≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > —–—– 1964-1991 рр

¬ади в  ѕ–— трансформувалис¤ на усю пол≥тичну систему рад¤нського сусп≥льства, ¤ка загрузла в бюрократизм≥ та продовжу≠вала втрачати гнучк≥сть, здатн≥сть адекватно реагувати на сусп≥льн≥ процеси. Ќегативн≥ ¤вища в пол≥тичн≥й систем≥ рад¤нського сусп≥≠льства, в тому числ≥ њњ головному елемент≥ Ч –ад¤нськ≥й держав≥, затушовувалис¤ парадними фразами про всем≥рний розвиток демо≠крат≥њ, що було не б≥льше н≥ж демагог≥Їю. Ќай¤скрав≥ший приклад цьому Ч прийн¤тт¤  онституц≥њ —–—– 1977 p. ≥ на њњ основ≥ Ч конституц≥й союзних та автономних республ≥к. ѕор¤док прийн¤тт¤  онституц≥њ —–—– 1977 p. був витриманий в демократичному дус≥. ѕ≥сл¤ розгл¤ду ѕрезид≥Їю ¬ерховноњ –ади —–—– ≥ травневим (1977 p.) пленумом ÷   ѕ–— проекту конституц≥њ, в≥н був опри≠люднений дл¤ загального обговоренн¤, що тривало майже чотири м≥с¤ц≥. ¬ переб≥гу обговоренн¤ документа одержано близько 400 тис. пропозиц≥й, але врахована була лише невелика частина поп≠равок, ¤к≥ носили головним чином редакц≥йний характер. ѕроект конституц≥њ знову обговорювавс¤ на пленум≥ ÷   ѕ–— ≥ 7 жовтн¤ позачерговою сес≥Їю ¬ерховноњ –ади —–—– його було затверджено.  онституц≥ю ”–—– було розроблено у повн≥й в≥дпов≥дност≥ з  он≠ституц≥Їю —–—– ≥ затверджено у 1978 p. ¬ерховною –адою ”–—–. ¬их≥дними дл¤ зм≥сту конституц≥й стали тези про те, що в крањн≥ побудовано сусп≥льство розвинутого соц≥ал≥зму ≥ у звТ¤зку з цим наростаЇ процес соц≥альноњ однор≥дност≥. ѕоложенн¤ конституц≥й не враховували реал≥й сусп≥льного розвитку ≥ не в≥дпов≥дали њм. Ѕ≥льш≥сть з них мали декларативний характер. Ќаприклад, в  онс≠титуц≥њ —–—– в≥дзначалос¤, що "вс¤ влада а —–—– належить наро≠дов≥". ѕроте в д≥йсност≥ народ був в≥дчужений в≥д участ≥ в управл≥н≠н≥ державними ≥ сусп≥льними справами, а представницьк≥ органи в≥дт≥снив апарат, ¤кий все б≥льше бюрократизувавс¤. —–—– був псевдонародною державою.  онституц≥¤ —–—– проголошувала ши≠роке коло прав ≥ свобод громад¤н, присв¤тивши цьому окрему главу. ќднак механ≥зм реал≥зац≥њ прав громад¤н був ненад≥йний, а то ≥ взагал≥ в≥дсутн≥й. ƒл¤ реал≥зац≥њ найб≥льш суттЇвих соц≥ально-економ≥чних прав, наприклад права на житло або на охорону здоров'¤, ¤вно бракувало кошт≥в, бо у ф≥нансуванн≥ соц≥альноњ сфери д≥¤в залишковий принцип.

2. ѕравовий статус ”–—– ¤к союзноњ республ≥ки

” пер≥од, що розгл¤даЇтьс¤, ”–—– була складовою частиною —оюзу –—–, правовий статус ¤коњ до жовтн¤ 1977 p. визначавс¤ передус≥м  онституц≥Їю —–—– 1936 p. ” друг≥й половин≥ 60-х рок≥в отримала перевагу тенденц≥¤ зм≥цненн¤ нейтрал≥стських засад у багатьох сферах державного, господарського ≥ соц≥ально-культурно≠го буд≥вництва. «гадан≥ процеси торкнулис¤ передус≥м економ≥ки. як в≥домо, вт≥ленн¤ в житт¤ у 50-т≥ роки системи територ≥ально-економ≥чних об'Їднань Ч раднаргосп≥в Ч створило можлив≥сть дл¤ б≥льш ефективноњ прац≥. ≈коном≥ка крањни почала розвиватис¤ в умовах конкуренц≥њ м≥ж п≥дприЇмствами, впровадженн¤ передових технолог≥й тощо. –аднаргоспи надавали де¤кий прост≥р дл¤ ≥н≥ц≥а≠тиви, стимул≥в до ¤кнайрац≥ональн≥шого використанн¤ м≥сцевих ресурс≥в ≥ кадр≥в. √оспрозрахунок, самоф≥нансуванн¤ спри¤ли зро≠станню продуктивност≥ прац≥, п≥двищенню рентабельност≥ п≥дпри≠Їмств, наповненню ринку товарами, зниженню ц≥н. јле сталий економ≥чний розвиток республ≥к загрожував посиленн¤м њхньоњ самост≥йност≥, причому не т≥льки економ≥чноњ, а й пол≥тичноњ, тобто послабленн¤м командно-адм≥н≥стративноњ системи. “ому бу≠ли вироблен≥ нов≥ централ≥заторськ≥ п≥дходи до кер≥вництва еконо≠м≥чним житт¤м крањни, нам≥чен≥ гранд≥озн≥ програми освоЇнн¤ нових, економ≥чних район≥в, зд≥йсненн¤ "новобудов стол≥тт¤".

¬ерховна –ада —–—– прийн¤ла 2 жовтн¤ 1965 p. закон про зм≥ни системи орган≥в управл≥нн¤ промислов≥стю крањни, зг≥дно з ¤ким л≥кв≥дувалис¤ республ≥канськ≥ –ади народного господарства та –ади народного господарства економ≥чних район≥в. ¬ той же час створювалас¤ велика к≥льк≥сть союзних м≥н≥стерств ≥ в≥домств, ¤к≥ п≥дпор¤дкували соб≥ майже всю економ≥ку союзних республ≥к. ÷ен-трал≥стськ≥ засади запанували ≥ в пол≥тиц≥ з питань техн≥чного прогресу, кап≥тальних вкладень, ц≥н, оплати прац≥, ф≥нанс≥в, креди≠ту, народногосподарського обл≥ку, в систем≥ орган≥в управл≥нн¤. правоохоронних орган≥в. “аким чином, в≥дбувалас¤ своЇр≥дна коло≠н≥зац≥¤ союзних республ≥к з боку центрального парт≥йно-державно≠го кер≥вництва крањни.

¬  онституц≥њ —–—– 1977 p., а також в конституц≥¤х республ≥к велика увага прид≥л¤лась проблемам правового статусу союзноњ республ≥ки.

 онституц≥њ декларували широк≥ права республ≥к, що знайшло своЇ вираженн¤ перш за все в констатуванн≥ на¤вност≥ у союзноњ республ≥ки суверен≥тету. ¬ ст. 76  онституц≥њ —–—– зазначалось:

"—оюзна республ≥ка Ч суверенна рад¤нська соц≥ал≥стична держава, ¤ка об'Їдналас¤ з ≥ншими рад¤нськими республ≥ками в —оюз –а≠д¤нських —оц≥ал≥стичних –еспубл≥к". —утн≥сть суверен≥тету союзноњ республ≥ки визначалась у њњ верховенств≥, повновладд≥, незалежност≥ ≥ самост≥йност≥ щодо ≥нших держав ≥ сусп≥льних ≥нститут≥в внутр≥≠шнього та зовн≥шнього характеру. «а республ≥кою ¤к суверенною державою закр≥плювалось право мати свою конституц≥ю, розробле≠ну ≥ прийн¤ту ¬ерховною –адою республ≥ки. ¬ажливою ознакою суверен≥тету республ≥ки було те, що вона мала право вступати у в≥дносини з ≥ноземними державами, укладати з ними договори ≥ обм≥нюватис¤ дипломатичними та консульськими представниками, брати участь у м≥жнародних орган≥зац≥¤х (ст. 80). √оловною гаран≠т≥Їю суверен≥тету союзноњ республ≥ки було закр≥пленн¤ за нею права в≥льного виходу ≥з складу —оюзу –—–. як суверенна держава союзна республ≥ка, поза межами, зазначеними в ст. 73  онституц≥њ —–—–, самост≥йно зд≥йснювала державну владу на своњй територ≥њ.

 онституц≥¤ —–—–, широкомовне за¤вл¤ючи про суверен≥тет союзноњ республ≥ки, в той же час багато уваги прид≥л¤ла забезпе≠ченню ≥ гарантуванню суверен≥тету —оюзу –—–, що практично означало консервац≥ю централ≥зму в управл≥нн≥ державою. ƒо гарант≥й союзноњ державност≥ в≥дносилис¤, наприклад, загально≠союзне громад¤нство, принцип в≥дпов≥дност≥ основних положень республ≥канського законодавства  онституц≥њ —–—– ≥ загальносою≠зному законодавству, пр≥оритет загальносоюзного закону в раз≥ його кол≥з≥њ з республ≥канським законом. —татт¤ 73  онституц≥њ —–—– до виключного веденн¤ —оюзу –—– в≥дносила широке коло питань у таких галуз¤х, ¤к оборона, транспорт, зв'¤зок, енергетика та ≥н.  онституц≥¤ —–—– передбачала бюрократичну понадцентра-л≥зац≥ю в тих галуз¤х, де це суттЇво ущемл¤ло права республ≥к, передус≥м економ≥ку ≥ бюджет, формуванн¤ народногосподарського плану. ” пер≥од, що розгл¤даЇтьс¤, склалась негативна практика, коли союзн≥ органи ≥ орган≥зац≥њ часом привласнювали повноважен≠н¤ союзних республ≥к, ≥гнорували або порушували њх права. “ак, в≥дпов≥дно до ст. 73  онституц≥њ —–—– найвищ≥ органи державноњ влади —–—– повинн≥ були забезпечувати Їдн≥сть законодавчого регулюванн¤ на вс≥й територ≥њ —–—–, встановлювати ќснови зако≠нодавства —оюзу –—– ≥ союзних республ≥к. ¬супереч цьому положенню мали м≥сце випадки, коли союзн≥ органи державноњ влади приймали не ќснови ¤к основоположн≥ загальносоюзн≥ акти, котр≥ у повному обс¤з≥ регулювали т≥ чи ≥нш≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, в тому числ≥ з питань сп≥льного в≥данн¤ —оюзу –—– ≥ союзних республ≥к, а правов≥ акти. ¬ д≥¤льност≥ союзних орган≥в державноњ влади ≥ управл≥нн¤ трапл¤лись також випадки, коли вир≥шувалис¤ питан≠н¤, ц≥лком в≥днесен≥ до в≥данн¤ союзних республ≥к*. ¬ той же час  онституц≥¤ —–—– не передбачала механ≥зму, за допомогою ¤кого республ≥ка могла б протисто¤ти тиску з боку загальносоюзних в≥домств. «ам≥сть наданн¤ союзн≥й республ≥ц≥ права сам≥й захищати власний суверен≥тет,  онституц≥¤ —–—– ф≥ксувала в ст. 81, що "суверенн≥ права союзних республ≥к охорон¤ютьс¤ —оюзом –—–". Ќе мало реального значенн¤ й представництво союзних республ≥к в загальносоюзних органах. «азначене стосуЇтьс¤ такоњ гарант≥њ суверен≥тету союзноњ республ≥ки, ¤к њњ право на вих≥д ≥з складу —–—–, але фактично це була лише декларац≥¤. ƒосить сказати, що законодавчий пор¤док реал≥зац≥њ права на в≥дд≥ленн¤ у пер≥од, що розгл¤даЇтьс¤, нав≥ть не був розроблений.

“аким чином, правовий статус ”–—– ¤к суверенноњ держави в досл≥джуваний пер≥од в ус≥х сферах житт¤ був ф≥кц≥Їю. “иск ≥ диктат союзних структур, понадцентрал≥зац≥¤ управл≥нн¤ знаходили своЇ в≥дображенн¤ ≥ в систем≥ державного апарату, ≥ в систем≥ законодавства, ¤к≥ функц≥онували в ”крањн≥ у друг≥й половин≥ 60-х Ч перш≥й половин≥ 80-х рок≥в.

3. —оц≥ально-економ≥чна ≥ пол≥тична ситуац≥¤ в пер≥од перебудови (1986-1991 рр.)

ѕеребудова була особливим, суперечливим етапом в ≥стор≥њ сусп≥льства ≥ держави. « самого початку фундатори перебудовних процес≥в, виход¤чи ≥з своњх комун≥стичних погл¤д≥в на сусп≥льство, планували зд≥йсненн¤ лише косметичних заход≥в. јле поступово ви¤вилось, що замало обмежитис¤, хай нав≥ть прискореними, зм≥≠нами в соц≥ально-економ≥чн≥й сфер≥. —л≥д було кардинально зм≥ни≠ти погл¤ди на соц≥ал≥зм. ѕроте це не влаштовувало тих, хто пере≠бував при реальн≥й влад≥, користуючись прив≥лейованим станови≠щем. ÷е зумовило в≥дкритий чи завуальований, нер≥дко в≥дчайдуш≠ний оп≥р з њх боку прогресивним починанн¤м.

ѕо сут≥ перебудова ви¤вилась типовою, з ус≥ма притаманними њй обмеженн¤ми "революц≥Їю зверху". ¬она замишл¤лась ¤к обме≠жена в час≥, упор¤дкована, суворо контрольована сер≥¤ заход≥в. –озвиток под≥й, однак, швидко зламав цю надуману схему.

ѕол≥тична система, що склалас¤ у середин≥ 80-х рок≥в, зумо≠вила неминуч≥сть де¤ких особливостей перебудови. «окрема, вона могла розпочатис¤ лише у випадку приходу на вищ≥ парт≥йн≥ та державн≥ посади пол≥тик≥в, здатних перегл¤нути застар≥л≥ стереоти≠пи, виробити нов≥ п≥дходи до анал≥зу розвитку сусп≥льства.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: —–—– 1964-1991 рр
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4609 прочитано)