Ћ≥тература св≥това > јристофан та його творч≥сть

” хронолог≥чному пор¤дку комед≥њ јр≥стофана, що збереглис¤, розташовуютьс¤ в так≥й посл≥довност≥: Ђјхарн¤ниї - 425 р≥к. (хор зображаЇ жител≥в села јхарни, недалеко в≥д јф≥н), Ђ¬ершникиї - 424 р≥к. (хор - представники родовоњ аф≥нськоњ молод≥ - Ђк≥нна гвард≥¤ї), Ђ’мариї - 423 р≥к. (хор - фантастичне уособленн¤ небесних хмар), Ђћирї - 421 р≥к, Ђѕтахиї - 414 р≥к, Ђ∆≥ноче св¤тої ≥ ЂЋ≥с≥стратаї - 411 р≥к, Ђ∆абиї - 405 р≥к, Ђ∆≥нки в народних зборахї - 392 р≥к ≥ Ђѕлутосї (бог багатства) - 388 р≥к. ѕомер јр≥стофан у 385 роц≥.

¬≥домий старогрецький ф≥лософ-≥деал≥ст ѕлатон серед учасник≥в свого ф≥лософського д≥алога ЂЅенкетї виводить јр≥стофана ¤к сп≥вбес≥дника знаменитого у св≥й час траг≥чного поета јгафона (про нього дуже високоњ думки јр≥стотель, але твори јгафона до [11] нас не д≥йшли), ф≥лософа-морал≥ста —ократа (ми зустр≥немос¤ з його ≥м'¤м у комед≥њ јр≥стофана Ђ’мариї), а також представника Ђзолотоњї аф≥нськоњ молод≥, п≥зн≥ше видатного пол≥тичного д≥¤ча јлк≥в≥ада та ≥н. ÷е могло б засв≥дчити належн≥сть јр≥стофана до культурноњ верх≥вки аф≥нського сусп≥льства V стол≥тт¤, ¤кщо припустити, що ф≥лософська бес≥да, в≥дтворена ѕлатоном, вз¤та з д≥йсного житт¤. јле комед≥њ јр≥стофана, одначе, показують, що в≥н аж н≥¤к не був поетом, заглибленим у ф≥лософськ≥ м≥ркуванн¤, а навпаки, жив загальнонародними ≥нтересами, в≥дгукуючись на найпекуч≥шу Ђзлобу дн¤ї словом, зрозум≥лим масовому гл¤дачев≥.

÷≥ комед≥њ б'ють буйними фонтанами см≥ху, проте створювались вони, ¤к сказано, в дуже т¤жк≥ дл¤ јф≥нськоњ республ≥ки часи.

¬ 431 роц≥ (до н. Ї.) почалась тривала, так звана ѕелопоннеська в≥йна, ¤ка под≥лила грецьке сусп≥льство на два ворожих табори.

√егемон≥¤ (зверхн≥сть) јф≥нськоњ республ≥ки в грецькому св≥т≥, що здавна турбувала стару суперницю јф≥н, аристократичну —парту, привела нарешт≥ до в≥дкритих збройних сутичок. ѕеревага јф≥н над —партою на мор≥ була безсумн≥вною. јф≥ни й розраховували на це, але також на допомогу своњх численних союзник≥в. ≤ все ж в≥йна дл¤ јф≥н була в ц≥лому безусп≥шною, а к≥нець њњ майже катастроф≥чним. ≤ не тому, що весь ≥нший грецький св≥т був настроЇний Ђантидемократичної. ј тому, що дл¤ нього все б≥льш т¤жкою ставала своЇкорислива, загарбницька, гендл¤рсько-зажерлива пол≥тика самих јф≥н, ¤к≥ в кращу свою пору були центром стародавньоњ грецькоњ культури.

¬ јф≥нах пер≥од ц≥Їњ в≥йни був часом жорстокоњ боротьби парт≥й, соц≥ального розкладу, пог≥ршенн¤м добробуту мас.

Ќа зм≥ну ѕер≥клу, ¤кий мав безперечн≥ орган≥заторськ≥ зд≥бност≥ ≥ вм≥в ¤коюсь м≥рою мирити торговельно-промислову демократ≥ю з усуненими в≥д керма правл≥нн¤ землевласниками-аристократами, прийшли ще одверт≥ш≥ демагоги, дл¤ ¤ких особистий усп≥х ≥ матер≥альний добробут сто¤ли на першому план≥.

ѕом≥тною особою серед них був  леон, власник шк≥р¤них майстерень, завз¤тий прихильник в≥йни, ¤кий особливо часто зазнавав р≥зних напад≥в з боку комед≥њ. јр≥стофан пробував висм≥ювати його вже в ранн≥й, що не д≥йшла до нас, комед≥њ Ђ¬авилон¤ниї [12] 426 року.  ажуть, що  леон, незважаючи на безкарну свободу театральних вистав, хот≥в прит¤гти јр≥стофана до в≥дповидальност≥ за образу представника влади, а отже, ≥ народу (!) в спектакл≥, на ¤кому були присутн≥ ≥ноземц≥. „им зак≥нчивс¤ цей конфл≥кт драматурга з демагогом - нев≥домо. јле уже через два роки (в 424 р.) була поставлена нова комед≥¤ јр≥стофана Ђ¬ершникиї, де Ђпафлагонецьї ( леон) ≥ вуличний кра-мар-ковбасник, двоЇ раб≥в, суперничають за вплив на господар¤. ј господар цей - ƒемос, ¤кого јр≥стофан наваживс¤ змалювати др¤хлим, вередливим д≥дом-самодуром. ƒемос у всьому дов≥р¤Ї своЇму рабов≥, пафлагонцю-шк≥р¤нику, а той користуЇтьс¤ його дов≥р'¤м, щоб, зухвало обдурюючи його, гнобити своњх товариш≥в по рабству. ƒоведен≥ до в≥дчаю, вони звертаютьс¤ до оракула й д≥знаютьс¤, що Ђшк≥р¤никуї судилос¤ загинути в≥д ≥ншого, ще б≥льшого нег≥дника ковбасника. …ого в≥дшукують, привод¤ть, ≥ вс¤ наступна д≥¤ - це тривала суперечка м≥ж двома противниками, що к≥нчаЇтьс¤ перемогою ковбасника. Ѕ≥льш вправний пройдисв≥т перем≥г... јле комед≥¤ не може так зак≥нчитис¤.  овбасник, перем≥гши, зм≥нюЇтьс¤ сам ≥ зм≥нюЇ свого господар¤. ¬вод¤чи в зак≥нченн¤ казковий мотив (поширений ≥ в наших казках), јр≥стофан примушуЇ колишнього ковбасника Ђзварити в казан≥ї старого ƒемоса, повертаючи йому колишню Ђмарафонськуї молод≥сть... јр≥стофан≥вська комед≥¤ завжди оптим≥стична в силу своњх народних корен≥в. ≤ за старою народною традиц≥Їю вона звичайно зак≥нчуЇтьс¤ веселими п≥сн¤ми й танц¤ми.

„итанн¤ јр≥стофана дл¤ того, хто вперше знайомитьс¤ з ним, може здатись т¤жкою справою. јле Ї чимало читач≥в серед нашоњ молод≥, ¤к≥ скаржатьс¤ на те, що ўедр≥на њм теж важко читати. ¬еликий рос≥йський сатирик одного разу так характеризував свою творч≥сть: ЂћоЇ писанн¤ до такоњ м≥ри-прос¤кнуте сучасн≥стю, так щ≥льно приладнане до нењ, що коли й можна гадати, ўо воно матиме ¤кусь ц≥нн≥сть у майбутньому, то лише ≥ т≥льки ¤к ≥люстрац≥¤ ц≥Їњ сучасност≥ї.

„ас, одначе, показав, що ц¤ самохарактеристика ўедр≥на одноб≥чна ≥ що щедр≥нська Ђсучасн≥стьї дуже живуча, хоч ≥ набираЇ ≥нших зовн≥шн≥х форм. “вори јр≥стофана не менш Ђщ≥льно приладнан≥ї до його сучасност≥. ≤ все ж, читаючи њх, ¤к ≥ твори ўедр≥на, ми в≥дчуваЇмо в них щось Ђнеминущеї або, краще сказати, щось ще не зовс≥м минуле, ≥ разом з обома великими письменниками добираЇмось до таких глибоких пласт≥в людськоњ [13] природи ≥ сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ дуже нескоро ще стануть Ђпалеол≥томї.

ѕомеркло вже багато злободенних нат¤к≥в. „асто у в≥ршах комед≥й трапл¤ютьс¤ ≥мена, ¤к≥ свого часу викликали пожвавленн¤ в натовп≥ театральних гл¤дач≥в, а тепер вимагають спец≥альних коментар≥в. „итач може у¤вити соб≥, наприклад, ѕер≥кла,  леона, —ократа, ≈вр≥п≥да, ≈сх≥ла, але зовс≥м не зобов'¤заний знати, хто так≥  леон≥м, √≥пербол,  л≥сфен,  леофонт, ѕ≥сандр. ј аф≥нська публ≥ка при згадуванн≥ ≥мен≥  леон≥ма, виведеного ненажерою, бо¤гузом, ¤кий загубив у бою щит, товстуном, схожим трохи на шексп≥р≥вського ‘альстафа, реготала до безт¤ми. ѕовз њњ увагу не проходили глузуванн¤ над под≥бним до ж≥нки  л≥сфеном, над Ђвельми радикальнимї  леофонтом, завз¤тим прихильником в≥йни Ђдо переможного к≥нц¤ї, над хабарником ≥ бо¤гузом ѕ≥сандром. ¬она не могла не оц≥нити влучноњ характеристики талановитого, але безпринципного ≥ндив≥дуал≥ста јлк≥в≥ада, ¤ка даЇтьс¤ ≈вр≥п≥дом ≥ ≈сх≥лом в Ђ∆абахї. ≈вр≥п≥д каже про нього: ЂЌе терплю ¤ громад¤н, хто гаЇтьс¤ допомагать в≥тчизн≥ й швидко шкодить њйї. ј ≈сх≥л п≥дсилюЇ сказане образом: ЂЌе сл≥д у м≥ст≥ левен¤ виховувать, - хто ж виховав - корис¤ злому норовуї. ¬с≥ ц≥ й под≥бн≥ њм еп≥граматичн≥ стр≥ли свого часу влучали в ц≥ль. јле щоб оц≥нити цю влучн≥сть, треба у¤вити соб≥ м≥шень.

«вичайно, дл¤ повного розум≥нн¤ јр≥стофана треба знати ≥стор≥ю його часу, ≥стор≥ю јф≥нськоњ республ≥ки час≥в злощасноњ ѕелопоннеськоњ в≥йни.

”¤в≥ть соб≥ јттику, спустошену ворожими наб≥гами, ≥ јф≥ни, перенаселен≥ б≥женц¤ми ≥з с≥льських м≥сцевостей ≥ прим≥ських околиць. ÷≥ б≥женц≥ скупчились за мурами ≥ укр≥пленн¤ми столиц≥, њм несила забути, що њх виноградники знищен≥, ф≥гов≥ й оливков≥ дерева вирубан≥, пол¤ сплюндрован≥. Ѕагатьом з них доводитьс¤ жити в м≥ст≥ п≥д голим небом, харчуватись ур¤довими подачками, переживати жах еп≥дем≥й ≥ терпл¤че чекати к≥нц¤ в≥йни.  р≥м усього ≥ншого, людину мучить вимушене неробство. ƒобре ще, наприклад, —трепс≥аду (Ђ’мариї), ¤кий давно покинув село й думаЇ лише, ¤к виплутатис¤ з борг≥в, у ¤к≥ вл≥з через сина, любител¤ к≥нного спорту. “а ось проста людина - ƒ≥кеополь (Ђјхарн¤ниї) марно намагаЇтьс¤ на народних зборах почути хоч одне розумне слово про припиненн¤ в≥йни. «ам≥сть цього в≥н слухаЇ фальшив≥ зв≥ти посл≥в, ¤ких було послано в ѕерс≥ю та у ‘рак≥ю, щоб укласти союз дл¤ продовженн¤ в≥йни, бачить лише ¤кихось шахрањв, ¤к≥ н≥бито Ї представниками присланого на допомогу фрак≥йського в≥йська, або ¤когось юродивого з аристократ≥в, ¤кого послали дл¤ переговор≥в з≥ —партою. «бори шален≥ють в≥д одного слова Ђмирї, ≥, махнувши на збори рукою, [14] ƒ≥кеополь повертаЇтьс¤ в р≥дне село, щоб укласти там фантастичний Ђсепаратнийї мир дл¤ себе ≥ своЇњ с≥м'њ.

 онфл≥кти розв'¤зуютьс¤ жартом, - вторгненн¤м казковоњ фантастики. јле п≥д цими жартами ми, з≥ставл¤ючи њх з ≥сторичною д≥йсн≥стю, в≥дкриваЇмо глибоко серйозн≥ ≥, зрештою, скорботн≥ роздуми драматурга про кризу, ¤ку переживаЇ його в≥тчизна. Ѕули спроби виставл¤ти јр≥стофана ≥деологом землевласницького класу, ворогом демократ≥њ, реакц≥онером. јле јр≥стофан н≥коли не виступаЇ проти основ демократичного ладу, хоч ≥ тавруЇ вожд≥в сучасноњ йому Ђдемократ≥њї.

Ќавпаки, в≥н високо ц≥нуЇ ≥ звеличуЇ ту демократ≥ю, ¤ка колись переможно в≥дбила навалу перс≥в, в≥дбудувала наново јф≥ни, заклала основу њх пол≥тичноњ й культурноњ могутност≥, об'Їднала вс≥ прогресивн≥ сили тод≥шнього елл≥нського св≥ту. ¬она вм≥ла виховувати молодь за правилами сувороњ морал≥ ≥ чесност≥. √оловний Ђагонї у комед≥њ Ђ’мариї - це суперечка Ђѕравогої й ЂЌеправогої (Ђѕравди ≥  ривдиї). ѕравий, звертаючись до юнака, кличе його на той шл¤х, на ¤кому виростало колись плем'¤ героњв. якщо ти п≥деш за мною, каже ѕравий, то -

≤, здоровий, кв≥тучий, м≥цний, ти св≥й час у г≥мнас≥¤х будеш проводить,

ј не в дотепах пишних, ¤к любл¤ть тепер, на м≥ському вправл¤тись майдан≥,

„и у позвах крут≥йських, н≥кчемних, др≥бних по судах ц≥лоденно т¤гатись.

“и в га¤х јкадем≥њ, в тиш≥ олив плодовитих гул¤тимеш скромно

≤з розумним ровесником, в св≥тлих в≥нках з очерет¤них б≥лих листочк≥в.

јромати дзв≥ночк≥в вчуватимеш там ≥ топол≥ ср≥бл¤стоњ шелест,

Ќа дозв≥лл≥ рад≥ючи в час весн¤ний, коли ¤сен з платаном шепоче.

1	2	3	4

Ќазва: јристофан та його творч≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2615 прочитано)