Ћ≥тература св≥това > јнгл≥йський романтизм

 оли на горизонт≥ англ≥йськоњ поез≥њ зТ¤вивс¤ Ѕайрон, —котт припинив писати в≥рш≥, визнавши що не маЇ н≥¤кого сенсу робити це на фон≥ того, кого так щедро було над≥лено поетичним даром в≥д природи. ƒжордж √ордон Ѕайрон на загальносв≥товому р≥вн≥ вважаЇтьс¤ найкрупн≥шою ф≥гурою англ≥йського романтизму. Уѕоетом погордиФ назвав його ѕушк≥н.  расивий, але кривий на одну ногу Ѕайрон, н≥бито особисто вт≥лював своњх величних, але скал≥чених морально героњв. …ого ранн≥ поез≥њ склали зб≥рку У„аси дозв≥лл¤Ф ( 1807 ), в ¤к≥й студент  ембр≥джського ун≥верситету висловив своЇ ставленн¤ до сучасност≥ ( Уƒ≥м батьк≥в, ти прийшов до розоруЕФ ), ≥ продемонстрував, у вс¤кому випадку - на словах, легковажне ставленн¤ до поез≥њ. ћожливо поетичний дар вразив сучасник≥в, можливо Ц зневажливий погл¤д на людство, але зб≥рка викликала низку негативних реценз≥й з боку романтик≥в старшого покол≥нн¤ ( особливо з боку Улейкист≥вФ ). ћолодий поет в≥дпов≥в полем≥чним твором, в ¤кому висловив власне розум≥нн¤ м≥сц¤ художника у сусп≥льств≥. Ујнгл≥йськ≥ барди та шотландськ≥ огл¤дач≥Ф ( 1809 ) Ї поетичною, сповненою сарказму, сатирою на стан англ≥йськоњ л≥тератури романтичноњ доби. —погл¤дальна позиц≥¤ Улейкист≥вФ здаЇтьс¤ йому см≥шною, њхн≥й в≥дрив в≥д реальност≥ Ц злочинним. ¬≥н називаЇ своњми вчител¤ми сатирик≥в ’”≤≤≤ ст. Ц —в≥фта ( ¤кого в јнгл≥њ вважають божев≥льним ген≥Їм ), ‘≥лд≥нга, декларуЇ власну належн≥сть до просв≥тницького культу –озуму. ’оча творч≥сть Ѕайрона, безумовно, носила романтичний характер, про це св≥дчить його небажанн¤ бачити сучасну йому јнгл≥ю, в ¤к≥й його давн≥й ≥ славетний р≥д в≥дтепер мало що означав. «Т¤вилис¤ нов≥ ц≥нност≥, головними з ¤ким стали грош≥.

У¬≥н був увесь за д≥йсн≥стьФ, - говорив друг ≥ б≥ограф Ѕайрона “.ћур. јле ц≥ слова треба розум≥ти, враховуючи наступний аспект: за ¤ку д≥йсн≥сть? Ѕайрон не хот≥в бачити д≥йсн≥сть буденну, метушливу. …ого приваблювала д≥йсн≥сть романтична, тим паче, що, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших романтик≥в, ¤к≥ осп≥вували вигадан≥ замки й вигадан≥ мандри —ходом, Ѕайрон мав власний родовий замок ≥ до —ходу њздив д≥йсно. ѕодорож молодого поета до ѕортугал≥њ, ≤спан≥њ, острову ћальта, јлбан≥њ, “уреччини, √рец≥њ сучасники вважали божев≥лл¤м. Ќ≥хто не в≥рив, що лорд повернетьс¤ додому. јле в≥н повернувс¤, уславивши себе штурмом ƒарданелл, ¤к≥, ¤к античний герой Ћеандр, переплив. Ѕайрон не просто писав в≥рш≥, в≥н жив поетично. ѕро це св≥дчить ≥ його пол≥тична позиц≥¤. ”спадкувавши м≥сце у ѕалат≥ Ћорд≥в, поет почав ≥з захисту луддит≥в, роб≥тник≥в текстильних п≥дприЇмств, ¤к≥ ламали стани, намагаючись таким чином запоб≥гти скороченн¤. ѕарламент роздивл¤вс¤ законопроект (б≥лль) про впровадженн¤ смертноњ кари дл¤ луддит≥в. Ѕайрон, ¤к у парламент≥, так ≥ в поез≥њ, порадив держав≥ в≥шати роб≥тник≥в на вовн¤них панчохах. ўоб увесь св≥т бачив: в ≥ндустр≥альн≥й јнгл≥њ машину, ¤ку виготовл¤Ї панчохи, ц≥нують набагато вище, н≥ж людське житт¤. ” 1828 р. Ѕайрон публ≥куЇ дв≥ перш≥ п≥сн≥ Уѕаломництва „айльд √арольдаФ ≥ отримуЇ шалену попул¤рн≥сть. ѕоему, ¤ка надала житт¤ л≥ро-еп≥чному жанру, було створено на основу дорожнього щоденника, до ¤кого Ѕайрон вносив своњ враженн¤ п≥д час подорож≥. ¬игаданий , розчарований у житт≥ „айльд √арольд зТ¤вл¤Їтьс¤ на початку твору ≥ бентежить у¤ву своњм чорним плащем ≥ суто англ≥йським спл≥ном. јле автор незабаром в≥дсуваЇ його уб≥к ≥ починаЇ говорити ≥з читачами в≥д першоњ особи. “аким чином еп≥чна л≥н≥¤ ( мандри √арольда ) перехрещуЇтьс¤ ≥з л≥н≥Їю л≥ричною (авторськ≥ в≥дступи ). ¬ результат≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ жанр л≥ро-еп≥чноњ поеми. ≤з 1813 до 1816 Ѕайрон опубл≥кував низку поем-фрагмент≥в, ¤к≥ отримали найменн¤ Усх≥днихФ ( У√¤урФ, Ујб≥доська нареченаФ, У орсарФ, Уќсада  оринфуФ, УЋараФ). ¬ них зТ¤вл¤Їтьс¤ таке ¤вище, ¤к Убайрон≥чний геройФ, т≥сно повТ¤заний тим, що маЇ назву Убайрон≥змуФ. УЅайрон≥змФ Ї ¤вищем неодновим≥рним. ¬≥н вт≥люЇ жаданн¤ абсолютноњ вол≥, в≥дштовхуЇтьс¤ в≥д усього, повТ¤заного ≥з традиц≥йним способом житт¤ людства. √ерой Ѕайрона кидаЇ виклик традиц≥йн≥й морал≥, рел≥г≥њ, ≥ тому Убайрон≥змФ нер≥дко ототожнюють з демон≥змом. ÷е ¤вище привабливе ≥ одночасно жахливе. УЅайрон≥змФ приваблюЇ в≥дчайдушною хоробр≥стю, нехтуванн¤ будь ¤кою небезпекою, нав≥ть ≥ смертельною, ≥ в≥дштовхуЇ ≥ндив≥дуал≥змом. У“и дл¤ себ¤ лишь хочешь волиФ, - сказав ѕушк≥н в поем≥ У÷иганиФ, ≥ тим вин≥с вирок цьому ¤вищу. Ѕайрона не дуже поважають на батьк≥вщин≥. јнгл≥йц≥ бачать у ц≥й надзвичайно обдарован≥й особистост≥ в першу чергу руйн≥вну силу, жорстоку ≥ небезпечну. Ѕайрон та його героњ грають не т≥льки власним житт¤, вони принос¤ть в жертву власному УяФ ≥ житт¤ ≥нших людей, перетворюючи ≥снуванн¤ близьких на нестерпне стражданн¤. јле байрон≥чний герой ≥ сам страждаЇ, в≥н не може знайти соб≥ притулок у середовищ≥ звичайних людей, ≥ назавжди залишаЇтьс¤ самотн≥м. ѕоез≥¤ Ѕайрона Уѕохмура душаФ набули значенн¤ символу Усв≥товоњ скорботиФ. Ѕайрон тужить не т≥льки через недосконал≥сть сучасного йому св≥ту або через траг≥чн≥сть власноњ дол≥. …ого туга набуваЇ значенн¤ всесв≥тньоњ: св≥т, на його думку, Ї побудованим несправедливо, тому що побудував його несправедливий Ѕог. “ому й обираЇ характерний дл¤ Ѕайрона герой  ањн у поводир≥ не Ѕога, а Ћюцифера, ¤кий колись був ангелом, але не погодивс¤ ≥з абсолютною владою Ѕога ≥ в≥дваживс¤ на бунт ( поетична драма У ањнФ ).

ѕ≥сл¤ публ≥кац≥њ У„айльд √арольдаФ, а також низки поез≥й, Ѕайрон стаЇ кумиром молод≥. Ќавкруги нього гуртуютьс¤ люди мистецтва ≥ швидко стають жертвами жорстокост≥ ≥ егоњзму поета. ѕ≥сл¤ гучного розлученн¤ з дружиною (одн≥Їю ≥з найосв≥чен≥ших ж≥нок того часу, јнабелою ћ≥лбенк ), ¤ка звинуватила поета у злочинних стосунках ≥з сестрою ( ≥нцест ), Ѕайрон був вимушений назавжди залишити батьк≥вщину. ” важкий дл¤ поета 1816 р. на його захист неоч≥кувано виступив ¬альтер —котт, ¤кий намагавс¤ по¤снити обуреним англ≥йц¤м, що повед≥нка поета у¤вл¤Ї собою Удивний зб≥г ¤костей, ¤к≥ мають назву поетичного темпераментуФ. ” 1816 -1818 рр. Ѕайрон мешкаЇ у Ўвейцар≥њ, де створюЇ У—танси до јвгустиФ, УЎильонского вТ¤зн¤Ф, зак≥нчуЇ Уѕаломництво „айльд √арольдаФ. ” швейцарських јльпах зТ¤вл¤Їтьс¤ драматична поема УћанфредФ, ≥сторична поема УћазепаФ, починаЇтьс¤ Уƒон ∆уанФ. ѕоез≥¤ п≥знього Ѕайрона вражаЇ невимушен≥стю, природн≥стю, свободним виразом поетичного темпераменту. „итачу здаЇтьс¤, що автор просто УдихаЇ в≥ршамиФ , створюючи њх буквально Уна ходуФ. Ќ≥бито в≥н просто передаЇ власн≥ думки, ¤к≥ в≥д природи народжуютьс¤ у вигл¤ди поетичних р¤дк≥в. ƒо к≥нц¤ житт¤ Ѕайрон перењжджав з одн≥Їњ крањни до ≥ншоњ. У’оробрий скр≥зь знайде батьк≥вщинуФ, - любив повторювати в≥н. ¬ ≤тал≥њ поет примикаЇ до карбонар≥њв, ≥тал≥йських борц≥в за незалежн≥сть в≥д јвстр≥њ, але його боротьба носить несерйозний, експериментаторський характер. Ѕайрон був ≥ залишивс¤ лордом, ≥, скор≥ше, грав роль революц≥онера. ” травн≥ 1823 р. Ѕайрон перењхав до √рец≥њ, де прийн¤в участь у повстанн≥ патр≥от≥в проти турецького ≥га. ¬≥н щедро ф≥нансував повстанн¤, постачаючи повстанц¤м зрою, ≥ одночасно писав Уƒон ∆уанаФ, ¤кий так ≥ залишивс¤ недописаним. 19 кв≥тн¤ 1824 р. лорд Ѕайрон помер у м≥ст≥ ћ≥ссолонга при незТ¤сованих обставинах ( ≥нформац≥¤, ¤ку довгий час подавалас¤ у рад¤нських п≥дручниках, ≥ стосувалас¤ героњчноњ смерт≥ у табор≥ повстанц≥в зараз не п≥дтверджуЇтьс¤ ).

ѕоему Уƒон ∆уанФ можна вважати духовним запов≥том Ѕайрона. ѓњ називають поетичною енциклопед≥Їю ™вропи к≥нц¤ ’”≤≤≤ Ц початку ’≤’ ст. ѕеред читачами проход¤ть ≥сторичн≥ под≥њ ≥ ≥сторичн≥ особистост≥, ≥ все це Ц служить фоном дл¤ пригод безпорадного ƒон ∆уана ( Ѕайрон кардинально зм≥нюЇ традиц≥йний образ ). ≤ сам герой ( а в≥н Ї частково автоб≥ограф≥чним ), ≥ Увелик≥ людиФ, ¤к≥ зустр≥чаютьс¤ на його ком≥чному шл¤ху, не викликають в автора н≥чого, окр≥м ≥рон≥њ. Ќе помилував лорд ≥ знаменитих англ≥йц≥в, через що англ≥йська сп≥льнота в≥дмовила йому у почесному похованн≥ ( у ¬естм≥нстерському абатств≥ ). Ћеген≥ поета було поховано у ћ≥ссолонга, а т≥ло у церкв≥ м≥стечка √екнолл, ¤ке знаходитьс¤ на родов≥й земл≥ поета.

Ујнгл≥йц≥ можуть думати про Ѕайрона все, що њм заманетьс¤, але ≥ншого такого поета вони не породилиФ, - сказав •ете, ¤кий осмислив творчу особист≥сть Ѕайрона в У‘ауст≥Ф в образ≥ ≈вфур≥она, сина ‘ауста ≥ ™лени ѕрекрасноњ. ≈вфур≥он народивс¤ дл¤ чистого мистецтва, але не схот≥в ≥снувати у штучних умовах, поринувши у царство д≥йсност≥, ¤ка його вбила. ”сп≥х спадщина Ѕайрона на загальносв≥товому р≥вн≥ Ї набагато б≥льшим, н≥ж на батьк≥вщин≥. ÷ей поет ненавид≥в Улюдське стадоФ, виступав проти Урабськоњ покориФ, цин≥чно заперечував вс≥ людськ≥ св¤тин≥, ≥ все одне Ц в≥н не може не викликати поваги, хоча б через абсолютну в≥дверт≥сть своЇњ творчост≥, ¤ка пройшла шл¤х в≥д пристрасного бунтарства до абсолютно байдужого ставленн¤ до св≥ту через спустошен≥сть душ≥.

” 1816 р. Ѕайрон у Ўвейцар≥њ познайомивс¤ ≥з Ўелл≥, ≥ њхн¤ дружба стала л≥тературним фактом. ¬с≥ мемуаристи ≥ б≥ографи Ўелл≥ визнають: це була людина неминучоњ привабливост≥, ¤ка силою своЇњ чар≥вност≥ буквально перетворювала людей на власн≥ реч≥. јле зак≥нчувалось таке перетворенн¤ ¤к правило траг≥чно. ѕерс≥ Ѕ≥ш≥ Ўелл≥ походив ≥з знатноњ ≥ дуже впливовоњ родини. јле аристократичне середовище роз≥рвало з ним будь ¤к≥ звТ¤зки. ўе навчаючись у школ≥, майбутн≥й поет отримав репутац≥ю божев≥льного через блюзн≥рське ставленн¤ до Ѕога. ≤з ун≥верситету Ўелл≥ виключили через брошуру "Ќеобх≥дн≥сть атењзму". ѕ≥сл¤ к≥нцевого розриву з батьками поет в≥в мандр≥вне житт¤, створив щось на подобу власного сусп≥льства, ¤ке складалос¤ головним чином ≥з закоханих у нього д≥вчат, з одн≥Їю з ¤ких, дочкою шинкар¤, в≥н уз¤в шлюб. Ўелл≥ вважав себе революц≥онером, виступав на м≥тингах роб≥тник≥в, але насправд≥ житт¤ простого народу його ц≥кавило мало. ÷е був скор≥ше акт мистецтва. —уттЇв≥ насл≥дки мало знайомство ≥з ¬≥ль¤мом √одв≥ном, революц≥йно налаштованим романтиком, з дочкою ¤кого, письменницею ћер≥ √одв≥н, Ўелл≥ уз¤в новий шлюб. …ого колишн¤ дружина, а також сестра ћер≥ √одв≥н наклали на себе руки. —уд позбавив Ўелл≥ права вихованн¤ д≥тей, англ≥йське сусп≥льство примусило його покинути батьк≥вщину. ћолоде подружж¤ ¤кийсь час блукало ™вропою, а у 1822 р. п≥сл¤ шторму б≥л¤ берег≥в ≤тал≥њ було знайдено мертве т≥ло ѕерс≥ Ѕ≥ш≥ Ўелл≥. яхта залишилась неушкодженою. …ого смерть залишилась загадкою. ≤снуЇ верс≥¤, зг≥дно з ¤кою, Ўелл≥ мав таЇмн≥ стосунки з контрабандистами, ¤к≥ й в≥дправили його в ≥нший св≥т. –ад¤нське л≥тературознавство ув≥нчало Ўелл≥ пошаною через його революц≥йн≥ переконанн¤, не пом≥чаючи руйн≥вних тенденц≥й його творчост≥. —в≥т ставитьс¤ до поета б≥льш обережно, хоча й визнаЇ його безперечний талант.

1	2	3

Ќазва: јнгл≥йський романтизм
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4332 прочитано)