Ћ≥тература св≥това > ∆итт¤ ≥ творчий шл¤х ‘.ћ. ƒостоЇвського
∆анр роман≥в своЇр≥дний, бо сум≥щаЇ у соб≥ дек≥лька жанрових форм. ÷≥Їю характеристикою роман≥в ми знову переконуЇмос¤, що значенн¤ ƒостоЇвського у св≥тов≥й л≥тератур≥ було дуже великим. ” роман≥ У«лочин ≥ караФ письменник розвиваЇ ф≥лософськ≥, моральн≥ ≥ психолог≥чн≥ ≥дењ. ѕерша ≥де¤ Ц Укров по сов≥ст≥Ф, ¤ка розвиваЇтьс¤ на образах староњ-в≥дсотниц≥ ≥ ћармеладова. —вою гуман≥стичну ≥дею герой вир≥шуЇ так: вз¤ти Ц розд≥лити ≥ в≥дд¤чити вс≥м. “аким чином, с≥мТ¤ ћармеладова Ї жертвою пор¤дку ≥ коли –аскольн≥ков вбТЇ стару Ц лихварку, то вир≥шить ≥дею справедливост≥. √ерою дано побачити ≥ пережити кожне стражданн¤. ¬ його душ≥ росте б≥ль за загибель житт¤, ¤ке прикликаЇ до помсти, розрушенн¤ цього зла. ¬≥н бажаЇ розрушити цей св≥т зла. ƒруга ≥де¤ –аскольн≥кова повТ¤зана з правом на насилл¤, на владу на людей. –озвиток ≥дењ складний. Ћюди под≥л¤ютьс¤ на звичайних ≥ незвичайних. —уть њњ: переступати за щаст¤ звичайних людей через них, через сов≥сть. “аким чином щаст¤ здобудетьс¤ через кров ≥ насилл¤. Ќайважлив≥ша у вс≥х людських питанн¤х ≥де¤ ненасилл¤. ¬≥н критикуЇ зло, що озброЇне силою. ¬≥н доказуЇ неприпустим≥сь будь-¤кого насилл¤ над особист≥стю ≥ вир≥шенн¤ за людину њњ дол≥. ¬исновок: ненасилл¤ Ц це Їдиний г≥дний спос≥б боротьби. јле ƒостоЇвський проникаЇ глибше у душу злочинц¤, ≥ за ≥деЇю заблудженого доброго серц¤, убивства ради любов≥ до людей, в≥дкриваЇ найстрашн≥шу дл¤ нього ≥дею У≥дею ЌаполеонаФ, ≥дею влади ради влади, ≥дею, що под≥л¤Ї людство на дв≥ нер≥вн≥ частини: б≥льш≥сть Ц Утварь дрожаща¤Ф ≥ менш≥сть Ц Увластелины, призванные от рождени¤ управл¤ть большинством, и имеющие право, которые Ќаполеон переступает через закон и нарушает божетсвенный миропор¤докФ. У≤де¤ ЌаполеонаФ повн≥стю дозр≥ваЇ. ¬ його образ≥ виражаЇтьс¤ у роман≥ думка непом≥рноњ гордост≥, високом≥рност≥ ≥ презирства до цього сусп≥льства. …ого ≥де¤: вз¤ти у владу це сусп≥льство. ƒиспотизм Ц його рисаФ. ” виношуванн≥ задуму роману у образ≥ –аскольн≥кова з≥ткнулис¤ два протилежн≥ ≥дењ: ≥де¤ любов≥ до людей ≥ ≥де¤ презирства до них. ƒостоЇвський довго шукав вих≥д: зберегти обидв≥ ≥дењ, чи залишити одну. ¬≥н сум≥щаЇ дв≥ ≥дењ, в≥н показуЇ людину, у ¤к≥й Удва протилежн≥ характери почергово зм≥нюютьс¤Ф. ƒуховна драма –аскольн≥кова Ц боротьба осв≥т≥, протест проти пролитоњ кров≥, ≥ розуму, що виправдовуЇ кров. √еро¤ мучить те, що по його теор≥њ в≥н ви¤вл¤Їтьс¤ звичайною людиною, що п≥двласна моральному закону. У«лочин та караФ Ц перший в р¤ду пТ¤ти найкращих роман≥в ƒостоЇвського. ¬еличезна траг≥чна сила роману, всеб≥чне розкритт¤ ≥ викритт¤ УнадлюдиниФ, глибоке зображенн¤ соц≥альних умов житт¤ м≥ськоњ б≥дноти, справжн≥й демократизм ≥ гуман≥зм письменника, його сп≥вчутт¤ ус≥м Ууниженным и оскорбленнымФ зробили тв≥р одн≥Їю з вершин реал≥стичного роману ’≤’ стол≥тт¤. « надзвичайною силою ƒостоЇвському вдалос¤ показати небезпеку дл¤ людства ≥ндив≥дуал≥стичноњ св≥домост≥, що прагне до самоствердженн¤. ѕисьменник глибоко проникаЇ в душу злочинц¤, ≥ за ≥деЇю вбивства заради любов≥ до людей, влади заради добрих справ, вбивства по сов≥ст≥, в≥дкриваЇ найстрашн≥шу ≥ найважлив≥шу дл¤ нього ≥дею Ц У≥дею ЌаполеонаФ, ≥дею влади заради влади, ≥дею, що розд≥л¤Ї людство на дв≥ нер≥вн≥ частини: б≥льш≥сть Ц Утварь дрожаща¤Ф ≥ менш≥сть Ц Увластелины, ¤к≥ в≥д народженн¤ покликан≥ керувати б≥льш≥стю, сто¤ти поза законом ≥ мають право, ¤к Ќаполеон, в ≥мТ¤ поставленоњ мети переступати через закон, порушувати божу мораль. —аме У≤де¤ ЌаполеонаФ штовхнула ≥нтел≥гента –аскольн≥кова на страшний вчинок: У“варь ли ¤ дрожаща¤ или право имею?Ф Ц хоче зТ¤сувати, вибиваючи стару лихварку (щоправда, були ≥ соц≥альн≥ причини Ц необх≥дн≥ були грош≥, щоб вр¤тувати сестру в≥д ганебного шлюбу, мат≥р в≥д жебракуванн¤). “а попри те, що все складаЇтьс¤ на його користь Ц доказ≥в проти нього немаЇ, ≥нший бере вину –аскольн≥кова на себе, сам –ад≥он у своњй теор≥њ не сумн≥ваЇтьс¤ Ц герой не маЇ спокою. “епер можна було б подумати, хоча б Украешком мыслиФ, ¤к≥ перш≥ кроки сл≥д зробити, використовуючи вкраден≥ грош≥, щоб пот≥м стати благод≥йником людства. «вичайно ж, не зараз, а коли-небудьЕ јле щось заважаЇ –аскольн≥кову спок≥йно жити. ўо саме? ј те, що в≥н Укак будто ножницамиФ в≥др≥зав себе в≥д людей. Ћюдська натура його не сприймаЇ цього в≥дчуженн¤. ¬и¤вл¤Їтьс¤ людина не може жити без сп≥лкуванн¤ з людьми, нав≥ть така горда, ¤к –аскольн≥ков. “ому душевна боротьба стаЇ все напружн≥шою ≥ заплутан≥шою. –аскольн≥ков, ¤к ≥ ран≥ше, в≥рить у правильн≥сть своЇњ ≥дењ, зневажаЇ себе за слабк≥сть, за бездарн≥сть, називаЇ себе п≥длим. «г≥дно з≥ своЇю теор≥Їю, –аскольн≥ков повинен в≥дступитис¤ в≥д тих, за кого страждаЇ. ѕовинен зневажати, ненавид≥ти ≥ вбивати тих, кого любить. ¬≥н не може цього перенести. …ому нестерпна думка, що його теор≥¤ схожа на теор≥њ Ћужина ≥ —видригайлова, в≥н ненавидить њх, але не маЇ права на цю ненависть. –аскольн≥кова вр¤товуЇ сов≥сть, моральний закон, ¤кий живе в ньому в≥д народженн¤. ¬≥н хот≥в мати Усвободу и власть, а главное власть! Ќад всей дрожащей тварью, над всем муравейником!Ф. ≤ цю владу в≥н повинен отримати, зв≥льнившись в≥д морального закону. јле моральний закон перемагаЇ њњ на останн≥й стор≥нц≥ роману, в душ≥ геро¤ в≥дбуваЇтьс¤ переворот: в≥н народжуЇтьс¤ дл¤ нового житт¤. —ов≥сть, вдача ви¤вилась сильн≥шою за теор≥ю. ¬ к≥нц≥ роману ƒостоЇвський через сон –аскольн≥кова показуЇ картину майбутнього св≥ту, ¤кби в ньому панувала ≥де¤ ≥ндив≥дуал≥зму, ≥де¤ под≥лу людей на Увищ≥Ф та Унищ≥Ф види. ÷¤ картина страшна: УЕ ¬се было в тревоге и не понимали друг дргуа, вс¤кий думал, что в нем одном заключаетс¤ истинаЕ Ќе знали, кого и как судить, не могли согласитьс¤, что считать злом, что добромЕ Ћюди убивали дуг друга в какой-то бессмысленной злобеЕ ¬се и всЄ погибалоЕФ ѕисьменник застер≥гаЇ людство в≥д небезпеки захопленн¤ будь-¤кими ≥де¤ми, в основн≥ ¤ких лежить ≥ндив≥дуал≥зм. ¬≥н показуЇ, ¤ку сильну владу над людьми може мати ≥де¤, ≥ ¤кою страшною, злочинною може бути ц¤ ≥де¤. ¬ образ≥ головного геро¤ ƒостоЇвський караЇ запереченн¤ св¤тост≥ людськоњ особистост≥ ≥ вс≥м зм≥стом роману показуЇ, що будь-¤ка людська особист≥сть св¤щенна ≥ недоторкана, ≥ що в цьому в≥дношенн≥ вс≥ люди р≥вн≥. ≤де¤ –аскольн≥кова про право сильноњ особистост≥ на переступанн¤ моральних норм житт¤ ви¤вилас¤ абсурдною. ¬≥н воскресаЇ, коли зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д злочинноњ теор≥њ УнадлюдиниФ ≥ прилучаЇтьс¤ до св≥ту ≥нших людей. ∆анров≥ особливост≥ такого проблемного роману ƒостоЇвського, ¤к У«лочин ≥ караФ не можна визначити однозначно. ≤ не т≥льки тому, що це тв≥р складний щодо свого задуму ≥ обТЇмний нав≥ть в к≥льк≥сному в≥дношенн≥. Ќаприклад, про роман Ћ.“олстого У¬≥йна ≥ мирФ, при вс≥й його масштабност≥, можна категорично твердити, що це роман-епопе¤. ѕро Ујнну арен≥нуФ “олстого можна без зайвих коментар≥в сказати, що це соц≥ально-с≥мейний роман, психолог≥чно глибокий. ўодо У«лочину ≥ кариФ ƒостоЇвського, то справа стоњть набагато складн≥ше, бо до нього п≥дходить дек≥лька жанрово р≥зних визначень, ≥ кожне з них буде по-своЇму справедливим, оск≥льки таке тематичне й естетичне наповненн¤ в роман≥ Ї. –оман соц≥ально-психолог≥чний. “ак. Ќа питанн¤ в даному твор≥ ƒостоЇвського Ї в≥дпов≥дей чимало. –оман Ц ф≥лософський, бо в ньому проблема засудженн¤ войовничого ≥ндив≥дуал≥зму й так званоњ Унадособистост≥Ф знаходитьс¤ в центр≥ уваги. –оман Ц психолог≥чний. “еж доречне визначенн¤, оск≥льки йдетьс¤ в першу чергу про людську психолог≥ю, у р≥зних њњ, нав≥ть хворобливих про¤вах. ј до цього ще можна додати й ≥нш≥ б≥льш частков≥ жанров≥ особливост≥, повТ¤зан≥ вже ≥з самою структурою твору: внутр≥шн≥ монологи; д≥алоги-дискус≥њ д≥йових ос≥б; картини майбутнього св≥ту, в ¤кому б запанувала ≥де¤ ≥ндив≥дуал≥зму, ≥де¤ под≥лу людей на УвищихФ; УнищихФ в духовному план≥, подана кр≥зь сон –аскольн≥кова в к≥нц≥ роману тощо, взагал≥ прагненн¤ автора до акцентуванн¤ окремоњ детал≥ ≥ водночас неодм≥нних символ≥чних узагальнень. ќтже, р≥зножанров≥сть У«лочину ≥ кариФ Ї в даному раз≥ головною умовою усп≥шноњ творчоњ реал≥зац≥њ масштабного авторського задуму. [1] ‘. ƒостоевский. ѕисьма, т.1. ћ.-Ћ., 1928, стор. 142. [2] ƒостоевский в воспоминани¤х современников. ћ. 1912, стор. 332
Ќазва: ∆итт¤ ≥ творчий шл¤х ‘.ћ. ƒостоЇвського ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4455 прочитано) |