Ћ≥тература св≥това > јристофан та його творч≥сть
- ј ¤ на цьому вогнищ≥ твоњх п≥дсмажу подруг. - ј ¤ вогонь цей загашу водичкою своЇю... - ќцей ти бачиш смолоскип? - ќт припечу тебе ¤. - Ўукай-но мила! «араз ¤ тоб≥ влаштую ванну... «овс≥м, ¤к у старовинн≥й, ще ≥з загальнослов'¤нських час≥в, гр≥ Ђс≥¤нн¤ просаї, де д≥вочий хор перегукуЇтьс¤ з парубоцьким: - ј ми просо с≥¤ли, с≥¤ли! - ј ми просо витопчем, витопчем... ” фольклор≥ вс≥х народ≥в так≥ суперечки двох хор≥в - часте ¤вище. —перечаЇтьс¤ ¬есна з «имою, ћасниц¤ з ѕостом ≥ т. ≥н. ¬≥д стародавнього Ђкоммосаї запозичила комед≥¤ цю форму сперечанн¤, Ђагонаї. «в≥дти ж, в≥д народних св¤ткових ≥гор, беруть св≥й початок фантастично-химерн≥ переод¤ганн¤ ≥ заключн≥ танц≥ та пи¤цтва, на зразок тих, ¤кими к≥нчаютьс¤ комед≥њ јр≥стофана Ђјхарн¤ниї, Ђћирї, ЂЋ≥с≥стратаї. «в≥дти ж походить ≥ та неможлива н≥ на ¤к≥й ≥нш≥й сцен≥ свобода ≥ в≥дверт≥сть вислову, ўо не соромитьс¤ назвати вс≥ реч≥ своњми ≥менами, не вибираЇ сл≥в при знущанн≥ з того, що хоче осм≥¤ти автор. „ас весн¤ного с≥льського св¤та - це час, хоч ≥ недовгого та удаваного, але ц≥лковитого зв≥льненн¤ з-п≥д влади будн≥в, з-п≥д ¤рма соц≥альних в≥дносин. “ут наймит може безкарно висм≥¤ти господар¤, тут б≥дн¤ки можуть збиткуватис¤ над с≥льськими багат≥¤ми ≥ представниками влади так, ¤к в ≥нший час вони н≥коли не насм≥лилис¤ б. —в¤то весн¤ного ƒ≥он≥са - св¤то свободи: цю свободу висловлюванн¤ - [7] правда, не завжди безкарного - зберегла ≥ стародавн¤ аттична комед≥¤. «маганн¤ хор≥в у н≥й художньо орган≥зован≥. ’ор, що складаЇтьс¤ з 24 ос≥б, под≥лений пополам на два п≥вхори. ѕочинаЇ перший: його п≥сн¤ називаЇтьс¤ ода. ѕродовжуЇ другий: це антода. ≤нод≥ сл≥дом за короткою п≥снею хору йде виступ засп≥вувача (Ђкорифе¤ї - пров≥дн≥ хору), що за розм≥ром в≥рша зветьс¤ анапестом. «а ним знову йдуть ода ≥ еп≥ррема (виконуютьс¤ речитативом), дал≥ антода другого п≥вхору ≥ антеп≥ррема його корифе¤ ≥ т. ≥н. ” багатьох комед≥¤х ми зустр≥чаЇмо ще один особливий виступ хору, так звану парабазу. ѕ≥сл¤ того ¤к основна л≥н≥¤ сюжету з'¤сувалась, д≥алог на де¤кий час припин¤Їтьс¤; хор повертаЇтьс¤ обличч¤м до гл¤дач≥в ≥ у своњй п≥сн≥ або розпов≥даЇ про нам≥ри ком≥чного поета, про його заслуги, або прославл¤Ї бог≥в р≥дноњ земл≥, або пр¤мо говорить про т≥ недол≥ки сусп≥льного житт¤, проти ¤ких спр¤мував поет зброю свого см≥ху. јле ≥ при на¤вност≥ театральних елемент≥в (гримуванн¤, перер¤джанн¤) один виступ ≥ змаганн¤ хор≥в не може ще бути комед≥Їю. омед≥¤ почала створюватись т≥льки тод≥, коли до хорових парт≥й приЇднались виступи скоморох≥в, народних розважальник≥в, добре в≥домих ≥ —тародавн≥й –ус≥, ≥ ”крањн≥, ≥ античн≥й √рец≥њ. ўе в Ђ≤л≥ад≥ї, найдавн≥ш≥й пам'¤тц≥ грецькоњ л≥тератури, ми знаходимо такий опис танковоњ гри: ¬ пишних в≥нках на чол≥ виступали вродлив≥ д≥вчата, ’лопц≥ на ср≥бному ремен≥ мали меча золотого. ќсь роз≥в'ютьс¤ р¤ди ≥ на одних одн≥ наступають, Ћегко кружл¤ють укуп≥, под≥бно до того, ¤к кола —притний гончар, у руках його стиснувши, пробуЇ швидк≥сть. ќсь роз≥в'ютьс¤ в р¤ди ≥ на одних одн≥ наступають, “ут же навколо стоњть, з насолодою дивитьс¤ натовп. Ћадно сп≥ваЇ сп≥вець ≥ на цитр≥ соб≥ супроводить, —хожий на бога. … весь час, поки п≥сню свою в≥н сп≥ваЇ, ƒва скоморохи в'юнк≥ в цьому кол≥ стрибають, кружл¤ють! “ут скоморохи т≥льки танцюють ≥ скачуть. ј взагал≥ вони розважають народ ≥ виставами, нехитрими ком≥чними сценками, про характер ¤ких ми можемо судити по наших старовинних ≥нтермед≥¤х, а ще б≥льше по вертепу, рос≥йському театру ѕетрушки, турецькому арагезу, ≥ранському ечель-ѕехлевану. √оловна Ђблазн≥вська персонаї стикаЇтьс¤ там з ≥ншими, сперечаЇтьс¤, б'Їтьс¤, розган¤Ї њх, а ≥нод≥ ≥ сама д≥стаЇ стусан≥в, нарешт≥, [8] стаЇ переможцем, ¤кщо т≥льки не з'¤вл¤Їтьс¤ ≥нший, дужчий за нењ. ” старих зб≥рниках серед танкових п≥сень ми знайдемо немало зародк≥в таких комед≥й. —еред ЂЌародних п≥сень √алицькоњ та ”горськоњ –ус≥ї, з≥браних я. √оловацьким, маЇмо, наприклад, гањвку, ¤ка Ї майже готовою комед≥Їю з с≥мейного побуту: переод¤гнена парубком д≥вчина вибираЇ серед граючих наречену; зображуЇтьс¤ сватанн¤, с≥мейн≥ чвари, втеча Ђдружиниї, њњ розшуки Ђчолов≥комї, в≥д ¤кого Ђдружинаї ховаЇтьс¤ в хор≥, ≥ т. ≥н.* ”любленим ком≥чним образом у п≥сн¤х буваЇ буркотливий ≥ незграбний хлопець явтух або —еверин - особа типова ≥ разом з тим ≥ндив≥дуал≥зована. «гадаймо його широко попул¤рну по вс≥й ”крањн≥ розмову з хором: ’ор. —еверин, —еверин, —евериночку! —еверин. „ого? - ѕосватай ти у нас та д≥вчиночку! - Ќа врага! - ” нашоњ д≥вчини кар≥ оч≥. - ћоже, так≥, ¤к морква? - ¬она гул¤Ї аж до п≥вноч≥. - Ѕо дуже чесна, ¤к жид≥вський патинок. - ”се та д≥вчина так процв≥таЇ... - як макуха п≥д лавою. - ¬она перед вс¤ким так смир¤Їтьс¤... - як вовк перед в≥вц¤ми. - ≤ до вс¤кого притул¤Їтьс¤... - як горбатий до ст≥ни. - оли так це, плюнь на д≥вчину. - Ќехай њњ поб'ють циганськ≥њ злидн≥! ” нашому старому фольклор≥ (¤к ≥ у фольклор≥ ≥нших слов'¤нських народ≥в) ми маЇмо не т≥льки ірунт, але й паростки, ≥з ¤ких, природно, могли б розвинутис¤ драматичн≥ жанри ≥ особливо комед≥¤. ¬ пов≥ст≥ Ђ¬еликий шумї ≤. ‘ранко змальовуЇ гучне сел¤нське вес≥лл¤. Ђ¬сю н≥ч ≥ще йшла гульн¤, грали музики, ходили кухл≥ пива ≥ чарки гор≥лки з рук до рук, велас¤ гучна забава... ѕосеред молод≥ж≥ част≥ше лунали сором≥цьк≥ п≥сн≥, безсоромн≥, см≥л≥, пластичн≥ ≥ ориг≥нальн≥, та при т≥м нањвн≥ й чист≥ в своњй натуральност≥, ¤к твори —апфони й јр≥стофанаї (курсив м≥й. - ќ. Ѕ.). ѕриродно, виникаЇ питанн¤: чому ж ≥з цих ≥гор, п≥сень, обр¤д≥в у нас не виникла комед≥¤, а в античн≥й √рец≥њ виникла, ≥ не т≥льки виникла, але й дала чудов≥ насл≥дки у вигл¤д≥ комед≥й јр≥стофана? [9] ўо заважало? «вичайно, не те, що наш народ був менш художньо обдарованим. ” такому план≥ не можна нав≥ть ≥ ставити питанн¤. ≤ не через те, що христи¤нська церква боролас¤ проти народноњ обр¤довост≥, намагалас¤ покласти край вс¤ким Ђб≥с≥вськимї, за њњ терм≥нолог≥Їю, Ђ≥грищамї, художн≥й самод≥¤льност≥ народу. ¬она намагалась, але з њњ намагань майже н≥чого не виходило. –≥ч не в цьому. –≥ч у т≥м, що опорою демократичного Ђм≥ста-державиї, ¤кою стала јф≥нська республ≥ка, була не Ђв≥йськова демократ≥¤ї, ¤к це було в —тародавн≥й ињвськ≥й –ус≥, не феодальне панство, а ¤краз сел¤нство, без ¤кого ц¤ Ђдержава-м≥стої ≥ не виникла б. ƒраматичне мистецтво —тародавньоњ √рец≥њ розкв≥тло ¤краз тод≥, коли грецьке сел¤нство в сп≥лц≥ з др≥бними рем≥сниками й торговц¤ми зв≥льнилос¤ з-п≥д влади землевласницькоњ аристократ≥њ ≥ заклало основи культури тих Ђдержав-м≥стї, серед ¤ких перше м≥сце зайн¤ла јттика ≥ њњ столиц¤ јф≥ни. ѕ≥сл¤ того ¤к греки, саме на чол≥ з аф≥н¤нами, переможно в≥дбили натиск полчищ персидського цар¤, почавс¤ найблискуч≥ший пер≥од житт¤ јф≥н. ѕеремоги поставили јф≥нську республ≥ку на чол≥ вс≥х грецьких держав. Ќепод≥льним стало пануванн¤ јф≥н на мор≥ ≥ в ус≥х напр¤мках в≥д јрх≥пелагу до п≥вн≥чних берег≥в „орного мор¤, де розкв≥тли грецьк≥ колон≥њ, почали плавати торговельн≥ грецьк≥ судна. «авд¤ки вкладам в аф≥нську скарбницю, ¤к≥ повинн≥ були робити союзники, надзвичайно зб≥льшивс¤ матер≥альний добробут јф≥н. Ќовими спорудами прикрасивс¤ аф≥нський кремль - јкрополь. орпорац≥њ художник≥в ≥ вправних рем≥сник≥в јф≥н в≥дливали чудов≥ статуњ з бронзи, вир≥зьблювали образи бог≥в ≥ героњв з мармуру, карбували золото, гранували дорогоц≥нн≥ камен≥, виточували вироби ≥з слоновоњ кост≥. ¬≥домий скульптор ‘≥д≥й створював гранд≥озн≥ статуњ бог≥в - в образах «евса ≥ јф≥ни вт≥лював високу мудр≥сть ≥ велику силу. ј поруч з образотворчим мистецтвом ≥ арх≥тектурою розвивались ≥ дос¤гли високоњ досконалост≥ л≥тература (особливо драматична), театр, ≥сторична проза (√еродот), ф≥лософ≥¤ (јнаксагор, п≥зн≥ше ƒемокр≥т, —ократ та ≥н.). –абовласницька демократ≥¤ дос¤гла верх≥в'¤ своЇњ могутност≥. ≤сторик ‘ук≥д≥д у своЇму твор≥ наводить промову тод≥шнього голови јф≥нськоњ держави ѕер≥кла, ¤кий багато зробив дл¤ пол≥тичного й культурного процв≥танн¤ јф≥н. ÷¤ промова (не маЇ значенн¤, чи в≥дтворена вона по пам'¤т≥, чи написана ‘ук≥д≥дом) Ї ¤скравим ви¤вом св≥домост≥ правл¤чоњ верх≥вки јф≥н. ѕер≥кл прославл¤Ї в н≥й јф≥нську державу ¤к справд≥ демократичну, засновану на р≥вноправност≥ вс≥х громад¤н, ¤к центр осв≥ти, ¤к св≥товий ринок, куди надходить продукц≥¤ найр≥зноман≥тн≥ших крањн, ¤к сп≥лку людей, у всьому Ђг≥дних здивуванн¤ї. [10] Ђћи любимо, - говорив ѕер≥кл, - красоту без вибагливостей ≥ мудр≥сть без розпещеност≥; ми користуЇмос¤ багатством, ¤к зручним засобом дл¤ д≥¤льност≥, а не дл¤ хвастощ≥в на словах, ≥ признаватис¤ в б≥дност≥ у нас не сором, навпаки, набагато ганебн≥ше не вибиватис¤ з нењ працеюї. як бачимо, в ц≥й промов≥ показана лише зовн≥шн¤, Ђсв≥тлаї сторона сусп≥льства, ¤ке жило рабською працею, сусп≥льства, зовс≥м далекого в≥д р≥вноправ'¤, тому що не т≥льки раби, а й чужоземц≥ - купц≥ та рем≥сники (так зван≥ Ђметек≥ї), а й в≥льн≥ ж≥нки не користувалис¤ н≥¤кими правами. ‘акт майновоњ нер≥вност≥ залишавс¤, хоч б≥дн¤кам пропонувалось трудитис¤ дл¤ того, щоб розбагат≥ти... ѕ≥д блискучою зовн≥шн≥стю уже тањлис¤ елементи внутр≥шнього розкладу, т≥Їњ пол≥тичноњ й економ≥чноњ кризи, ¤ка п≥д к≥нець V стол≥тт¤ поклала край процв≥танню јф≥нськоњ республ≥ки. јр≥стофан народивс¤ незадовго до того, ¤к ц¤ криза ц≥лком ви¤вилась - близько 446 року до новоњ ери. ѕро його особисте житт¤ ми знаЇмо мало. «наЇмо, що в≥н був сином не дуже великого землевласника, що вже дев'¤тнадц¤тир≥чним юнаком в≥н дебютував ¤к драматург ≥ на черговому конкурс≥ драматург≥в у 427 роц≥ одержав другу нагороду. «а стародавн≥ми св≥дченн¤ми ним було написано б≥льше сорока комед≥й, з ¤ких до нас повн≥стю д≥йшло одинадц¤ть, найчаст≥ше озаглавлених, ¤к це прийн¤то у грецьких драматург≥в, в≥дпов≥дно до характеру д≥ючого у них хору. «а вин¤тком останн≥х комед≥й јр≥стофана, хору в ус≥х ≥нших комед≥¤х - спадщин≥ сел¤нського коммоса - належить дуже важливе м≥сце. —л≥дом за прологом, ¤кий даЇ зав'¤зку нескладноњ д≥њ, йде парад, тобто виступ хору на круглу площадку перед сценою (так звану Ђорхеструї); зак≥нчуЇтьс¤ комед≥¤ ¤к правило ексодом, тобто залишенн¤м орхестри хором.
Ќазва: јристофан та його творч≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2615 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
