Ћ≥тература св≥това > ‘ранцузький класичний реал≥зм в л≥тератур≥

‘ранцузький класичний реал≥зм в л≥тератур≥

‘ормуванн¤ французького романтизму Ї повТ¤заним з важливими ≥сторичними под≥¤ми, ¤к≥ в≥дбувалис¤ у ‘ранц≥њ у ’≤’ ст. Ћипнева революц≥¤ 1830 р. набула значенн¤ вир≥шальноњ л≥тературноњ в≥хи. √юіо писав: У оли-небудь липень 1830 року буде визнано датою наст≥льки ж л≥тературною, ¤к ≥ пол≥тичноюФ. “ри дн≥ на барикадах билис¤ др≥бн≥ буржуа, рем≥сники, робоч≥, студенти, однак перемогу на режимом –еставрац≥њ використали крупн≥ буржуа й банк≥ри. —тендаль сказав про результати революц≥њ 1830 р.: УЅанк став на чол≥ державиФ.  рањною почав правити Укороль банк≥р≥вФ Ћуњ-‘≥л≥пп. јле надал≥ ви¤вилось: буржуа стали ≥ншими. якщо п≥д час ¬еликоњ ‘ранцузькоњ революц≥њ к≥нц¤ ’”≤≤≤ ст. вс≥ простолюдини загалом в≥дстоювали право на г≥дн≥сть, то тепер вони розслоњлис¤ на б≥дних ≥ багатих. «адов≥льненн¤ ≥нтерес≥в одн≥Їњ половини неминуче вели до пригнобленн¤ ≥ншоњ.  рањна рухалась до революц≥њ 1848 р.

ѕер≥од 1830 Ц 1848 рр. був надзвичайно ц≥кавим з точки зору розвитку л≥тератури. Ќезадоволенн¤ б≥льшоњ частини населенн¤ результатами революц≥њ 1830 вилилось на стор≥нки преси ( адже п≥сл¤ 1830 вона, нарешт≥, стала в≥льною ). ∆урнал У арикатураФ, де працювали знаменит≥ художники Ў.‘≥л≥пон та ќ.ƒомТЇ, створив сатиричний символ Убанк≥рського правл≥нн¤Ф. Ќим стала груша. јдже голова Ћуњ-‘≥л≥ппа нагадувала саме цей пл≥д. “ам же виник образ —вободи, простоњ ж≥нки на ≥мТ¤ ‘рансуаза Ћ≥берте. —аме њњ зобразив ƒелакруа на своњй знаменит≥й картин≥ У—вобода на барикадахФ (1831).

∆урнал≥стика починаЇ усв≥домлювати себе Учетвертою владоюФ. ∆урнал≥сти, письменники, поети безжально бичують новий режим. Ќародний поет Ѕеранже з≥ стор≥нок преси висм≥юЇ своњх друз≥в, з ¤кими колись разом бивс¤ на барикадах. “епер вони стали м≥н≥страми ≥ перетворилис¤ на нових гнобител≥в народу.

–еал≥зм розвивс¤ у ‘ранц≥њ паралельно з романтизмом. –≥зн≥ напр¤ми не заперечували, а взаЇмно збагачували одне одного.

ќдним з основних джерел розвитку французького романтизму стали так зван≥ Уф≥з≥олог≥њФ: портрети крамар¤, рем≥сника ≥ т. д., з детальними описами квартал≥в, де вони мешкали. ‘≥з≥олог≥њ створювались на подобу б≥олог≥чних опис≥в тварин. ѕисьменники використовували дос¤гненн¤ романтик≥в, ¤к≥ в≥дкрили ¤вище колориту ( неповторност≥ ). ¬они передавали специф≥чн≥ риси, ¤к≥ були притаманними певн≥й соц≥альн≥й персон≥ та м≥сцю њњ проживанн¤. У‘≥з≥олог≥њФ мали великий вплив на становленн¤ реал≥зму Ѕальзака.

ƒе¤к≥ моменти перейшли до класичного французького реал≥зму ≥з класицистичноњ спадщини. Ќаприклад, характерна дл¤ класичноњ трагед≥њ боротьба м≥ж двома пристраст¤ми. ” —тендал¤ душа —орел¤ розриваЇтьс¤ м≥ж честолюбством й коханн¤м; у Ѕальзака Ц в душ≥ –аст≥нь¤ка в≥дбуваЇтьс¤ конфл≥кт м≥ж моральним обовТ¤зком й честолюбством. ƒе¤к≥ характери Ѕальзака Ї побудованими за принципом дом≥нанти одн≥Їњ пристраст≥ (класицистичний закон однол≥н≥йного характеру ). Ќаприклад, у √обсека Ц це накопиченн¤, в батька √ор≥о Ц батьк≥вство. јле реал≥стичний характер, безумовно, Ї багат≥шим, н≥ж класицистичний.

Ћ≥тература революц≥йноњ епохи була спр¤мованою на анал≥з сусп≥льства. Уѕоетичним правосудд¤мФ займалис¤ ≥ романтики, ≥ реал≥сти. јле робили вони це р≥зними шл¤хами. Ћ≥тературознавець —ент-Ѕьов дотепно охарактеризував р≥зницю, ¤ка ≥снувала м≥ж романтичним ≥ реал≥стичним соц≥альним анал≥зом: У÷е вже не поет, ¤кий дел≥катно ст¤гуЇ покрови з ≥нтимних таЇмниць, це Ц л≥кар, ¤кий без сорому дивитьс¤ на най≥нтимн≥ш≥ хвороби своњх пац≥Їнт≥вФ.

Ф∆ив, любив, страждавФ, - написано на надмогильному памТ¤тнику јнр≥-ћар≥ Ѕейл¤, ¤кий творив п≥д псевдон≥мом —тендаль. ≤з 1800 до 1812 в≥н служив сублейтенантом в арм≥њ Ќаполеону. –азом ≥ ≥ншими УорламиФ пройшов ≤тал≥ю, Ѕерл≥н, ¬≥день, ћоскву. ѕ≥сл¤ пад≥нн¤ Ќаполеону не зм≥г ≥снувати у ‘ранц≥њ епохи –еставрац≥њ ≥ поњхав до ≤тал≥њ, де приймав участь у боротьб≥ карбонар≥њв, товаришував ≥з Ѕайроном, у 1821 р. повернувс¤ до ‘ранц≥њ, а п≥сл¤ перемоги республ≥канц≥в, у 1831 р. отримав посаду ≥тал≥йського консула ≥ до к≥нц¤ житт¤ мешкав в ≤тал≥њ, ¤ка приваблювала його набагато б≥льше, н≥ж ‘ранц≥¤.

¬же перш≥ кроки Ѕейл¤ - письменника ( У∆иттЇпис √айдна, ћоцарта ≥ ћетастаз≥оФ ( 1814 ), У≤стор≥¤ живопису ≤тал≥њФ ( 1817 ) У–им, Ќеаполь, ‘лоренц≥¤Ф ( 1817 ), Уѕрогул¤нки –имомФ ( 1829 ), демонструють особливост≥ його творчоњ особистост≥. …ого ц≥кавить сусп≥льство ≥ неординарна особист≥сть на фон≥ сусп≥льства. —тендаль мав ц≥каву особлив≥сть стилю: розпов≥даючи про усе руйнуючи пристраст≥, в≥н завжди звертаЇтьс¤ до максимально холодного, точного, синтаксично правильного мовленн¤, створюючи таким чином дивний ефект поЇднанн¤ бурного темпераменту ≥ холодного анал≥зу. ( ѕисьменник згадував, що перед тим, ¤к с≥сти за роботу, в≥н читав карний кодекс, щоб максимально налаштувати себе на Ухолодний стильФ ). “ому твори —тендал¤ не захоплюють, вони вимагають детального, нав≥ть д≥сциплинованого читанн¤.

—тендаль вважав себе романтиком, ≥ його творч≥сть Ї реал≥змом, т≥сно повТ¤заним ≥з романтизмом.  олись революц≥йна ‘ранц≥¤ в≥дштовхувала його. ¬≥н не бачив там справжн≥х характер≥в, а бачив анем≥чних, застиглих у сл≥п≥й покор≥ ≥стот. “ому ≥ вчинив Уромантичну втечуФ до ≤тал≥њ, ¤ка в≥дставала в≥д ‘ранц≥њ у план≥ соц≥ально-економ≥чного розвитку, але збер≥гала характери, нехай протиречн≥, жорсток≥, але жив≥. “ой, хто на початку житт¤ з≥ткнувс¤ з колосальним вибухом французькоњ революц≥њ ≥ наполеон≥вських поход≥в, не м≥г примиритис¤ ≥з буденн≥стю. …ого приваблювали величн≥ особистост≥ Ќаполеону, пап ≥ кн¤з≥в час≥в –енесансу. ѓх, безумовно, не можна вважати моральними вз≥рц¤ми: Ќаполеон знищив своњх колишн≥х товариш≥в по боротьб≥ за ≥деали свободи, коли вони занурились у кровопролитт¤, ≥ призначив себе ≥мператором ‘ранц≥њ. ≤ —тендаль засудив його. јле на фон≥ н≥кчемних Ѕурбон≥в, ¤к≥ повернулис¤ до влади за часи –еставрац≥њ, постать Умаленького капралаФ вигл¤дала величною, ≥ —тендаль ц≥нував у ньому не самодержц¤, а республ≥канського генерала. ¬ Ѕонапарт≥, також, ¤к ≥ в характерах час≥в –енесансу, йому ≥мпонувала пристрасть, ¤ку —тендаль- письменник ц≥нував вище за все.

“рактат У–ас≥н ≥ Ўексп≥рФ ( 1825 ) став наст≥льною книгою дл¤ багатьох письменник≥в ’≤’ ст. ќсмисл¤ючи шл¤х розвитку французькоњ л≥тератури, —тендаль н≥бито включаЇтьс¤ у суперечку м≥ж УстаримиФ ≥ УновимиФ ≥ пропонуЇ ‘ранц≥њ шексп≥р≥вський шл¤х розвитку.  ласицизм, корифеЇм ¤кого вважавс¤ –ас≥н, —тендаль називаЇ Умистецтвом прад≥д≥вї ≥ протиставить йому шексп≥р≥вську спр¤мован≥сть на живе, реальне житт¤, на неповторн≥сть певного ≥сторичного в≥др≥зку, ¤кий проживаЇ нац≥¤.

–оман Ујрманс, або —цени ≥з житт¤ паризького салону 1827 р.Ф ( 1827 ) можна вважати твором романтизму. ¬≥н не мав усп≥ху. јле точна посилка на час ≥ м≥сце Ї симптоматичною. УјрмансФ можна вважати пробою пера, п≥дготовкою до епохального полотна У„ервоного ≥ „орногоФ.

–оман У„ервоне ≥ „орнеФ ( 1831 ) народивс¤ в≥д газетноњ хрон≥ки про карний злочин. ÷≥каво, що злочин≥в, под≥бних тому, що скоњв ∆юльЇн —орель, у ‘ранц≥њ пер≥оду –еставрац≥њ в≥дбулос¤ дек≥лька. ’лопц≥ ( збереглис¤ ≥мена Ѕерте, Ћаффарга ) заради карТЇри ≥ м≥сц¤ у сусп≥льств≥ йшли на вбивство, на зраду, на обман, ≥ це були не жалюг≥дн≥, а досить сильн≥ особистост≥. —уди на злочинц¤ми широко висв≥тлювала преса ≥ часто ≥нтепретувала њх ¤к типовий приклад низькоњ морал≥ плебењв, ¤к≥, мовл¤в, народжуютьс¤ ≥з прихильн≥стю до злочинноњ д≥¤льност≥. –еспубл≥канц¤ ≥ наполеон≥вського солдата, ¤кий писав п≥д псевдон≥мом Убарон де —тендаль, кавалер≥йський оф≥церФ, глибоко обурювали под≥бн≥ тлумаченн¤, ≥ в≥н створив роман, в центр ¤кого поставив простолюдина ≥з гар¤чою кровТю („ервоне), ¤кий народивс¤ в епоху, коли стар≥ форми житт¤ знову повернулис¤ на арену, в мертвий сезон епохи –еставрац≥њ ( „орне ). «г≥дно з думкою √орького, —тендаль п≥дн¤в Удосить буденний карний злочин на р≥вень ≥сторико-ф≥лософського досл≥дженн¤ сусп≥льного устрою на початку ’≤’ ст.Ф —удову хрон≥ку —тендаль перетворив на Ухрон≥ку ’≤’ ст.Ф, показав пров≥нц≥йн≥ ¬ерТЇр ≥ Ѕезансон, аристократичний ѕариж через њхн≥х типових представник≥в, а ланкою, ¤ка повТ¤зуЇ м≥ж собою окрем≥ картини сусп≥льства став ∆юлТЇн —орель та його дол¤. ¬с¤ суть ‘ранц≥њ епохи –еставрац≥њ вт≥люЇтьс¤ в його короткому житт≥. “рагед≥¤ житт¤ —орел¤ пол¤гаЇ в тому, що в≥н народивс¤ не в св≥й час. ≤ тут можна згадати концепц≥ю людини, ¤ка ≥снувала в творчост≥ ∆. - ∆. –уссо ≥ в≥добразилась в його У—пов≥д≥Ф. «г≥дно ≥з погл¤дами –уссо ( а дл¤ республ≥канц¤ —тендал¤ –уссо був величезним авторитетом ) людина народжуЇтьс¤ ≥з певним духовним ¤дром, ¤ке надаЇтьс¤ в≥д Ѕога ≥ складаЇ безсмертну душу. ядро не зм≥нюЇтьс¤, ан≥ за житт¤ одн≥Їњ людини, ан≥ за житт¤ вс≥х тих людей, ¤к≥ стають його нос≥¤ми на прот¤з≥ розвитку ≥стор≥њ. ј от оболонка ¤дра зм≥нюЇтьс¤ пост≥йно, в залежност≥ в≥д обставин, в ¤ких опин¤ютьс¤ люди.  онцепц≥¤ –уссо ¤скраво п≥дтверджуЇтьс¤ романом —тендал¤. якби ∆юлТЇн народис¤ в епоху Ќаполеону, в≥н м≥г би стати генералом або пером ‘ранц≥њ, завд¤ки природному таланту ≥ безприм≥рн≥й хороброст≥. јле в≥н народивс¤ в епоху –еставрац≥њ, ¤ка перехрещуЇ ус≥ його природн≥ зд≥бност≥ ≥ прир≥каЇ його на залежне ≥снуванн¤ через плебейське походженн¤. “ому ≥ кипить кров —орел¤, тому ≥ ховаЇ в≥н п≥д матрацом портрет Ќаполеону, за ¤кий його можуть вигнати ≥з ро¤л≥стського дому –енал≥в. —хильн≥сть —орел¤ до ризику, взагал≥, не може не викликати поваги. ÷¤ людина не знаЇ страху. јле на що Ї спр¤мованою сила його характеру? Ќа те, щоб вабити ≥ зачаровувати ж≥нок. ≤ ¤кщо роман з мадам де –еналь виникаЇ спочатку через честолюбство хлопц¤-простолюдина, ¤кому приЇмно закохати в себе даму ≥з сусп≥льства, перед ¤ким його родич≥ повинн≥ ламати капелюхи, то роман з ћат≥льдою де –еналь Ї вже справжньою грою ≥з долею. Ўлюб з ћат≥льдою м≥г би надати —орелю усе: можлив≥сть ув≥йти у вище середовище, карТЇру, грош≥. ≤ читача захоплюЇ ц¤ смертельна гра двох сильних ≥ талановитих особистостей, ¤к≥ не любл¤ть одне одного, але голови згодн≥ в≥ддати за перемогу одне над ≥ншим. — початку —орель може здаватис¤ справжн≥м карТЇристом: в≥н прагне грошей, слави, страждаЇ в≥н прихованого, але розриваючого його ≥з середини гонору. јле ми, знаючи, завд¤ки —тендалю, про все що в≥дбуваЇтьс¤ в його душ≥, чомусь поважаЇмо його. „ому? “ому що у ∆юлТЇн≥ не маЇ холодного розрахунку, тому що вс≥ його вчинки говор¤ть про гар¤чу душу, тому що в≥н людина пристраст≥. ¬≥н бажав закохати у себе мадам де –еналь, то й сам закохавс¤, в≥н мр≥¤в використати ћат≥льду, але њхн≥ в≥дносини переросли у справжн≥й двоб≥й двох гордих душ, двоб≥й двох ≥ндив≥дуальностей. —аме пристрасть ≥ жива кров згубили ∆юлТЇна, тому що народивс¤ в≥н в епоху, ¤ку автор оц≥нюЇ ¤к епоху, коли добре може ≥снувати т≥льки труп на кладовищ≥. ѕромова —орел¤ п≥д час суду Ї одночасно ≥ кульм≥нац≥Їю ≥ розвТ¤зкою роману. ¬≥н в цей час схожий на рицар¤, ¤кий тривалий час штурмував фортецю, а коли перемогу було вже майже дос¤гнуто, повернувс¤ ≥ п≥шов ≥з думкою: У а нав≥що мен≥ ц¤ фортец¤ потр≥бна?Ф  оротке житт¤ —орел¤ пройшло в полюванн≥ за щаст¤м, ¤ке в≥н розум≥в ¤к реал≥зац≥ю своњх честолюбних комплекс≥в. јле коли ћат≥льда зробила усе, щоб вр¤тувати його, коли Утакому принадному юнакуФ, портрети ¤кого продають на вулиц¤х у вигл¤д≥ в≥танок, потр≥бно просто сид≥ти, мовчати ≥ чекати оплеск≥в ≥ риданн¤ експансивних ж≥нок п≥д час його зв≥льненн¤ у зал≥ суду ( ¤кий не випадково в≥дбуваЇтьс¤ у театр≥ ), в≥н неоч≥кувано просить слова ≥ говорить правду. ѕро те, що в≥н Ї сином тесл≥ ≥з села, про те, що с≥льський св¤щеник ≥з благод≥йних ц≥лей допом≥г йому отримати гарну осв≥ту, про те, ¤к в≥н зрозум≥в, що ¤кою б не була осв≥та, без звТ¤зк≥в ≥ п≥сл¤революц≥йноњ ‘ранц≥њ н≥¤к не пробитис¤. ¬≥н не виправдовуЇтьс¤. …ому см≥шно те, що його збираютьс¤ помилувати. Уя пос¤гнув на житт¤ ж≥нки, ¤ка заслуговуЇ т≥льки поваги. я заздалег≥дь обдумав м≥й злочин ≥ намагавс¤ вчинити йогоФ, - кидаЇ —орель у зал, ≥ тим самим сам соб≥ п≥дписуЇ смертний вирок. ¬≥н см≥ливо йде назустр≥ч дол≥, ≥рон≥зуЇ на лавц≥ п≥дсудних над сусп≥льством, до ¤кого належать прис¤жн≥ ( Усусп≥льство, ¤ке називають вищимФ ), в≥н зн≥маЇ маску, повертаЇтьс¤ до своЇњ природи. ¬≥н сам в≥дправив себе на г≥льотину, роз≥рвавши звТ¤зки ≥з сусп≥льством, ¤ке намагаЇтьс¤ його судити. ≈п≥граф, ¤кий письменник надав роману про долю —орел¤ ( Уѕравда, г≥рка правдаФ ) уз¤то ≥з останньоњ промови республ≥канц¤ ƒантона у  онвент≥, п≥сл¤ ¤коњ його було засуджено на смерть. јле —орел¤ не сл≥д повн≥стю ототожнювати ≥з д≥¤чами ¬еликоњ ‘ранцузькоњ революц≥њ, так само, ¤к марк≥за де л¤ ћол¤ не сл≥д ототожнювати ≥з силами реакц≥њ.  ожен ≥з них: ≤ ∆юлТЇн, ≥ марк≥з, ≥ мадам де –еналь, ≥ старий ¤нсен≥ст абат ѕ≥рар, виступають неповторними, сповненими протир≥ч особистост¤ми. ќсобливо ц≥кавим Ї характер ћат≥льди де л¤ ћоль, ¤кий називають У≥тал≥йськимФ ≥ пор≥внюють ≥з ц≥лою низкою У≥тал≥йських характер≥вФ, ¤ка ≥снуЇ в творчост≥ —тендал¤. “ут можна згадати героњню новели У¬ан≥на ¬ан≥н≥Ф ( 1829 ), а також героњв У—крин≥ й привидуФ (1830 ), УЋюбовного напоюФ ( 1830 ) та ≥н. У≤тал≥йський характерФ не можна вважати моральним. …ого нос≥њ мають бурхливий, нерозсудливий характер, ¤кий може штовхнути, нав≥ть, ≥ на злочин. јле У≥тал≥йський характерФ Ї саме характером, ¤кий ц≥каво сприймати, ≥ ¤кий протистоњть облудництву т≥ анем≥њ почутт≥в.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ‘ранцузький класичний реал≥зм в л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4852 прочитано)