Ћ≥тература св≥това > ƒавньо≥рландський епос

ѕор¤д з с≥дами у ≥рландському епос≥ збереглись згадки ≥ про бог≥в старшого покол≥нн¤. «окрема, про Ћуга - бога вс≥х ремесел, батька  ухул≥на, ќгме - бога мудрост≥, красномовства та писемност≥ (в≥д його ≥мен≥ походить слово "огама" - назва дохристи¤нського рун≥чного алфав≥ту ≥рландц≥в), ћананнан та Ћер - божества мор¤, ус≥ божества в≥йни ж≥ночоњ стат≥ (ћорр≥ган, наприклад) тощо.  р≥м цих св≥тлих божеств у сагах присутн≥ ≥ темн≥ - це фомори, що проживають десь у темних волод≥нн¤х на п≥вноч≥ за морем.

«гадуютьс¤ в сагах ≥ основн≥ кельтськ≥ св¤та та повТ¤зана з ними обр¤дов≥сть. ÷е св¤то —амайн, 1 листопада, що знаменувало прих≥д зими, супроводжувалось колись жорстокими обр¤дами та людськими жертвоприношенн¤ми. —в¤то Ѕельтене, 1 травн¤, згадуЇтьс¤ р≥дше, воно знаменувало прих≥д л≥та.

Ќайб≥льш широко представлена в сагах в≥ра в дух≥в, ¤ких величезна к≥льк≥сть: "козлопод≥бних", "бл≥дноликих", привид≥в, чар≥вних ≥стот, одноруких, одноногих та однооких, жахливих старих чаклунок та д≥вчат-пташок. «гадуЇтьс¤ безл≥ч чар≥вних передбачень, перетворень, знак≥в. √оловну роль в маг≥чн≥й практиц≥ давньоњ ≤рланд≥њ грали заклинанн¤, ¤к зачаровуюч≥ так ≥ захисн≥. “акож сюди в≥днос¤тьс¤ так зван≥ "зл≥ п≥сн≥", що м≥ст¤ть погрозу наслати р≥зн≥ хвороби чи смерть при невиконанн≥ ¤коњсь вимоги. ÷≥каво, що сила такоњ п≥сн≥ була зовс≥м не в цих погрозах, а в н≥й сам≥й, героњ саг часто п≥дкор¤лись вимогам ¤к≥ все одно вели њх до смерт≥. ”н≥кальним видом ≥рландських пов≥рТњв були гейси - своЇр≥дн≥ заборони, що лежали на окремих особах. ¬≥д табу ≥нших народ≥в вони в≥др≥зн¤ютьс¤ тим, що мають переважно персональний характер. ¬они бувають дуже р≥зн≥, ¤к моральн≥ (не в≥дмовл¤ти в допомоз≥ жодн≥й ж≥нц≥ - гейс  ухул≥на) так ≥ тотем≥чн≥ (не њсти мТ¤со собаки - теж гейс  ухул≥на, чиЇ ≥мТ¤ означаЇ "пес  улана") та повТ¤зан≥ з культом природних сил (не виходити з дому п≥сл¤ заходу сонц¤ - гейс  онхобара).

≤рландський епос

” такому середовищ≥ ≥ виник та розвивавс¤ ≥рландський героњчний епос, насичений м≥фолог≥чними у¤вленн¤ми, маг≥Їю та фольклором. ¬≥домо, що кельти мали писемн≥сть, проте користувались нењ т≥льки дл¤ маг≥чних ц≥лей, ≥снувало немовби табу на записуванн¤ чогось ≥ншого. „ерез це кельтський епос був усним. ¬≥н рано перейшов до рук профес≥йних сп≥вц≥в. ≤з самого початку хранител¤ми поетичних переказ≥в були стар≥йшини род≥в, що одночасно виконували функц≥њ жерц≥в, сп≥вц≥в-заклинател≥в, чаклун≥в, знахар≥в та судд≥в.

«годом в≥дбулас¤ диференц≥ац≥¤. –ан≥ше за вс≥х вид≥лились жрец≥-заклинател≥, ¤ких називали друњдами. Ќевдовз≥ сп≥вц≥-опов≥дач≥ розд≥лились на дв≥ групи - бард≥в та ф≥л≥д≥в.

Ѕарди розробл¤ли л≥ричну поез≥ю, повТ¤зану з музикою. ѕроте до нењ входили хвалебн≥ п≥сн≥, що складались на честь кн¤з≥в та героњв, а також п≥сн≥, спр¤мован≥ проти особистих чи родових ворог≥в. „ерез це у поез≥њ бард≥в збер≥гаЇтьс¤ багато згадок про р≥зн≥ ≥сторичн≥ та нап≥влегендарн≥ под≥њ. –озр≥зн¤лись барди, що знаходились на служб≥ у кн¤з¤, та мандр≥вн≥, що жили за рахунок збору добров≥льних пожертв слухач≥в п≥сень. “акож барди були народними вчител¤ми, у школах бард≥в навчалась третина ≥рландц≥в.

‘≥л≥ди були пророками, правознавц¤ми, знавц¤ми генеалог≥й головних род≥в, старих в≥рувань та переказ≥в, ≥ займали м≥сц¤ найближчих радник≥в кн¤з¤. ѕор¤д з цим ф≥л≥ди були також сп≥вц¤ми та опов≥дачами, головною спец≥альн≥стю ¤ких були розпов≥д≥ еп≥чних переказ≥в. ÷≥ твори ф≥л≥ди систематизували ≥ л≥тературно обробили. ¬ечорами ф≥л≥ди розважали жител≥в кн¤жого дому опов≥ддю еп≥чних пов≥стей. ÷≥ пов≥ст≥ звалис¤ скелами. « самого початку вони мали прозањчну форму, через що њх часто називають сагами, за аналог≥Їю з прозањчними пов≥ст¤ми скандинавських народ≥в. «годом, проте, ф≥л≥ди стали вставл¤ти у пов≥ст≥ поетичн≥ уривки, головним чином у мову персонаж≥в там, де опов≥дь дос¤гаЇ драматичноњ напруги. « плином часу ц≥ уривки зростали. Ўвидше за все, при переход≥ саги в≥д вчител¤ до учн¤, останн≥й вивчав не всю њњ, а лише схему та основн≥ частини, в ≥ншому йому залишалась свобода ≥мпров≥зац≥њ. ” вс¤кому раз≥ у таких м≥сц¤х ¤к описи бенкет≥в, озброЇнн¤ героњв, поЇдинк≥в тощо, дл¤ чого ≥снували традиц≥йн≥ стильов≥ формули, ¤к в будь-¤кому усному епос≥, що переносились опов≥дачами з одн≥Їњ саги в ≥ншу.

«аписи саг

ѕерш≥ записи ≥рландських саг були зроблен≥ у V≤≤ - V≤≤ стол≥тт¤х, вже п≥сл¤ того ¤к ф≥л≥ди припинили своЇ ≥снуванн¤, монахами. ќстанн≥ трохи њх христи¤н≥зували, проте ц¤ христи¤н≥зац≥¤ не була надто глибокою. ќпускались лише особливо ¤скрав≥ риси ¤зичного культу, та ≥нод≥ додавалась к≥нц≥вка у христи¤нському дус≥. ѕроте, ¤к правило, переписувач≥ збер≥гали вс≥ згадки про чаклунство, закл¤тт¤, з≥ткненн¤ чи любовн≥ стосунки людей з с≥дами.

„ерез все це ≥рландський епос багат≥ше за вс≥ ≥нш≥ Ївропейськ≥ епоси наповнений пережитками в≥рувань та у¤влень родовоњ доби.

—кели

”ладський цикл

Ќайдавн≥шою частиною ≥рландського епосу Ї уладський цикл. ¬≥н склавс¤ на п≥вноч≥ ≤рланд≥њ, в област≥ ќльстер (стара назва - ”лад).

ќбТЇднуЇ його центральна ф≥гура корол¤ улад≥в -  онхобара. «а переказами в≥н жив у ≤ стол≥тт≥. ѕроте головний герой не в≥н, а його плем≥нник -  ухул≥н. —аги, присв¤чен≥ йому, прийн¤то вид≥л¤ти у окремий п≥дцикл. якщо њх розм≥стити у в≥дпов≥дному пор¤дку, можна отримати майже повну б≥ограф≥ю цього геро¤.

ќдн≥Їю з найпопул¤рн≥ших в ≤рланд≥њ Ї пов≥сть "¬игнанн¤ син≥в ”снеха". ÷¤ опов≥дь - одна з памТ¤ток епосу коханн¤, створеного кельтами ("легенди про любов ≥ смерть"). ѓњ можна розгл¤дати ¤к паралель легенд≥ про “р≥стана та ≤зольду. ” обох сказань однакова головна тема - коханн¤, що сильн≥ше за смерть, також вони близьк≥ за своЇю схемою ≥ м≥ст¤ть р¤д схожих деталей. —ага дуже давн¤, основна д≥¤ зосереджена навколо корол¤ улад≥в -  онхобара.

—ага "Ќедуг улад≥в" позбавлена героњчного елементу, њњ можна було б включити до фантастичних саг, проте ≥рландська традиц≥¤ в≥дносить њњ до уладського циклу, за м≥сцем њњ д≥њ та за звТ¤зком з переказами про  ухул≥на. ѓњ тема - коханн¤ безмертноњ ж≥нки до смертного, котре триватиме лише доки в≥н берегтиме таЇмницю цього коханн¤. ” в≥дпов≥дност≥ з≥ звичним прийомом ≥рландських сказань, ц¤ сага маЇ за мету по¤снити походженн¤ власноњ назви - столиц≥ улад≥в ≈майн-ћахи. ѕро њњ велику давн≥сть св≥дчить в≥дсутн≥сть у н≥й  ухул≥на, а також таЇмничий недуг, що охопив улад≥в, котрий Ї в≥дображенн¤м ¤когось давнього маг≥чного обр¤ду.

ўе одна давн¤ сага, у ¤к≥й не ф≥гуруЇ  ухул≥н - "ѕов≥сть про кабана ћак-ƒато". √оловним њњ героЇм Ї ≥нший плем≥нник  онхобара -  онал. “ема саги - давн≥й звичай, загальний дл¤ вс≥х кельтських племен. ўе в ≤ стол≥тт≥ до нашоњ ери вони нер≥дко починали битви на бенкетах через те, кому надати право на кращу њжу. —ага даЇ загальну картину звичањв ≥ пол≥тичних в≥дносин в архањчн≥й ≤рланд≥њ. ¬она м≥стить ц≥кавий огл¤д героњв, њњ под≥њ зач≥пають б≥льше частину територ≥њ ≤рланд≥њ.

—аги про  ухул≥на

√рупа саг про  ухул≥на розпочинаЇтьс¤ сагою про його народженн¤ - "Ќародженн¤  ухул≥на". ÷¤ сага виникла у дуже давню епоху, про що св≥дчить перв≥сн≥сть зображуваних у н≥й звичањв. ¬ерс≥њ, що д≥йшли до нашого часу, м≥ст¤ть п≥зн≥ш≥ виправленн¤, за ¤кими можна пом≥тити злитт¤ початково р≥зних у¤влень про  ухул≥на. «а основною верс≥Їю батько  ухул≥на - бог св≥тла Ћуг, що вв≥йшов у ƒехт≥ре, сестру  онхобара, з ковтком води. ≤нший вар≥ант розпов≥даЇ, що ƒехт≥ре викрав ¤кийсь бог (Ћуг чи ≥нший), а пот≥м з≥ своњми пом≥чниками заманив  онхобара (перетворившись на чар≥вних птах≥в) у св≥й маг≥чний д≥м до моменту народженн¤ дитини, щоб передати його земним родичам на вихованн¤. ўе одна у¤вленн¤ стверджуЇ, що  ухул≥н - син ƒехт≥ре та улада —уалтама, Ћуг був лише "духовним батьком" останнього, це, схоже, п≥зн≥ша рац≥онал≥зац≥¤. Ќайдавн≥ша верс≥¤, що походить ще з час≥в матр≥архату:  ухул≥н, ¤к ≥ багато ≥нших легендарних героњв, пл≥д ≥нцесту - син ƒехт≥ре в≥д њњ брата (за одним вар≥антом - батька)  онхобара.

” саз≥ "—ватанн¤ до ≈мер" розпов≥даЇ, ¤к батько д≥вчини, з ¤кою  ухул≥н вир≥шив одружитись, поставив перед тим р¤д складних завдань, маючи над≥ю, що  ухул≥н загине. ѕроте в≥н вийшов переможцем з ус≥х випробувань ≥ одруживс¤ з д≥вчиною. ѕ≥д час цього небезпечного сватанн¤  ухул≥н побував у Ўотланд≥њ, де одна ж≥нка-воњн навчила його своЇму мистецтву. “ам в≥н мав стосунки з ≥ншою ж≥нкою-воњном, що народила йому сина  онлайха.  оли  онлайх вир≥с, в≥н вирушив у ≤рланд≥ю розшукувати батька. ¬они зустр≥лись, не вп≥знали один одного, ≥ батько вбив сина у двобоњ. ÷е поширений сюжет ≥ в ≥нших епосах (н≥мецька "ѕ≥сн¤ про √≥льдебрандта", наприклад). ÷¤ сага даЇ картину традиц≥йного "в≥йськового навчанн¤"  ухул≥на. ќбрази ж≥нок-воњн≥в, що його вчать, поход¤ть ще з доби матр≥архату. —тиль ц≥Їњ саги м≥сц¤ми вже збиваЇтьс¤ на казковий, наприклад, левопод≥бний зв≥р, у ¤кому вп≥знаЇтьс¤ казковий мотив "тварини-пом≥чника".

” с≥мнадц¤тир≥чному в≥ц≥  ухул≥н вчинив св≥й найб≥льший подвиг. ÷е описуЇтьс¤ в найб≥льш≥й саз≥ ≥рландського епосу "¬икраденн¤ бика з  уалнге".  оролева  оннахту (область, що завжди ворогувала з ”ладом) забажала будь-¤кою ц≥ною добути красивого бика, що належав одному уладу. “ой не хот≥в продавати свого бика, тому королева спор¤дила велетенське в≥йсько ≥ напала на ”лад. ¬она обрала дл¤ цього час, коли вс≥ улади були охоплен≥ маг≥чною хворобою, що раз в р≥к робила безсилими вс≥х, окр≥м  ухул≥на. ¬≥н був в≥льним в≥д ц≥Їњ хвороби через своЇ божественне походженн¤ (див. "Ќедуг улад≥в"). ¬имушений сам охорон¤ти батьк≥вщину,  ухул≥н сховавс¤ б≥л¤ броду, через ¤кий мало проходити вороже в≥йсько. ¬≥н розставив таблички з закл¤тт¤ми, що зобовТ¤зували ворог≥в переходити бр≥д по одному ≥ по черз≥ вступав з ними у двоб≥й. ¬≥н перемагав у цих поЇдинках прот¤гом трьох зимових м≥с¤ц≥в, доки улади не вил≥кувались ≥ не прийшли йому на допомогу.

1	2	3

Ќазва: ƒавньо≥рландський епос
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1490 прочитано)