ћакроеконом≥ка > ≈коном≥чна суть ринку прац≥

≈коном≥чна суть ринку прац≥

«м≥ст

¬ступ

1. –инок прац≥ ≥ зайн¤т≥сть: теоретичний аспект

2. —труктура ≥ механ≥зм функц≥онуванн¤ ринку прац≥

3. –обоча сила ≥ безроб≥тт¤

ƒержавна пол≥тика зайн¤тост≥ в ”крањн≥

4.1. —тан ринку прац≥ в ”крањн≥

4.2. ћолод≥жна пол≥тика зайн¤тост≥: розробка спец≥альних програм

ƒержавне регулюванн¤ зайн¤тост≥

—учасн≥ тенденц≥њ та перспективи розвитку ринку прац≥

”крањни

¬исновки

—писок л≥тератури

¬ступ

√либоке ≥ справд≥ дивне збагненн¤ сут≥ повед≥нки особистост≥ ≥ взаЇмов≥дносин в сусп≥льств≥ дос¤гаЇтьс¤ за допомогою економ≥чноњ теор≥њ. ” науковому план≥ цей метод збагненн¤ сут≥ повед≥нки людини представл¤Ї ≥нтерес ост≥льки, оск≥льки допомагаЇ нам зрозум≥ти важлив≥ сторони нашого житт¤. ’оч теор≥¤ повед≥нки ≥ проста, проте вона досить-таки переконлива, оск≥льки в сут≥ ¤вл¤Ї собою системний п≥дх≥д до анал≥зу економ≥чних проблем.

ћетою ц≥Їњ роботи Ї проведенн¤ економ≥чного анал≥зу повед≥нки роботодавц≥в ≥ взаЇмов≥дносин м≥ж ними ≥ прац≥вниками.

—права в тому, що в≥дносини в област≥ зайн¤тост≥ це найб≥льш важлив≥ в≥дносини в нашому житт≥, ≥ саме тому ц¤ сфера привертаЇ до себе так пильну увагу з боку законодавц≥в. “ому глибоке знанн¤ фундаментальних основ економ≥ки прац≥ граЇ ключову роль в розум≥нн≥ безл≥ч≥ соц≥альних проблем ≥ ¤вищ.

“аким чином, вивченн¤ проблем зайн¤тост≥ ≥ економ≥ки прац≥ загалом необх≥дне дл¤ розум≥нн¤ насл≥дк≥в пол≥тичних р≥шень в област≥ трудових в≥дносин, приЇмних або що обговорювалис¤ ур¤дом.

1. –инок прац≥ ≥ зайн¤т≥сть: теоретичний аспект проблеми

ќсоблива увага на загальному ринку належить ринку робочоњ сили. ќсновною ознакою переходу в≥д простою до загального товарного виробництва Ї перетворенн¤ робочоњ сили в товар. ÷е сталос¤ по двох причинах:

«авд¤ки позбавленню виробник≥в засоб≥в виробництва ≥ вс≥х джерел ≥снуванн¤, кр≥м њх зд≥бност≥ до прац≥;

«авд¤ки представленню прац≥вником юридичноњ свободи, права продавати њх робочу силу з власноњ вол≥.

Ќа основ≥ товарноњ форми робочоњ сили сформувавс¤ ринок цього товару, де труд¤щ≥, власники робочоњ сили, утвор¤ть пропозиц≥њ цього товару, а п≥дприЇмц≥, власники кап≥талу, утвор¤ть попит на робочу силу. —п≥вв≥дношенн¤ пропозиц≥њ ≥ попиту формуЇ ц≥ну робочоњ сили, ¤ка виражаЇтьс¤ в зароб≥тн≥й плат≥. „им вище варт≥сть робочоњ сили, тим вище попит на труд, тим менше число зайн¤тих. ћ≥ж р≥внем зароб≥тноњ плати ≥ числом зайн¤тих ≥снуЇ зворотний зв'¤зок.

ѕотр≥бно визнати, що пон¤тт¤ УтрудФ ун≥кальне. “рудов≥ послуги можна надати, самих же прац≥вник≥в не можна н≥ купити н≥ продати. Ѕ≥льш того оск≥льки трудов≥ послуги нев≥дд≥льн≥ в≥д самих прац≥вник≥в, то умови њх придбанн¤ часто не менш важлив≥, н≥ж сама њх ц≥на. ≤ншими словами, при найм≥ не грошов≥ чинники, так≥ ¤к умови прац≥, небезпека отриманн¤ виробничих травм, характер кер≥вника, ≥снуюч≥ у¤вленн¤ про Усправедлив≥стьФ у в≥дношенн≥ до людей ≥ ≥нш≥ грають б≥льш важливу роль на ринку прац≥, чому, наприклад, на товарних ринках.

ћожна сказати, що умови, в ¤ких роботодавц≥ придбавають, а прац≥вники пропонують своњ послуги в сфер≥ прац≥, утвор¤ть св≥й ринок по дек≥лькох причинах.

ѕо-перше, ≥снують орган≥зац≥њ, метою д≥¤льност≥ ¤ких Ї спри¤нн¤ розвиток контакт≥в м≥ж покупц¤ми ≥ продавц¤ми трудових послуг, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ через оголошенн¤ типу Уна роботу потр≥бн≥Ф, через бюро профсп≥лок по найму, через агентства по найму ≥ т.д.

ѕо-друге, поле встановленн¤ такого роду контакт≥в м≥ж двома сторонами в≥дразу ж в≥дбуваЇтьс¤ обм≥н ≥нформац≥Їю про ц≥ну ≥ ¤к≥сть. ѕодача за¤в про прийом на роботу, д≥лов≥ сп≥вбес≥ди ≥ нав≥ть усна ≥нформац≥¤ в≥д друз≥в все це ≥люструЇ виникаючий обм≥н ≥нформац≥Їю на ринку прац≥.

ѕо-третЇ, по дос¤гненн≥ домовленост≥ набираЇ чинност≥ певний трудовий догов≥р гарант≥њ зайн¤тост≥, в ¤кому в≥дбиваютьс¤ питанн¤м оплати прац≥, умов прац≥, стаб≥льн≥сть роботи, що пропонуЇтьс¤, ≥ терм≥н, на ¤кий вона розрахована. ≤нод≥ такий догов≥р може носити оф≥ц≥йний характер, наприклад, колективний догов≥р м≥ж профсп≥лкою ≥ роботодавцем. ” ≥нших випадках угода письмово взагал≥ не оформл¤Їтьс¤, ≥ тод≥ воно маЇ неоф≥ц≥йний характер, ≥ сторони в межах своЇњ практики ≥ досв≥ду перев≥р¤ють взаЇморозум≥нн¤. ѕроте, доц≥льно вважати, що, ¤к правило, взаЇмов≥дносини в сфер≥ зайн¤тост≥ регулюютьс¤ на основ≥ контракту (договору).

ќстаточним результатом операц≥њ м≥ж прац≥вником ≥ роботодавцем на ринку прац≥ Ї розпод≥л людей по робочих м≥сц¤х при певних ставках оплати прац≥. –озпод≥л в сфер≥ прац≥ служить не т≥льки ≥нтересам окремих прац≥вник≥в, але ≥ потребам сусп≥льства загалом.

“аким чином, саме через ринок прац≥ найб≥льш важливий нац≥ональний ресурс труд розпод≥л¤Їтьс¤ по ф≥рмах, орган≥зац≥¤х, галуз¤х, рег≥онах ≥ профес≥¤х.

2. —труктура ≥ механ≥зми функц≥онуванн¤ ринку прац≥

” зах≥дних економ≥чних теор≥¤х ринок прац≥ розгл¤даЇтьс¤ ¤к ринок, де реал≥зовуЇтьс¤ лише один з ≥нших виробничих ресурс≥в. ѕри цьому вид≥л¤ютьс¤ чотири основних концепц≥њ до анал≥зу функц≥онуванн¤ сучасного ринку. «г≥дно з першою концепц≥Їю, ¤коњ дотримуютьс¤ неокласики (ƒж.ѕерр≥, –.’олл, ћ.‘елдстайм) ≥ прихильники концепц≥њ економ≥ки пропозиц≥њ (ƒ.√илдер. ј.Ћаффер ≥ ≥нш.), ринок прац≥, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥ ринки, д≥Ї на основ≥ ц≥новоњ р≥вноваги. —аме ц≥на робочоњ сили (зароб≥тна плата) регулюЇ попит ≥ пропозиц≥ю робочоњ сили. ÷≥на на робочу силу гнучко реагуЇ на потреб≥ ринку, зб≥льшуючись або меншаючи в залежност≥ в≥д попиту ≥ пропозиц≥њ. ѕри цьому р≥вновага виключаЇ безроб≥тт¤.

¬≥дпов≥дно до модел≥ ц≥новоњ р≥вноваги, ≥ндив≥д У≥нвестуЇ в квал≥ф≥кац≥юФ доти, поки не знижуЇтьс¤ норма прибутку на ц≥ вкладенн¤. Ќа¤вн≥сть безроб≥тт¤ по¤снюЇтьс¤ њњ добров≥льним характером ≥ прагненн¤м прац≥вник≥в до максимально виг≥дноњ роботи.

 ейнс≥анци ≥ монетар≥сти розгл¤дають ринок ¤к ¤вище пост≥йноњ ≥ фундаментальноњ не р≥вноваги. ¬они виход¤ть з того, що ц≥на робочоњ сили жорстко ф≥ксована ≥ практично не м≥н¤Їтьс¤ регулювальником ринку, тому вона повинна бути приваблена ззовн≥ державою. ѕредставником школи монетар≥ст≥в виход¤ть з жорстокоњ структури ц≥н на робочу силу, б≥льше за те з передумови њх однонаправленого р≥шенн¤.

Ўкола ≥нст≥туционал≥ст≥в основну увагу прид≥л¤Ї анал≥зу профес≥йних ≥ галузевих в≥дм≥нностей в структур≥ робочоњ сили ≥ в≥дпов≥дних р≥вн≥в зароб≥тноњ плати.

ћарксистська теор≥¤ розгл¤дала ринок прац≥ ¤к ринок особливого роду, особлив≥сть ¤кого по¤снюЇтьс¤ р≥зницею товару Уробоча силаФ ≥ ф≥зичного кап≥талу. якщо робоча сила в процес≥ прац≥ створюЇ варт≥сть, то вс≥ ≥нш≥ види ресурс≥в лише перенос¤тьс¤ на нову варт≥сть самим трудом. ” зв'¤зку з цим ринок робочоњ сили, п≥дкор¤ючись загальним ринковим законом≥рност¤м, маЇ ≥стотн≥ особливост≥, оск≥льки сама робоча сила ¤к суб'Їктивний чинник виробництва, будучи товаром, може в також час активно впливати на сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ ≥ на свою ринкову ц≥ну.

ќб'Їктами ринку прац≥ виступають товар, попит ≥ пропозиц≥¤.

ўо стосуЇтьс¤ товару, то част≥ше за все передбачаЇтьс¤, що ним Ї робоча сила, що визначаЇтьс¤ ¤к сукупн≥сть ф≥зичних ≥ розумових зд≥бностей людини, ¤к≥ вживаютьс¤ на виробництво товар≥в ≥ послуг. ÷е специф≥чний товар, ¤кий:

а) не в≥дчужуЇтьс¤ в≥д його власника найманого прац≥вника в процес≥ куп≥вл≥-продажу;

б) Ї живим, одушевленим товаром, а куп≥вл¤ його використанн¤ п≥дприЇмцем в теч≥њ ¤когось часу отримала назву найма;

в) зумовлюЇ продовженн¤ в≥дносин роботодавц¤ ≥ найманого прац≥вника аж до його зв≥льненн¤;

г) маЇ ту особлив≥сть, що нос≥Їм його Ї людина з вс≥ма його правами в сусп≥льств≥;

д) граЇ вир≥шальну роль в створенн≥ прибутк≥в сусп≥льства;

е) не можна покласти на збер≥ганн¤, ¤к це можна зробити з ≥ншим товаром;

ж) не приносить прибутку, ¤кщо його не продати, ≥ кр≥м того, вимагаЇ все нових життЇвих благ дл¤ його п≥дтримки ≥ ≥н.

–озгл¤немо тепер другий об'Їкт ринку прац≥ попит на робочу силу. ¬ид≥л¤ють ≥ндив≥дуальний ≥ сукупний попит.

≤ндив≥дуальний попит це попит окремого роботодавц¤. ¬≥н залежить в≥д:

попиту на продукц≥ю ф≥рми;

стану виробництва;

¤кост≥ робочоњ сили.

–≥шенн¤ про пропозиц≥ю своЇњ робочоњ сили приймають сам≥ прац≥вники. ¬ажливу роль в цьому грають: схильн≥сть до профес≥њ; престиж прац≥ ≥ ф≥рми-роботодавц¤; можлив≥сть реал≥зувати творч≥ зд≥бност≥; культурн≥ або рел≥г≥йн≥ ≥нтереси ≥ т.п.

ќсновним матер≥альним стимулом виступаЇ зароб≥тна плата: чим вище њњ р≥вень дл¤ окремих прац≥вник≥в, тим б≥льше прац≥вник≥в пропонують св≥й труд ≥ тим б≥льше вони бажають працювати.

ѕропозиц≥¤ робочоњ сили формуЇтьс¤ п≥д впливом р¤ду р≥зноман≥тних чинник≥в:

прир≥ст величини трудових ресурс≥в;

сп≥вв≥дношенн¤ зайн¤того ≥ незайн¤того населенн¤;

особливост≥ пенс≥йного законодавства;

культура ≥ рел≥г≥¤ ≥ ≥н.

ќсновними суб'Їктами ринку прац≥ Ї найманий прац≥вник, ¤к власник, нос≥й ≥ продавець своЇњ робочоњ сили, ≥ роботодавець-покупець даного товару.

¬ажливими умовами зд≥йсненн¤ процесу куп≥вл≥-продажу товару робоча сила Ї:

юридична свобода прац≥вника по своЇму розсуду розпор¤джаютьс¤ своњми зд≥бност¤ми робочоњ сили;

в≥дсутн≥сть можливостей господарюванн¤ свого ¤к джерела отриманн¤ вс≥х потр≥бних дл¤ житт¤ кошт≥в або в≥дсутн≥сть ≥нших умов ≥снуванн¤;

на¤вн≥сть на ринку прац≥ покупц¤, що пред'¤вл¤Ї попит на робочу силу певноњ квал≥ф≥кац≥њ ≥ профес≥йного проф≥лю.

–инок прац≥ може бути гнучким або жорстким в залежност≥ в≥д того, ¤к≥ в≥дносини складаютьс¤ м≥ж найманими прац≥вниками ≥ роботодавц¤ми, ¤к ≥ ¤кими силами регулюютьс¤ ц≥ в≥дносини.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ≈коном≥чна суть ринку прац≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (13557 прочитано)