Ћ≥тература св≥това > јнгл≥йський романтизм

—падщина Ўелл≥ вбираЇ л≥рику, поеми, поетичн≥ драми, трактат про поез≥ю, чимале за обс¤гом листуванн¤, щоденники, пол≥тичн≥ памфлети, ф≥лософськ≥ етюди. ќсобливо в≥домою Ї поетична драма Уѕрометей зв≥льненийФ ( 1819 ), в ¤к≥й людська ≥стор≥¤ подаЇтьс¤ ¤к процес поступового заглушенн¤ ≥н≥ц≥ативи, згасанн¤ вол≥, придушенн¤ см≥ливост≥. «в≥льнений ѕрометей залишаЇ гори  авказу ≥ н≥бито розчин¤Їтьс¤ в образ≥ Ћюдства. ѕрометей зв≥льнений, за думкою автора, ≥ Ї це нове людство, просв≥тлене ≥ п≥дн¤те на новий р≥вень розвитку. Уќда зах≥дному в≥труФ, також, ¤к ≥ Уѕрометей зв≥льненийФ, демонструЇ н≥г≥л≥стичн≥ тенденц≥њ, ¤к≥ взагал≥ Ї характерними дл¤ творчост≥ Ўелл≥.

” 1818 р. дружина Ўелл≥, ћер≥ √одв≥н, публ≥куЇ техн≥чну ант≥утоп≥ю У‘ранкенштейнФ, в ¤к≥й виводить на авансцену Усучасного ѕромете¤Ф. “алановитий вчений в≥дкрив таЇмницю живоњ матер≥њ ≥ думав, що ощасливив людство. —творивши штучну людину, в≥н в≥дчуваЇ себе переможцем над природою, але подальш≥ под≥њ довод¤ть: Упросв≥тленеФ, рац≥онально налаштоване людство Ї потворою, а ген≥альний вчений Ц божев≥льним.

¬ кишен≥ мертвого Ўелл≥ знайшли книжку поез≥й ƒжона  ≥тса. ƒжон  ≥тс походив ≥з зовн≥шньо благополучноњ буржуазноњ лондонськоњ родини, над ¤кою н≥бито т¤ж≥в рок.  ≥тс ще був п≥дл≥тком, коли померли його батьки: батько вбивс¤, коли упав з кон¤, мати померла в≥д туберкульозу. —тарший брат незабаром п≥шов за нею, а молодший, ƒжон, через с≥мейне захворюванн¤ не встиг прожити повноц≥нне поетичне житт¤. ” 1820 р. шанувальники поета з≥брали грош≥ ≥ в≥дправили поета до ≤тал≥њ, де у 1821 р. його не стало.  ≥тса поховали на одному кладовищ≥ ≥з Ўелл≥. Уѕоет красиФ, ¤к його називають, залишив сонети, оди, балади, поеми. —тавленн¤ до спадщини  ≥тса було р≥зним за житт¤, р≥зним воно Ї ≥ зараз. Ќа в≥дм≥ну в≥д аристократичноњ поез≥њ Ѕайрона й Ўелл≥, стиль  ≥тса ¤скраво демонструЇ особливост≥ так званоњ Ум≥щанськоњ школи поез≥њФ.  ≥тс вражаЇ кв≥тчаст≥стю, але не банальною, а ц≥лком ориг≥нальною.  ≥тса приваблювала античн≥сть, книжна культура, ¤ку в≥н добре не знав, тому що не мав класичноњ осв≥ти. “ому його твори тримають в соб≥ чимало фактичних помилок, але цей курйоз т≥льки надаЇ його творчост≥ привабливост≥. ∆итт¤  ≥тса не в≥др≥зн¤лос¤ великою к≥льк≥стю ц≥кавих под≥й, а тому читанн¤ У≤л≥адиФ, стрек≥т цв≥ркуна, сп≥ви соловТ¤, в≥дв≥дуванн¤ дому Ѕернса, отриманн¤ листа в≥д друга, нав≥ть зм≥ни у настроњ ≥ погод≥, стають дл¤  ≥тса приводами дл¤ створенн≥ поез≥й. —ам поет називав власну творч≥сть У скор≥ш божев≥льною спробою, н≥ж завершеною справоюФ, але св≥т ≥ дос≥ ц≥нуЇ його.  ≥тс вважав, що поез≥¤ повинна Уздаватис¤ спогадамиФ, таким чином передбачуючи подальший розвиток поез≥њ ¤к символ≥чноњ, так ≥ модерн≥стьськоњ.

ѕроза англ≥йського романтизму представлена ≥менами ћетьюрина, Ћема, ’езл≥тта, Ћендора, де  в≥нс≥,  арлейл¤. ¬она т¤ж≥Ї до загадкового. Ќа стор≥нках англ≥йського романтичного роману пост≥йно зТ¤вл¤ютьс¤ вамп≥ри, середньов≥чн≥ замки, таЇмнич≥ незнайомц≥, мандр≥вники, привиди, страшн≥ родинн≥ таЇмниц≥, ≥ усе це Ц на фон≥ простих побутових подробиць ≥ мотивованого психолог≥зму. “обто на¤вним Ї продовженн¤ традиц≥й Уіотичного романуФ, ¤кий зародивс¤ ще у ’”≤≤≤ ст., ≥ народженн¤ нового мистецтва Ц мистецтва класичного реал≥зму.

1	2	3

Ќазва: јнгл≥йський романтизм
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4332 прочитано)