ћедицина > ќсобливост≥ застосуванн¤ антиб≥отик≥в у сучасних умовах та засади рац≥ональноњ антиб≥отико терап≥њ

ќсобливост≥ застосуванн¤ антиб≥отик≥в у сучасних умовах та засади рац≥ональноњ антиб≥отико терап≥њ

–ац≥ональне застосуванн¤ антиб≥отик≥в у л≥куванн≥ госп≥тальних та поза л≥карн¤них ≥нфекц≥йних захворювань потребуЇ урахуванн¤ багатьох фактор≥в, повТ¤заних ¤к з пац≥Їнтом та збудником ≥нфекц≥њ, так ≥ з соц≥альними аспектами. ” статт≥ розгл¤нуто можлив≥ причини необірунтованого призначенн¤ антиб≥отик≥в на сучасному етап≥, наведено характеристику найб≥льш вживаних та перспективних груп антибактер≥альних засоб≥в, а також основн≥ правила проведенн¤ рац≥ональноњ антиб≥отикотерап≥њ та напр¤мки пошуку нових препарат≥в.

 лючов≥ слова:

антибактер≥альн≥ засоби, рац≥ональна антиб≥отикотерап≥¤, антиб≥отикорезистентн≥сть.

«астосуванн¤ антим≥кробних х≥м≥опрепарат≥в маЇ майже в≥кову ≥стор≥ю розвитку. ѕереважна б≥льш≥сть спец≥ал≥ст≥в у галуз≥ ≥стор≥њ медицини повТ¤зують по¤ву цього нового напр¤му л≥куванн¤ з ≥менем ѕаул¤ ≈рл≥ха (1854Ц1915) та створенн¤м у його лаборатор≥њ нового препарату з р¤ду арсенобензол≥в Ч сальварсану (або У606Ф) дл¤ л≥куванн¤ сп≥рохетоз≥в. «апатентований у 1907 роц≥ ѕ. ≈рл≥хом та ј. Ѕергеймом сальварсан продемонстрував небувалу на той час ефективн≥сть у л≥куванн≥ сиф≥л≥су, а також ви¤вив активн≥сть при зворотному тиф≥ та фрамбез≥њ. “ак вперше в кл≥н≥ц≥ зТ¤вивс¤ високоселективний х≥м≥отерапевтичний антим≥кробний препарат. ј менше н≥ж через п≥встор≥чч¤ людство заговорило вже про антим≥кробн≥ речовини природного походженн¤.

ѕерш≥ в≥дкритт¤ антиб≥отичних структур р≥шуче зм≥нили засоби боротьби з ≥нфекц≥йними захворюванн¤ми та стали одн≥Їю з основних причин демограф≥чного вибуху на планет≥ у друг≥й половин≥ минулого стор≥чч¤. У оли зТ¤вилис¤ перш≥ антиб≥отики, здавалось, що в≥дбудетьс¤ диво Ч людство буде вр¤товано в≥д ≥нфекц≥й, Ч зазначав у своЇму виступ≥ на останн≥й (пТ¤т≥й) м≥жнародн≥й конференц≥њ Ујнтим≥кробна терап≥¤Ф (2002 р.) президент ћ≥жнародного товариства х≥м≥отерап≥њ професор ∆.- . ѕешере, Ч але дуже швидко стало зрозум≥лим, що людина не зможе боротис¤ з м≥кробами, а маЇ намагатис¤ пристосовуватис¤ до сп≥в≥снуванн¤ з нимиФ.

ƒ≥йсно, вже через дес¤ть рок≥в п≥сл¤ впровадженн¤ антиб≥отик≥в у кл≥н≥чну практику почали зТ¤вл¤тис¤ поодинок≥ пов≥домленн¤ про розвиток зниженн¤ чутливост≥ до них м≥кроорган≥зм≥в. ƒос¤гнута у 50Ц60-х рр. ’’ стор≥чч¤ можлив≥сть вивченн¤ б≥лкового синтезу у безкл≥тинних структурах стала основою розкритт¤ феномену резистентност≥ до антиб≥отик≥в на р≥вн≥ њх ферментативноњ ≥нактивац≥њ та м≥шеней њх д≥њ. « часом стали в≥дом≥ й ≥нш≥ причини виникненн¤ цього феномена. ѕроте нер≥дко основа розповсюдженн¤ ст≥йкост≥ серед м≥кроорган≥зм≥в м≥ститьс¤ в д≥¤х самих л≥кар≥в.

¬≥домо, що майже у половин≥ випадк≥в антиб≥отики використовуютьс¤ необірунтовано. ѕевною м≥рою це повТ¤зують ≥з недостатньою об≥знан≥стю спец≥ал≥ст≥в, а в окремих ситуац≥¤х Ч ≥з залученн¤м до призначенн¤ л≥куванн¤ фельдшер≥в та фармацевт≥в. Ќаприклад, в јнгл≥њ ц¤ практика Ї дуже поширеною, оск≥льки д≥¤льн≥сть фармацевт≥в та медичних сестер коштуЇ набагато менше, н≥ж квал≥ф≥кованого л≥кар¤. ” нас, ¤к правило, антиб≥отики призначаЇ все ж л≥кар, проте у питанн¤х самол≥куванн¤ ми, на жаль, непереможн≥. –езультати досл≥джень показують, що 80 % с≥мей мають у домашн≥х аптечках антиб≥отики, причому 30 % з них Ч з простроченим терм≥ном придатност≥. „асто пац≥Їнти, попри призначенн¤ л≥кар¤, продовжують приймати застар≥л≥ препарати т≥льки тому, що вони Увже колись њм допомоглиФ. ќтже, профес≥йне ≥нформуванн¤ населенн¤ про небезпеку такого Ул≥куванн¤Ф Ї одн≥Їю ≥з складових частин боротьби з ¤вищем резистентност≥ м≥кроорган≥зм≥в. ќднак це питанн¤ потр≥бно вир≥шувати д≥йсно профес≥йно, адже масова реклама л≥карських засоб≥в, що зТ¤вилась останн≥м часом на телебаченн≥ та рад≥о, н≥ в ¤кому раз≥ не спри¤Ї по≥нформованост≥ громад¤н, а, навпаки, зб≥льшуЇ в≥рог≥дн≥сть неадекватного прийому медикамент≥в.

–озвиваючи думку про необірунтован≥сть призначенн¤ антиб≥отик≥в самими л≥кар¤ми, сл≥д зазначити, що у р¤д≥ випадк≥в вони використовуютьс¤ дл¤ л≥куванн¤ в≥русних ≥нфекц≥й, простудних захворювань, призначаютьс¤ у надто малих дозах або тривал≥сть њх використанн¤ недостатн¤ дл¤ ерадикац≥њ бактер≥ального походженн¤ хвороби.

«м≥нити в≥дпов≥дь макроорган≥зма на застосуванн¤ антиб≥отик≥в може не т≥льки нерац≥ональне застосуванн¤ останн≥х. Ќа жаль, останн≥м часом ми досить часто зустр≥чаЇмос¤ з антибактер≥альними речовинами у повс¤кденному житт≥, нав≥ть у тих випадках, коли под≥бного контакту можна було б уникнути. “ак, включенн¤ протим≥кробних складових до засоб≥в особистоњ г≥г≥Їни (мило, дезодоранти, гел≥ тощо) не т≥льки зм≥нюЇ природний спектр м≥кроорган≥зм≥в нашоњ шк≥ри, але при подальшому використанн≥ антиб≥отик≥в потенц≥йно може вплинути на зм≥ну чутливост≥ до них. —ам≥ того не бажаючи, ми застосовуЇмо р¤д харчових продукт≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть антибактер≥альн≥ сполуки, що широко впроваджен≥ останн≥м часом у технолог≥чн≥ процеси харчовоњ промисловост≥.

Ќе надто вт≥шн≥ дан≥ випливають з поширенн¤ використанн¤ генетично модиф≥кованих продукт≥в. ќдн≥Їю з ц≥льових характеристик с≥льськогосподарських рослин, ¤ка маЇ дос¤гатис¤ методами генноњ ≥нженер≥њ, Ї оп≥рн≥сть в≥русам, бактер≥¤м та грибкам. ќзнаки, отриман≥ под≥бним шл¤хом, можуть передаватис¤ в≥д одних вид≥в до ≥нших. ¬≥домо, що антиб≥отикорезистентн≥сть, внесена до геному рослин за допомогою бактер≥й, може перейти до тварин ≥ нав≥ть до людини. Ќасл≥дки такого втручанн¤ можуть ви¤витис¤ непередбачуваними. ѕоки що про вплив харчовоњ Ум≥кробноњФ пол≥тики на зм≥ни чутливост≥ до антиб≥отик≥в не йдетьс¤, але враховуючи масов≥сть њњ впровадженн¤ у промислов≥сть, не виключено, що це питанн¤ найближчим часом постане на пор¤дку денному.
ќтже, проведенн¤ антибактер≥альноњ терап≥њ на сучасному етап≥ вимагаЇ в≥д л≥кар¤ не т≥льки глибокого знанн¤ механ≥зм≥в д≥њ препарат≥в, що призначаютьс¤, але й урахуванн¤ вс≥х супутн≥х обставин њх застосуванн¤. ¬важаЇтьс¤, що при вибор≥ антим≥кробного препарату необх≥дно брати до уваги дв≥ групи фактор≥в: 1) з боку пац≥Їнта; 2) з боку збудника ≥нфекц≥њ.

ƒо фактор≥в пац≥Їнта сл≥д в≥днести алерголог≥чний анамнез, стан функц≥њ нирок та печ≥нки, ≥мунноњ системи, а також здатн≥сть приймати препарати внутр≥шньо, т¤жк≥сть захворюванн¤ та в≥к. ” ж≥нок важливо враховувати можливу ваг≥тн≥сть, пер≥од годуванн¤ або прийом пероральних контрацептив≥в. ўодо збудника ≥нфекц≥њ Ч необх≥дно визначити найб≥льш ймов≥рний дл¤ данноњ патолог≥њ м≥кроорган≥зм та його чутлив≥сть до антим≥кробних засоб≥в.
Ќезважаючи на значн≥ усп≥хи кл≥н≥чноњ м≥кроб≥олог≥њ, ет≥отропна терап≥¤, принаймн≥ на початковому етап≥, залишаЇтьс¤ емп≥ричною та, напевно, буде такою в ос¤жному майбутньому. ≈мп≥ричний виб≥р одного або дек≥лькох антиб≥отик≥в ¤вл¤Ї собою результат комплексноњ оц≥нки вищенаведених фактор≥в.  ≥нцевий виб≥р визначаЇтьс¤ м≥кроб≥олог≥чними, фармакок≥нетичними та токсичними властивост¤ми антим≥кробного засобу. –ежими дозуванн¤, спос≥б введенн¤ препарату та тривал≥сть л≥куванн¤ залежать в≥д локал≥зац≥њ, типу ≥ т¤жкост≥ ≥нфекц≥йного процесу та терапевтичноњ ефективност≥.

ѕочаток антим≥кробноњ терап≥њ

як уже зазначалось, емп≥ричне призначенн¤ антибактер≥ального препарату базуЇтьс¤ на припущенн≥ щодо найб≥льш ймов≥рного збудника та його чутливост≥. ѕри призначенн≥ емп≥ричноњ терап≥њ сл≥д дотримуватис¤ таких правил:

- Ќе застосовувати антиб≥отики дл¤ л≥куванн¤ в≥русних ≥нфекц≥й (!).

- ѕеред початком терап≥њ отримати зразки дл¤ м≥кроб≥олог≥чного досл≥дженн¤; Усл≥пеФ призначенн¤ антиб≥отик≥в при гар¤чках незТ¤сованого генезу може призвести до подальших труднощ≥в у встановленн≥ д≥агноза.

- ƒо отриманн¤ результат≥в м≥кроб≥олог≥чного досл≥дженн¤ сл≥д вибирати антиб≥отик з урахуванн¤м даних про р≥вень локальноњ резистентност≥ збудник≥в.

- ѕ≥дбирати дозу антиб≥отика сл≥д з урахуванн¤м в≥ку, маси т≥ла, функц≥њ нирок, локал≥зац≥њ та т¤жкост≥ ≥нфекц≥њ. ѕризначенн¤ УстандартноњФ дози при т¤жких ≥нфекц≥¤х може призвести до неефективност≥ л≥куванн¤. ѕри застосуванн≥ препарат≥в з малою терапевтичною широтою (наприклад, ам≥ногл≥козид≥в) сл≥д уникати надто високих доз, бажано контролювати концентрац≥њ препарату в плазм≥.
¬изначати шл¤х введенн¤ препарату сл≥д з урахуванн¤м ступен¤ т¤жкост≥ ≥нфекц≥йного процесу. «агрозлив≥ дл¤ житт¤ стани потребують в/в введенн¤ препарат≥в.

ѕри визначенн≥ тривалост≥ терап≥њ необх≥дно брати до уваги тип ≥нфекц≥њ та терапевтичну ефективн≥сть. Ќадто тривал≥ курси спри¤ють розвитку резистентност≥ та виникненню небажаних реакц≥й.

Ќеобх≥дно враховувати, що при застосуванн≥ антим≥кробних препарат≥в, особливо широкого спектра д≥њ, можлив≥ селекц≥¤ ст≥йких м≥кроорган≥зм≥в та розвиток супер≥нфекц≥њ.

 орекц≥¤ антибактер≥альноњ терап≥њ≥¤ антибактер≥альноњ терап≥њ

ќдним ≥з завдань оптим≥зац≥њ антиб≥отикотерап≥њ Ї скороченн¤ њњ тривалост≥. якщо антиб≥отик призначений в≥рно, то позитивна динам≥ка, хоча б щодо окремих показник≥в, пом≥тна вже на 3-ю добу. ј через 7Ц10 дн≥в ет≥отропну терап≥ю ≥нфекц≥йно-запального процесу можна зак≥нчувати. якщо ж динам≥ки на 3-ю добу немаЇ, то необх≥дна корекц≥¤ терап≥њ. ѓњ сл≥д проводити з урахуванн¤м бактер≥олог≥чних даних. ≈фективн≥сть другого курсу знову оц≥нюЇтьс¤ на 3-ю добу, ≥ за позитивноњ кл≥н≥чноњ в≥дпов≥д≥ в≥н триваЇ 7Ц10 дн≥в. ѕри адекватному вибор≥ засоб≥в потреба у трет≥й зм≥н≥ антиб≥отик≥в виникаЇ р≥дко. ќтже, тривал≥сть рац≥онального курсу антиб≥отикотерап≥њ складаЇ у переважн≥й б≥льшост≥ випадк≥в 10 дн≥в при вдалому стартовому л≥куванн≥ та зб≥льшуЇтьс¤ до 13 при необх≥дност≥ зам≥ни препарату (за бактер≥ального ендокардиту ефективн≥сть антиб≥отика оц≥нюЇтьс¤ трохи п≥зн≥ше Ч на 5Ц6 добу, а терап≥¤ подовжуЇтьс¤. ѕри р¤д≥ ≥нших захворювань, зокрема хрон≥чних остеом≥Їл≥тах, терм≥ни л≥куванн¤ також зм≥щуютьс¤).

1	2	3	4	5

Ќазва: ќсобливост≥ застосуванн¤ антиб≥отик≥в у сучасних умовах та засади рац≥ональноњ антиб≥отико терап≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2036 прочитано)