Ћ≥тература св≥това > ƒавньо≥рландський епос

ƒавньо≥рландський епос

 ельтський епос представлений ≥рландськими сагами. ÷е родовий епос з багатьма архањчними рисами. ¬≥н склавс¤ у проз≥, на в≥дм≥ну в≥д епос≥в ≥нших Ївропейських народ≥в. ¬≥домо б≥льше 280 ≥рладських саг, або пов≥стей - скел. ќриг≥нальний ¤к за формою, так ≥ за зм≥стом. Ѕагато його тем та мотив≥в не мають паралелей в ≥нших л≥тературах. «окрема, н≥де не прид≥лено такоњ уваги ж≥нц≥ та коханню, н≥де немаЇ такою химерноњ фантастики. ƒв≥ч≥ ≥рландський епос вплинув на розвиток ус≥Їњ Ївропейськоњ л≥тератури: у ’≤≤ стол≥тт≥, коли виникли лицарськ≥ романи  руглого —толу, витоки ¤ких у кельтських сказанн¤х, та у ’V≤≤≤ стол≥тт≥, коли "ѕ≥сн≥ ќсс≥ана" ћакферсона вплинули на поез≥ю вс≥Їњ ™вропи, були передумовою по¤ви –омантизму.

√овор¤чи про кельтський епос маютьс¤ на уваз≥, ¤к правило, ≥рландськ≥ саги або пов≥ст≥ (скели). ” ¬ельс≥ (”ельс≥) - ≥нш≥й кельтськ≥й област≥ - ≥снувала не менш розвинена л≥тература н≥ж в ≤рланд≥њ. ѕроте збереглись лише багата л≥рична поез≥¤ давньовал≥йських бард≥в, починаючи з ≤V стол≥тт¤. ¬≥д вал≥йського епосу майже н≥чого не збереглось. ѕро нього можна судити лише за аналог≥Їю до ≥рландського епосу, а також за в≥дображенн¤м вал≥йських сказань у французьких романах "бретонського циклу".

ƒавн≥ ≥рландц≥

” епоху –аннього —ередньов≥чч¤, п≥сл¤ розпаду –имськоњ ≥мпер≥њ, з ус≥х варварських народ≥в кельти знаходились на найб≥льш архањчн≥й стад≥њ розвитку. «атримка у сусп≥льному розвитку була дуже сильною, родовий устр≥й збер≥гавс¤ у Ўотланд≥њ ще до XVIII стол≥тт¤, а в г≥рських районах ≥ до ’≤’ стол≥тт¤. ¬альтер —котт, пишучи своњ романи з ≥стор≥њ Ўотланд≥њ, спиравс¤ на власн≥ спогади цих архањчних звичањв та побуту. –≥д продовжував жити у св≥домост≥ кельтських народ≥в ≥ п≥зн≥ше, вже п≥сл¤ руйнуванн¤ цього устрою англ≥йц¤ми.

Ќайповн≥ше родовий устр≥й збер≥гс¤ в ≤рланд≥њ, котра в≥д заселенн¤ њњ кельтами у VI стол≥тт≥ до –.’., ≥ до вторгненн¤ скандинав≥в у к≥нц≥ VIII стол≥тт¤ не знала чужоземних вплив≥в, майже не мала зовн≥шньоњ торг≥вл≥ та ≥нших стосунк≥в з ≥ноземц¤ми ≥ тому розвивалась ц≥лком самобутньо.

–одовий устр≥й ≤рланд≥њ

≤рландський героњчний епос зароджувавс¤ у ≤≤≤ - V≤≤≤ стол≥тт¤х. ” цей час в ≤рланд≥њ панували вс≥ т≥ звичањ, що характерн≥ дл¤ родового устрою - общинне землеволод≥нн¤, колективна власн≥сть, тенденц≥њ до кочуванн¤, натуральне господарство, влада вожд≥в та стар≥йшин, котрих називали "корол¤ми", народн≥ збори вс≥х дорослих чолов≥к≥в, парний шлюб, але з пережитками групового шлюбу та матр≥архату, звичай всиновленн¤, родова помста (котра, проте, часто зам≥нювалась викупом), культ плем≥нних бог≥в, великоњ к≥лькост≥ р≥зних дух≥в та природних сил, сл≥ди тотем≥зму та табу. Ќадзвичайно велику роль у побут≥ в≥д≥гравали маг≥¤ та закл¤тт¤.

” основ≥ сусп≥льного устрою лежало пон¤тт¤ кровноњ спор≥дненост≥. –одини обТЇднувались у роди, роди у клани, клани у племена.  ожною з цих груп керував стар≥йшина чи вождь. ≤снували перекази, що племена поход¤ть в≥д одного предка. ÷е, проте, не заборон¤ло приймати в клани чи роди ос≥б зовс≥м сторонн≥х. –обилось це за допомогою обр¤ду усиновленн¤. ” род≥ ≥снував ≥нститут круговоњ поруки - весь р≥д в≥дпов≥дав за злочини одного з член≥в, платив його борги тощо.

якщо племТ¤ займало достатньо велику територ≥ю, його голова носив титул "п≥дкорол¤", тобто кн¤з¤, а племТ¤ звалось народом. Ѕувало, що в ≤рланд≥њ одночасно ≥снувало до 180 таких народ≥в, хоч ≥ не вс≥ вони мали "п≥дкорол≥в". ÷≥ кн¤з≥ п≥дчин¤лись влад≥ корол≥в областей (корол≥вств) ≤рланд≥њ, ¤ких спочатку було пТ¤ть: ”льстер (Ulaid [Ulster]; на п≥вноч≥ та п≥вн≥чному сход≥),  оннахт (Connachta [Connaught];на заход≥), —х≥дний ≥ «ах≥дний ћунстер (Mumu [Munster]; на п≥вдн≥ та п≥вденному заход≥, згодом зм≥нивс¤ на ѕ≥вн≥чний та ѕ≥вденний ћунстер), Ћейнстер (Laigin [Leinster]; на п≥вденному сход≥). п≥зн≥ше у центр≥ крањни була вид≥лена область ћ≥де (Midhe [Meath]). ¬она належала верховному королю ≤рланд≥њ, що жив в “емре (Temair), п≥зн≥ша назва - “ара (Tara), ≥ ¤кому п≥дкор¤лись корол≥ ≥нших областей. ” результат≥ виходила складна система, що зводилась до багаточисленних податк≥в та повинностей. що часто не виконувались. ¬лада корол≥в над "п≥дкорол¤ми" ірунтувалась на сильно розвинутому ≥нститут≥ заручник≥в, без ¤ких не в≥дбувавс¤ жоден догов≥р ти торговельна угода. ≤снувала також складна правова система.

ѕочатки розпаду родового устрою

”же в цю епоху пом≥тн≥ ознаки розкладу родового устрою - майнова та правова нер≥вн≥сть р≥зних верств населенн¤, захопленн¤ земель у особисте волод≥нн¤ вожд¤ми та стар≥йшинами. ѕроте до феодал≥зму у повному розум≥нн≥ слова це не привело н≥ тод≥, н≥ п≥зн≥ше, п≥сл¤ англо-норманського завоюванн¤.

Ќаселенн¤ розпадалось на три класи: благородн≥, в≥льн≥ (под≥лен≥ на тих, хто мав власн≥сть, ≥ хто њњ не мав) та раби. ќстанн≥ були головним чином з туземних племен, п≥дкорених кельтами, та поповнювались в≥йськовополоненими. ¬≥льн≥ мали певн≥ пол≥тичн≥ права, зокрема раз на р≥д в≥дбувались народн≥ збори, ¤к правило, п≥д час ¤рмарок. “ут обговорювались р≥зн≥ питанн¤ та приймались закони. ѕроте њх роль була лише моральною, король чи кн¤зь м≥г не приймати њхн≥ р≥шенн¤.

“ак само ≥ христи¤н≥зац≥¤ не вплинула особливо на устроњ ≥ звичањ давньо≥рландського сусп≥льства. ≤рланд≥¤ була христи¤н≥зована у V стол≥тт≥ головним чином завд¤ки прац≥ в≥йськовополоненого вал≥йц¤ ѕатр≥ка, котрого прозвали "апостолом ≤рланд≥њ". язична культура, спл≥таючись з христи¤нством часто породжувала неспод≥ван≥ поЇднанн¤, ¤к н≥де ≥нде. ” ≤рланд≥њ, наприклад, часто зустр≥чались придорожн≥ хрести, вкрит≥ ¤зичницькими письменами з маг≥чними закл¤тт¤ми. ” м≥н≥атюрах англо-≥рландських Ївангел≥й переважаЇ рухливий варварський орнамент - складне та детал≥зоване переплет≥нн¤ сп≥ралей.

«вичањ та побут

«вичањ населенн¤ були дуже жорстокими. ќсновним зан¤тт¤м вс≥х благородних були в≥йни та полюванн¤. “уземн≥ племена п≥кт≥в та атекотт≥в на п≥вноч≥ ще не були повн≥стю п≥дкорен≥, та й без цього привод≥в до в≥йни було багато. „асто в≥дбувалис¤ грабунки, оск≥льки головним багатством була худоба - основним видом розбою було викраденн¤ худоби. “ак≥ "викраденн¤ кор≥в (бик≥в)" прославлен≥ у багатьох сагах, зокрема у найб≥льш≥й ≥рландськ≥й епопењ "¬икраденн¤ бика з  уалнге" ("Táin Bó Cúalnge"). “акож ≥рландц≥ грабували узбережж¤ јнгл≥њ та Ўотланд≥њ, захоплюючи жител≥в у полон, щоб перетворити њх на раб≥в. ќдним з таких полонених ≥ був св¤тий ѕатр≥к, що обернув ≤рланд≥њ до христи¤нства. в≥дбувались ≥ б≥льш дальн≥ подорож≥, в≥дгуки ¤ких можна знайти в сагах про  ухул≥на. ” результат≥ цих напад≥в зах≥дна Ўотланд≥¤ була колон≥зована ≥рландц¤ми, предками сучасних горц≥в.

—пос≥б веденн¤ в≥йни в≥дзначавс¤ особливою жорсток≥стю. «нищувалось ≥нод≥ населенн¤ ц≥лих поселень, врожай винищувавс¤, вс¤ худоба забиралась.  ожен в≥льний був воњном, воювали також ≥ ж≥нки, лише у 697 роц≥ за напол¤ганн¤м абата јдамнана був прийн¤тий закон, що зв≥льн¤в ж≥нок в≥д в≥йськовоњ повинност≥. ≤нод≥ в б≥й водили спец≥ально навчених бойових пс≥в. Ѕув звичай в≥др≥зати голови ворог≥в ≥ збер≥гати черепи у вигл¤д≥ трофењв чи, в спрощеному вар≥ант≥ - в≥др≥зати ¤зики. ѕор¤д з цим ≥снувала особливе пон¤тт¤ чест≥.  ожен викуп складавс¤ з двох частин - "оплата збитку" та "оплата чест≥". ѕри одруженн≥ за наречену плативс¤ "викуп чест≥". ≤снувало ≥ менш матер≥альне баченн¤ чест≥ - ¤к в≥рн≥сть воњна кн¤зю.

ƒосить поширеним був звичай виховувати д≥тей на сторон≥, у вигл¤д≥ "залогу дружби" або за плату. ÷е робилось у педагог≥чних ц≥л¤х та дл¤ гартуванн¤ характеру. ’лопчики залишались на вихованн≥ до с≥мнадц¤ти, д≥вчатка до чотирнадц¤ти рок≥в, тобто до њх громад¤нського повнол≥тт¤. ќбовТ¤зки виховател≥в розум≥лись душе широко. „асто у д≥тей встановлювались з њх молочними братами значно м≥цн≥ший звТ¤зок н≥ж кровна спор≥днен≥сть. « цим повТ¤зане пон¤тт¤ побратимства, класичним зразком ¤кого може бути дружба  ухул≥на та ‘ерд≥ада.

ћ≥фолог≥¤ та в≥руванн¤

–ел≥г≥йн≥ та маг≥чн≥ в≥руванн¤ займали дуже важливе м≥сце у житт≥ давн≥х ≥рландц≥в. ѕор¤д з великим пантеоном божеств, що утворивс¤ з багатьох нашарувань, ≥снувала дуже розвинена в≥ра у р≥зних дух≥в, що насел¤ли всю природу. ¬се житт¤ кельти у¤вл¤ли ¤к пронизане надприродними силами та чарами.

ѕ≥сл¤ прийн¤тт¤ христи¤нства, ц≥ в≥руванн¤ ≥ м≥фолог≥¤ не були повн≥стю викоренен≥. јдже ≥рландське духовенство було м≥сцевого походженн¤, ≥ церква збер≥гала незалежн≥сть в≥д –иму, ¤кий не присилав сюди своњх ставленик≥в на висок≥ посади та дл¤ проведенн¤ в≥дпов≥дноњ пол≥тики. “ому духовенство було тут повТ¤зано з м≥сцевим населенн¤м, серед ¤кого ще довгий час п≥сл¤ христи¤н≥зац≥њ збер≥галось двов≥рТ¤. ”дару зазнало лише племТ¤ вищих бог≥в - “уатха де ƒанаан (Tuatha dé Danann). ¬они були перетворен≥ на нап≥вбог≥в - сид≥в (sidhe) - одних з найчар≥вн≥ших створ≥нь ≥рландського фольклору та м≥фолог≥њ.

”¤вленн¤ про њх м≥сцеперебуванн¤ роздвоюЇтьс¤. ¬они проживають то на чар≥вному остров≥ чи островах далеко за морем, то глибоко п≥д землею, у чар≥вних пагорбах. ¬они прекрасн≥ собою, в≥чномолод≥ ≥ переважають людей мудр≥стю та силою, схож≥ на них у всьому ≥ншому. ¬они волод≥ють скарбами, провод¤ть час у бенкетах, коханн≥ та веселощах, хоч ≥нод≥ ведуть в≥йни з ≥ншими духами. ¬они безсмертн≥, але можуть гинути в бою (пор. з ельфами “олк≥на). ¬они також можуть зм≥нювати свою зовн≥шн≥сть, або ставати зовс≥м невидимими. ¬они часто втручаютьс¤ у житт¤ людей, заманюють њх у своњ пагорби, там насм≥хаютьс¤ над ними, але в к≥нц≥, ¤к правило, в≥дпускають з багатими дарунками та мудрими порадами. Ѕагато саг присв¤чено любовним звТ¤зку с≥д≥в з людьми. ≤нод≥ вони звертаютьс¤ за допомогою до людей ("’вороба  ухул≥на"). ћстивими та жорстокими вони стають лише тод≥, коли люди сам≥ запод≥ють њм зло ("—мерть ћуйрхертаха"). « цих створ≥нь ≥ виник образ середньов≥чних фей. р≥зниц¤ т≥льки в тому, що с≥ди бувають обох статей.

1	2	3

Ќазва: ƒавньо≥рландський епос
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1490 прочитано)