчохою. ѕенталог≥¤ показуЇ нам все житт¤ ц≥Їњ дивноњ людини, ¤ка прињхала до јмерики майже п≥дл≥тком, тод≥, коли континент т≥льки почав засвоюватис¤, прожила серед неторканих л≥с≥в усе житт¤ ≥ на стар≥сть стала жертвою т≥Їњ јмерики, ¤к≥й колись так в≥дважно прокладала шл¤хи через дику природу. ƒружба з ≥нд≥анц¤ми навчила Ќатт≥ не бо¤тис¤ природи, ¤ка н≥коли не образить того, хто прийшов до нењ з добром. ј от Унова јмерикаФ з њњ м≥стечками, кабаками ≥ приватною власн≥стю на землю, в≥дштовхуЇ старого мисливц¤. ¬≥н звик жити полюванн¤м ≥ вбив олен¤. «в≥дки ж йому було знати, що тепер ц¤ земл¤ належить судд≥ “емплю, ≥ там не те, що полювати, а нав≥ть ≥ ходити заборонено. “емпль прит¤гуЇ старого до юридичноњ в≥дпов≥дальност≥. …ого не турбуЇ, що, ¤к би не Ўк≥р¤на ѕанчоха ≥ не ≥нд≥анц≥, так≥, ¤к „≥нгачгук ( ¤кого тепер звуть ƒжон ), н≥¤кого “емпльтауна на чол≥ ≥з “емплем не ≥снувало б. Ќатт≥ б≥жить з-п≥д арешту, ≥ старого розв≥дника л≥с≥в, посланц¤ б≥лих до ≥нд≥анц≥в травл¤ть, наче скажену собаку. “ому що жад≥бн≥сть стала головною рисою Унових американц≥вФ. “акою Ї д≥¤ роману Уѕ≥онериФ, про ¤ку ћ.√орький сказав: Уƒосл≥дник л≥с≥в ≥ степу Ќового —в≥ту, в≥н проклав шл¤хи дл¤ людей, ¤к≥ пот≥м засудили його ¤к злочинц¤ за те, що в≥н порушив њхн≥ користолюбн≥ закони, незрозум≥л≥ дл¤ його почутт¤ свободиФ. ≤нд≥анець ƒжон згадуЇ: У∆или тут наш≥ предки на берез≥ озера, жили мирноЕјле прийшли б≥л≥ ≥ принесли ≥з собою довг≥ нож≥ ≥ ромЕ вони заволод≥ли нашими л≥сами; злий дух жив в њхн≥х бочках ≥з ромом, ≥ вони напустили його на насФ. ≤нд≥анець ƒжон ≥ Ї тим останн≥м ≥з мог≥кан, ¤кому присв¤чено однойменний роман.

1	2	3

Ќазва: јмериканський романтизм 19 стол≥тт¤ у л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2924 прочитано)