ћенеджмент > ћенеджмент - наука управл≥нн¤

ќтже, метод менеджменту ¤к науки управл≥нн¤ фор≠муЇтьс¤ синтезом загальнонаукового д≥алектичного ме≠тоду досл≥дженн¤ ≥ специф≥чних метод≥в, пов'¤заних з менеджментом наук.

¬перше ≥нтерес до управл≥нн¤, ¤к до науки, з'¤вивс¤ у 1911 р., п≥сл¤ виходу у св≥т книги ‘. ”. “ейлора Ђѕрин≠ципи наукового управл≥нн¤ї. « цього моменту управ≠л≥нн¤ визнане ¤к наука ≥ самост≥йна сфера досл≥джень. јле розум≥нн¤ того, що орган≥зац≥Їю можна управл¤ти систематизовано ≥ таким чином ефективно дос¤гати њњ ц≥лей, виникло не з публ≥кац≥Їю зазначеноњ книги. –о≠зум≥нн¤ потреби наукового п≥дходу до управл≥нн¤ роз≠в≥шалос¤, починаючи з середини XIX ст. ќсновною силою, ¤ка спри¤ла посиленню ≥нтересу до управл≥нн¤, була промислова революц≥¤, що розпочалас¤ п јнгл≥њ. ѕроте ≥де¤, що управл≥нн¤ саме може внести суттЇвий внесок у розвиток ≥ усп≥х господарськоњ д≥¤льност≥, вперше виникла в јмериц≥ завд¤ки досл≥дженн¤м ‘. ”. “ейлора.

¬иникненн¤ ≥ оформленн¤ науки управл≥нн¤ ¤к галуз≥ наукових досл≥джень частково було в≥дпов≥ддю на потреби великого б≥знесу, а частково Ч спробою ско≠ристатис¤ перевагами техн≥ки, створеноњ внасл≥док про≠мисловоњ революц≥њ", а також дос¤гненн¤ми групи допит≠ливих людей, ¤к≥ в≥дкрили найб≥льш ефективн≥ способи виконанн¤ роб≥т.

–озвиток менеджменту ¤к науки не Ї ланцюгом посл≥≠довних крок≥в уперед. Ўвидше його можна охарактери≠зувати ¤к розвиток паралельно-посл≥довних п≥дход≥в до управл≥нн¤, ¤к≥ в чомусь зб≥галис¤, а в чомусь в≥др≥зн¤лис¤. ÷ей паралельно-посл≥довний розвиток науко≠вих досл≥джень по¤снюЇтьс¤ тим, що вони були спр¤≠мован≥ ¤к на досл≥дженн¤ суб'Їкт≥в управл≥нн¤ (людини, груп людей), так ≥ об'Їкт≥в управл≥нн¤ (техн≥ки, людей). ќтже, усп≥хи в теор≥њ менеджменту завжди залежали в≥д усп≥х≥в в ≥нших, пов'¤заних з управл≥нн¤м, сферах, таких ¤к математика, ≤нженерн≥ науки, психо≠лог≥¤, соц≥олог≥¤, антрополог≥¤ та ≥нш≥. –озвиток цих галузей знань давав дедал≥ б≥льше факт≥в дл¤ досл≥д≠ник≥в у галуз≥ управл≥нн¤, а також озброював њх мето≠дами досл≥джень спор≥днених наук. ÷≥ знанн¤ допома≠гали науковц¤м зрозум≥ти, чому де¤к≥ попередн≥ теор≥њ управл≥нн¤ не витримували перев≥рки практикою, що п≥дштовхувало досл≥дник≥в до проведенн¤ нових науко≠вих розробок.

–озвиток теор≥њ менеджменту можна под≥лити приб≠лизно на так≥ фази, ¤к≥ в≥дпов≥дають виникненню ≤ роз≠питку певних наукових шк≥л:

1) передфаза (приблизно до 1900р.);

2) фаза Ђшколи наукового управл≥нн¤ п≥дприЇмства≠миї (з 1900 до 1930 р. в —Ўј);

3) фаза Ђадм≥н≥стративне бюрократичного п≥дходуї, або Ђкласичноњ школиї (з 1900 р. по 1930 р, особливо в Ќ≥меччин≥, ‘ранц≥њ, јнгл≥њ);

4) фаза школи Ђруху за гуманн≥ стосункиї (1930Ч 1950 рр. в —Ўј, япон≥њ);

о) сучасна фаза (приблизно з ≤940 р.).

ѕрихильники кожноњ з цих шк≥л вважали, що њм вда≠лос¤ знайти ключ до найефективн≥шого управл≥нн¤. ќд≠нак п≥зн≥ш≥ досл≥дженн¤ та невдал≥ спроби застосувати теоретичн≥ розробки на практиц≥ показали, що багато в≥дпов≥дей з проблем управл≥нн¤ були лише частково правильними в певних ситуац≥¤х ќднак кожна з цих шк≥л внесла значний ≥ в≥дчутний внесок у науковий ме≠неджмент.

ѕередфаза розвитку теор≥њ менеджменту зб≥гаЇтьс¤ з пер≥одом домонопол≥стичного кап≥тал≥зму. ”правл≥нн¤ малими п≥дприЇмствами зд≥йснювалос¤ на той час практиками на основ≥ досв≥ду та вм≥нн¤ њх. ÷ей досв≥д передававс¤ в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤, однак пом≥тно≠го наукового узагальненн¤ ≥ досл≥дженн¤ не набув. ¬е≠лик≥ за обс¤гом орган≥зац≥њ та п≥дприЇмства були лише в державн≥й, церковн≥й та в≥йськов≥й сферах. « потреб управл≥нн¤ цими сферами виникли ≥ перш≥ паростки теор≥њ управл≥нн¤, вплив ¤ких в≥дчуваЇмо й дос≥. ’арак≠терними рисами передфази теор≥њ управл≥нн¤ е ≥Їрарх≥чно-п≥рам≥дальна побудова орган≥зац≥й та п≥дприЇмств, авторитарний стиль управл≥нн¤, мисленн¤, обмежене статутом чи субординац≥Їю, та ≥нш≥ под≥бн≥ пережитки. ћожна сказати, що в теор≥њ управл≥нн¤ на передфаз≥ переважали проблеми в≥йськового адм≥н≥стративного управл≥нн¤ ѕередфаза розвитку теор≥њ управл≥нн¤ ха≠рактеризуЇтьс¤ сп≥льними рисами дл¤ вс≥х крањн. ¬ –о≠с≥њ початок цього етапу заклав своњми реформами ѕетро ≤.

Ўкола наукового управл≥нн¤. “ерм≥н Ђнаукове уп≠равл≥нн¤ї вв≥в ‘. ”. “ейлор, проте досл≥дженн¤, ¤к≥ вв≥йшли до складу школи наукового управл≥нн¤, пов'¤≠зан≥ ≥ роботами ‘. ≥ я √≥лберг≥в та √. √антта. ÷≥ досл≥дники вважали, що, використовуючи спостереженн¤, ви≠м≥рюванн¤, лог≥ку та анал≥з трудових процес≥в, можна удосконалити багато операц≥й ручноњ прац≥ ≥ дос¤гти б≥льш ефективноњ орган≥зац≥њ всього трудового процесу. ћетодолог≥¤ наукового управл≥нн¤ трудовими процеса≠ми грунтувалас¤ на анал≥з≥ зм≥сту прац≥ ≤ ви¤вленн≥ ос≠новних складових њњ компонент≥в. “ейлор, наприклад, приск≥пливо вим≥рював к≥льк≥сть зал≥зноњ руди та ву≠г≥лл¤, ¤ку людина може п≥дн¤ти лопатою. ѕодружж¤ √≥лберт≥в винайшло прилад, названий м≥крохронометром, ¤кий у поЇднанн≥ з к≥нокамерою давав змогу виз≠начити, ¤к≥ рухи виконуютьс¤ при певних операц≥¤х ≥ ск≥льки часу займаЇ кожний з них “ака ≥нформац≥¤ давала змогу досл≥дникам перегл¤дати робоч≥ опера≠ц≥њ, щоб вилучити непотр≥бн≥, непродуктивн≥ рухи. –азом з тим розробл¤лис¤ стандартн≥ процедури прац≥ та об≠ладнанн¤, ¤ке в≥дпов≥дало б антрополог≥чним та ф≥з≥о≠лог≥чним показникам людини. ¬се це було спр¤моване на п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥.

“ейлор, наприклад, ви¤вив, що максимальна к≥ль≠к≥сть зал≥зноњ руди чи вуг≥лл¤ може бути перекидана, ¤кщо роб≥тники користуватимутьс¤ лопатою-совком м≥стк≥стю 9 кг.

ƒосл≥дники, що належали до школи наукового уп≠равл≥нн¤, вперше звернули увагу на значущ≥сть людсь≠кого фактора у процес≥ виробництва. ¬они надавали великого значенн¤ систем≥ стимул≥в зростанн¤ продук≠тивност≥ прац≥, розробл¤ли рекомендац≥њ щодо орган≥≠зац≥њ њњ з урахуванн¤м ф≥з≥олог≥чних можливостей людей, обірунтовуючи норми вироб≥тку, необх≥дн≥ перерви у трудовому процес≥ та ≥н.  лючовими моментами ц≥Їњ теор≥њ було стимулюванн¤ високоњ продуктивност≥ прац≥, доб≥р людей, ф≥зично ≥ ≥нтелектуально здатних викону≠вати певн≥ види прац≥, та спец≥альне навчанн¤ њх.

«аслугою “ейлора та його посл≥довник≥в сл≥д також вважати обгрунтуванн¤ погреби вид≥ленн¤ управл≥нськоњ прац≥ ¤к сфери д≥¤льност≥ особливоњ групи людей, ¤к≥ можуть дос¤гати в н≥й високоњ продуктивност≥.

ѕо¤ва н≥коли, наукового управл≥нн¤ була перелом≠ним моментом, п≥сл¤ ¤кого управл≥нн¤ почали визнава≠ти ¤к самост≥йну сферу наукових досл≥джень.

 ер≥вники-практики та вчен≥ завд¤ки досл≥дженн¤м прихильник≥в н≥коли наукового управл≥нн¤ д≥йшли вис≠новку, що методи ≥ п≥дходи, ¤к≥ застосовуютьс¤ в науц≥ ≥ техн≥ц≥, можуть бути також використан≥ дл¤ ефектив≠ного дос¤гненн¤ ц≥лей орган≥зац≥њ.

” наш≥й крањн≥ активно розробл¤лас¤ та частина теор≥њ “ейлора, ¤ка була пов'¤зана з науковою орган≥≠зац≥Їю прац≥ (ѕќѕ). ¬ 20-т≥ роки проблемами теоретич≠ноњ розробки та практичного впровадженн¤ Ќќѕ зай≠малис¤ ™. ћ. јлперович, Ћ. ѕ. Ѕружес, ≤. ќ Ѕурл¤нсьний, ћ њ ¬асильЇв, ј.   √астев та ≥н

 ласична школа (школа Ђадм≥н≥стративно-бюрокра≠тичного п≥дходу). Ќауков≥ досл≥дженн¤ автор≥в, ¤к≥ бу≠ли прихильниками ≥нколи наукового управл≥нн¤, були присв¤чен≥ питанн¤м п≥двищенн¤ ефективност≥ прац≥ безпосередньо на р≥вн≥ виробництва ¬ 20-т≥ роки виникла так звана класична школа, ¤ку ще називають адм≥н≥стративною школою в управл≥нн≥ або школою адм≥н≥стративно-бюрократичного п≥дходу. ¬идатними представниками ц≥Їњ школи були ј ‘айоль (‘ранц≥¤), Ћ. ”рв≥к (јнгл≥¤), ƒжеймс ƒ. ћун≥ та ј.  . –ейл≥ (—Ўј), ћ. ¬ебер (Ќ≥меччина). ÷≥ та ≥нш≥ прихильники класичноњ ≥нколи розгл¤дали проблеми ефективност≥ орган≥зац≥й у б≥льш широкому аспект≥, включаючи перс≠пективу та намагаючись визначати загальн≥ характеристики ≥ законом≥рност≥ ефективноњ орган≥зац≥њ. ћожливо, це по¤снюЇтьс¤ особливост¤ми трудових б≥ограф≥й цих автор≥в, б≥льш≥сть з ¤ких об≥ймали висок≥ кер≥вн≥ поса≠ди в ф≥рмах своњх крањн, на в≥дм≥ну в≥д “ейлора та √≥лберта, ¤к≥ починали своњ кар'Їри простими роб≥тниками. ѕрихильники класичноњ школи намагалис¤ знайти ун≥≠версальн≥ принципи управл≥нн¤, додержуючи ¤ких, мож≠на дос¤гти усп≥ху орган≥зац≥њ. ÷≥ принципи розробл¤≠лис¤ ними у двох напр¤мах ѕо перше, вони були впевне≠н≥, що, розробивши рац≥ональну структуру орган≥зац≥њ, тобто зд≥йснивши под≥л њњ па п≥дрозд≥ли ≥ робоч≥ групи, можна завд¤ки цьому вже дос¤гти усп≥ху. ƒос¤гненн¤м цього напр¤м) досл≥джень було вид≥ленн¤ функц≥й уп≠равл≥нн¤, вперше зд≥йснене ј. ‘айолем.

ƒругий напр¤м досл≥джень класик≥вї стосувавс¤ орган≥зац≥њ управл≥нн¤ людьми Ќаприклад, н≥мець≠кий учений ћ ¬ебер у пон¤тт≥ бюрократизму не вкла≠дав негативного значенн¤, а розгл¤дав його ¤к ≤деаль≠ний тип орган≥зац≥њ, що даЇ змогу дос¤гти максимальноњ ефективност≥. «г≥дно з ц≥Їю теор≥Їю, бюрократи та ор≠ган≥зац≥¤ управл≥нн¤ повинна грунтуватис¤ на систем≥ ч≥тко визначених правил повед≥нки об'Їкт≥в управл≥нн¤, обовТ¤зк≥в, компетенц≥њ прац≥вник≥в регламентац≥њ њх прац≥ аж до докладного опису окремих управл≥нських операц≥й. ” наш≥й крањн≥ в цей пер≥од було закладено основи науковоњ орган≥зац≥њ управл≥нськоњ пращ (Ќќ”ѕ), що багато в чому в≥дпов≥дало погл¤дам ¬ебера. ќднак адм≥н≥стративне-команди а система управл≥нн¤ еконо≠м≥кою спотворила в ц≥лому обгрунтован≥ погл¤ди Ђкласик≥вї надм≥рною централ≥зац≥Їю ≥ регламентац≥Їю управл≥нн¤.

Ўкола руху за гуманн≥ стосунки. ƒл¤ розгл¤нутих вище фаз розвитку теор≥њ менеджменту характерною була недооц≥нка соц≥ально-психолог≥чних та емоц≥йних потреб людини в процес≥ виробництва та управл≥нн¤ як реак≠ц≥¤ на недол≥к попередн≥х теоретичних погл¤д≥в, Ї менеджмент≥ ≥ виникла теч≥¤ за гуман≥зац≥ю в≥дносин виробництва та управл≥нн¤. Ќедол≥ком теор≥й такого роду був Ђтейлоризм навпакиї, коли створенн¤м позитивних психолог≥чних умов прац≥ намагалис¤ дос¤гти високоњ продуктивност≥. –азом з тим ц≥нними е досл≥дженн¤, спр¤мован≥ на збереженн¤ здоров'¤ прац≥вник≥в в умовах виробництва, створенн¤ в≥дпов≥дних психо-ф≥з≥олог≥чних та ергоном≥чних умов, а також досл≥дженн¤ мотивац≥йних характеристик людей у процес≥ прац≥. –ух за людськ≥ стосунки зародивс¤ у в≥дпов≥дь па нездатн≥сть повн≥стю усв≥домити людський фактор ¤к основний елемент ефек≠тивноњ орган≥зац≥њ ќск≥льки в≥н виник ¤к реакц≥¤ на недол≥ки класичного п≥дходу, школу людських стосунк≥в ще називають неокласичною школою. ¬идатними представниками ц≥Їњ школи Ї ћер≥ ѕаркер ‘олетт ≥ ≈лтон ћейо. ‘олетт перша визначила менеджмент ¤к забезпеченн¤ виконанн¤ роботи за допомогою ≥нших ос≥бї. ¬ теор≥њ управл≥нн¤ в≥дом≥ експерименти, проведен≥ ≈. ћейо на завод≥ Ђ”естерн ≈лектрикї в м. ’оторн≥ (—Ўј), що знаменували собою новий напр¤м дос≠л≥джень у теор≥њ управл≥нн¤. ћецо ви¤вив, що нав≥ть ч≥тко розроблен≥ процедури ≥ робоч≥ операц≥њ, висока зароб≥тна плата не завжди - передумовами високоњ продуктивност≥ прац≥, ¤к це вважали представники школи наукового управл≥нн¤. ≈ксперимент, ви¤вили, що на зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ впливають багато фактор≥в, серед ¤ких пров≥дне м≥сце займають потреби людей та соц≥ально-психолог≥чний кл≥мат у колектив≥. ѕ≥зн≥ше ц≥ положенн¤ були п≥дтверджен≥ досл≥дженн¤ми Ћ. ћаслоу.

1	2	3	4

Ќазва: ћенеджмент - наука управл≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (13040 прочитано)