ћенеджмент > ћенеджмент - наука управл≥нн¤

ѕроцеси управл≥нн¤ ¤к особливий вид людськоњ д≥≠¤льност≥ виникли ≥ потреби забезпечити ц≥леспр¤мова≠н≥сть та погоджен≥сть роботи людей. якщо окремий ре≠м≥сник сам управл¤Ї своЇю працею, то колектив рем≥с≠ник≥в потребуЇ майстра, тобто кер≥вника, ¤кий зд≥йснюЇ функц≥ю управл≥нн¤ ќтже, управл≥нн¤ виникло з пот≠реб координац≥њ ≥ погодженн¤ розпод≥леноњ прац≥. Ѕ≥ль≠ш≥сть вчених вважають, що в ≥сторичному план≥ управ≠л≥нн¤ ¤к д≥¤льн≥сть виникло в пер≥од другого великого сусп≥льного под≥лу прац≥ Ч в≥докремленн¤ ремесла в≥д землеробства.

ѕа початкових етапах сп≥льноњ д≥¤льност≥ людей, ко≠ли ц¤ прац¤ була досить простою, вона зд≥йснювалась сп≥льно з виробничою д≥¤льн≥стю. ” м≥ру зростанн¤ сп≥льноњ д≥¤льност≥ та њњ ускладненн¤, поглибленн¤ спе≠ц≥ал≥зац≥њ та кооперац≥њ прац≥ виникла потреба вид≥≠ленн¤ управл≥нн¤ ¤к специф≥чного виду трудовоњ д≥¤ль≠ност≥ людини на виробництв≥ Ч управл≥нськоњ.

¬ивченн¤ ≥стор≥њ розвитку людського сусп≥льства св≥дчить, що уже в давнину були велик≥ орган≥зац≥њ, ¤к≥ мали формальну структуру ≥ в≥дпов≥дн≥ р≥вн≥ управл≥н≠н¤. “≥льки завд¤ки ≥снуванню таких орган≥зац≥й були побудован≥ споруди древн≥ми ≥нками, жител¤ми ¬авилону та ™гипту. ѕрикладом таких орган≥зац≥й може бути також ≥мпер≥¤ ќлександра ћакедонського (п≥зн≥ше Ч –имська ≥мпер≥¤), ¤к≥ охоплювали величезн≥ площ≥ ≥ об'Їднували м≥льйони людей в≥д јз≥њ до ™вропи.  ер≥в≠ництво цими орган≥зац≥¤ми зд≥йснювалос¤ певними струк≠турами, ¤к≥ включали ≥мператора, його дов≥рених ос≥б, губернатор≥в пров≥нц≥й, митник≥в, збирач≥в податк≥в ≥ нагл¤дач≥в за роботою раб≥в на пол¤х ≥ в майстерн¤х.

‘орми ≥ структури управл≥нн¤, ¤к≥ склалис¤ в орга≠н≥зац≥¤х минулого, можна побачити ≥ нин≥. Ќаприклад, орган≥зац≥¤ сучасних арм≥й побудована за принципами, ¤к≥ д≥¤ли ще в лег≥онах —тародавньою –иму, а територ≥альна структура управл≥нн¤ вперше була застосована ќлександром ћакедонським.

—еред сучасних структур Ї також так≥, що зароди≠лис¤ сотн≥ рок≥в тому назад, наприклад, структура уп≠равл≥нн¤ католицькою церквою, визначена засновника≠ми христи¤нства. ћайже двадц¤ть стол≥ть ц¤ структура не зм≥нюЇтьс¤, тод≥ ¤к за цей пер≥од виникло безл≥ч орган≥зац≥й ≥ структур, що згинули у мороц≥ минулого. « розвитком виробництва ≥ економ≥чних зв'¤зк≥в у сус≠п≥льств≥ управл≥нн¤ ускладнювалос¤. ќднак до початку двадц¤того стол≥тт¤ його функц≥¤ лишалас¤ досить ун≥≠версальною. ”правл≥нн¤ виробництвом зд≥йснювалос¤ власником п≥дприЇмства ≥ невеликою групою його особ≠ливо дов≥рених людей.

ƒещо в ≥ншому напр¤м≥ розвивалос¤ управл≥нн¤ ви≠робництвом у —получених Ўтатах јмерики. ¬ остан≠н≥й чверт≥ XIX ст. у ц≥й крањн≥ зароджуютьс¤ основи уп≠равл≥нн¤, ¤ке нин≥ називаЇтьс¤ менеджментом.

ѕричини виникненн¤ сучасного управл≥нн¤ в јмери≠ц≥ можна по¤снити так. Ќаприк≥нц≥ XIX Ч на початку XX ст. —Ўј були практично Їдиною крањною, де п≥д≠приЇмницька д≥¤льн≥сть людини не залежала в≥д њњ по≠ходженн¤, нац≥ональност≥, стану чи рел≥г≥йноњ належ≠ност≥. ћ≥льйони ем≥грант≥в з ™вропи в пошуках кращоњ дол≥ створити там величезний ринок робочоњ сили, па ¤кому працелюбна ≥ зд≥бна людина могла дос¤гти знач≠ного усп≥ху. ”р¤д —получених Ўтат≥в з самого початку њх оформленн¤ в самост≥йну державу серйозно п≥дтри≠мував ≥дею осв≥ти дл¤ вс≥х, хто њњ бажав здобути. ќсв≥та спри¤ла зб≥льшенню чисельност≥ людей, ¤к≥ були-≥нтелектуально здатн≥ працювати на р≥зних д≥л¤нках у б≥знес≥, включаючи управл≥нн¤. ¬и¤вилос¤, що кращих результат≥в дос¤гали т≥ з них, ¤к≥ могли генерувати но≠в≥ ≥дењ, у тому числ≥ в сфер≥ управл≥нн¤. ћета вивченн¤ курсу Ђћенеджментї Ч здобутт¤ тео≠ретичних ≥ практичних знань та вм≥нь студентами з нау≠кового управл≥нн¤ галуз¤ми господарства та громадсь≠кою д≥¤льн≥стю орган≥зац≥й ≥ п≥дприЇмств споживчоњ ко≠операц≥њ.

¬≥дпов≥дно до сформульованоњ мети завданн¤ми кур≠су Ї:

опануванн¤ теоретичними основами менеджменту ≥ навичками застосуванн¤ цих знань у практичн≥й д≥¤ль≠ност≥;

вивченн¤ орган≥зац≥йноњ структури управл≥нн¤ коопе≠ративним господарством та проблем њњ оптим≥зац≥њ в умовах ринкових взаЇмов≥дносин у народному госпо≠дарств≥;

оволод≥нн¤ методами сучасного менеджменту;

вивченн¤ зм≥сту процесу управл≥нн¤ споживчою ко≠операц≥Їю ≥ окремими галуз¤ми д≥¤льност≥ њњ.

 урс менеджменту дл¤ студент≥в вищих кооператив≠них навчальних заклад≥в грунтуЇтьс¤ па трьох складо≠вих елементах:

управл≥нських аспектах фундаментальних сусп≥льних наук, у межах ¤ких досл≥джуютьс¤ проблеми управл≥н≠н¤ сусп≥льним виробництвом {економ≥чна теор≥¤, ф≥ло≠соф≥¤, макроеконом≥ка), а також наук, що досл≥джують загальн≥ закони управл≥нн¤ (к≥бернетика, теор≥¤ систем та ≥н.);

конкретних науках про окрем≥ сторони ≥ функц≥њ управл≥нн¤ (економ≥ка п≥дприЇмства, комерц≥йна д≥≠¤льн≥сть, маркетинг та ≥н.);

теор≥њ кооперативного менеджменту, ¤ка досл≥джуЇ власн≥ законом≥рност≥ управл≥нн¤ громадсько-масового ≥ господарською д≥¤льн≥стю споживчоњ кооперац≥њ.

Ќаука управл≥нн¤ сусп≥льним виробництвом, части≠ною ¤коњ Ї управл≥нн¤ кооперативним господарством, виникла на меж≥ сусп≥льних наук та прикладних сфер знань ≥ на в≥дм≥ну в≥д ≥нших наук досл≥джуЇ та розроб≠л¤Ї шл¤хи комплексного впливу на сусп≥льне вироб≠ництво, не п≥дм≥н¤ючи при цьому зазначен≥ науки, а об'Їднуючи њхн≥ методи на основ≥ анал≥зу ≥ синтезу еле≠мент≥в системи управл≥нн¤.

ќск≥льки в≥дносини управл≥нн¤ виникають м≥ж людь≠ми в процес≥ виробничоњ д≥¤льност≥, вони по своњй сут≥ Ї сусп≥льними. “ому менеджмент ¤к наука належить до класу економ≥ко-орган≥зац≥йних наук.

ѕредметом (об'Їктом вивченн¤) науки управл≥нн¤ (менеджменту) Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що виникають м≥ж людьми у процес≥ виробництва, обм≥ну та спожи≠ванн¤ матер≥альних благ (послуг) з приводу погоджен≠н¤ та координац≥њ сп≥льних д≥й дл¤ дос¤гненн¤ окрес≠лених ц≥лей, тобто в≥дносини управл≥нн¤. ¬≥дносини управл≥нн¤ виступають пох≥дними в≥д виробничих, еко≠ном≥чних в≥дносин людей, Ї надбудовного категор≥Їю над економ≥чним базисом. ’арактер в≥дносин управл≥н≠н¤, процеси формуванн¤ ≥ розвитку њх, зумовлен≥ харак≠тером виробничих в≥дносин та формами власност≥ на за≠соби виробництва

”правл≥нн¤ кооперативним господарством (коопера≠тивний менеджмент) Ї складовою частиною управл≥нн¤ сусп≥льним виробництвом, а його предметом Ї в≥дносини управл≥нн¤, що виникають у р≥зних галуз¤х, ланках ≥ на р≥зних р≥вн¤х споживчоњ кооперац≥њ, а також закони ≥ законом≥рност≥ розвитку њх. ќволод≥нн¤ наукою менедж≠менту озброюЇ органи управл≥нн¤ знанн¤ми, що забез≠печують можлив≥сть розробки науково обгрунтованих форм, метод≥в, прийом≥в, систем управл≥нн¤, а також рекомендац≥й дл¤ вир≥шенн¤ конкретних орган≥зац≥йно-управл≥нських проблем.

«агальним методом менеджменту ¤к науки Ї д≥алек≠тичний п≥дх≥д, що дав змогу правильно вир≥шувати пи≠танн¤ удосконаленн¤ форм та метод≥в управл≥нн¤ ви≠робництвом в умовах м≥нливих економ≥чних ситуац≥й, передбачаЇ вивченн¤ окремих аспект≥в, елемент≥в та зв'¤зк≥в системи управл≥нн¤. ÷е зд≥йснюЇтьс¤ за допо≠могою метод≥в спостереженн¤, моделюванн¤, анал≥зу, синтезу та узагальненн¤, ≥ндукц≥њ ≥ дедукц≥њ та ≥н.

—пец≥альн≥ методи п≥знанн¤ под≥л¤ють на дв≥ групи: а) методи збиранн¤ та первинноњ обробки конкретних даних (≥нформац≥њ). ÷е р≥зноман≥тн≥ прийоми та фор≠ми анкетуванн¤, ≥нтерв'ю, виб≥рка статистичних та ≥н≠ших даних, групуванн¤ њх, побудова динам≥чних р¤д≥в, граф≥чних зображень, розрахунок середн≥х. ¬ажливу роль у дос¤гненн≥ над≥йних к≥нцевих результат≥в в≥д≥≠граЇ ¤к≥сть зв≥тност≥, анкет, достов≥рн≥сть заповненн¤ (зм≥сту) њх;

б) методи вивченн¤, оц≥нки та узагальненн¤ добутоњ ≥нформац≥њ з погл¤ду управл≥нських в≥дносин (п≥дготов≠ка р≥шень, характеристика кадр≥в управл≥нн¤, узагаль≠ненн¤ передового досв≥ду, стимулюванн¤ прац≥ та ≥н.). ƒо найб≥льш поширених метод≥в наукових досл≥джень в управл≥нн≥ належать перех≥д в≥д вивченн¤ конкретних факт≥в ≥ цифр до узагальненн¤ та ви¤вленн¤ найб≥льш суттЇвих причинно-насл≥дкових зв'¤зк≥в усередин≥ самоњ системи управл≥нн¤, а також м≥ж ц≥Їю системою ≥ соц≥ально-економ≥чними процесами, що перебувають п≥д впливом њњ; оц≥нка форми таких зв'¤зк≥в, класиф≥кац≥¤ фактор≥в, ¤к≥ стимулюють або, навпаки, гальмують вплив на розвиток њх, що в≥дпов≥дно позначаЇтьс¤ на к≥нцевих результатах. ќстанн≥м часом значного поширен≠н¤ набули математичн≥ методи балансових, оптим≥зац≥йних та ≥нших розрахунк≥в, а також економ≥ко-математичне моделюванн¤, ¤ке даЇ змогу досить точно в≥д≠творити основн≥ ¤к≥сн≥ та к≥льк≥сн≥ характеристики повед≥нки (розвитку) суб'Їкта ≥ об'Їкта управл≥нн¤ у в≥дносно простому та зручному дл¤ анал≥зу вигл¤д≥. ¬икористанн¤ математичних метод≥в та моделей у по≠Їднанн≥ з швидкод≥ючою техн≥кою (≈ќћ, м≥н≥ ≈ќћ та ≥н.) значно п≥двищуЇ ефективн≥сть ≥ продуктивн≥сть пра≠ц≥ вчених, скорочуЇ строки проведенн¤ досл≥джень, п≥д≠вищуЇ точн≥сть ≥ над≥йн≥сть висновк≥в. Ўироко застосо≠вуютьс¤ економ≥чн≥ експерименти, ¤к≥ дають можлив≥сть перев≥р¤ти на практиц≥ та уточнювати теоретичн≥ роз≠робки ≥ г≥потези про нов≥ методи ≥ форми управл≥нн¤, перш н≥ж поширювати њх на всю господарську систему.

 омплексний п≥дх≥д передбачаЇ вивченн¤ досл≥джу≠ваних ¤вищ в њх зв'¤зку з р≥зними методами, ¤к≥ засто≠совуютьс¤ не т≥льки ц≥Їю, а й ≥ншими науками, що вивча≠ють ц≥ сам≥ ¤вища.

—истемно-структурний п≥дх≥д пол¤гаЇ, з одного боку, у розгл¤д≥ управл≥нськоњ системи, тобто вс≥Їњ сукупност≥ управл≥нсько-орган≥зац≥йних зв'¤зк≥в ¤к Їдиного дина≠м≥чно розвиненого орган≥зму, а з другого, у под≥л≥ його на структурн≥ елементи, ланки з метою вивченн¤ сут≥, м≥сц¤ ≥ рол≥ кожного з них у систем≥ взаЇмод≥њ з ≥ншими елементами. ” ход≥ системно-структурного анал≥зу роз≠криваютьс¤ причинно-насл≥дков≥ зв'¤зки м≥ж елемента≠ми системи та законом≥рност≥ розвитку њњ.

1	2	3	4

Ќазва: ћенеджмент - наука управл≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (13040 прочитано)