Ћ≥тература св≥това > јмериканський романтизм 19 стол≥тт¤ у л≥тератур≥

 упер не був противником цив≥л≥зац≥њ, але вважав, що вона повинна стверджуватис¤ мирним шл¤хом, без кровопролитт¤ ≥ масових вбивств. –оман У«в≥роб≥йФ завершуЇтьс¤ жахливою картиною розправи колон≥альних в≥йськ над ≥нд≥анським племенем гурон≥в. «а розправою спостер≥гаЇ велична ≥ прекрасна природа, але й вона скоро ви¤витьс¤ спаплюженою: прер≥њ перетвор¤тьс¤ на пустел≥, л≥си буде вироблено, чист≥ джерела пересохнуть, живий св≥т л≥с≥в ≥ степ≥в загине. ≤ зробл¤ть усе це т≥, кого  упер назвав Умон≥к≥намиФ. ќднойменний роман, ¤кого було написано п≥д впливом спадщини англ≥йського сатирика ’”≤≤≤ ст. ƒжонатана —в≥фта, розпов≥даЇ про дв≥ р≥зн≥ породи мавп:¬исокоплигаючих ≥ Ќизькоплигаючих. ћавпи створили власн≥ сусп≥льства, ¤к≥ письменник ≥ досл≥джуЇ. ¬исокоплиги мають довгий хв≥ст ≥ дуже любл¤ть шанувати традиц≥њ. ¬они поклон¤ютьс¤ трону ≥ королю. ¬ Ќизькоплиг≥в хв≥ст короткий, але вони жирн≥ш≥ ≥ м≥цн≥ш≥. «а ¬исокоплигами ≥ Ќизькоплигами легко вп≥знаютьс¤ англ≥йц≥ з њхн≥ми непохитними традиц≥¤ми, ≥ американц≥, з њхн≥ми проблемами. Уƒосл≥дникФ приходить до висновку: м≥ж довгохвостими ≥ короткохвостими мавпами особливоњ р≥зниц≥ не ≥снуЇ. “ому що, ¤к перше, так ≥ друге сп≥втовариство маЇ Їдину рел≥г≥ю, вт≥ленн¤м ¤коњ Ї ¬еликий √рошовий ≤нтерес. ≤ тому, наст≥льки колись р≥зн≥ тварини, перетворилис¤ на Їдиний вид Ц вид Умон≥к≥наФ ( в≥д англ. man Ц людина + monkey Ц мавпа + money Ц грош≥ ).

 упер став першим американським письменником, ≥мТ¤ ¤кого вийшло за кордони —Ўј. ¬важаЇтьс¤, що в≥н в≥дкрив Ївропейц¤м јмерику, створив нац≥ональне обличч¤ американц¤, ¤к в позитивному, так ≥ в негативному сенс≥, ≥ нав≥ки прославив людину чест≥ ≥ мужност≥.

¬ ≥стор≥ю американськоњ л≥тератури ≈дгар јллан ѕо ув≥йшов ¤к поет, новел≥ст ≥ критик. ¬≥н Ї класиком Укороткого опов≥данн¤Ф. …ого вважають родоначальником детективного жанру. як це не дивно, але јмерика ѕо не в≥дразу оц≥нила. «а його житт¤ американц≥ не сприймали американських письменник≥в всерйоз ≥ захоплювалис¤ ƒ≥ккЇнсом. Ќастроњ в≥ктор≥анськоњ јнгл≥њ, л≥тература ¤коњ була схильною до морал≥заторства ≥ вт≥ленн¤ рел≥г≥йного ≥деалу, були широко розповсюдженими ≥ в јмериц≥. “ому творч≥сть ѕо Уприйшлас¤ не до дворуФ. ѕершими оц≥нили Убожев≥льного поетаФ французьк≥ Упрокл¤т≥ поетиФ ( Ѕодлер, ¬ерлен, –ембо ), а також символ≥сти. ¬они побачили у ньому фундатора нового мистецтва, позбавленого дидактичного, виховного начала. –озповсюдженн¤ у ™вроп≥ теоретичних роб≥т У‘≥лософ≥¤ творчост≥Ф та Уѕоетичний принципФ теж спри¤ли новому баченню спадщини ≈дгара ѕо. „удернацьк≥ маренн¤ ѕо приваблювали ƒостоЇвського, але рос≥йський письменник писав: У≈дгара ѕо можна, скор≥ше, назвати письменником капризним, н≥ж фантастичнимФ. ќбрази ѕо л¤кають своЇю природн≥стю ≥ буденн≥стю. ÷е жах, ¤кий давно став звичним. ∆ах, в ¤кому пост≥йно ≥снуЇ людина, що Ї повн≥стю в≥д≥рваною в≥д сусп≥льства Унормальних людейФ.

ƒол¤ ѕо була траг≥чною. —ин брод¤чих актор≥в народивс¤ на горищ≥ готелю, тому що в його матер≥ не було грошей на оплату номера. ќсирот≥в у чотири роки, хлопець опинивс¤ у заможн≥й, безд≥тн≥й родин≥ јллен≥в ( зв≥дси його друге пр≥звище ). —хильний до мистецтва син не задовольн¤в прийомного батька, типового плантатора, ¤кий колись прињхав до јмерики ≥з Ўотланд≥њ без коп≥йчини за душею, а пот≥м розживс¤ на рабськ≥й прац≥ негр≥в. Ќавчанн¤ в ун≥верситет≥ продовжувалось недовго. ≈дгар наробив борг≥в, ≥ батько залишив його без матер≥альноњ п≥дтримки. ћолодому поету н≥чого не залишалос¤, окр≥м служби в арм≥њ, ¤ку в≥н зненавид≥в ≥ в≥д ¤коњ згодом в≥дмовивс¤, почавши в≥льне житт¤ л≥тератора. ≤ сам письменник, ≥ його родич≥ з батьк≥вськоњ л≥н≥њ, неодноразово згадували про родове прокл¤тт¤, ¤ке н≥бито лежало на род≥ ѕо, б≥льш≥сть член≥в ¤кого ставали хрон≥чними алкогол≥ками й наркоманами ≥ зак≥нчували житт¤ у притулках дл¤ божев≥льних. ћожливо, це Ї правдою, але не повною. “раг≥чне св≥тов≥дчутт¤ ѕо було продиктоване ще ≥ сусп≥льними умовами —Ўј. ƒержав≥, ¤ка на початку свого розвитку турбувалас¤ головним чином про матер≥альний достаток ( адже дл¤ того туди њхали численн≥ ем≥гранти ), абсолютно не п≥клувалас¤ ан≥ про власне мистецтво, ан≥ про серйозну л≥тературу. Ѕезумовно, вузьк≥ ≥нтелектуальн≥ кола у великих м≥стах ≥снували, ≥ там ц≥нували Усправжнього ѕоФ. јле переважн≥й б≥льшост≥ американц≥в потр≥бн≥ були розважальн≥, а не серйозн≥ жанри.

≈дгар ѕо не хот≥в робити н≥чого, окр≥м л≥тератури, тому його житт¤ пройшло у т¤жк≥й прац≥. ¬≥н редагував центральн≥ газети й журнали у Ќью-…орц≥ й ‘≥ладельф≥њ, його майстерн≥сть журнал≥ста ≥ письменника п≥двищувала тираж≥, а от ѕо-поет був мало кому в≥домий. Ќеобх≥дн≥сть УнагодуватиФ публ≥ку привела ѕо до науково-фантастичного ≥ детективного жанру, до л≥тератури Ужах≥вФ. “ому ƒостоЇвський ≥ не в≥рив в його фантастику. јле кошмари, створен≥ ѕо, насправд≥ ≥снували в його душ≥. “раг≥чне в≥дчутт¤ реальност≥ усугубл¤лос¤ трагед≥Їю особистого житт¤. ” Убожев≥льного поетаФ коханн¤ було аномальним. ¬≥н одруживс¤ ≥з власною двоюр≥дною сестрою, коли розумово неповноц≥нн≥й д≥вчин≥ не було ще й чотирнадц¤ти. ¬≥рдж≥н≥¤ вражала ус≥х, хто њњ бачив неземною красою ≥ дит¤ч≥стю повед≥нки. јле вона теж походила ≥з роду ѕо. ≤ њњ чекали муки. ƒружина-д≥вчинка ( адже вона грала у л¤льки ≥ п≥сл¤ двадц¤ти рок≥в ) померла молодою, пролежавши останн≥ роки свого житт¤ прикутою до л≥жка. якщо знати про те, що знаменитого У¬оронаФ було написано у будинку, де у сус≥дн≥й к≥мнат≥ лежала нерухома ¬≥рдж≥н≥¤, поез≥¤ набуваЇ особливого зм≥сту. √р≥ховне коханн¤ зак≥нчилось траг≥чно. «алишившись на св≥т≥ наодинц≥, ѕо писав: "” смерт≥ т≥Їњ, хто була моњм житт¤м, ¤ отримав нове, але ¤ке похмуре ≥снуванн¤Ф. Ќасправд≥, кращ≥ твори ѕо були написан≥ п≥сл¤ смерт≥ ¬≥рдж≥н≥њ, коли ѕо припинив служити у прес≥ ≥ розпочав житт¤ в≥льного художника, швидко набувши репутац≥њ людини гранично порочноњ, над≥леноњ хворою, обхваченою ненавистю до людства св≥дом≥стю.

 ращому розум≥нню поез≥њ ѕо може спри¤ти ознайомленн¤ з його теоретичними прац¤ми. Ући забрали соб≥ у голову, що написати поез≥ю заради самоњ поез≥њ, та ще ≥ визнати , що наша мета була саме такою, означаЇ ви¤вити р≥шучу в≥дсутн≥сть в нас ≥стинноњ поетичноњ велич≥ ≥ силиФ, - писав ѕо у Уѕоетичному принцип≥Ф. јле так≥ його шедеври, ¤к У¬оронФ, Уёл¤люмФ, Ујннабель Ћ≥Ф, У≈льдорадоФ, УƒзвониФ, саме заради поез≥њ ≥ писалис¤. ¬ них не маЇ морал≥, вони Ї ант≥христи¤нскими за своЇю суттю. ¬орон, ¤кий залет≥в вноч≥ до каб≥нету поету, знаЇ т≥льки одне слово Ц УNevermoreФ ( УЅ≥льш н≥колиФ ). ѕтиц¤ н≥бито безглуздо твердить його людин≥, ¤ка втратила любов, ≥ залишаЇ поета у глибок≥й самотност≥ у душевному безвих≥дд≥. ¬ Ујннабель Ћ≥Ф, згадуючи прекрасне коханн¤ Уу корол≥вств≥ б≥л¤ мор¤Ф, ѕо звинувачуЇ бог≥в у заздрощах. Уѕихат≥ серафимиФ заздрили щастю людей, тому що не могли допустити того, що хтось Ї щаслив≥шим, н≥ж вони, ≥ вбили јннабель, розлучили закоханих. ѕри читанн≥ У≈льдорадоФ виникаЇ асоц≥ац≥¤ ≥з ƒон  ≥хотом, ¤кий мр≥¤в про в≥дродженн¤ Ув≥ку золотогоФ, хоча жив у Ув≥к зал≥знийФ. —тарий лицар висох, шукаючи крањну щаст¤ ≥ благоденства ≈льдорадо, але т≥нь, ¤ку в≥н зустр≥в на своЇму шл¤ху, ≥рон≥чно в≥дправл¤ючи лицар¤ на продовженн¤ пошук≥в, надаЇ нам висновок: не ≥снуЇ н≥¤кого ≈льдорадоЕ ’оча лицар≥ н≥коли не припин¤ть його шукати, ≥ скоро св≥т т≥ней поповнитьс¤ ≥ще одним привидом. Ќа нього перетворитьс¤ лицар, ¤кий не знайде спокою н≥коли. ¬ УƒзвонахФ ѕо надаЇ власну концепц≥ю особистост≥ через метафору: людське житт¤ в≥н покаже через дзвони, ¤к≥ Ї р≥зними на р≥зних етапах. ћайстерний звукопис ≥ система повтор≥в ( ¤к≥ взагал≥ Ї характерними дл¤ ѕо ) надаЇ читачу можлив≥сть почути дзв≥н ср≥бник дзв≥ночк≥в на дит¤чих санчатах; золотий, солодкий дзв≥н в≥нчальних дзвон≥в; л¤каючи удари м≥дного пожежного дзвону; ≥ нарешт≥ Ц зал≥зне дренчанн¤ справжнього, реального дзвону, в ¤кий дзвонить чорт на дзв≥ниц≥ п≥д час похорону. « одного боку, поет осмислюЇ власне житт¤, з ≥ншого Ц траг≥чне житт¤ одн≥Їњ людини набуваЇ значенн¤ символу. “ак проходить кожне житт¤, ≥ так воно буде проходити, поки у св≥т≥ ≥снують стар≥сть ≥ смерть. Ќ≥¤кого христи¤нського возда¤нн¤ дл¤ ѕо не ≥снуЇ, хоча ¤к небесн≥, так ≥ ди¤вольськ≥ сили дл¤ нього Ї безперечною реальн≥стю. ѕ≥сл¤ смерт≥ дружини поет багато займавс¤ маг≥Їю, сп≥лкувавс¤ ≥з мед≥умами, м≥стично налаштованими людьми. —или јду не л¤кали його, вони скор≥ше допомагали висловити власн≥ презирство ≥ ненависть до тупого й жад≥бного людства.

ясн≥сть манери опов≥д≥, рац≥онал≥зм ( ѕо був талановитим математиком ) поЇднуютьс¤ у проз≥ ≥ поез≥њ ѕо з драматизмом ≥ трагед≥йн≥стю переживанн¤, з атмосферою кошмар≥в та жах≥в; ч≥тк≥сть деталей Ц з зовн≥шньо неправдопод≥бним й страх≥тливим; анал≥тичн≥сть роботи думки Ц з естетизац≥Їю страждань ≥ смерт≥. ≈стетизац≥¤ смерт≥ займаЇ центральне м≥сце у новел≥ Ућаска „ервоноњ смерт≥Ф, ¤ка стверджуЇ жорсток≥сть ≥ необх≥дн≥сть давлючого над людьми фатуму. Ћюди намагаютьс¤ втекти в≥д чуми, запоб≥гти смерт≥, влаштовуючи бенкет у розк≥шному палац≥. ѕ≥д час середноьов≥чноњ Ївропейськоњ чуми под≥бн≥ бенкети, насправд≥, р¤тували через перенасиченн¤ орган≥зму алкоголем . јле не так у ѕо. ¬ нього люди мруть, мруть масово, ≥ письменник, ≥з задов≥льненн¤м детал≥зуючи, малюЇ жахлив≥ картини. ” под≥бному ключ≥ Ї створеними новели Уƒемон порокуФ ≥ У„орний к≥тФ.

¬ажливу роль з≥грала творч≥сть ѕо у процес≥ становленн¤ науково-фантастичного жанру. У–укопис, ¤кого було знайдено у пл¤шц≥Ф, Уѕов≥сть про мандри јртура √ордона ѕ≥маФ, УЌезвичн≥ пригоди нев≥домого √анса ѕфаал¤Ф, У≤стор≥¤ з аеростатомФ, Уўоденник ƒжул≥уса –одменаФ вражають обірунтован≥стю науковоњ бази. √либоку п≥знанн¤ ѕо у галуз≥ математики, астроном≥њ, медицини робили картини, створен≥ ним переконливими. „итач в≥рив, що ц≥ картини Ї не ст≥льки фантастичними, ск≥льки пророчими. ” майбутньому, ≥з розвитком науки, людство прийде до вт≥ленн¤ Учудернацьких мареньФ. ѕодал≥ шл¤хом ѕо п≥шли ∆юль ¬ерн ( ‘ранц≥¤ ), √ерберт ”еллс (јнгл≥¤ ) та багато ≥нших письменник≥в-фантаст≥в. Ѕ≥льш≥сть њхн≥х пров≥сних ≥дей отримала реальне вт≥ленн¤.

1	2	3

Ќазва: јмериканський романтизм 19 стол≥тт¤ у л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2924 прочитано)