ћакроеконом≥ка > ≈коном≥чна суть ринку прац≥

Ќизька зароб≥тна плата допомагаЇ утримувати надлишкову зайн¤т≥сть у галуз¤х економ≥ки. ƒо насильного збереженн¤ прац≥вник≥в кер≥вник≥в п≥дприЇмств п≥дгштовхуЇ також ор≥Їнтац≥¤, що склалас¤ в оц≥нц≥ господарськоњ д≥¤льност≥, оподаткуванн¤ п≥дприЇмства оплата њх власноњ прац≥, на показник середньоњ зароб≥тноњ плати. «а оф≥ц≥йними даними по народному господарству 17,7% зайн¤тих побували без збереженн¤ зароб≥тноњ плати.

¬ рамках оф≥ц≥йноњ економ≥ки вплив неповноњ зайн¤тост≥ на р≥вень зароб≥тноњ плати оц≥нюЇтьс¤ ц≥лком визначено, виход¤чи з пор≥вн¤нн¤ у галузевому розр≥з≥ втрат робочого часу ≥ середньоњ зарплати. ƒ≥йсно при загаьн≥й невисок≥й величин≥ зароб≥тна плата пом≥тно нижча у тих галуз¤х промисловост≥, де використана менша частина нормативного фонду робочого часу.

¬плив зароб≥тноњ плати на р≥вень зайн¤тост≥ та перерозпод≥л робочоњ сили можна оц≥нити т≥льки ор≥Їнтовно, враховуючи неповн≥сть в≥домостей про зайн¤т≥сть, зароб≥тну плату та доходи населенн¤.

ƒещо б≥льшою м≥рою про¤вл¤Їтьс¤ регулююча функц≥¤ зароб≥тноњ плати. ѕри њњ низькому оф≥ц≥йному р≥вн≥ та несуттЇвих в≥дм≥нност¤х м≥ж п≥дприЇмствами р≥зних форм власност≥ зростаЇ диференц≥ац≥¤ њњ м≥ж окремими галуз¤ми, ¤ка певною м≥рою впливаЇ на збереженн¤ зайн¤тост≥ та напр¤ми перерозпод≥лу робочоњ сили. «б≥льшуЇтьс¤ розрив м≥ж максимальною ≥ м≥н≥мальною зарплатою м≥ж галуз¤ми.

ћожна зробити припущенн¤, що на фон≥ деформал≥зац≥њ трудових в≥дносин превалюючою функц≥Їюарплати пор¤д з трад≥ц≥йними дл¤ нењ регулюючою та в≥дтворювального стаЇ соц≥ально гарантуюча. —уть ц≥Їњ функц≥њ про¤вл¤Їтьс¤ у виконанн≥ завдань соц≥ального захисту населенн¤.

“аким чином.ю дл¤ сфери прикладанн¤ прац≥ характерн≥ надзайн¤т≥сть, перетворенн¤ зароб≥тноњ плати в елемент системи соц≥ального захисту, знижена моивац≥¤ до прац≥ ≥ низька самооц≥нка зайн¤тост≥ в оф≥ц≥йн≥й економ≥ц≥, деформал≥зац≥¤ трудових в≥дносин ≥ можлив≥сть нерегламентованих доход≥в, регресивн≥ зрушенн¤ в структур≥ зайн¤тост≥. ÷≥ риси впливають на сферу

обороту робочоњ сили, ¤ка розгл¤даЇтьс¤ ¤к рухома частина ринку прац≥. Ќасамперед, йдетьс¤ про моб≥льн≥сть робочоњ сили, формуванн¤ робочоњ сили,

попиту на робочу силу, про збалансован≥сть цих компонент≥в, про динам≥ку та р≥вень безроб≥тт¤.

¬ ур¤дових документах, прикладн≥й л≥тератур≥ прийн¤то зводити ринок прац≥ до так званого Уф≥ксованогоФ ринку Ч обс¤гу руху незайн¤тоњ робочоњ сили через службу зайн¤тост≥. –азом з тим ф≥ксований ринок становить лише малу частину в≥д ринку (не б≥льше 15-20% в≥д повного). ѕовний ринок прац≥, аботочн≥ше, його рухома частина, враховуЇ весь обс¤г надходженн¤ на ринок прац≥ робочоњ сили. ¬ ц≥лому по ”крањн≥ рухома частина ринку прац≥ становила в 1992-1995 р.р. щороку близько 7 млн. чолов≥к, що приблизно на 35-40% б≥льше, н≥ж повний рух робочоњ сили у в≥дносно стаб≥льн≥ 80-≥ роки. Ѕ≥льше ¤к наполовину повний ринок прац≥ складаЇтьс¤ за рахунок плинност≥ кадр≥в.

ѕитома вага такого джерела пропозиц≥њ робочоњ сили, ¤к скороченн¤ штат≥в, вив≥льненн¤ кадр≥в, не перевищуЇ 5% у њњ повному обс¤гу. ¬ибутт¤ з галузей народного господарства р¤д рок≥в перевищуЇ прибутт¤ за рахунок чого й в≥дбуваЇтьс¤ зменшенн¤ чисельност≥ працюючих. ќдним з результат≥в руху робочоњ сили Ї зм≥на у ¤к≥сному склад≥ зайн¤тих в оф≥ц≥йн≥й економ≥ц≥.

—ьогодн≥ р≥вень зареЇстрованого безроб≥тт¤ в ”крањн≥ Ч найнижничий серед ус≥х крањн, ¤к≥ зд≥йснюють перех≥д до ринкових в≥дносин. Ќа початок 1996 року в≥н становив 0,5% працездатного населенн¤ у працездатному в≥ц≥. ѕричини н≥зького зареЇстрованого безроб≥тт¤ в ”крањн≥ вже не раз анал≥зувалис¤. ¬≥дм≥нност≥ в його р≥вн¤х м≥ж окремими област¤ми по¤снюютьс¤ переважно специф≥кою трудоресурсноњ ситуац≥њ, ¤ка складалас¤ тут прот¤гом тривалого пер≥оду. ¬ умовах л≥берал≥зац≥њ економики це визначило особливост≥ про¤ву попиту ≥ формуванн¤ пропозиц≥њ робочоњ сили. “еоретично визначено, що на баланс ринку прац≥ впливають приблизно однаково ≥ попит, ≥пропозиц≥¤. ѕ≥дтверджуЇтьс¤ ц¤ ≥де¤ ≥ на приклад≥ рег≥ональних ринк≥в прац≥ ”крањни. « боку пропозиц≥њ робочоњ сили найвищий процент безроб≥тт¤ ≥ найб≥льше в≥дносне навантаженн¤ на центр≥ зайн¤тост≥ припадають на област≥, де традиц≥йно багато рок≥в була занижена зайн¤т≥сть у так званому Усусп≥льномуФ виробництв≥, але вища Ч в особливому п≥дсобному господарств≥, а також у домашньому господарств≥.

ћехан≥зм регулюванн¤ процес≥в розпод≥лу ≥ використанн¤ робочоњ сили ”крањни перебуваЇ на початковому етап≥ становленн¤ внасл≥док нерозвинутост≥ самого обТЇкта Ч територ≥ального ринку прац≥, де ще не склалас¤ масова пропозиц≥¤ робочоњ сили з боку незайн¤того населенн¤, ≥ ще не створена розгалужена ринкова ≥нфраструктура, ¤ка б забезпечувала швидку й ефективну адаптац≥ю робочоњ сили до зм≥н в умовах господарюванн¤. ” цьому звТ¤зку актуальним Ї пошук оптимальних форм к≥льк≥сно-¤к≥сного поЇднанн¤ попиту на робочу силу та њњ пропозиц≥њ на основ≥ гармон≥зац≥њ економичних в≥дносин м≥ж ус≥ма субТЇктами рег≥онального в≥дтворювального процесу.

ƒальший теоретичний розвиток з поглибленн¤м економ≥чноњ самост≥йност≥ рег≥он≥в ”крањни розкриваЇ значн≥ перспективи дл¤ ефективного регулюванн¤ ринку прац≥. ѓх реал≥зац≥¤ в нов≥й дл¤ рег≥он≥в економ≥чн≥й ситуац≥њ повинна враховувати специф≥чн≥сть взаЇмозвТ¤зку попиту на робочу силу та њњ пропозиц≥њ, що в наших умовах характеризуЇтьс¤ такими дом≥нантними тенденц≥¤ми:

залишаютьс¤ невикористанними зумовлен≥ на¤вн≥стю достатнього природно-ресурсного ≥ нагромадженого виробничого потенц≥ал≥в рег≥ональн≥ можливост≥ п≥дтримки реального попиту на робочу силу на високому р≥вн≥;

переважанн¤ структурно-регресивних форм руху робочоњ сили та ≥снуючий характер пад≥нн¤ попиту на нењ значно ускладнюють дос¤гненн¤ збалансованого етапу територ≥альних ринк≥в прац≥, розробку ≥

запровадженн¤ нев≥дкладних державних заход≥в по нормал≥зац≥њ процес≥в робочоњ сили;

повноц≥нне д≥¤нн¤ стимул≥в до прац≥ та повТ¤зане з ним оч≥куване зростанн¤ трудовоњ активност≥ працездатного населенн¤ на основ≥ глибоких перетворень у в≥дносинах власност≥ ≥стотно стримуютьс¤ в≥дсутн≥стю потужного мотивац≥йно-руш≥йного фактора в системах оплати прац≥ внасл≥док централ≥зовано встановлених обмежень у ц≥й сфер≥.

«а умов проведенн¤ економ≥чних реформ ≥ подоланн¤ призових ¤вищ в ус≥х сферах життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства основним обТЇктом регул¤тивного впливу можуть стати процеси деструктивного ≥ дезинтеграц≥йного характеру у сфер≥ зайн¤тост≥ населенн¤, на ¤ких аномальне загостренн¤ проблем безроб≥тт¤ та працевлаштуванн¤ населенн¤ вимагаЇ активних, ц≥леспр¤мованих засоб≥в протид≥њ. «алежно в≥д прийн¤того вар≥анта загальноњ санац≥њ економ≥ки рег≥ону ≥ основних структурно-функц≥ональних характеристик територ≥альних ринк≥в прац≥ визначити практичн≥ д≥њ по формуванню вфдпов≥дного соц≥ального-економ≥чного середовища, максимально ор≥Їнтованого на розвиток ус≥Їњ системи в≥дтворенн¤ сукупноњ робочоњ сили. « огл¤ду на це, на особливу увагу заслуговують так≥ процеси.

ѕо-перше, обмежен≥сть вибору прийн¤того сфери прикладанн¤ прац≥ дл¤ населенн¤, ¤ке бажаЇ працювати за наймом, внасл≥док недостатньоњ розвинутост≥ альтернативних державному сектор≥в економ≥ки, а також зростанн¤ виробництва спричин¤ють високий р≥вень вимушеноњ неповноњ зайн¤тост≥ населенн¤, формуванн¤ територ≥ально лекол≥зованих осередк≥в п≥двищеного зареЇстрованого ≥ прихованого безроб≥тт¤.

ѕо-друге, склалис¤ не адекватн≥ зрушенн¤м в економ≥чн≥й баз≥ територ≥ального розвитку ≥ зм≥нам в обс¤гах виробництва темпи формуванн¤ основного резервного сегмента ринку прац≥ Ч контингенту вив≥льнених прац≥вник≥в, за допомогою ¤кого в ринков≥й систем≥ господарюванн¤ забезпечуЇтьс¤ перерозпод≥л робочоњ сили на користь найперспективн≥ших сфер господарюванн¤, ≥ тим самим вдосконалюютьс¤ територ≥ально-галузева структура зайн¤тост≥ населенн¤.

ѕо-третЇ, незбалансован≥сть процес≥в в≥дтворенн¤ рабочих м≥сць з на¤вною робочою силою, нагромадженн¤ виробничого устаткуванн¤ з наднормативним строком експлуатац≥њ посилюють суперечн≥сть м≥ж формальною зайн¤т≥стю працездатного населенн¤ ≥ фактичною ефективн≥стю прац≥, м≥ж на¤вн≥стю робочих м≥сць ≥ результативн≥стю виробничоњ д≥¤льност≥.

ѕо-четверте, пог≥ршенн¤ ¤к≥сного складу робочоњ сили, њњ низька конкурентоспособн≥сть ≥ надм≥рне резервуванн¤ њњ найб≥льш квал≥ф≥кованоњ частини призвод¤ть до втрат ран≥ше створеного профес≥йно-осв≥тнього потенц≥алу рег≥он≥в.

Ѕезумовно, позитивним Ї те, що в динам≥ц≥ спостер≥гаЇтьс¤ поступове знженн¤ питомоњ ваги квал≥ф≥кованих фах≥вц≥в серед зареЇстрованих безроб≥тних. ÷е можна по¤снити не т≥льки пол≥пшенн¤ становища з њх працевлаштуванн¤м, але й неповнотою обл≥ку незайн¤того наеленн¤ та поширенн¤м нерегламентованих форм д≥¤льност≥.

« огл¤ду на те, що за сучасних умов значно розширилос¤ коло соц≥альних ризик≥в, а в≥дтворенн¤ робочоњ сили ≥стотно ускладнилос≥, механ≥зм регулюванн¤ територ≥альних ринк≥в прац≥ ”крањни повинен охопити великий спектр проблем ≥ напр¤мк≥в, оптимально поЇднавши в соб≥ ф≥нансово-

варт≥сну, структурно-≥нвестиц≥йну, соц≥ально-економ≥чну, орган≥зац≥йно-управл≥нську складов≥. ” концетпуальномуаспект≥ побудований на економичних засадахмехан≥зм регулюванн¤ територ≥альних ринк≥в прац≥, ¤кий би акумулював у соб≥ вс≥ названн≥ складов≥, повинен повн≥стю

≥нтегруватис¤ до системи господарського управл≥нн¤ ≥ зд≥йснюватис¤ в контекст≥ заход≥в рег≥ональноњ пол≥тики економ≥чних перетворень. «окрема,

¤кщо пр≥оритетною метою вважати зростанн¤ ефективност≥ прац≥ ¤к у державному, так ≥ в приватному секторах економ≥ки, а не штучну ≥нфл¤ц≥йну п≥дтримку певного р≥вн¤ формальноњ зайн¤тост≥ , то вкрай необх≥дно посилити труд збер≥гаючи спр¤мован≥сть такого регулюванн¤ шл¤хом п≥днесенн¤ за≥нтересованост≥ субТЇкт≥в господарюванн¤ р≥зних форм власност≥ у зниженн≥ вартост≥ продукт та зростанн≥ прибутковост≥ виробництва, що в свою чергу, вимагаЇ створенн¤ розвинутого конкурентного середовища.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ≈коном≥чна суть ринку прац≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (13557 прочитано)