ћакроеконом≥ка > Ќалогова пол≥тика ”крањни

Ќалогова пол≥тика ”крањни

1.¬ступ.

ѕодатки Ї важливою ланкою ф≥нансових в≥дносин у сусп≥льств≥. ѕодатки ¤к форма ф≥нансових в≥дносин виникли з по¤вою держави. « розвитком товарно-грошових в≥дносин оподаткуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в основному в грошов≥й форм≥. ѕодатки Ц це обовТ¤зков≥ платеж≥, що њх встановлюЇ держава дл¤ юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б з метою формуванн¤ централ≥зованих ф≥нансових ресурс≥в, ¤к≥ забезпечують ф≥нансуванн¤ державних витрат.

ќбовТ¤зков≥ платеж≥ перераховуютьс¤ в бюджет держави, а також в ≥нш≥ ц≥льов≥ державн≥ фонди. ¬они можуть зд≥йснюватис¤ в к≥лькох формах: податки, плата за ресурси, ц≥льов≥ в≥драхуванн¤.

—усп≥льне призначенн¤ податк≥в ви¤вл¤Їтьс¤ в тих функц≥¤х, ¤к≥ вони виконують. ѕодатки виконують дв≥ основн≥ функц≥њ - ф≥скальну та регулювальну.

—истема оподаткуванн¤ Ц це продукт д≥¤льност≥ держави.  ожна держава формуЇ свою систему оподаткуванн¤ з урахуванн¤м досв≥ду ≥нших крањн, власних нац≥ональних особливостей, стану економ≥ки, розвитку ринкових в≥дносин, необх≥дн≥сть вир≥шенн¤ конкретних економ≥чних ≥ соц≥альних завдань.

—тановленн¤ системи оподаткуванн¤ в ”крањн≥ почалос¤ з прийн¤тт¤м 25 червн¤ 1991р. «акону Уѕро систему оподаткуванн¤Ф. ” ньому були визначен≥ принципи побудови ≥ призначенн¤ системи оподаткуванн¤, перел≥к податк≥в, збор≥в та обовТ¤зкових платеж≥в, платники та обТЇкти оподаткуванн¤. “аким чином було закладено основи системи оподаткуванн¤, створено передумови дл¤ њњ наступного розвитку.

”раховуючи зм≥ни в податков≥й пол≥тиц≥ держави, необх≥дн≥сть подальшого вдосконаленн¤ оподаткуванн¤, 2 лютого 1994р. було прийн¤то другий вар≥ант «акону Уѕро систему оподаткуванн¤Ф. “рет≥й вар≥ант цього «акону ¬ерховна –ада ”крањни прийн¤ла 18 лютого 1997р.

¬ останньому вар≥ант≥ «акону даЇтьс¤ б≥льш повне ≥ ч≥тке визначенн¤ принцип≥в побудови системи оподаткуванн¤; пон¤тт¤ системи оподаткуванн¤, платник≥в податк≥в ≥ збор≥в, обТЇкта оподаткуванн¤; обовТ¤зк≥в, прав ≥ в≥дпов≥дальност≥ платник≥в податк≥в; вид≥в податк≥в, збор≥в ≥ пор¤дку њх зарахуванн¤ до бюджету та державних ц≥льових фонд≥в.

2. ѕон¤тт¤ ≥ функц≥њ податк≥в.

ѕодатки Ї одн≥Їю з найважлив≥ших ф≥нансових категор≥й. ≤сторично це найважлив≥ша форма ф≥нансових в≥дносин м≥ж державою ≥ членами сусп≥льства. —аме виникненн¤ держави спричинило ≥ по¤ву платеж≥в та внеск≥в до державноњ скарбниц≥ дл¤ ф≥нансового забезпеченн¤ використанн¤ державою њњ функц≥њ. —початку ц≥ внески провадились у натуральн≥й форм≥, а з розвитком товарноЦгрошових в≥дносин в≥дбувс¤ поступовий перех≥д до грошовоњ форми оподаткуванн¤.

ѕодатки ¤вл¤ють собою обовТ¤зков≥ платеж≥ юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б до бюджету. «а економ≥чним зм≥стом це ф≥нансов≥ в≥дносини м≥ж державою ≥ платниками податк≥в з метою створенн¤ загальнодержавного централ≥зованого фонду грошових кошт≥в, необх≥дних дл¤ виконанн¤ державою њњ функц≥й. Ќа в≥дм≥ну в≥д ф≥нанс≥в у ц≥лому ц≥ взаЇмов≥дносини мають односторонн≥й характер Ц в≥д платник≥в до держави.

« позиц≥њ платника немаЇ н≥¤коњ р≥зниц≥, ¤к називаЇтьс¤ той чи ≥нший плат≥ж ≥ куди в≥н пот≥м зараховуЇтьс¤. “ак чи ≥накше дл¤ нього це все Ц витрати, що зб≥льшують ц≥ну товар≥в та послуг ≥ покладаютьс¤ спочатку на виробника, а пот≥м на споживача. —касуванн¤ чи зменшенн¤ тих платеж≥в, що в≥днос¤тьс¤ на соб≥варт≥сть, приведе до зб≥льшенн¤ прибутку, а в≥дтак, з одного боку, до розширенн¤ ф≥нансових ресурс≥в платника, а з другого Ц до можливостей зменшенн¤ ц≥ни, бо потреби в прибутку визначаютьс¤ б≥льш Ц менш сталими пропорц≥¤ми розширеного в≥дтворенн¤ виробництва.

« позиц≥й держави теж нема суттЇвого значенн¤, ¤к називаЇтьс¤ той чи ≥нший плат≥ж, головне дл¤ нењ Ц його повне ≥ своЇчасне надходженн¤. ¬≥днесенн¤ цього платежу до певного централ≥зованого фонду обмежуЇ державу т≥льки у використанн≥ кошт≥в Ц в одних випадках вони мають ц≥льове призначенн¤, в ≥нших Ц н≥.

” ф≥нансов≥й терм≥нолог≥њ застосовуютьс¤ три терм≥ни, що в≥дображають платеж≥ держави Ц плата, в≥драхуванн¤, податок. ѕричому в окремих випадках плата ≥ в≥драхуванн¤ виступають ¤к тотожн≥ податкам пон¤тт¤.

ѕлата передбачаЇ певну екв≥валентн≥сть в≥дносин платника з державою. –озм≥р плати залежить в≥д розм≥ру ресурс≥в, що використовуютьс¤, а находженн¤ плати держав≥ визначаЇтьс¤ державною власн≥стю на ц≥ ресурси. якщо держава втратить право власност≥ на них, то вона втратить ≥ ц≥ доходи. ѕлата вноситьс¤ ¤к за рахунок включенн¤ у соб≥варт≥сть, так ≥ з прибутку, що визначаЇтьс¤ механ≥змом њњ ст¤гненн¤.

¬≥драхуванн¤ передбачають ц≥льове призначенн¤ платеж≥в. ¬оно може бути т≥льки частковим, тобто встановленим зг≥дно з економ≥чним зм≥стом платеж≥в, або повним, коли витрачанн¤ кошт≥в у повному обс¤з≥ проводитьс¤ т≥льки за ц≥льовим призначенн¤м.

¬≥драхуванн¤ в≥днос¤тьс¤ здеб≥льшого на витрати виробництва ≥ включаютьс¤ у соб≥варт≥сть. ќкрем≥ з них можуть перераховуватись ≥з прибутку, наприклад на дорожн≥ роботи. –озм≥ри в≥драхувань установлюютьс¤ на нормативн≥й основ≥ до джерела сплати чи в≥дпов≥дно до певного показника (наприклад, в≥драхуванн¤ на соц≥альне страхуванн¤, у фонд зайн¤тост≥, у фонд л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в „орнобильськоњ катастрофи Ц в процентах до фонду зароб≥тноњ плати).

ѕодатки встановлюютьс¤ дл¤ утриманн¤ державних структур ≥ дл¤ ф≥нансового забезпеченн¤ виконанн¤ ними функц≥й держави Ц управл≥нн¤, оборони, соц≥альноњ та економ≥чноњ. ¬они не мають н≥ елемент≥в конкретного екв≥валентного обм≥ну, н≥ конкретного ц≥льового призначенн¤. ќднак ¤кщо њх розгл¤дати в узагальненому вигл¤д≥, то ц≥ прикмети плати ≥ в≥драхувань видно досить ч≥тко. ѕодаток Ц це плата сусп≥льства за виконанн¤ державою њњ функц≥й, це в≥драхуванн¤ частини вартост≥ валового нац≥онального продукту (¬Ќѕ) на загальносусп≥льн≥ потреби, без задоволенн¤ ¤ких сучасне сусп≥льство ≥снувати не може.

“аким чином, в≥дм≥нност≥ м≥ж платою, в≥драхуванн¤ми ≥ податками ¤к формами платеж≥в юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б держав≥ несуттЇв≥. ¬они стосуютьс¤ т≥льки р≥вн¤ конкретизац≥њ ц≥льового призначенн¤. ќднак сл≥д зазначити, що ¤кщо плата ≥ в≥драхуванн¤ можуть сплачуватись ¤к держав≥, так ≥ ≥ншим юридичним та ф≥зичним особам, то податки, це атрибут держави ≥ т≥льки держави. –азом з тим очевидно, що розгл¤д форм платеж≥в т≥льки за њхн≥м зм≥стом не даЇ можливост≥ ч≥тко визначити коло податк≥в. “им б≥льше що ≥нод≥ тотожн≥ за зм≥стом платеж≥ можуть мати р≥зну назву, наприклад Уплата за водуФ ≥ Уподаток на водуФ, Уплата за землюФ ≥ Уземельний податокФ.

–≥зниц¤ м≥ж платежами, кр≥м в≥дм≥нностей за њхн≥ми видами, пол¤гаЇ у тому, в ¤кий централ≥зований державний фонд вони зараховуютьс¤ Ц в бюджет чи в ц≥льовий фонд. якщо виходити з терм≥нолог≥њ, ¤ка ≥снуЇ в ”крањн≥, то податки надход¤ть т≥льки до бюджету, а в ц≥льов≥ фонди Ц лише плата ≥ в≥драхуванн¤. –азом з тим у доходах бюджету Ї окрем≥ види плати ≥ в≥драхувань.

” доходах бюджету вид≥л¤Їтьс¤ група так званих неподаткових платеж≥в. ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж ними ≥ податками, а також податковими платежами дуже проста ≥ виходить ≥з њхнього функц≥онального призначенн¤. ѕодатки й податков≥ платеж≥ ≥з самого початку створюютьс¤ ¤к ф≥скальн≥ ≥нструменти формуванн¤ доход≥в бюджету. Ќеподатков≥ ж платеж≥ такого призначенн¤ не мають. ” них може бути досить р≥зноман≥тна роль, н≥¤к не повТ¤зана з бюджетом. —пр¤муванн¤ таких неподаткових платеж≥в до бюджету визначаЇтьс¤ одним фактором - бюджет Ї основним централ≥зованим фондом держави, а ц≥ платеж≥ не мають ц≥льового призначенн¤. Ќаприклад, доходи в≥д реал≥зац≥њ конф≥скованого майна мають юридичний, а не ф≥нансовий зм≥ст. ƒл¤ них немаЇ особливого фонду, ≥ тому вони надход¤ть у бюджет. Ќеподатков≥ платеж≥ пос≥дають практично нев≥дчутне м≥сце в доходах бюджету, њх можна т≥льки прогнозувати, але н≥¤к не планувати.

—усп≥льне призначенн¤ податк≥в ви¤вл¤Їтьс¤ в тих функц≥¤х, ¤к≥ вони виконують. ” спец≥альн≥й л≥тератур≥ р≥зн≥ автори називають р≥зн≥ функц≥њ податк≥в. Ќайб≥льш поширеним Ї погл¤д, що податки виконують дв≥ основн≥ функц≥њ Ц ф≥скальну та регулювальну.

‘≥скальна функц≥¤ податк≥в пол¤гаЇ в моб≥л≥зац≥њ кошт≥в у розпор¤дженн¤ держави, формуванн≥ централ≥зованих ф≥нансових ресурс≥в дл¤ виконанн¤ державних функц≥й. ¬она реал≥зуЇтьс¤ через розпод≥л частини валового нац≥онального продукту.

‘≥скальна функц≥¤ Ї дуже важливою дл¤ характеристики податк≥в, њх сусп≥льного призначенн¤. ƒл¤ зд≥йсненн¤ ц≥Їњ функц≥њ важливе значенн¤ маЇ пост≥йн≥сть ≥ стаб≥льн≥сть надходженн¤ кошт≥в.

« п≥двищенн¤м рол≥ держави зростаЇ значенн¤ регулювальноњ функц≥њ податк≥в. ÷¤ функц≥¤ реал≥зуЇтьс¤ через вплив податк≥в на р≥зн≥ сторони д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤. ¬икористанн¤ податк≥в у ц≥й функц≥њ Ї достатньо складним процесом ≥ залежить в≥д правильного вир≥шенн¤ таких питань.

1.¬изначенн¤ обТЇкта оподаткуванн¤. «г≥дно з чинним законодавством оподатковуютьс¤ валовий дох≥д, прибуток, варт≥сть майна, сума зароб≥тноњ плати, варт≥сть товарноњ продукц≥њ, обс¤г реал≥зац≥њ та ≥н.

2. ¬изначенн¤ джерел сплати податк≥в. “акими джерелами можуть бути: прибуток (при ст¤гненн≥ податк≥в за землю, на транспортн≥ засоби, на прибуток, на майно); соб≥варт≥сть (в≥драхуванн¤ в ц≥льов≥ державн≥ фонди, сплата м≥сцевих податк≥в ≥ збор≥в): частина виручки в≥д реал≥зац≥њ продукц≥њ (сплата акцизного збору, податку на додану варт≥сть, мита).

3. ”становленн¤ розм≥ру ставок податк≥в ≥ методики њх розрахунку. —тавки податк≥в Ї дуже складною проблемою оподаткуванн¤. ¬они ≥стотно впливають на регулювальну функц≥ю податк≥в. ѕодатков≥ ставки можуть бути ун≥версальними ≥ диференц≥йованими. ¬они можуть встановлюватис¤ в грошовому вираженн≥ на одиницю оподаткуванн¤, а також у в≥дсотках до обТЇкта оподаткуванн¤. ¬≥дсотков≥ ставки оподаткуванн¤ можуть бути: пропорц≥йними (не залежать в≥д розм≥ру обТЇкта оподаткуванн¤), прогресивними (зростають з≥ зб≥льшенн¤м обТЇкта оподаткуванн¤), регресивними (знижуютьс¤ з≥ зб≥льшенн¤м обТЇкта оподаткуванн¤).

1	2	3	4	5	6

Ќазва: Ќалогова пол≥тика ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (6840 прочитано)