≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > —–—– 1964-1991 рр

” березн≥ 1990 p. ¬ерховна –ада ”крањни прийн¤ла постанову "ѕро еколог≥чну обстановку в республ≥ц≥ та заходи щодо њњ докор≥н≠ного пол≥пшенн¤", ¤кою передбачалос¤ припинити нове промисло≠ве буд≥вництво у великих м≥стах ≥ районах з п≥двищеним р≥внем забрудненн¤ навколишнього середовища, вивести з експлуатац≥њ „орнобильську ј≈—, повн≥стю припинити до 2000 p. скиданн¤ у водойоми забруднених сток≥в, широко застосовувати б≥олог≥чн≥ за≠соби захисту с≥льськогосподарських культур та ≥н.

ќтже, в пер≥од, що вивчаЇтьс¤, в ”крањн≥, хоча й з прорахун-ками ≥ помилками, але йшли пошуки нових шл¤х≥в ≥ метод≥в господа≠рюванн¤. ¬ промисловост≥, с≥льському господарств≥ та соц≥альн≥й сфер≥ в≥дбулис¤ певн≥ позитивн≥ зрушенн¤. ƒл¤ розвитку економ≥ки були характерними њњ дальша соц≥альна переор≥Їнтац≥¤, в≥дпов≥дна перебудова њњ структури, використанн¤ дос¤гнень науково-техн≥ч≠ного прогресу.

ѕор¤д з цим у процес≥ перебудови в економ≥ц≥ нав≥ть посили≠лис¤ де¤к≥ негативн≥ тенденц≥њ. “ак, середньор≥чн≥ темпи приросту нац≥онального доходу знизилис¤ до 3% проти 3,4% в кожн≥й з двох попередн≥х п'¤тир≥чок. ” 1990 p. промислове виробництво зросло менш н≥ж на 1% при план≥ на р≥к 3,6%. Ќе вдалос¤ припинити розбалансуванн¤ економ≥ки ≥ споживчого ринку, необгрунтоване зростанн¤ ц≥н, невиправдане зб≥льшенн¤ грошових доход≥в насе≠ленн¤. Ќа пор¤дку денному, ¤к ≥ ран≥ш, сто¤ли гостр≥ проблеми забезпеченн¤ народу продовольством ≥ житлом. Ќизькими залиша≠лис¤ трудова дисципл≥на, персональна й колективна в≥дпов≥даль≠н≥сть за результати прац≥. ѕ≥двищувавс¤ р≥вень злочинност≥.

« метою виходу з кризового становища, забезпеченн¤ п≥дви≠щенн¤ життЇвого р≥вн¤ народу ”крањни ¬ерховна –ада республ≥ки прийн¤ла 3 серпн¤ 1990 p. «акон "ѕро економ≥чну самост≥йн≥сть ”крањнськоњ –—–"*, де визначалис¤ зм≥ст, мета ≥ основн≥ принципи економ≥чноњ самост≥йност≥ ”крањни ¤к суверенноњ держави, меха≠н≥зм господарюванн¤, регулюванн¤ економ≥ки й соц≥альноњ сфери, орган≥зац≥њ ф≥нансово-бюджетноњ, кредитноњ та грошовоњ системи.

“акими були основн≥ риси сусп≥льно-економ≥чного житт¤ ”к≠рањни в пер≥од перебудови. ≤н≥ц≥атори перебудови спочатку розгл¤≠дали њњ лише ¤к метод прискоренн¤ соц≥ально-економ≥чного роз≠витку крањни.

јле вже скоро стало очевидним, що усп≥х економ≥чних перет≠ворень без серйозноњ реформи пол≥тичноњ системи неможливий. ƒл¤ проведенн¤ такоњ реформи створювалис¤ спри¤тлив≥ умови, зокрема гласн≥сть, що набирали сили.

Ќова пол≥тика Ч гласн≥сть була проголошена в с≥чн≥ 1987 р. на пленум≥ ÷   ѕ–—. —початку нер≥шуче, але згодом усе см≥лив≥ше в прес≥, ≥нших засобах масовоњ ≥нформац≥њ стали лунати критичн≥ мотиви. ” цей час лейтмотивом стало поверненн¤ "до лен≥нських норм" Ч надм≥фолог≥зованоњ, ≥деальноњ модел≥ соц≥ал≥зму.

–≥шенн¤м пол≥тбюро ÷   ѕ–— було створено ком≥с≥ю з до≠даткового вивченн¤ матер≥ал≥в, пов'¤заних з репрес≥¤ми, що мали м≥сце в пер≥од «ќЧ40-х ≥ на початку 50-х рок≥в. ÷¤ ком≥с≥¤ у лютому 1988 p. д≥йшла висновку про фальсиф≥кац≥ю справ стосовно ћ.Ѕу-хар≥на, ќ.–икова та ≥нших по так званому "правбтроцькистському блоку". ѕ≥зн≥ше були реаб≥л≥тован≥ учасники "московських проце≠с≥в" √.«≥нов'Їв, Ћ. аменев та ≥н. јналог≥чн≥ ком≥с≥њ з реаб≥л≥тац≥њ незаконно засуджених д≥¤ч≥в науки ≥ культури, в≥йськових кер≥вник≥в та р¤дових роб≥тник≥в ≥ сел¤н були створен≥ в  иЇв≥ та ≥нших рег≥онах ”крањни.

¬ цей час багатьом люд¤м довелос¤ з великими зусилл¤ми переборювати стереотипи у сприйн¤тт≥ ≥стор≥њ та сучасност≥.

¬ ”крањн≥, ¤к ≥ в ≥нших республ≥ках —–—–, п≥сл¤ 1985 p. зажевр≥ла над≥¤ на остаточний злам тотал≥тарного устрою, виникла можлив≥сть нац≥онального в≥дродженн¤.

“ворча енерг≥¤ мас п≥сл¤ початку перебудови актив≥зувалас¤. ѕовсюдно зростали р≥вень громадськоњ св≥домост≥ людей, прагненн¤ до пошуку нових шл¤х≥в розв'¤занн¤ найр≥зноман≥тн≥ших пол≥тич≠них проблем.  ер≥вники парт≥йних ≥ рад¤нських орган≥в, ¤к≥ не виправдовували дов≥р'¤ людей, потрапл¤ли п≥д вогонь критики. —аме п≥д тиском невдоволенн¤ мас у р¤д≥ областей республ≥ки були змушен≥ п≥ти у в≥дставку перш≥ секретар≥ обком≥в парт≥њ, кер≥вники де¤ких державних установ ≥ великих п≥дприЇмств.

” червн≥ 1988 p. в≥дбулас¤ XIX ¬сесоюзна конференц≥¤  ѕ–—, де виникла пропозиц≥¤ щодо можливост≥ поЇднанн¤ посад перших секретар≥в парт≥йних ком≥тет≥в (районних, м≥ських тощо) з≥ створю≠ваними посадами гол≥в –ад. ¬важалос¤, що це спри¤тиме актив≥за≠ц≥њ д≥¤льност≥ народного представництва. “аким чином, передбача≠лос¤ пропустити м≥сцевих парт≥йних вожд≥в через вибори, в перс≠пектив≥ альтернативних. Ќоменклатурний партапарат, ¤кий погодивс¤ з цим р≥шенн¤м, незабаром усв≥домив, чим це йому загрожуЇ, ≥ добивс¤ його скасуванн¤. “ам же, на конференц≥њ, був оголошений проект виборчоњ реформи, ¤ка м≥стила елементи альте≠рнативност≥, але разом з тим в≥ддавала третину м≥сць представ≠никам в≥д "громадських орган≥зац≥й", фактично забезпечивши де≠путатськ≥ м≥сц¤ вищим парт≥йним сановникам.

ќдним з основних напр¤мк≥в демократизац≥њ сусп≥льства було визнано принципове пол≥пшенн¤ д≥¤льност≥ –ад народних депута≠т≥в, ¤к≥ поЇднували в соб≥ функц≥њ законодавства, управл≥нн¤ ≥ контролю. Ќайважлив≥шими етапами цього процесу стали вибори народних депутат≥в —–—–, ¬ерховних –ад союзних республ≥к та м≥сцевих –ад народних депутат≥в.

¬ибори народних депутат≥в —–—– в≥дбувалис¤ в умовах загос≠тренн¤ пол≥тичноњ боротьби. ѕеред виборами демократам вдалос¤ вивести ≥з складу ÷   ѕ–— за станом здоров'¤, у зв'¤зку з дос¤г≠ненн¤м пенс≥йного в≥ку к≥лька дес¤тк≥в брежнЇвських ветеран≥в. ѕ≥сл¤ цього були проведен≥ вибори кандидат≥в до ¬ерховноњ –ади в≥д громадських орган≥зац≥й, в тому числ≥ 100 чолов≥к в≥д  ѕ–—, дещо менше Ч в≥д комсомолу, профсп≥лок, творчих сп≥лок, вете≠ранських орган≥зац≥й та ≥н. —воЇр≥дним ф≥льтром дл¤ "ненад≥йних" кандидат≥в мали стати окружн≥ збори (пром≥жний етап у висуванн≥ кандидат≥в у народн≥ депутати), на ¤ких б≥льш≥сть складали люди, п≥д≥бран≥ партапаратом. —л≥д, однак, зауважити, що при загальному консервативному характер≥ складу народних депутат≥в —–—– серед них ви¤вилос¤ чимало пол≥тик≥в, ¤к≥ виступали за радикал≥зац≥ю реформ.

Ќа ≤ з'њзд≥ народних депутат≥в —–—–, ¤кий розпочав свою роботу 25 травн¤ 1989 p., розгорнулас¤ запекла боротьба думок, не раз виникали протисто¤нн¤, емоц≥йн≥ вибухи, давалас¤ взнаки в≥д≠сутн≥сть парламентських традиц≥й. Ќа з'њзд≥ були сформульован≥ р≥зн≥ п≥дходи щодо характеру, темп≥в ≥ ц≥лей "перебудовчого" про≠цесу, виникли перш≥ ознаки майбутньоњ багатопарт≥йност≥. ” своњх виступах учасники з'њзду ставили найгостр≥ш≥ питанн¤, з ¤кими з≥ткнулос¤ сусп≥льство: пол≥тичн≥, економ≥чн≥, соц≥альн≥, еколог≥ч≠н≥, духовн≥. ”же з самого початку роботи з'њзду стали створюватис¤ депутатськ≥ групи, ¤к≥ з багатьох проблем дотримувалис¤ проти≠лежних позиц≥й. ѕершою за¤вила про себе м≥жрег≥ональна депу≠татська група, ¤ка виступала з позиц≥й радикального прискоренн¤ пол≥тичних ≥ економ≥чних реформ. ƒ≥¤льн≥сть групи, критична спр¤мован≥сть виступ≥в њњ л≥дер≥в поставили њњ в становище фактич≠ноњ парламентськоњ опозиц≥њ.

” ¬ерховн≥й –ад≥ —–—– формувалис¤ й ≥нш≥ групи, що об'Їд≠нали депутат≥в за пол≥тичними або профес≥йними ≥нтересами. Ќай-чисельн≥ша з них Ч група "—оюз", в центр≥ д≥¤льност≥ ¤коњ була п≥дтримка Їдност≥ вс≥х республ≥к —–—–. ѕри цьому "союзники" дл¤ забезпеченн¤ такоњ Їдност≥ не виключали введенн¤ надзвичайного стану, заборону нових пол≥тичних парт≥й, використанн¤ збройних сил в де¤ких районах крањни.

—початку ћ. √орбачев був обраний √оловою презид≥њ ¬ерхов≠ноњ –ади —–—– Ч органу, до складу ¤кого ув≥йшли головним чином депутати пом≥рковано-консервативних погл¤д≥в. Ќа початковому етап≥ демократизац≥њ, л≥кв≥дац≥њ пережитк≥в тотал≥таризму найваж≠лив≥шим завданн¤м був реальний розпод≥л парт≥йних ≥ державних орган≥в. ѕ≥д час роботи ≤ з'њзду народних депутат≥в —–—– ви¤вило≠с¤, що в≥д колишньоњ одностайност≥ не залишилос¤ й сл≥ду. Ќа з'њздах народних депутат≥в, сес≥¤х ¬ерховноњ –ади —–—– њњ √олова був змушений усе б≥льше виконувати функц≥њ сп≥кера (тобто веду≠чого), ¤кий ви¤вл¤Ї позиц≥њ депутатських груп, узгоджуЇ њх. ÷е значною м≥рою обмежувало можлив≥сть його самост≥йних д≥й. јле оск≥льки ћ.√орбачев був одночасно генсеком ÷   ѕ–—, в≥н неми≠нуче був змушений рахуватис¤ ≥з значною частиною парт≥йного апарату, ¤кий не сприймав новоуведень останн≥х рок≥в.

—л≥д було зм≥цнити ≥нститути державноњ влади. ¬ засобах масовоњ ≥нформац≥њ почала обговорюватис¤ ≥де¤ про введенн¤ поса≠ди президента. ѕроте у 1989 p. ц¤ пропозиц≥¤ ше не сприймалас¤ ¤к така, що може бути зд≥йсненою найближчим часом. Ќа думку частини член≥в пол≥тбюро ÷   ѕ–—, б≥льшост≥ народних депутат≥в, президентство несум≥сне з принципом орган≥зац≥њ держави на баз≥ –ад, з њх поЇднанн¤м законодавчоњ ≥ виконавчоњ влади та принципом колективного кер≥вництва. јле п≥сл¤ того, ¤к ћ. √орбачев п≥дтри≠мав ≥дею президентства, його вчорашн≥ опоненти зн¤ли своњ пропо≠зиц≥њ. «начною м≥рою це по¤снювалос¤ тим, що були вир≥шен≥ два питанн¤: про спос≥б обранн¤ президента ≥ про кандидатуру на цей пост. ¬ крањнах з президентською формою правл≥нн¤ президент традиц≥йно обираЇтьс¤ громад¤нами, ¤к≥ мають право голосу. —аме такий пор¤док спочатку ≥ був запропонований дл¤ включенн¤ в  онституц≥ю —–—–. ќднак напередодн≥ III з'њзду народних депута≠т≥в —–—– (березень 1990 p.) була п≥дготовлена пропозиц≥¤, щоб саме з'њзд, зд≥йснивши зм≥ни в  онституц≥њ, зробив вин¤ток дл¤ першого президента ≥ обрав його безпосередньо на з'њзд≥. “од≥ будь-¤ких сумн≥в≥в щодо персональноњ кандидатури (ћ. √орбачева) не було.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: —–—– 1964-1991 рр
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4609 прочитано)