ћедицина > ќсобливост≥ застосуванн¤ антиб≥отик≥в у сучасних умовах та засади рац≥ональноњ антиб≥отико терап≥њ

Ќе зменшують своњх позиц≥й в ”крањн≥ ≥ ам≥ногл≥козиди Ч бактерицидн≥ антиб≥отики, д≥¤ ¤ких повТ¤зана з пригн≥ченн¤м синтезу внутришньокл≥тинного б≥лка р≥босомами бактер≥й. ≤снуЇ три генерац≥њ ам≥ногл≥козид≥в (табл. 2).

÷¤ група антибактер≥альних препарат≥в активна переважно щодо аеробноњ грам(Ц) флори с≥мейства Enterobacteriaceae, причому до ам≥кацину можуть бути чутливими багато штам≥в стаф≥локок≥в, ст≥йких до ам≥ногл≥козид≥в ≥нших генерац≥й. як правило, анаероби резистентн≥. —трептом≥цин та канам≥цин активн≥ щодо м≥кобактер≥й туберкульозу, а гентам≥цин, тобрам≥цин, нетилм≥цин та ам≥кацин Ч щодо Pseudomonas aeruginosa. ¬раховуючи ст≥йк≥сть пневмокок≥в до ам≥ногл≥козид≥в, останн≥ (у тому числ≥ гентам≥цин) не сл≥д застосовувати дл¤ л≥куванн¤ позагосп≥тальноњ пневмон≥њ. “реба враховувати, що активн≥сть ам≥ногл≥козид≥в знижуЇтьс¤ в умовах г≥покс≥њ та ацидозу.
јнтиб≥отики ц≥Їњ групи практично не всмоктуютьс¤ у Ў “, однак за умов запальних захворювань травного тракту ймов≥рн≥сть абсорбц≥њ зб≥льшуЇтьс¤. ѕризначаючи ам≥ногл≥козиди, сл≥д памТ¤тати, що вони погано проникають у бронхо-легеневий секрет, л≥квор, жовч та вивод¤тьс¤ нирками, не метабол≥зуючись. “ому при нирков≥й недостатност≥ можлива кумул¤ц≥¤ препарат≥в, що потребуЇ корекц≥њ доз.

—умно в≥домими Ї т¤жк≥ поб≥чн≥ ефекти ам≥ногл≥козид≥в Ч нефро- та ототоксичн≥сть, що част≥ше зустр≥чаютьс¤ у д≥тей, ос≥б похилого в≥ку та при вих≥дному порушенн≥ функц≥њ нирок та слуху.  р≥м того, ц≥ препарати можуть зменшувати нервово-мТ¤зову передачу, отже, не повинн≥ призначатис¤ хворим на м≥астен≥ю; небезпечним Ї њх використанн¤ на фон≥ ≥ п≥сл¤ введенн¤ м≥орелаксант≥в.
Ќайб≥льш попул¤рним серед ам≥ногл≥козид≥в ≥ тепер залишаЇтьс¤ гентам≥цин, однак за останн≥ 7 рок≥в його активн≥сть щодо грам(Ц) бактер≥й знизилас¤ удв≥ч≥. ќсобливо це стосуЇтьс¤ захворювань сечостатевоњ системи. ¬загал≥ ж, ам≥ногл≥козиди застосовуютьс¤ при р≥зноман≥тних ≥нфекц≥¤х, у тому числ≥ нозоком≥альних, спричинених аеробною грам(Ц) м≥крофлорою; а при п≥дозр≥ на зм≥шану ет≥олог≥ю Ч у поЇднанн≥ з b-лактамами та антианаеробними препаратами (метрон≥дазолом, л≥нкозам≥дами). √ентам≥цин доц≥льно використовувати також при бактер≥альному ендокардит≥ (у комб≥нац≥њ з пен≥цил≥ном або амп≥цил≥ном). ” вс≥х випадках розрахунок дози маЇ проводитис¤ з урахуванн¤м маси т≥ла та в≥ку пац≥Їнта, функц≥њ нирок, локал≥зац≥њ та т¤жкост≥ ≥нфекц≥њ.

ќстанн≥м часом все б≥льшоњ попул¤рност≥ набувають антиб≥отики макрол≥дного р¤ду. “ака тенденц≥¤ маЇ к≥лька по¤снень. “ривалий пер≥од найб≥льш уживаним у наш≥й крањн≥ залишавс¤ еритром≥цин, ¤кий ≥ був прототипом ус≥х природних та нап≥всинтетичних антиб≥отик≥в цього класу. ќднак по¤ва значноњ к≥лькост≥ еритром≥цинрезистентних штам≥в пневмокока та необх≥дн≥сть внутр≥шньовенного введенн¤ препарату викликаЇ зараз негативн≥ нар≥канн¤ на його адресу. ѕроте зб≥льшенн¤ в останн≥ роки ет≥олог≥чноњ рол≥ внутр≥шньокл≥тинних патоген≥в, зростанн¤ њх резистентност≥ до пен≥цил≥н≥в та цефалоспорин≥в знов вивело препарати макрол≥дного р¤ду на перш≥ позиц≥њ, ≥ зараз спостер≥гаЇтьс¤ в≥дродженн¤ ц≥Їњ групи у л≥куванн≥ ≥нфекц≥йно-запальних захворювань.
ћакрол≥ди под≥л¤ютьс¤ на природн≥ (першоњ генерац≥њ) Ч еритром≥цин та нап≥всинтетичн≥ (другоњ генерац≥њ) Ч кларитром≥цин, сп≥ром≥цин, диритром≥цин, аз≥тром≥цин, рокситром≥цин, м≥декам≥цин тощо.  р≥м того, сучасн≥ класиф≥кац≥њ макрол≥д≥в базуютьс¤ на розм≥рах лактонного к≥льц¤ та положенн≥ зам≥нник≥в його вуглеводневих атом≥в. «а цими показниками макрол≥ди под≥л¤ють на 14-членн≥, 15-членн≥ (азал≥ди) та 16-членн≥ сполуки. —пектр д≥њ макрол≥д≥в под≥бний до д≥њ бензилпен≥цил≥ну, тому вони використовуютьс¤ за на¤вност≥ алерг≥њ до останнього.
ѕор¤д ≥з в≥домими макрол≥дами (еритром≥цин, олеандом≥цин) усе б≥льшоњ рол≥ набувають макрол≥ди новоњ генерац≥њ, що в останн≥ роки складають ефективну альтернативу пен≥цил≥нам та цефалоспоринам. —учасн≥ макрол≥ди активн≥ не лише проти збудник≥в типовоњ пневмон≥њ (Streptococcus pneumoniae, Hemophilus influenzae), але ≥ щодо збудник≥в атиповоњ пневмон≥њ (Mycoplasma, Chlamidia, Legionella). ќсоблив≥стю фармакок≥нетики ц≥Їњ групи антиб≥отик≥в Ї здатн≥сть накопичуватись у тканинах (зокрема, паренх≥м≥ легень, слизов≥й бронх≥в тощо), трахеобронх≥альному секрет≥. ѕри цьому створюютьс¤ висок≥ концентрац≥њ препарат≥в в альвеол¤рних макрофагах та нейтроф≥лах. Ѕезпечн≥сть макрол≥д≥в новоњ генерац≥њ робить можливим њх застосуванн¤ при алерг≥њ до бета-лактам≥в, а також у хворих, ¤к≥ приймають серцев≥ гл≥козиди та теоф≥л≥н, оск≥льки, на в≥дм≥ну в≥д еритром≥цину, вони не зм≥нюють концентрац≥ю останн≥х у кров≥. ћайже вс≥ нов≥ макрол≥ди характеризуютьс¤ низьким р≥внем накопиченн¤ у кровТ¤ному русл≥. ¬ин¤тком Ї лише рокситром≥цин, що робить його препаратом вибору при л≥куванн≥ захворювань легень, ¤к≥ супроводжуютьс¤ бактер≥Їм≥Їю.
—туп≥нь проникненн¤ антиб≥отик≥в у кл≥тину вважаЇтьс¤ основною властив≥стю при л≥куванн≥ ≥нфекц≥й ≥з внутр≥шньокл≥тинною локал≥зац≥Їю збудника. —еред в≥домих на сьогодн≥шн≥й день антиб≥отик≥в т≥льки макрол≥ди та фторх≥нолони створюють у кл≥тинах терапевтично висок≥ концентрац≥њ. «датн≥сть макрол≥д≥в модиф≥кувати функц≥њ макрофаг≥в та нейтроф≥л≥в, а також њх антиоксидантн≥ та протизапальн≥ властивост≥ знайшли застосуванн¤ у так званих Унебактер≥альнихФ сферах, зокрема кард≥олог≥њ, ревматолог≥њ.

≤нша велика група антиб≥отик≥в, що на сьогодн≥ стр≥мко виходить на пров≥дн≥ позиц≥њ, Ч це препарати фторх≥нолонового р¤ду. ‘торх≥нолони Ч високоактивн≥ синтетичн≥ х≥м≥отерапевтичн≥ засоби широкого спектра д≥њ. Ќефторован≥ препарати класу х≥нолон≥в (н≥троксол≥н, нал≥д≥ксова кислота, оксол≥н≥Їва кислота тощо) застосовуютьс¤ в кл≥н≥ц≥ з початку 60-х рок≥в, проте вони мають обмежений спектр д≥њ (переважно щодо Enterobacteriacea), низьку б≥одоступн≥сть та призначаютьс¤ дл¤ л≥куванн¤ неускладнених ≥нфекц≥й сечовив≥дних шл¤х≥в та кишечника. ѕринципово нов≥ сполуки вдалос¤ отримати шл¤хом введенн¤ атома фтору у шосте положенн¤ молекули х≥нол≥на. Ќа¤вн≥сть атома фтору (одного або дек≥лькох) визначаЇ особливост≥ антибактер≥альноњ активност≥ та фармакок≥нетичн≥ властивост≥ препарат≥в.

’≥нолони под≥л¤ють на 4 генерац≥њ: нефторован≥ (≤ покол≥нн¤) та фторх≥нолони (≤≤ЦIV покол≥нн¤), основн≥ представники ¤ких представлен≥ у таблиц≥ 3.
як≥ ж саме властивост≥ фторх≥нолон≥в дозволили њм над≥йно ув≥йти до складу найб≥льш розповсюджених антибактер≥альних засоб≥в? ѕо-перше, це ун≥кальний серед антим≥кробних препарат≥в механ≥зм д≥њ Ч ≥нг≥буванн¤ фермента бактер≥альноњ кл≥тини ƒЌ -г≥дрази та високий ступ≥нь бактерицидноњ активност≥. ѕо-друге, це широкий спектр антим≥кробноњ д≥њ, ¤кий включаЇ грам(Ц) та грам(+) аеробн≥ бактер≥њ (окрем≥ препарати активн≥ також щодо анаероб≥в), м≥кобактер≥њ, хлам≥д≥њ, м≥коплазми. ƒуже важливим Ї факт невисокоњ частоти розвитку резистентност≥ до фторх≥нолон≥в. ’арактерними дл¤ њх д≥њ Ї позитивн≥ особливост≥ фармакок≥нетики (висока б≥одоступн≥сть, в≥дм≥нне тканинне проникненн¤, пролонгована д≥¤ у б≥льшост≥ представник≥в класу), в≥дносно низька токсичн≥сть, добра переносим≥сть та висока ефективн≥сть. ÷иток≥нетичн≥ властивост≥ фторх≥нолон≥в та здатн≥сть проникати всередину кл≥тини обумовлюють њх ефективн≥сть при хлам≥д≥йн≥й, микоплазмов≥й ≥нфекц≥њ, м≥кобактер≥озах тощо.

” багатьох кл≥н≥чних котрольованих досл≥дженн¤х була показана висока ефективн≥сть ц≥Їњ групи антиб≥отик≥в при ≥нфекц≥¤х ¤к госп≥тального, так ≥ позал≥карн¤ного походженн¤. ѕроте, препарати ≤≤ покол≥нн¤ доц≥льно застосовувати переважно при госп≥тальних ≥нфекц≥¤х. ѓх призначенн¤ при позагосп≥тальних ≥нфекц≥йних ураженн¤х дихальних шл¤х≥в обмежене внасл≥док невисокоњ активност≥ щодо головного збудника Ч S. pneumoniae.

Ќа сьогодн≥ найб≥льш досл≥дженими препаратами Ї ципрофлоксацин та офлоксацин, що застосовуютьс¤ у кл≥н≥чн≥й практиц≥ з 80-х рок≥в. ÷ипрофлоксацин д≥Ї на переважну б≥льш≥сть грам(Ц) та окрем≥ грам(+) м≥кроорган≥зми. —еред грам(+) флори найб≥льш чутлив≥ до нього стаф≥лококи (кр≥м метицил≥нрезистентних S. aureus). ¬≥н маЇ досить високу активн≥сть щодо P. aeruginosa, под≥бну до найактивн≥ших щодо цього м≥кроорган≥зма препарат≥в Ч цефтазид≥му та меропенему. Ќа¤вн≥сть у ципрофлоксацида, а також офлоксацину та пефлоксацину двох л≥карських форм дозвол¤Ї проводити Уступ≥нчастуФ терап≥ю. ѕри цьому сл≥д памТ¤тати, що у звТ¤зку з високою б≥одоступн≥стю офлоксацину та пефлоксацину, дози цих препарат≥в при внутр≥шньовенному та пероральному застосуванн≥ однаков≥. ” ципрофлоксацину б≥одоступн≥сть нижча, тому при переход≥ з парентерального введенн¤ та внутр≥шн≥й прийом з метою п≥дтриманн¤ терапевтичних концентрац≥й дозу сл≥д зб≥льшити приблизно вдв≥ч≥.
ѕрепарати ≤≤≤ та IV покол≥нь фторх≥нолон≥в характеризуютьс¤ б≥льш високою активн≥стю щодо грам(+) м≥кроорган≥зм≥в ≥, перш за все, S. pneumoniae (грепафлоксацин, спарфлоксацин, гатифлоксацин), тому вони можуть призначатис¤ при позал≥карн¤них ≥нфекц≥¤х дихальних шл¤х≥в. ¬исока активн≥сть цих препарат≥в щодо основних збудник≥в уроген≥тальних ≥нфекц≥й (гоноре¤, хлам≥д≥оз, м≥коплазмоз) дозвол¤Ї з високою ефективн≥стю застосовувати њх при захворюванн¤х, що передаютьс¤ статевим шл¤хом. ќкрем≥ фторх≥нолони ≤≤≤ та IV покол≥нь (тровафлоксацин, моксифлоксацин та кл≥нафлоксацин), маючи широкий спектр д≥њ, впливають також на анаеробну флору та метицил≥нрезистентн≥ стаф≥лококи. ¬раховуючи це, зазначен≥ препарати у перспектив≥ можуть стати засобами вибору дл¤ емп≥ричноњ терап≥њ найб≥льш т¤жких ≥нфекц≥й Ч позагосп≥тальноњ пневмон≥њ з т¤жким переб≥гом, сепсису, зм≥шаних аеробно-анаеробних ≥нтраабдом≥нальних та ранових ≥нфекц≥й, а також ≥нфекц≥й у хворих ≥з лихоманкою та нейтропен≥Їю.
ќднак сл≥д памТ¤тати, ≥ це зазначено в сучасних јмериканських та ™вропейських рекомендац≥¤х з л≥куванн¤ позагосп≥тальних ≥нфекц≥й нижн≥х дихальних шл¤х≥в, що фторх≥нолони, нав≥ть з антипневмококовою активн≥стю, мають призначатис¤ лише пац≥Їнтам групи ризику, а не дл¤ емп≥ричноњ терап≥њ у вс≥х хворих на бронх≥т або пневмон≥ю. ” протилежному випадку можливий розвиток ст≥йкост≥ до антиб≥отик≥в реан≥мац≥йного резерву уже на р≥вн≥ д≥льничоњ ланки медичноњ допомоги.
ѕри призначенн≥ фторх≥нолон≥в необх≥дно враховувати можлив≥сть њх фармакок≥нетичноњ взаЇмод≥њ з ≥ншими л≥карськими засобами. ѕерш за все, цей ризик ≥снуЇ при пероральному прийом≥ препарат≥в. “ак≥ засоби, ¤к антациди, сукральфат, сол≥ в≥смута, кальц≥ю, препарати зал≥за зменшують доступн≥сть фторх≥нолон≥в, що може призвести до зниженн¤ ефективност≥ останн≥х. ƒе¤к≥ фторх≥нолони викликають п≥двищенн¤ концентрац≥њ теоф≥л≥на в кров≥, що характерно дл¤ ципрофлоксацину. ¬одночас офлоксацин, левофлоксацин, норфлоксацин не зм≥нюють фармакок≥нетику теоф≥л≥на. ¬и¤влен≥ у процес≥ терап≥њ фторх≥нолонами небажан≥ реакц≥њ у вигл¤д≥ п≥двищенн¤ активност≥ печ≥нкових фермент≥в, шлунково-кишкових розлад≥в, нейротоксичност≥, фототоксичност≥ зТ¤вл¤ютьс¤ не часто, Ї зворотними та, ¤к правило, зникають п≥сл¤ в≥дм≥ни препарат≥в.

1	2	3	4	5

Ќазва: ќсобливост≥ застосуванн¤ антиб≥отик≥в у сучасних умовах та засади рац≥ональноњ антиб≥отико терап≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2036 прочитано)