ћаркетинг > ќц≥нюванн¤ макро- та м≥кросередовища ф≥рми

4. “ехнолог≥чн≥ - фактори, що пов'¤зан≥ з розвитком техн≥ки, обладнанн¤, ≥нструмент≥в, процес≥в обробки та виготовленн¤ продукт≥в, матер≥ал≥в ≥ технолог≥й.

ѕрогрес науки ≥ техн≥ки несе в соб≥ величезн≥ можливост≥ ≥ не менше величезн≥ загрози дл¤ ф≥рм. Ѕагато орган≥зац≥й не в змоз≥ побачити нов≥ перспективи, що в≥дкриваютьс¤, тому що техн≥чний потенц≥ал дл¤ зд≥йсненн¤ кор≥нних зм≥н переважно створюЇтьс¤ за межами галуз≥, у ¤к≥й вони функц≥онують. «ап≥знившись ≥з модерн≥зац≥Їю, вони втрачають свою частку ринку, що може привести до вкрай негативним насл≥дкам.

6. √еограф≥чн≥ - фактори, пов'¤зан≥ з розм≥щенн¤м, топограф≥Їю м≥сцевост≥, кл≥матом ≥ натуральними ресурсами (зокрема корисними копалинами).

≤нший п≥дх≥д до перел≥ку компонент≥в зовн≥шнього середовища належить ќ.—. ¬≥ханському, ¤кий додаЇ до вищезгаданих правове та м≥жнародне середовище.

јнал≥з правового регулюванн¤, що передбачаЇ вивченн¤ закон≥в та ≥нших нормативних акт≥в, ¤к≥ встановлюють правов≥ норми ≥ меж≥ в≥дносин, даЇ орган≥зац≥њ можлив≥сть визначити дл¤ себе допустим≥ меж≥ д≥й у взаЇмов≥дносинах з ≥ншими суб'Їктами права ≥ прийн¤тн≥ методи в≥дстоюванн¤ своњх ≥нтерес≥в. ¬ажливо звертати увагу на так≥ аспекти правового середовища, ¤к д≥Їв≥сть правовоњ системи, ¤к≥ склалис¤ традиц≥њ в ц≥й сфер≥ та процесуальний б≥к практичноњ реал≥зац≥њ законодавства.

ѕри вивченн≥ правовоњ компоненти макрооточенн¤ стратег≥чне управл≥нн¤ ц≥кавить ступ≥нь правовоњ захищеност≥, динам≥зм правового середовища, р≥вень сусп≥льного контролю за д≥¤льн≥стю правовоњ системи сусп≥льства.

ўоб вижити та зберегти ефективн≥сть, орган≥зац≥њ змушен≥ пристосовуватись до свого середовища, щоб у св≥т≥ швидких зм≥н, де виживають лише пристосован≥, його орган≥зац≥¤ не опинилас¤ серед числа зниклих.

ѕозиц≥њ управл≥нн¤ в м≥кросередовищ≥ (в середин≥ ф≥рми) в основному визначаютьс¤ тим призначенн¤м ≥ т≥Їю роллю, ¤к≥ закликана реал≥зувати дана орган≥зац≥¤. ” внутр≥шньо орган≥зац≥йному житт≥ управл≥нн¤ виграЇ роль координац≥йного початку, ¤кий формуЇ та приводить у рух ресурси орган≥зац≥њ дл¤ дос¤гненн¤ нею своњх ц≥лей. ћенеджмент формуЇ та зм≥нюЇ, коли це необх≥дно, внутр≥шнЇ середовище орган≥зац≥њ, ¤ке представл¤Ї собою орган≥чне поЇднанн¤ таких складових, ¤к структура, кадри, орган≥зац≥йна культура, та зд≥йснюЇ управл≥нн¤ функц≥ональними процесами, що проход¤ть в орган≥зац≥њ.

—труктура орган≥зац≥њ в≥дображаЇ складене в орган≥зац≥њ вид≥ленн¤ окремих п≥дрозд≥л≥в, звТ¤зки м≥ж цими п≥дрозд≥лами та обТЇднанн¤ њх в Їдине ц≥ле. ¬их≥дним в побудов≥ структури Ї проектуванн¤ роботи (тобто прийн¤тт¤ системи автономних роб≥т, конвеЇрноњ, модульноњ чи бригадирськоњ форми роботи). ¬≥д проектуванн¤ роботи багато залежить у внутр≥шньому житт≥ орган≥зац≥њ, тому менеджмент повинен прид≥л¤ти цьому дуже велику увагу та пер≥одично проводити перегл¤д з проектованоњ системи роб≥т. Ќаступним кроком у формуванн≥ структури орган≥зац≥њ Ї вид≥ленн¤ структурних п≥дрозд≥л≥в, ¤к≥ ≥Їрарх≥чно повТ¤зан≥ м≥ж собою та знаход¤тьс¤ у пост≥йн≥й виробнич≥й взаЇмод≥њ. ћенеджмент повинен визначити орган≥зац≥йн≥ розм≥ри структурних п≥дрозд≥л≥в, њх права та обовТ¤зки, систему взаЇмод≥й та ≥нформац≥йн≥ звТ¤зки з ≥ншими п≥дрозд≥лами, повинен поставити перед ними задач≥ та над≥лити необх≥дними ресурсами. ¬≥д ум≥нн¤ вир≥шити ус≥ ц≥ питанн¤ дуже сильно залежить усп≥х функц≥онуванн¤ орган≥зац≥њ.

¬нутр≥шньо-орган≥зац≥йн≥ процеси, ¤к≥ формуютьс¤ ≥ направл¤ютьс¤ менеджментом, включають в себе три основн≥ п≥д процеси: координац≥¤, прийн¤тт¤ р≥шень, комун≥кац≥њ.

“ехнолог≥¤, що включаЇ в себе техн≥чн≥ засоби та способи њх комб≥нуванн¤ ≥ використанн¤ дл¤ отриманн¤ к≥нченого продукту, Ї предметом пильноњ уваги з≥ сторони менеджменту. ”правл≥нн¤ повинно вир≥шувати питанн¤ технолог≥й та зд≥йсненн¤ њх найб≥льш ефективного використанн¤. ¬ сучасних умовах менеджмент не повинен дивитис¤ на технолог≥њ т≥льки з точки зору п≥двищенн¤ продуктивност≥ та ефективност≥. ƒуже важливо врахувати те, ¤к нов≥ технолог≥њ можуть вплинути на кл≥мат всередин≥ орган≥зац≥њ, ¤к вони можуть под≥¤ти на њњ Дорган≥змФ.

 адри ¤вл¤ютьс¤ основою будь-¤коњ орган≥зац≥њ. ћенеджмент формуЇ кадри, встановлюЇ систему в≥дносин м≥ж ними, включаЇ њх в процес сп≥льноњ роботи, спри¤Ї њх розвитку, навчанню та просуненню по робот≥. Ћюди, ¤к≥ працюють в орган≥зац≥њ, дуже в≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного по багатьох параметрах: стать, осв≥та, в≥к, нац≥ональн≥сть, с≥мейне положенн¤ та ≥н. ¬ звТ¤зку з цим менеджмент повинен будувати свою роботу з кадрами таким чином, щоб спри¤ти розвитку позитивних результат≥в в повед≥нц≥ та д≥¤льност≥ кожноњ окремоњ людини та намагатис¤ усунути негативн≥ насл≥дки його д≥й.

ќрган≥зац≥йна культура зд≥йснюЇ сильний вплив ¤к на њњ внутр≥шнЇ житт¤, так ≥ на њњ положенн¤ у зовн≥шньому середовищ≥. ќрган≥зац≥йна культура складаЇтьс¤ з ст≥йких норм, у¤влень, принцип≥в та в≥рувань в≥дносно того, ¤к дана орган≥зац≥¤ повинна ≥ може реагувати на зовн≥шн≥й вплив, ¤к сл≥д вести себе в орган≥зац≥њ, ¤кий смисл функц≥онуванн¤ орган≥зац≥њ та ≥н. Ќос≥¤ми орган≥зац≥йноњ культури Ї люди, але виробл¤Їтьс¤ вона та формуЇтьс¤ в значн≥й м≥р≥ менеджментом, зокрема, вищим кер≥вництвом. ќрган≥зац≥йна культура може в≥д≥гравати велику роль у моб≥л≥зац≥њ вс≥х ресурс≥в орган≥зац≥њ на дос¤гненн¤ њњ ц≥лей. јле й також може ¤вл¤тис¤ потужним гальмом на шл¤ху дос¤гненн¤ ц≥лей, в особливост≥ ¤кщо дл¤ цього знадобитьс¤ проведенн¤ зм≥н. “ому менеджмент прид≥л¤Ї велику увагу р≥шенню питань формуванн¤, п≥дтримки та розвитку орган≥зац≥йноњ культури.

ћи розгл¤нули основн≥ зм≥нн≥ м≥кросередовища орган≥зац≥њ ¤к обТЇкта вивченн¤ менеджменту. “епер розгл¤немо його другий обТЇкт макросередовище.

Ќе ≥снуЇ н≥ одн≥Їњ орган≥зац≥њ, ¤ка не мала б зовн≥шнього оточенн¤, та не знаходилась б з ним у стан≥ пост≥йноњ взаЇмод≥њ. Ћюба орган≥зац≥¤ потребуЇ регул¤рного отриманн¤ з зовн≥шнього середовища вих≥дних продукт≥в дл¤ забезпеченн¤ своЇњ життЇд≥¤льност≥. ѕри цьому кожна орган≥зац≥¤ повинна в≥ддавати щоЦнебудь у зовн≥шнЇ середовище в ¤кост≥ компенсац≥њ за њњ ≥снуванн¤. як т≥льки звТ¤зки з зовн≥шн≥м середовищем обриваютьс¤, орган≥зац≥¤ гине. ¬ останн≥й час в звТ¤зку з посиленн¤м та ускладненн¤м конкуренц≥њ, а також р≥зким прискоренн¤м процес≥в зм≥н в оточуючому середовищ≥ орган≥зац≥њ все в б≥льш≥й м≥р≥ змушен≥ прид≥л¤ти увагу питанн¤м взаЇмод≥њ з оточенн¤м, все в б≥льш≥й м≥р≥ розвивати зд≥бност≥ адаптац≥њ до зм≥н зовн≥шнього середовища.

 лючову роль у виробленн≥ та проведенн≥ пол≥тики взаЇмод≥њ орган≥зац≥њ з оточенн¤м в≥д≥граЇ менеджмент, особливо його верхн≥й р≥вень. ѕитанн¤ довгостроковоњ стратег≥њ взаЇмод≥њ орган≥зац≥њ ≥з середовищем постають головне м≥сце у побудов≥ вс≥х процес≥в управл≥нн¤. ћенеджмент вже не займаЇтьс¤ т≥льки внутр≥шн≥ми питанн¤ми орган≥зац≥њ. ¬ р≥вний, а можливо ≥ в б≥льш≥й м≥р≥ його погл¤д спр¤мовуЇтьс¤ за меж≥ орган≥зац≥њ. ћенеджмент намагаЇтьс¤ будувати ефективну взаЇмод≥ю орган≥зац≥њ з оточенн¤м не т≥льки шл¤хом впливу на процеси, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в орган≥зац≥њ, але й шл¤хом впливу на оточуюче середовище. —тратег≥чне управл≥нн¤, ¤ке вир≥шуЇ ц≥ задач≥, висуваЇтьс¤ на перший план у комплекс≥ процес≥в управл≥нн¤ орган≥зац≥Їю.

«овн≥шн¤ оточенн¤ орган≥зац≥њ, стан взаЇмод≥њ з ¤ким визначаЇтьс¤ переважно ¤к≥стю управл≥нн¤ нею, можна представити у вигл¤д≥ двох сфер. ѕерша сфера Ц це сп≥льне зовн≥шнЇ оточенн¤ орган≥зац≥њ ( або середовище непр¤мого впливу). ƒане зовн≥шнЇ оточенн¤ в≥дображаЇ стан сусп≥льства, його економ≥ки, природного середовища та не повТ¤зане безпосередньо з конкретною орган≥зац≥Їю. «агальне зовн≥шнЇ оточенн¤ Ї б≥льш чи менш однакове дл¤ переважноњ б≥льшост≥ орган≥зац≥й. ƒруга сфера Ц це так зване безпосереднЇ д≥лове оточенн¤ орган≥зац≥њ (або середовище пр¤мого впливу). ÷е оточенн¤ формуЇ так≥ субТЇкти середовища, ¤к≥ безпосередньо звТ¤зан≥ чи безпосередньо впливають на д≥¤льн≥сть даноњ конкретноњ орган≥зац≥њ. ѕри цьому важливо п≥дкреслити, що й орган≥зац≥¤ в свою чергу може безпосередньо впливати на них.

«агальне зовн≥шнЇ оточенн¤ формуЇтьс¤ п≥д впливом пол≥тичних, правових, соц≥ально-культурних, економ≥чних, технолог≥чних, нац≥ональних, та м≥жнародних процес≥в, а також процесом природокористуванн¤ (рис. 2).

ЅезпосереднЇ д≥лове оточенн¤ орган≥зац≥њ створюють покупц≥, постачальники, конкуренти, д≥лов≥ партнери, а також регулююч≥ служби та так≥ орган≥зац≥њ, ¤к адм≥н≥стративн≥ органи, д≥лов≥ обТЇднанн¤ ≥ асоц≥ац≥њ, профсоюзи та ≥н. (рис. 1).

–ис. 1. —ередовище пр¤мого впливу на орган≥зац≥ю.

–ис. 2. —ередовище непр¤мого впливу на орган≥зац≥ю.

”правл¤ючи процесами взаЇмод≥њ орган≥зац≥њ з навколишн≥м середовищем, менеджмент стикаЇтьс¤ з р¤дом серйозних проблем, що породжуютьс¤ невизначен≥стю у стан≥ навколишнього середовища. ¬ звТ¤зку з цим одн≥Їю з найважлив≥ших задач, що стають перед менеджментом, Ї зниженн¤ невизначеност≥ положенн¤ орган≥зац≥њ в оточенн≥. ÷е дос¤гаЇтьс¤ шл¤хом розвитку њњ адаптованост≥ до зовн≥шнього середовища та встановленн¤м широких звТ¤зк≥в з оточенн¤м, ¤к≥ дозвол¤ють орган≥зац≥њ орган≥чно вписуватис¤ в навколишнЇ середовище.

1	2	3

Ќазва: ќц≥нюванн¤ макро- та м≥кросередовища ф≥рми
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (3740 прочитано)