ћакроеконом≥ка > ѕроблеми стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки ”крањни

¬ процес≥ реформи бюджетноњ системи ≥ м≥жбюджетних взаЇмов≥дносин в ”крањн≥ маЇ бути розв'¤зана проблема державноњ стан≠дартизац≥њ бюджетних видатк≥в. ÷е означаЇ, що в межах ус≥Їњ територ≥њ ”крањни державн≥ та громадськ≥ послуги мають надаватись в гарантова≠них обс¤гах ≥ бути за ¤к≥стю не нижчими, н≥ж в середньому по крањн≥. ќсь чому в законодавчому пор¤дку сл≥д визначити державн≥ м≥н≥мальн≥ соц≥≠альн≥ стандарти державних ≥ громадських послуг. Ќеобх≥дно ухвалити «акон ”крањни "ѕро державн≥ м≥н≥мальн≥ соц≥альн≥ стандарти". ” зв'¤зку з цим ми повинн≥ реал≥стично переоц≥нити окрем≥ норми законодавства, ¤к≥, ¤к засв≥дчила практика, не виправдали себе. ÷е, зокрема, стосуЇтьс¤ так званого нормативного п≥дходу до формуванн¤ м≥н≥мальних розм≥р≥в м≥сце≠вих бюджет≥в.

ўо стосуЇтьс¤ обов'¤зкових завдань орган≥в м≥сцевого самовр¤дуван≠н¤, то в њх межах ц≥ органи мають надавати державн≥ та громадськ≥ послу≠ги на р≥вн≥ не нижчому, н≥ж це буде передбачено державними м≥н≥мальни≠ми соц≥альними стандартами.

ѕереведенн¤ м≥сцевих бюджет≥в на власну дох≥дну базу, запро≠вадженн¤ державних м≥н≥мальних соц≥альних стандарт≥в створ¤ть ситуа≠ц≥ю, за ¤коњ частина орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ не матиме дос≠татн≥х дох≥дних джерел дл¤ забезпеченн¤ обов'¤зкових завдань щодо на≠данн¤ державних ≥ громадських послуг на р≥вн≥ державних стандарт≥в. ÷е пов'¤зано з об'Їктивними причинами, зокрема такими, ¤к нер≥вном≥рн≥сть розм≥щенн¤ продуктивних сил ≥ податковоњ бази. ≤нша ж частина орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ навпаки матиме значний надлишок ф≥нансових ресурс≥в, забезпечивши ф≥нансуванн¤ не т≥льки обов'¤зкових, а й факуль≠тативних завдань.

–еформа бюджетноњ системи ≥ м≥жбюджетних взаЇмов≥дно≠син передбачаЇ внесенн¤ суттЇвих зм≥н до основ орган≥зац≥њ бюджетного процесу в ”крањн≥. ¬ першу чергу це стосуЇтьс¤ ≥снуючого пор¤дку затвер≠дженн¤ бюджет≥в. ”крањна успадкувала пор¤док затвердженн¤ бюджет≥в, ¤кий склавс¤ в —–—– у 30-т≥ рр. —початку затверджуЇтьс¤ ƒержавний бюджет ”крањни, в ¤кому визначаютьс¤ основн≥ дох≥дн≥ джерела зведених бюджет≥в областей. ѕот≥м затверджуютьс¤ республ≥канський бюджет јвто≠номноњ –еспубл≥ки  рим, обласн≥, м≥ськ≥ м≥ст  иЇва ≥ —евастопол¤ бюдже≠ти, де визначаютьс¤ основн≥ дох≥дн≥ джерела м≥ст обласного п≥дпор¤дку≠ванн¤, район≥в, район≥в у м≥стах  иЇв≥ та —евастопол≥. «годом затверджу≠ютьс¤ м≥ськ≥ бюджети м≥ст обласного п≥дпор¤дкуванн¤ та районн≥ бюдже≠ти. «авершуЇтьс¤ цей процес затвердженн¤м с≥льських, селищних бюд≠жет≥в та бюджет≥в м≥ст районного п≥дпор¤дкуванн¤. “аку процедуру за≠твердженн¤ бюджет≥в ≥нколи називають процедурою затвердженн¤ бюд≠жет≥в "згори" "донизу".

—л≥д зазначити, що под≥бна процедура формуванн¤ ≥ затвердженн¤ бюджет≥в зараз не застосо≠вуЇтьс¤ в жодн≥й розвинут≥й крањн≥. «атвердженн¤ бюджету центрального ур¤ду ≥ затвердженн¤ м≥сцевих бюджет≥в Ц це складов≥ двох самост≥йних бюджетних процес≥в. ¬раховуючи це, в ход≥ реформи бюджетноњ системи ≥ м≥жбюджетних взаЇмов≥дносин в ”крањн≥ доц≥льно роз'Їднати бюджетний процес, пов'¤заний з≥ складанн¤м, затвердженн¤м ≥ виконанн¤м державно≠го бюджету ”крањни, ≥ в≥дпов≥дний процес, пов'¤заний ≥з формуванн¤м м≥сцевих бюджет≥в. —л≥д законодавче визначити строки затвердженн¤ м≥сце≠вих бюджет≥в, конкретний терм≥н щодо кожного з них маЇ визначати в≥дпо≠в≥дний орган м≥сцевого самовр¤дуванн¤.

–оль податку ¤к регул¤тора економ≥ки

«агальнов≥домо, що кожна держава дл¤ забезпеченн¤ виконанн¤ своњх функц≥й зобовТ¤зана мати в≥дпов≥дн≥ кошти, ¤к≥ концентруютьс¤ в бюджет≥. „ерез прибутки та видатки ÷ентрального ур¤ду ≥ м≥сцевоњ влади, тобто через бюджетну систему зд≥йснюЇтьс¤ пр¤ме державне регулюванн¤ економ≥ки.

ƒжерелом формуванн¤ кошт≥в бюджету Ї:

власн≥ доходи держави, тобто надходженн¤ платеж≥в за ресурси, що належать њй в≥дпов≥дно до законодавства;

податки, ¤к≥ сплачують юридичн≥ та ф≥зичн≥ особи з≥ своњх доход≥в.

ƒержава так повинна будувати свою систему оподаткуванн¤, щоб охопити податками р≥зн≥ види доход≥в ≥ ефективно впливати на њх формуванн¤. ѕри цьому сл≥д застосувати принцип: однаков≥ доходи обкладаютьс¤ однаковими податками. ÷е даЇ змогу реал≥зувати один ≥з аспект≥в соц≥альноњ справедливост≥: хто б≥льше одержуЇ доход≥в, той б≥льше в≥ддаЇ на ф≥нансуванн¤ сусп≥льних потреб. “ому держава застосовуЇ такий принцип оподаткуванн¤, ¤к прогресивний податок.

ќднак у систем≥ оподаткуванн¤ кожноњ крањни Ї своњ особливост≥, ¤к≥ можна переймати, використовуючи накопичений досв≥д.

¬ ”крањн≥ ≥ практик≥в, ≥ вчених чекаЇ ще велика сп≥льна робота, щодо утвердженн¤ сучасних принцип≥в податковоњ пол≥тики. —уть њх, з точки зору √олови ƒѕј ”крањни ћ. јзарова така :

р≥вень податковоњ ставки повинен установлюватис¤ з урахуванн¤м можливостей платника податк≥в, тобто р≥вн¤ його доход≥в

ќск≥льки можливост≥ р≥зних ф≥зичних та юридичних ос≥б наоднаков≥, в ≥деал≥ дл¤ них повинн≥ бути встановлен≥ диференц≥йован≥ податков≥ ставки, тобто податок на прибуток повинен бути прогресивний.÷ього принципу дотримуютьс¤ далеко не завжди. ќднак ≥де¤ необх≥дност≥ обкладенн¤ податками доход≥в ≥ майна за прогресивними ставками ¤вно заслуговуЇ на увагу.

ќподаткуванн¤ доход≥в маЇ носити однократний характер.

Ѕагатократне обкладенн¤ доходу або кап≥талу неприпустиме. ѕрикладом зд≥йсненн¤ цього принципу Ї зам≥на податку з обороту податком на додану варт≥сть, де новостворений чистий продукт обкладаЇтьс¤ податком усього один раз аж до його реал≥зац≥њ. ¬ результат≥ кожна надбавка до ц≥ни сировини, що виникаЇ в м≥ру його проходженн¤ по виробничому ланцюжку аж до к≥нцевого продукту, оподатковуЇтьс¤ лише один раз. ” цьому одна з головних переваг податку на додану варт≥сть.

—плата податк≥в маЇ носити обовТ¤зковий характер.

ѕодаткова система не повинна залишати сумн≥в≥в платника податк≥в у неминучост≥ платежу. —истема штраф≥в ≥ санкц≥й, громадська думка в крањн≥ мають бути сформован≥ таким чином, щоб несплата або невчасна сплата податк≥в були менш виг≥дними платников≥, н≥ж вчасне ≥ чесне виконанн¤ зобовТ¤зань перед бюджетом.

4. —истема ≥ процедура сплати податк≥в повинн≥ бути простими,

зрозум≥лими ≥ зручними дл¤ платник≥в й економ≥чними дл¤ установ, ¤к≥

збирають податки.

«а прикладом, що п≥дтверджуЇ додержанн¤ цього принципу, далеко

ходити не треба. Ќ≥¤к не назвеш простими й доступними дл¤ розум≥нн¤ законодавч≥ акти щодо податку на додану варт≥сть ≥ податку на прибуток у тому вигл¤д≥, в ¤кому вони ≥снують сьогодн≥. ƒ≥йшло до того, що дл¤ обчисленн¤ цих податк≥в головн≥ бухгалтери винаход¤ть нов≥ рахунки ≥ мало не системи бухгалтерського обл≥ку. ¬ результат≥ ≥ розрахунки цих податк≥в стали заплутаними ≥ незручними ¤к дл¤ платник≥в, так ≥ дл¤ контролюючих орган≥в.

5.ѕодаткова система маЇ бути гнучкою ≥ такою, що легко адаптуЇтьс¤ до м≥нливих сусп≥льно-пол≥тичних ≥ економ≥чних потреб.

ќдин ≥з важливих аспект≥в цього положенн¤ Ц практика наданн¤ р≥зних п≥льг. ѕодаткова адм≥н≥страц≥¤ завжди виступала проти њх безогл¤дного ≥ безсистемного Уроздаванн¤Ф. јле при цьому вважаЇ за необх≥дне практикувати адресне податкове стимулюванн¤ пр≥оритет≥в галузей або рег≥он≥в. Ќаприклад, хочемо побудувати дороги в ¬≥нницьк≥й област≥ Ц отже на пер≥од буд≥вництва можна надавати п≥льгу орган≥зац≥¤м, ¤к≥ њх будуватимуть. ƒо реч≥, такий п≥дх≥д зб≥гаЇтьс¤ з≥ св≥товою практикою використанн¤ п≥льгового оподаткуванн¤ дл¤ стимулюванн¤ розвитку економ≥ки. ≤ в жодн≥й крањн≥ ви не побачите приклад≥в огульного наданн¤ п≥льг заради самого п≥льгуванн¤, без найдокладн≥шого економ≥чного обгрунтуванн¤ й розрахунк≥в.

6.ѕодаткова система маЇ забезпечувати розумний перерозпод≥л створюваного валового внутр≥шнього продукту ≥ бути ефективним ≥нструментом державного регулюванн¤ економ≥чноњ пол≥тики.

ѕерех≥дн≥ процеси в наш≥й крањн≥ в≥дбуваютьс¤ надзвичайно складно й неоднозначно, певною м≥рою ≥ бол≥сно. ¬ цих умовах не вдалось уникнути без помилок, упущень ≥ прорахунк≥в. “ут ви¤вивс¤ вплив ¤к субТЇктивних, так ≥ обТЇктивних причин, позначилас¤ в≥дсутн≥сть достатнього досв≥ду ≥ квал≥ф≥кованих кадр≥в. ќсобливоњ шкоди податков≥й систем≥ й економ≥ц≥ ”крањни загалом завдало прийн¤тт¤ попул≥стських р≥шень. «в≥дси Ц безсистемне й невиправдане наданн¤ п≥льг р≥зним категор≥¤м платник≥в, перекручуванн¤ економ≥чноњ сутност≥ окремих податк≥в тощо. ќсобливо потр≥бно в≥дзначити й очевидну недостатн≥сть необх≥дних науково-практичних розробок у сфер≥ розвитку податковоњ системи перех≥дного пер≥оду. Ќа сьогодн≥шн≥й день розпочато роботу по створенню власноњ системи наукових досл≥джень ≥ п≥дготовки кадр≥в. ќрган≥зовано украњнський ф≥нансово-економ≥чний ≥нститут . Ќа його баз≥ створюютьс¤ науков≥ центри з проблем теор≥њ ≥ практики податковоњ системи.

Ќеобх≥дно сказати дек≥лька сл≥в про процес податковоњ законодавчост≥. ќкремо вз¤тий податковий закон, нехай нав≥ть ≥деальний, не може дати оч≥куваного ефекту без ¤кнайт≥сн≥шого повТ¤зуванн¤ з ус≥м ≥ншим податковим законодавством. Ќа практиц≥ ж закон, проход¤чи дек≥лька читань у ¬ерховн≥й –ад≥, в остаточн≥й редакц≥њ ≥нод≥ стаЇ просто невп≥знанним. ”же не раз говорилос¤ й писалос¤ про неприпустим≥сть прийн¤тт¤ правок У≥з голосуФ, без попередн≥х розрахунк≥в фахавц≥в. “ому що в такому раз≥ вже не можна говорити про ¤кусь взаЇмоповФ¤зан≥сть даного законодавчого акта з ≥ншими, - б≥льше того, ≥нколи сам закон м≥стить велику к≥льк≥сть суперечностей.

“ому не дивно, що д≥юча в ”крањн≥ податкова система викликаЇ безл≥ч нар≥кань з боку п≥дприЇмц≥в, економ≥ст≥в, депутат≥в, державних чиновник≥в ≥ р¤дових платник≥в податк≥в.

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕроблеми стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (2804 прочитано)