ћенеджмент > «астосуванн¤ д≥лового етикету в б≥знес≥

«астосуванн¤ д≥лового етикету в б≥знес≥

ќсновн≥ пон¤тт¤ про етикет

—формован≥ норми моральност≥ Ї результатом тривалого за часом процесу становленн¤ взаЇмин м≥ж людьми. Ѕез дотриманн¤ цих норм неможлив≥ пол≥тичн≥, економ≥чн≥, культурн≥ в≥дносини, тому що не можна ≥снувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень.

≈тикет - слово французького походженн¤, що означаЇ манеру поводженн¤. ƒо нього в≥днос¤тьс¤ правила чемност≥ ≥ вв≥чливост≥, прийн¤т≥ в сусп≥льств≥.

—учасний етикет успадковуЇ звичањ практично вс≥х народ≥в в≥д сивоњ давнини до наших дн≥в. ¬ основ≥ своЇњ ц≥ правила повед≥нки Ї загальними, оск≥льки вони дотримуютьс¤ представниками не т≥льки ¤когось даного сусп≥льства, але ≥ представниками вс≥л¤ких соц≥ально-пол≥тичних систем, що ≥снують у сучасному св≥т≥. Ќароди кожноњ крањни внос¤ть в етикет своњ виправленн¤ ≥ доповненн¤, обумовлен≥ сусп≥льним ладом крањни, специф≥кою њњ ≥сторичноњ будови, нац≥ональними традиц≥¤ми ≥ звича¤ми.

–озр≥зн¤ють к≥лька вид≥в етикету, основними з ¤кий Ї:

придворний етикет - строго регламентований пор¤док ≥ форми обходженн¤, установлен≥ при дворах монарх≥в;

дипломатичний етикет - правила повед≥нки дипломат≥в ≥ ≥нших оф≥ц≥йних ос≥б при контактах один з одним на р≥зних дипломатичних прийомах, в≥зитах, переговорах;

в≥йськовий етикет - зв≥д загальноприйн¤тих в арм≥њ правил, норм ≥ манер поводженн¤ в≥йськовослужбовц≥в у вс≥х сферах њхньоњ д≥¤льност≥;

загальногромад¤нський етикет - сукупн≥сть правил, традиц≥й ≥ умовностей, дотримуваних громад¤нами при сп≥лкуванн≥ один з одним.

Ѕ≥льш≥сть правил дипломатичного, в≥йськового ≥ загальногромад¤нського етикету т≥Їю чи ≥ншою м≥рою зб≥гаютьс¤. ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж ними пол¤гаЇ в тому, що дотриманню правил етикету дипломатами придаетс¤ б≥льше значенн¤, оск≥льки в≥дступ в≥д них чи порушенн¤ цих правил може завдати шкоди престижу чи крањни њњ оф≥ц≥йним представникам ≥ привести до ускладнень у взаЇминах держав.

¬ м≥ру зм≥н умов житт¤ людства, росту утворень ≥ культури одн≥ правила повед≥нки зм≥нюютьс¤ ≥ншими. “е, що ран≥ш вважалос¤ непристойним, ставати загальноприйн¤тим, ≥ навпаки. јле вимоги етикету не Ї абсолютними: дотриманн¤ њх залежить в≥д м≥сц¤, часу й обставин. ѕоводженн¤, неприпустиме в одному м≥сц≥ ≥ за одних обставин, може бути доречним в ≥нш≥м м≥сц≥ ≥ за ≥нших обставин.

Ќорми етикету, на в≥дм≥ну в≥д норм морал≥ Ї умовними, вони нос¤ть н≥би характер неписаноњ угоди про те, що в поводженн≥ людей Ї загальноприйн¤тим, а що н≥.  ожна культурна людина повинна не т≥льки знати ≥ дотримуватис¤ основних норм етикету, але ≥ розум≥ти необх≥дн≥сть визначених правил ≥ взаЇмин. ћанери багато в чому в≥дбивають внутр≥шню культуру людини, його моральн≥ й ≥нтелектуальн≥ ¤кост≥. ”м≥нн¤ правильне поводитис¤ в сусп≥льств≥ маЇ дуже велике значенн¤: воно полегшуЇ встановленн¤ контакт≥в, спри¤Ї дос¤гненню взаЇморозум≥нн¤, створюЇ гарн≥, ст≥йк≥ взаЇмини.

—учасний етикет регламентуЇ поводженн¤ людей у побут≥, на служб≥, у громадських м≥сц¤х ≥ на вулиц≥, у гост¤х ≥ на р≥зного роду оф≥ц≥йних заходах - прийомах, церемон≥¤х, переговорах.

ќтже, етикет - дуже велика ≥ важлива частина загальнолюдськоњ культури, моральност≥ морал≥, виробленоњ прот¤гом багатьох стол≥ть житт¤ вс≥ма народами в≥дпов≥дно до њхн≥х представлень про добро, справедлив≥сть, люд¤н≥сть - в област≥ моральноњ культури ≥ про красу, пор¤док, благоустр≥й, побутов≥й доц≥льност≥ - в област≥ культури матер≥альноњ.

” питанн¤х загальногромад¤нського етикету не мале м≥сце займаЇ етикет д≥лового сп≥лкуванн¤, а зокрема Ц етика прийому в≥дв≥дувач≥в ≥ п≥длеглих ≥ бес≥да з ними. ƒ≥лова етика складаЇ не т≥льки репутац≥ю самого кер≥вника, але ≥ репутац≥ю ф≥рми в очах д≥лових партнер≥в ≥ потенц≥йних кл≥Їнт≥в. ƒо питань етики прийому в≥дв≥дай безпосереднЇ в≥дношенн¤, маЇ питанн¤ зовн≥шнього вигл¤ду Ухаз¤њнаФ ≥ його каб≥нету.

ќд¤г ≥ зовн≥шн≥й вигл¤д

’оча ≥ говор¤ть ,що проводжають по розуму, але приймають по одежинц≥ Ц ц≥ ж принципи д≥ють ≥ коли людина приходить до вас на прийом. ≤ од¤г одне з найголовн≥ших умов того, наск≥льки гарне скластис¤ в людини думка про вас. –окфеллер почав св≥й б≥знес з того, що купив соб≥ на останн≥ грош≥ дорогий костюм ≥ став членом гольфа-клуба. [ ]

я думаю, не варто говорити про те, що од¤г повинний бути охайноњ, вичищеноњ ≥ вигладжений. јле от к≥лька рад ≥з приводу того, ¤к ≥ в ¤ких випадках потр≥бно вд¤гатис¤.

„олов≥кам можна над¤гати будь-¤к≥ костюми не ¤скравих кв≥т≥в.

¬ оф≥ц≥йн≥й обстановц≥ п≥джак повинний бути застебнуть. ” застебнутому п≥джац≥ вход¤ть у каб≥нет, до знайомих, у ресторан, у гл¤дачевий залу театру, сид¤ть у чи презид≥њ виступають з допов≥ддю, але при цьому варто знати ,що нижн≥й іудзик п≥джака н≥коли не защ≥бають. –озстебнути іудзика п≥джака можна на об≥д≥, чи вечер≥ сид¤чи в кр≥сл≥.

 ол≥р чолов≥чих носк≥в повинний бути в будь-¤кому випадку темн≥ше, н≥ж костюм, що створюЇ перех≥д в≥д кольору костюма до кольору взутт¤. Ћаковане взутт¤ повинне над≥ватис¤ т≥льки до смок≥нга.

∆урнал "Models of the season" рекомендуЇ дотримувати наступних правил:

п≥джак переважн≥ше класичний "англ≥йський" (≥з двома шл≥цами позаду). Ќа в≥дм≥ну в≥д "Ївропейського" (без шл≥ц) ≥ "американського" (з одн≥Їњ плицей) в≥н дозвол¤Ї своЇму власнику не т≥льки елегантно сто¤ти, але й елегантно сид≥ти;

штани повинн≥ бути такоњ довжини, щоб попереду ледве спускатис¤ на взутт¤ ,а позаду доходити до початку каблука.

сорочка п≥д п≥джаком допускаЇтьс¤ т≥льки з довгими рукавами. Ќе сл≥д над¤гати нейлонових ≥ трикотажних сорочок.

ком≥р повинний бути на сантиметр, п≥втора вище ком≥ра п≥джака

жилет повинний бути не занадто короткий, н≥ сорочка, н≥ рем≥нь не повинн≥ бути видн≥

рем≥нь природно виключаЇ п≥дт¤жки ≥ навпаки

носки до д≥лового ≥ св¤ткового костюма п≥дбираютьс¤ в тон,

н≥ в ¤кому раз≥ не б≥л≥ ≥ досить довг≥. [¬енедиктова ¬.»., ƒ≥лова репутац≥¤: особист≥сть, культура, етика, ≥м≥дж д≥ловоњ людини., ћ.,1996 р., с.30-35]

∆≥нка користаЇтьс¤ значно б≥льшою волею у вибор≥ фасону од¤гу ≥ тканини, чим чолов≥к. ќсновне правило, ¤ке варто дотримувати при вибор≥ од¤гу, - це в≥дпов≥дн≥сть часу й обстановц≥. “ому не прийн¤то приходити на роботу в оф≥с у розк≥шних платт¤х. ƒл¤ таких випадк≥в п≥д≥йде елегантне платт¤, чи костюм платт¤-костюм.

ѕрийом п≥длеглих.

”сп≥шне кер≥вництво нерозривне зв'¤зано з ефективною комун≥кац≥Їю. якщо ви не ум≥Їте вит¤гти максимум можливого з≥ сп≥лкуванн¤ з людьми, то вам не удастьс¤ ≥ змусити њхн≥й викладатис¤ на робот≥ в повну силу.

Ќа перший погл¤д ус≥ дуже нав≥ть просто Ц вес-те потр≥бно по¤снити людин≥, що саме ви в≥д нього хочете, додати к≥лька сл≥в похвали, чи, ¤кщо потр≥бно, навпаки, злегка пожуривши Ц але ¤кби ус≥ було так просто! Ќедостатньо в≥дпов≥дальне в≥дношенн¤ до тих формам комун≥кац≥њ, з ¤кими маЇ справа кер≥вник Ц

усноњ;

письмовоњ;

невербальноњ,

може серйозно ускладнити його роботу. [ƒавид –обинсон, ƒоможис¤ в≥д людей найкращого., ћ., 1994 р., с.89]

” пр¤мому контакт≥ ≥ безпосередн≥й бес≥д≥ найб≥льше значенн¤ мають усна ≥ невербальна комун≥кац≥њ.

„и бес≥да передача пов≥домлень по телефон≥ Ї самими розповсюдженими формами комун≥кац≥й; њхн≥й в≥др≥зн¤Ї безпосередн≥й контакт ≥ велика розмањт≥сть способ≥в сп≥лкуванн¤, що дозвол¤Ї без прац≥ сполучити д≥лову (формальну) ≥ особисту (неформальну) частини вс¤кого пов≥домленн¤.

≈фективн≥сть усноњ комун≥кац≥њ залежить в≥д р¤ду фактор≥в, у число ¤ких вход¤ть, зокрема:

п≥дбор сл≥в;

стиль сп≥лкуванн¤;

Ђсигнали п≥дтримкиї.

¬ступаючи в контакт ≥з п≥длеглими необх≥дно стежити за своЇю мовою, тому що в≥д того, ¤к говорить кер≥вник залежить, те наск≥льки точно його будуть розум≥ти п≥длегл≥. ѕравильний ≥ л≥тературний стиль мови викликаЇ повага ≥ привертаЇ увагу до що говорить ≥ до теми бес≥ди.

ѕоза залежн≥стю в≥д того, з ким маЇ бути зустр≥чатис¤, кер≥вник завжди повинний:

ум≥ти по¤снити, що в≥н маЇ через, ¤кщо в≥н з ¤кихось причин почуваЇ, що його не розум≥ють;

контролювати своЇ сп≥лкуванн¤ з п≥длеглими, ретельно п≥дбираючи слова;

намагатис¤ зробити свою мову по можливост≥ ¤сноњ ≥ певн;

„асто ми не звертаЇмо увагу на те, ¤к ми говоримо. Ќа питанн¤, зв'¤зан≥ з вибором стилю мови, ¤коюсь м≥рою дасть в≥дпов≥дь вивченн¤ стилю розмови. ƒосл≥дженн¤ в ц≥й област≥ показали, що ≥снуЇ три основних стил≥ веденн¤ розмови.

ѕерший стиль - людин може розмовл¤ти, ¤к Ђбатької з дитиною.

ƒругий стиль - Ђдитинаї звертаЇтьс¤ до Ђбатькаї за п≥дтримкою. «вичайно, це не виходить, що людина говорить по-детски, але в≥дносини, що зв'¤зують його з тим, про що ≥ кому в≥н говорить, нагадують в≥дносини Ђбатькаї ≥ Ђдитиниї.

≤, нарешт≥, трет≥й стиль Ц стиль Ђдорослогої, що коли говорить не виражаЇ своЇ в≥дношенн¤ до того, що в≥н говорить, ≥ оч≥куЇ в≥д сп≥врозмовника того ж емоц≥йно нейтральноњ в≥дпов≥д≥. [ƒавид –обинсон, ƒоможис¤ в≥д людей найкращого., ћ., 1994 р., с.90-95; Ўмидт –., ћистецтво сп≥лкуванн¤., ћ., 1992 р., с.6-30]

÷≥ три стил≥ веденн¤ розмови умовно можна позначити трьома перес≥чними окружност¤ми. ѕрот¤гом дек≥лькох хвилин той самий людина може використовувати в сп≥лкуванн≥ вс≥ три стил≥. якщо сп≥врозмовник почуваЇ стиль ≥ в≥дпов≥даЇ зг≥дно цьому, така комун≥кац≥¤ називаЇтьс¤ р≥вноб≥жноњ. –≥вноб≥жне використанн¤ стил≥в дозвол¤Ї домогтис¤ найб≥льшоњ ефективност≥ п≥д час бес≥ди ≥ моб≥л≥зувати сили п≥длеглих.

Ћюди не т≥льки слухають, що њм говор¤ть, але й уважно стежать за жестами, ¤кими супроводжуЇтьс¤ мова. «вичайно, багато про що розпов≥сть вираженн¤ обличч¤, але положенн¤ нашого т≥ла усе-таки важлив≥ше.

1	2	3	4

Ќазва: «астосуванн¤ д≥лового етикету в б≥знес≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (5851 прочитано)