Ћ≥тература св≥това > јмериканський романтизм 19 стол≥тт¤ у л≥тератур≥

як першов≥дкривач детективного жанру ѕо виступив в опов≥данн¤ У¬бивство на вулиц≥ ћоргФ, У“аЇмниц≥ ћар≥ –ожеФ, У¬краден≥ листиФ ( 1840 Ц 1849 ). ¬с≥ три опов≥данн¤ обТЇднуЇ образ сл≥дчого ƒюпена. ѕо запропонував певну модель, ¤ку ≥ дос≥ використовують письменники, ¤к≥ працюють у детективному жанр≥. ѕ≥зн≥ше јртур  онан ƒойл створить свого Ўерлока ’олмса, јгата  р≥ст≥ Ц м≥с ћарпл, ∆орж —≥менон Ц ≥нспектора ћегре. ѕо запропонував шл¤х ≥нтелектуал≥зац≥њ ≥ естетизац≥њ пошуковоњ роботи ( в реальност≥ карний пошук не вигл¤даЇ таким ц≥кавим ≥ привабливим ). ћодель, ¤ку запропонував ѕо, включаЇ наступн≥ елементи: злочин, показанн¤ св≥дк≥в, лог≥ка м≥ркувань сл≥дчого, встановленн¤ особистост≥ злочинц¤. ”мовиводи сл≥дчого Ї центральним елементом, в≥д њхньоњ дотепност≥ залежить художн¤ ц≥нн≥сть детективу. «лочинець Ї УзамаскованимФ так, що п≥дозра на нього падаЇ в останню чергу, тому ф≥нал опов≥данн¤ завжди Ї не оч≥куваним (наприклад, кривавим вбивцею двох ж≥нок на вулиц≥ ћорг ви¤вл¤Їтьс¤Е величезна мавпа). ƒл¤ ƒюпена, також, ¤к ≥ дл¤ ’олмса або ћегре, зайн¤тт¤ сл≥дчого Ї не рутиною службою, а естетичною насолодою, вони виконують св≥й обовТ¤зок не заради грошей, а заради п≥знанн¤. ƒетектив завжди ( ≥ це теж в≥дкрив ѕо ) пишетьс¤ у лакон≥чному, сухуватому стил≥, ¤кий доповнюЇ Узал≥зну лог≥куФ сл≥дчого-артиста.

√енр≥ Ћонгфелло Ц творець американського нац≥онального епосу. Уѕ≥сн¤ про √айаватуФ ( 1855 ) в≥дкрила Ївропейц¤м поетичне баченн¤ јмерики, Уѕ≥сн≥ про рабствоФ ( 1842 ) п≥дн¤ли абол≥ц≥он≥стський рух, в ¤кому професор √арвардського ун≥верситету Ћонгфелло приймав активну участь. Ћонгфелло був прихильником свободи ≥ демократ≥њ, але його творч≥сть Ї глибоко рел≥г≥йною. ¬≥н стверджуЇ ненасильницьк≥ шл¤хи дос¤гненн¤ справедливост≥. У¬≥н призивав людей до любов≥, миру й братерстваФ, - стверджував Ѕун≥н, ¤кий все житт¤ перекладав американського поета.

Уѕ≥сню про √айаватуФ Ћонгфелло створив на основ≥ фольклору ≥нд≥анц≥в. ¬≥н мр≥¤в про Їдину американську нац≥ю, в ¤к≥й люди не будуть розд≥леними, зг≥дно ≥з кольором шк≥ри, тому ≥нд≥анськ≥ легенди про доброго багатир¤ √айавату Ћонгфелло вважав американськими нац≥ональними легендами. ≤нд≥анський фольклор сприймавс¤ американськими романтиками ¤к одне ≥з джерел розвитку суто американськоњ культури, ¤ка на в≥дм≥ну в≥д британськоњ, обТЇднуЇ в соб≥ п≥сн≥ ≥ легенди не т≥льки колишн≥х англ≥йц≥в, шотландц≥в, ≥рландц≥в, н≥мц≥в, француз≥в ≥ голландц≥в, а ≥ фольклор вих≥дц≥в ≥з јфрики, ¤кий нашарувавс¤ на культуру кор≥нних мешканц≥в континенту.

ќбраз √айавати Ї ≥сторичним. ÷ей У≥нд≥анський ’ристосФ жив у ’” ст. ≥ був одним ≥з вожд≥в п≥вн≥чноамериканських мешканц≥в. ≤нд≥анц≥ вважали, що √айавати походив в≥д бог≥в, був њхн≥м посланцем, тому у легендах ≥ п≥сн¤х про √айавату так багато фантастичних елемент≥в, починаючи в≥д надлюдськоњ ф≥зичноњ сили боголюдини, ≥ зак≥нчуючи його ж незвичайною мудр≥стю ( за житт¤ √айавата встиг зробити ст≥льки винаходжень, що суттЇво пол≥пшив житт¤ свого народу ).

Ћонгфелло осмислюЇ ф≥гуру √айавати у романтичному ключ≥: ≥нд≥анський вождь розмовл¤Ї з рослинами ≥ тваринами, називаЇ њх своњми Убратами ≥ сестрамиФ. ѕрирода в поем≥ виконуЇ не просто функц≥ю фону, вона е особливим сусп≥льством, в ¤кому мешкають ¤скрав≥ особистост≥ - вм≥л≥ буд≥вники бобри, запаслив≥ б≥лки, весел≥ косул≥. ћешканц≥ прер≥й ведуть незалежне ≥снуванн¤, сп≥лкуютьс¤ з людьми за неписаними давн≥ми законами.

¬ поем≥ Ї детально представленим побут ≥нд≥анських селищ, показано традиц≥йний уклад њхнього житт¤

як ≥ ус≥л¤кий романтик, Ћонгфелло модиф≥куЇ д≥йсн≥сть зг≥дно ≥з власним морально-естетичним ≥деалом. ≤деал≥зованому життю ≥рокез≥в повинен прийти к≥нець, тому що до јмерику наближаютьс¤ корабл≥ ≥з б≥лими поселенц¤ми. Ћонгфелло згадуЇ про кривав≥ розправи з ≥нд≥анц¤ми, але не це Ї головним дл¤ нього. √оловним Ї запов≥т √айавати, ¤кий, в≥дход¤чи на небо, запов≥даЇ своЇму народу не чинить оп≥р христи¤нам. јпофеозом прийн¤тт¤ христи¤нства ≥нд≥анськими племенами завершаЇтьс¤ поема.

ѕ≥сл¤ перемоги демократичноњ ѕ≥вноч≥ над рабовласницьким ѕ≥вднем президент јвраам Ћ≥нкольн потиснув руку письменниц≥ √арр≥Їт Ѕ≥чер-—тоу ≥з словами: У¬и - маленька ж≥нка, ¤ка розпочала велику в≥йнуФ. –оман У’атина д¤д≥ “омаФ( 1852 ), ¤кий колись так вразив сучасник≥в Ѕ≥чер-—тоу, зараз вважаЇтьс¤ дит¤чим читанн¤м. јле, не дивл¤чись на це, У’атина д¤д≥ “омаФ Ї великою книгою. У¬≥дм≥н≥ рабства передувала знаменита книга ж≥нки, пан≥ Ѕ≥чер-—тоуФ, - писав Ћ.“олстой.

Ѕатько письменниц≥, був св¤щеником, чолов≥к Ц доктором богословТ¤. ¬она сама була глибоко рел≥г≥йною людиною, дл¤ ¤коњ рабство ототожнювалось ≥з пороком ≥ гр≥хом, ≥ ¤ка все житт¤ з обуренн¤м заперечувала ствердженн¤ тих богослов≥в, ¤к≥ виправдовували використанн¤ рабськоњ сили б≥бл≥йними текстами.

¬с¤ с≥мТ¤ Ѕ≥чер-—тоу приймала участь в абол≥ц≥он≥стському рус≥, нар¤ду з ƒ.Ћоуелом, √.“оро, ”.”≥тменом. ¬ русл≥ абол≥ц≥он≥стського руху виник специф≥чний жанр Упов≥ст≥ рабаФ, ¤кий набув попул¤рност≥ не т≥льки у —Ўј, а ≥ в ™вроп≥ ( √юіо, ћер≥ме ). „исленн≥ автори Упов≥стей рабаФ висловлювали протест проти рабства засобами л≥тератури ≥ розд≥л¤лис¤ при цьому на два табори: представники одн≥Їњ групи вважали, що п≥сл¤ в≥дм≥ни закону про рабство негри зможуть стати повноправними членами американського сусп≥льства, ≥нш≥ схил¤лис¤ до ≥дењ поверненн¤ колишн≥х раб≥в на батьк≥вщину, до јфрики. ¬ реальност≥ набули вт≥ленн¤ обидва прагненн¤: частина американських негр≥в залишилась у —Ўј, частина Ц переселилась до јфрики, де створила в≥льну крањну Ћ≥бер≥ю.

¬ У’атин≥ д¤д≥ “омаФ, Уѕрокл¤тому болот≥Ф Ѕ≥чер-—тоу заперечуЇ ствердженн¤ рабовласник≥в про в≥дсутн≥сть в негр≥в г≥дних людських почутт≥в ( вони, н≥бито, Ї байдужими до власних д≥тей ≥ не знають подружньоњ привТ¤заност≥, тому на ж≥нок можна дивитис¤ ¤к на самок, ¤к≥ принос¤ть припл≥д, ≥ окремих член≥в родини продавати р≥зним господар¤м ). ¬ своЇму знаменитому роман≥ Ѕ≥чер-—тоу показуЇ, на ¤к≥ небезпечн≥ випробуванн¤ може п≥ти чорна ж≥нка заради своЇњ дитини ( Ћ≥зз≥ ). Ћегенду про розумову неповноц≥нн≥сть чорного народу письменниц¤ теж спростовуЇ, показуючи прозорливого —ема, мудр≥сть ¤кого могла б зробити честь будь ¤кому пол≥тику у ¬ашингтон≥. –аби в роман≥ йдуть р≥зними шл¤хами: √арр≥с ( ¤кий не знав, чому в≥н повинен виконувати закони —Ўј, адже його не питали, згоден в≥н з ними чи н≥ ) та його дружина Ћ≥зз≥ вт≥кають до  анади, де н≥коли не ≥снувало рабства. ƒобрий старий “ом приймаЇ шл¤х христи¤нськоњ покори, ≥ поступово його обл≥к набуваЇ рис св¤того мученика. “ом погоджуЇтьс¤ ≥з ус≥ма наказами своњх численних господар≥в, окр≥м одного Ц в≥н не хоче чинити зло ≥ б≥ль ≥ншим люд¤м. “ому ≥ в≥дмовл¤Їтьс¤ виконувати роль догл¤дача, не дивл¤чись на те, що догл¤дач≥в гарно годували ≥ надавали њм в≥дносну волю. …ого мовчазна в≥дмова оц≥нюЇтьс¤ господарем плантац≥њ ¤к бунт. “ом приймаЇ жахливу смерть, але т≥ло дл¤ нього не дуже багато означаЇ. √оловним Ї душа. УЌад нею ви не маЇте влади!Ф Ц говорить “ом своњм катам.

Ѕ≥чер-—тоу не ≥деал≥зуЇ раб≥в. јдже “ом став жертвою не т≥льки б≥лих, а ≥ розбещених чорних, ¤ких умови житт¤ на плантац≥¤х перетворили на дог≥дних до господар≥в ≥ лютих до ≥нших раб≥в догл¤дач≥в.

 нига мала шалений усп≥х. ¬ нењ було багато прихильник≥в, але не менш - ≥ противник≥в, ¤к≥ вважали, що письменниц¤ переб≥льшила жорсток≥сть плантатор≥в, занадто згустила кольори, що насправд≥ чорн≥ живуть набагато краще. ” в≥дпов≥дь у 1853 р. Ѕ≥чер-—тоу випустила книгу У люч до хатини д¤д≥ “омаФ, в ¤к≥й навела документальний матер≥ал, ¤кий п≥дтверджував страшну правду њњ книги.

Ѕ≥чер-—тоу важко вважати великою письменницею. ѓњ книга Ї занадто мелодраматичною, образи Ц занадто ≥деал≥зованими. јле, наприклад, Ћ.“олстий дуже високо ц≥нував У’атинуФ, ¤ка, на його думку, передавала Упочутт¤, що вит≥кали ≥з рел≥г≥йноњ св≥домост≥Ф. У’атинаФ з≥грала велику позитивну соц≥альну роль, а це було головним дл¤ рос≥йського письменника, ¤кий вважав, що художник повинен в першу чергу служити народу.

 ласичний реал≥зм виник в јмериц≥ лише наприк≥нц≥ ’≤’ ст., коли зник фронт≥р ( кордон засвоЇнн¤ диких земель ), коли п≥онери ( а серед них було чимало виключних особистостей ) зникли, а њхн≥ онуки та правнуки перетворились на звичайних буржуа. —аме звичайн≥ американц≥ стануть геро¤ми твор≥в ћарка “вена, ¤кий вважаЇтьс¤ основоположником американського класичного реал≥зму.

1	2	3

Ќазва: јмериканський романтизм 19 стол≥тт¤ у л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2924 прочитано)