Ћ≥тература св≥това > јнгл≥йський романтизм

јнгл≥йський романтизм

¬ јнгл≥њ, на в≥дм≥ну в≥д Ќ≥меччини, романтизм довгий час сам себе не усв≥домлював, хоча романтичн≥ тенденц≥њ там про¤вилис¤ ще у ’”≤≤≤ ст. (≥рон≥чна самооц≥нка, ант≥рац≥онал≥зм, у¤вленн¤ про Уориг≥нальн≥стьФ, Унезвичн≥стьФ, Унепо¤сним≥стьФ, т¤ж≥нн¤ до старини ).

ќдночасно з ¬еликою ‘ранцузькою в јнгл≥њ в≥дбувалас¤ сво¤ революц≥¤, набагато б≥льш тих≥ша, але не менш траг≥чна, - революц≥¤ ≥ндустр≥альна. ¬мирала Уold kind EnglandФ ( стара, добра јнл≥¤ ), Уgreen woodТs EnglandФ (јнгл≥¤ час≥в зеленого л≥су ), народжувалась Уworkshop of the worldФ (майстерн¤ св≥ту ). јнгл≥¤ почала будувати сусп≥льство буржуазноњ демократ≥њ ≥ще у ’”≤≤≤ ст. ќтримавши права, р≥вн≥ з аристократами, буржуа ринулис¤ до штурму сусп≥льства. јристократи не могли конкурувати ≥з ними у план≥ винах≥дливост≥, д≥ловитост≥, хитрост≥. ¬ результат≥, наприклад, лорд Ѕайрон через нестачу кошт≥в вимушений був продати власний родовий маЇток, ¤кий його пращури отримала ¤к нагороду за служ≥нн¤ Ѕритан≥њ. ≤ вихований за законами родовоњ чест≥ двор¤нин, у простий сел¤нин, нащадок в≥льних йомен≥в, в≥дчували себе безсилими перед новою силою. јнгл≥йський романтизм розвивс¤ на ірунт≥ розгубленост≥ людей художнього мисленн¤ перед св≥том буржуазного процв≥танн¤.

јнгл≥йський романтизм умовно розд≥л¤Їтьс¤ на три покол≥нн¤: старше (Ѕлейк, ¬ордсворт,  ольр≥дж, —аут≥, —котт ); середнЇ ( Ѕайрон, Ўелл≥,  ≥тс ); молодше (  арлейль ).

¬≥ль¤м Ѕлейк передбачив розвиток романтизму трохи не на двадц¤ть рок≥в, за житт¤ був в≥домий невелик≥й купц≥ шанувальник≥в, його творч≥сть було оц≥нено п≥зн≥ше. “ворч≥сть Ѕлейка вважаЇтьс¤ романтичною через те, що в н≥й пост≥йно в≥дчуваЇтьс¤ оп≥р часу. √равер ≥ поет створив св≥й власний св≥т. …ого творч≥сть нагадуЇ сни на¤ву, причому Ѕлейк усе житт¤ щиро в≥рив: в≥н бачить золотих птах≥в на деревах, веде бес≥ди ≥з —ократом, ƒанте, ’ристом. √либоко рел≥г≥йний Ѕлейк пост≥йно намагавс¤ звести небо ≥ землю, побачити небесне у буденному. У¬ одн≥й мит≥ бачити в≥чн≥сть, ≥ небо Ц у цв≥т≥нн≥ кв≥ткиФ, - так поет сформулював власне кредо. …ого твори ( Уѕ≥сн≥ невинност≥Ф ( 1789 ), Уѕ≥сн≥ досв≥дуФ (1794 ), УЎлюб Ќеба ≥ јдуФ ( 1790 ), У нига ”ризенаФ ( 1794 ), У≤Їрусал≥м, або ¬т≥ленн¤ √≥ганта јльб≥онаФ ( 1804 ), Уѕрив≥д јвел¤Ф ( 1821 ) демонструють абсолютну чуж≥сть Ѕлейка передов≥й науц≥ свого часу. ƒл¤ нього бекон≥вська Удостов≥рн≥стьФ Ї найг≥ршим ≥з ус≥х обман≥в, а Ќьютон виступаЇ в творчост≥ Ѕлейка у вигл¤д≥ символу зла. —учасний йому св≥т поет пор≥внював ≥з чудесною церквою, до ¤коњ ул≥з брудний зм≥й й загадив њњ ( Уя бачив храмЕФ ). „ерез пТ¤тнадц¤ть рок≥в п≥сл¤ смерт≥ поета його в≥дкрили Упрерафаел≥тиФ, художники, ¤к≥ намагалис¤ повернути мистецтво до Удорафаел≥вськихФ час≥в. ¬они творили за законами старовинного рем≥сництва, ≥ Ѕлейк з його ствердженн¤м блудливост≥ розмов про Утемр¤ву середньов≥чч¤Ф, ¤коњ, на його думку, насправд≥ не ≥снувало, з його зануренн¤м в абсолютну духовн≥сть ≥ виготовленн¤м книжок власними руками, без допомоги машин, був сприйн¤тим на р≥вн≥ пророку. ј наприк≥нц≥ ’≤’ ст. Ѕлейка к≥нцево канон≥зували символ≥сти.

≤мена ¬ордстворта ≥  ольр≥джа часто задуютьс¤ пор¤д, тому що вони Ї представниками так званоњ Уозерноњ школиФ ( Улейк≥стиФ ). ¬≥ль¤м ¬ордсворт народивс¤ на п≥вноч≥ јнгл≥њ, у  емберленд≥, там ≥ прожив б≥льшу частину свого житт¤.  емберленд називають Украњною озерФ. ћаЇток ¬ордсворта було розташовано саме там, там в≥н надавав притулок своњм друз¤м-поетам, тому ≥ почали називати њх Улейк≥стамиФ. ¬ордсворт вважаЇтьс¤ в јнгл≥њ одним ≥з найзначн≥ших, ¤кщо не найзначн≥шим поетом. ¬≥н Ї сп≥вцем англ≥йського пейзажу, спок≥йного ≥ затишного. ” 1798 р. ¬ордсворт разом ≥з  ольр≥джем видаЇ зб≥рку УЋ≥ричн≥ баладиФ. «б≥рку в≥дкривала поема  ольр≥джа У—казанн¤ про старого мореходаФ, таЇмнича ≥стор≥¤ про помсту природи тим, хто њњ не поважаЇ. —емюель “ейлор  ольр≥дж з девТ¤тнадц¤ти рок≥в почав приймати оп≥ум ( досить розповсюджена розвага в середовищ≥ богемно налаштованих романтик≥в ), ≥ це суттЇво скоротило його творчий шл¤х. јле У—тарий мореходФ залишивс¤ в ≥стор≥њ св≥товоњ л≥тератури. ћор¤ки ≥з глибокоњ давнини поважають альбатрос≥в, красивих птах≥в, ¤к≥ практично н≥коли не с≥дають на землю. ¬важаЇтьс¤, що в них всел¤ютьс¤ душ≥ людей, ¤к≥ загинули на мор≥. “ому альбатрос≥в не можна вбивати. јле старий морех≥д розпов≥в сучасному перехожому: коли в≥н був молодий, то просто заради дурноњ розваги вбив одну ≥з таких птиць, ¤ка проводжала њхн≥й корабель. ј пот≥м члени ек≥пажу почали гинути один за одним, спочатку п≥д час шторму, пот≥м Ц в≥д спраги п≥д час штилю. ≤ т≥льки винуватьс¤ трагед≥њ духи природи залишили в живих, ≥ тепер в≥н блукаЇ м≥стом, скал≥чений алкоголем ≥ божев≥лл¤м старець, ≥ розпов≥даЇ люд¤м про помилку, ¤ка зруйнувала йому житт¤, але н≥хто не прислухаЇтьс¤ до нього. ƒухи природи засудили його до ∆итт¤ Ц у Ц —мерт≥, муки сов≥ст≥ катують старого мор¤ка т¤жкими вид≥нн¤ми про смерть ≥ передсмертн≥ прокл¤тт¤ товариш≥в. ÷¤ людина не живе, а ≥снуЇ п≥д т¤гарем т¤жкого покаранн¤. „еканн≥ р¤дки поеми д≥ють на читача магнетично. Ўелл≥ знепритомн≥в, коли вперше почув цю поез≥ю. –оберт —аут≥ , ще один представник Улейк≥змуФ, зробив видатну державну карТЇру. …ого було, також, ¤к ≥ ¬ордсворта, призначено придворним поетом. ѕ≥зн≥ше, в Уƒон ∆уан≥Ф, Ѕайрон п≥ддасть Улейк≥ст≥вФ сарказму через њхню спогл¤дальну й апол≥тичну позиц≥ю. ’оча не можна признати абсолютну правоту Ѕайрона. Ќаприклад, у —аут≥ Ї балада УЅлейхемськ≥й б≥йФ, ¤ка у¤вл¤Ї собою ≥рон≥чне представленн¤ державноњ ≥стор≥њ. ¬нуки знайшли на пол≥, де колись проходила битва, череп, ≥ прохають д≥дус¤ розпов≥сти, ¤ким був знаменитий Ѕлейхемський б≥й? јдже в п≥дручниках написано, що в≥н Ї славетною стор≥нкою англ≥йськоњ ≥стор≥њ. ƒ≥дусь у розгубленн≥: його памТ¤ть зберегла жахлив≥, нелюдськ≥ картини, а у школ≥ вчать т≥льки парадн≥й стор≥нц≥ ≥сторичних под≥й.

¬альтер —котт , шотландський баронет ( справжнЇ ≥мТ¤ - герцоі Ѕокль ), походив ≥з фам≥л≥њ, внесеноњ до ≥сторичних аннал≥в. ¬се житт¤ —котта було присв¤ченим ≥стор≥њ: в≥н збирав ≥сторичний шотландський фольклор, колекц≥онував рукописи й антиквар≥ат. ƒо л≥тератури —котт прийшов досить п≥зно, у тридц¤ть три роки. ” 1805 р. в≥н опубл≥кував своњ Уѕ≥сн≥ шотландського кордонуФ. ƒо ¤коњ над≥йшли ¤к фольклорн≥, так ≥ авторськ≥ балади. ј у сорок два роки письменник вперше представив на суд публ≥ки своњ ≥сторичн≥ романи. ¬ числ≥ своњх попередник≥в на цьому поприщ≥ —котт називав численних автор≥в УіотичнихФ й УантикварнихФ роман≥в, особливо його захоплювали книги ћер≥ ≈джуорт, ¤ка присв¤тила свою творч≥сть зображенню ≥рландськоњ ≥стор≥њ. јле —котт шукав св≥й, власний шл¤х. У•отичн≥ романиФ не задовольн¤ли його занадтим м≥стицизмом, Уантикварн≥Ф Ц незрозум≥л≥стю дл¤ сучасного читача. ѕ≥сл¤ довгих пошук≥в —котту вдалос¤ створити ун≥версальну структуру ≥сторичного роману, пров≥вши перерозпод≥л реального ≥ вигаданого так, щоб показати - не житт¤ ≥сторичних ос≥б, а пост≥йний рух ≥стор≥њ, ¤кий не може зупинити жодна з видатних особистостей, Ї справжн≥м обТЇктом, вартим уваги художника. ѕогл¤д —котта на розвиток людського сусп≥льства називають пров≥дец≥ал≥стським ( в≥д лат. Providence Ц Ѕожа вол¤ ). “ут —котт ≥де сл≥дом за Ўексп≥ром. ≤сторичн≥ хрон≥ки Ўексп≥ра ос¤гали нац≥ональну ≥стор≥ю, але на р≥вн≥ У≥стор≥њ корол≥вФ, —котт перев≥в ≥сторичних особистостей у площину фону, а на авансцену под≥й вив≥д вигаданих персонаж≥в, на долю ¤ких маЇ вплив распр¤ м≥ж стариною й новизною, зм≥на епох. “аким чином —котт показав: рухаючою силою ≥стор≥њ виступаЇ народ, саме народне житт¤ Ї основним обТЇктом художнього досл≥дженн¤ —котта. …ого старина н≥коли не буваЇ розмитою, туманною, фантастичною. —котт Ї абсолютно точним у зображенн≥ ≥сторичних реал≥й, тому вважаЇтьс¤, що в≥н розробив ¤вище ≥сторичного колориту, тобто майстерно показав своЇр≥дн≥сть певноњ епохи. ≤ще одна деталь: попередники —котта зображували ≥стор≥ю заради ≥стор≥њ, демонстрували своњ видатн≥ знанн¤, ≥ таким чином збагачували знанн¤ читач≥в, але заради самих знань. ” —котта не так : в≥н знаЇ ≥сторичну епоху детально, але завжди повТ¤зуЇ њњ ≥з сучасними проблемами, показуючи, ¤к под≥бн≥ проблеми знаходити своЇ вир≥шенн¤ у минулому. ќсобливо ц≥кавила —котта Ушотландська проблемаФ, њй в≥н присв¤тив романи У”еверл≥Ф ( 1814 ), У–об –ойФ( 1818 ), УѕуританиФ (1816 ). –оман УјйвенгоФ ( 1819 ) було створено на матер≥ал≥ англ≥йськоњ ≥стор≥њ, але центральна його проблема стосуЇтьс¤ все ж таки Ушотландського питанн¤Ф. Ўотланд≥¤ ≥ јнгл≥¤ йшли до обТЇднанн¤ дек≥лька в≥к≥в ≥ к≥нцево обТЇдналис¤ у ’”≤≤≤ ст. јле обТЇднанн¤ не задовольн¤ло старовинн≥ шотландськ≥ клани, ≥ вони почали боротьбу. јнгл≥йц≥ придушували одне повстанн¤ за ≥ншим. —тавало зрозум≥лим: маленька, економ≥чно недорозвинута Ўотланд≥¤ не може протисто¤ти силою зброй могутн≥й, ≥ндустр≥ально розвинут≥й јнгл≥њ. ≤ тому —котт зайн¤в позиц≥ю примиренн¤. —твердженню мирного сп≥в≥снуванн¤ шотландц≥в й англ≥йц≥в в≥н присв¤тив ц≥лу низку роман≥в, показуючи боротьбу м≥ж Ўотланд≥Їю ≥ јнгл≥Їю у р≥зн≥ ≥сторичн≥ епохи ≥ завжди зак≥нчуючи своњ романи романтичним ≥ символ≥чним вес≥лл¤м, одруженн¤м парубка ≥ д≥вчина з двох ворогуючих стан≥в. √оловн≥ героњ, також, ¤к ≥ традиц≥йний happy end, завжди вт≥люють авторський моральний ≥деал ≥ в≥дпов≥дають особливост¤м романтичного субТЇктив≥зму. —котт н≥коли не приховував власних симпат≥й: –об –ой ( шотландський –об≥н √уд ), викликаЇ повагу автора, захоплюЇ своЇю нестримною в≥двагою ≥ жаданн¤м вол≥. јле —котт одночасно визнаЇ: старовинн≥ звичањ горц≥в Ї дикими, ≥ ¤к би в≥н сам не любив усе шотландське, розгул в≥льготи Ї приреченим. ¬ роман≥ УјйвенгоФ ми також бачимо, що прихильност≥ автора в≥ддано саксам, ¤к≥ страждають п≥д гн≥том жад≥бних феодал≥в-норман≥в, але нац≥ональна Їдн≥сть Ї неминучою, через стол≥тт¤ на м≥сц≥ двох ворогуючих табор≥в виникне Їдина англ≥йська нац≥¤, ¤ка вбере у себе елементи ¤к саксонськоњ, так ≥ норманськоњ культур. ”н≥версальну структуру ≥сторичного роману, ¤ку створив —котт, було п≥дхоплено у багатьох крањнах ( √юіо,  упер,  ул≥ш та ≥н. ), причому не т≥льки романом ≥сторичним. –оман завжди Ї ≥сторичним, тому що в≥н осмислюЇ под≥њ, ¤к≥, хоч на дек≥лька рок≥в, але в≥ддалюютьс¤ в≥д сучасност≥, ≥ тому що реал≥стичний роман сприймаЇ людину на фон≥ руху ≥стор≥њ ( —тендаль, Ѕальзак, “олстой ). “ому —котта вважають одним ≥з творц≥в сучасного жанру роману.

1	2	3

Ќазва: јнгл≥йський романтизм
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4332 прочитано)