ћенеджмент > ћенеджмент п≥дприЇмства

ћетоди управл≥нн¤. –еал≥зац≥¤ функц≥й управл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою системи метод≥в управл≥нн¤. ѕривести в д≥ю орган≥зовану систему, щоб отримати потр≥бний результат, можливо лише шл¤хом впливу на нењ управл¤ючого органу чи особи. ѕри цьому необх≥дн≥ певн≥ ≥нструменти погодженого впливу, ¤к≥ ≥ забезпечують дос¤гненн¤ поставлених ц≥лей. “ак≥ ≥нструменти д≥стали назви метод≥в управл≥нн¤.

ћетоди управл≥нн¤ Ч це способи впливу на окремих роб≥тник≥в та виробнич≥ колективи в ц≥лому, необх≥дн≥ дл¤ дос¤гненн¤ ц≥лей п≥дприЇмства.

”правл≥нн¤ господарською орган≥зац≥Їю спр¤моване на людей, на коло њх ≥нтерес≥в. “ому основою класиф≥кац≥њ, метод≥в управл≥нн¤ Ї внутр≥шн≥й зм≥ст мотив≥в, ¤кими керуЇтьс¤ людина у процес≥ виробничоњ д≥¤льност≥. «а своњм зм≥стом мотиви виробничоњ д≥¤льност≥ людини можна под≥лити на матер≥альн≥, соц≥альн≥ та мотиви примусового характеру. ” в≥дпов≥дност≥ з цим розр≥зн¤ють економ≥чн≥, соц≥ально-психолог≥чн≥ та орган≥зац≥йн≥ методи управл≥нн¤.

≈коном≥чн≥ методи управл≥нн¤ реал≥зують матер≥альн≥ ≥нтереси участ≥ людини у виробничих процесах шл¤хом використанн¤ товарно-грошових в≥дносин. ÷≥ методи мають два аспекти реал≥зац≥њ. ѕерший Ч це управл≥нн¤, ор≥Їнтоване на використанн¤ створеного на державному р≥вн≥ економ≥чного сегменту загального зовн≥шнього середовища. «м≥ст цього аспекту зокрема складаЇ:

Ч формуванн¤ системи оподаткуванн¤;

Ч визначенн¤ амортизац≥йноњ пол≥тики;

Ч формуванн¤ митноњ пол≥тики;

Ч визначенн¤ м≥н≥мального р≥вн¤ зароб≥тноњ плати тощо. ƒругий аспект пов'¤заний з управл≥нн¤м, ор≥Їнтованим на використанн¤ р≥зноман≥тних економ≥чних категор≥й, таких ¤к ф≥нансуванн¤, кредитуванн¤, ц≥ноутворенн¤, економ≥чн≥ санкц≥њ ≥ таке ≥нше.

—оц≥ольно-психолог≥чн≥ методи реал≥зують мотиви соц≥альноњ повед≥нки людини. –≥вень сучасного виробництва, зростанн¤ загальноосв≥тнього та профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йного р≥вн¤ призвели до суттЇвих зм≥н у систем≥ ц≥нностних ор≥Їнтац≥й та структур≥ мотивац≥њ виробничоњ д≥¤льност≥ людей. “радиц≥йн≥ форми матер≥ального заохоченн¤ поступово втрачають св≥й стимулюючий вплив. ¬се б≥льшого значенн¤ набувають так≥ фактори,, ¤к: зм≥стовн≥сть та творчий характер прац≥, можливост≥ дл¤ про¤ву ≥н≥ц≥ативи, соц≥альне визнанн¤ власноњ прац≥ тощо. “ому розум≥нн¤ законом≥рностей соц≥альноњ психолог≥њ та ≥ндив≥дуальноњ псих≥ки людини Ї необх≥дною умовою ефективного управл≥нн¤. –еал≥зац≥¤ соц≥ально-психолог≥чних метод≥в управл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою р≥зноман≥тних засоб≥в соц≥ального ор≥Їнтуванн¤ та регулюванн¤, груповоњ динам≥ки, вир≥шенн¤ конфл≥ктних ситуац≥й, гуман≥зац≥њ та демократизац≥њ прац≥.

ќрган≥зац≥йн≥ методи управл≥нн¤ реал≥зують мотиви примусового характеру. ѓх ≥снуванн¤ обумовлене зац≥кавлен≥стю людей у сп≥льн≥й орган≥зац≥њ прац≥. ќрган≥зац≥йн≥ методи управл≥нн¤ Ч це комплекс способ≥в та прийом≥в впливу на людей, заснованих на використанн≥ орган≥зац≥йних в≥дносин та адм≥н≥стративн≥й влад≥ кер≥вництва. ¬с≥ орган≥зац≥йн≥ методи управл≥нн¤ под≥л¤ютьс¤ на регламентуюч≥ та розпор¤дч≥.

«м≥ст регламентуючих метод≥в пол¤гаЇ у формуванн≥ структури та ≥Їрарх≥њ управл≥нн¤, делегуванн≥ повноважень та в≥дпов≥дальност≥ членам орган≥зац≥њ, визначенн≥ ор≥Їнтир≥в д≥¤льност≥ .п≥длеглих, наданн≥ методичноњ, ≥нструктивноњ та ≥ншоњ допомоги виконавц¤м.

–озпор¤дч≥ методи управл≥нн¤ охоплюють поточну оперативну орган≥зац≥йну роботу, тобто визначенн¤ ≥ розпод≥л конкретних завдань виконавц¤м, контроль за њх виконанн¤м, проведенн¤ нарад тощо.

”правл≥нн¤ п≥дприЇмством зд≥йснюЇтьс¤ вс≥Їю системою метод≥в управл≥нн¤. ќрган≥зац≥йн≥ методи створюють передумови використанн¤ економ≥чних метод≥в. —оц≥ально-психолог≥чн≥ методи доповнюють орган≥зац≥йн≥ та економ≥чн≥ ≥ утворюють у сукупност≥ необх≥дний арсенал засоб≥в управл≥нн¤ господарською орган≥зац≥Їю.

¬иробнича та загальна структура управл≥нн¤ п≥дприЇмством

ѕон¤тт¤ структури. ѕ≥дприЇмство ¤к в≥дкрита система своЇ ≥снуванн¤ ≥ розвиток засновуЇ на взаЇмод≥њ з зовн≥шн≥м середовищем. ѕри цьому умовою ≥снуванн¤ системи Ї певна в≥дпов≥дн≥сть м≥ж середовищем та системою. Ѕудь-¤к≥ зм≥ни у середовищ≥ та (або) у сам≥й систем≥ призвод¤ть до порушенн¤ функц≥онуванн¤ або руйнуванн¤ ц≥Їњ системи. ѕристосуватис¤ до зм≥н у середовищ≥ система може р≥зними шл¤хами. ћожна зм≥нити к≥льк≥сть або ¤к≥сть елемент≥в, з ¤ких складаЇтьс¤ система. јле можна пом≥н¤ти зв'¤зки м≥ж елементами, щоб дос¤гти нового синерг≥чного ефекту. ¬заЇмод≥¤ елемент≥в усередин≥ системи забезпечуЇ трансформац≥ю вход≥в на виходи. ќтже ефективн≥сть процесу трансформац≥њ залежить не т≥льки в≥д ¤кост≥ елемент≥в системи, але ≥ в≥д способу њх поЇднанн¤, тобто в≥д структури системи.

—труктура п≥дприЇмства Ч це його внутр≥шн≥й устр≥й, ¤кий характеризуЇ склад п≥дрозд≥л≥в та систему зв'¤зк≥в, п≥дпор¤дкованост≥ та взаЇмод≥њ м≥ж ними. ѕри цьому розр≥зн¤ють пон¤тт¤ виробничоњ, загальноњ та орган≥зац≥йноњ структур управл≥нн¤.

¬иробнича структура. ќснову д≥¤льност≥ кожного п≥дприЇмства становл¤ть виробнич≥ процеси, ¤к≥ виконуютьс¤ у в≥дпов≥дних п≥дрозд≥лах. —клад цих п≥дрозд≥л≥в саме ≥ характеризуЇ виробничу структуру п≥дприЇмства. ≤снуЇ дек≥лька принцип≥в класиф≥кац≥њ виробничих структур.

1. ¬ залежност≥ в≥д п≥дрозд≥лу, на заклад≥ ¤кого будуЇтьс¤ структура, розр≥зн¤ють цехову, безцехову, корпусну та комб≥натську виробнич≥ структури.

«а цеховоњ виробничоњ структури основним виробничим п≥дрозд≥лом Ї цех, тобто адм≥н≥стративне в≥докремлена частина п≥дприЇмства, у ¤к≥й виконуЇтьс¤ певний комплекс роб≥т у в≥дпов≥дност≥ з внутр≥шньозаводською спец≥ал≥зац≥Їю. «а характером своЇњ д≥¤льност≥ цехи под≥л¤ютьс¤ на основн≥, допом≥жн≥, обслуговуюч≥ та поб≥чн≥.

ќсновн≥ цехи виготовл¤ють продукц≥ю, що призначена дл¤ реал≥зац≥њ на сторону, тобто продукц≥ю, що визначаЇ проф≥ль та спец≥ал≥зац≥ю п≥дприЇмства.

ƒопом≥жн≥ цехи виготовл¤ють продукц≥ю, що використовуЇтьс¤ дл¤ забезпеченн¤ власних потреб усередин≥ самого п≥дприЇмства.

ќбслуговуюч≥ цехи та господарства виконують роботи, ¤к≥ забезпечують необх≥дн≥ умови дл¤ нормального переб≥гу основних та допом≥жних виробничих процес≥в.

ѕоб≥чн≥ цехи займаютьс¤, ¤к правило, утил≥зац≥Їю, переробкою та виготовленн¤м продукц≥њ з в≥дход≥в основного виробництва.

” структур≥ де¤ких п≥дприЇмств ~ ≥снують експериментальн≥ (досл≥дн≥) цехи, ¤к≥ займаютьс¤ п≥дготовкою та випробуванн¤м нових вироб≥в, розробкою нових технолог≥й, проведенн¤м р≥зноман≥тних експериментальних роб≥т.

Ќа невеликих п≥дприЇмствах з в≥дносно простими виробничими процесами застосовуЇтьс¤ безцехова виробнича структура. ќсновою њњ побудови Ї виробнича д≥льниц¤, ¤к найб≥льший структурний п≥дрозд≥л п≥дприЇмства. ¬иробнича д≥льниц¤ ~ це сукупн≥сть територ≥альне в≥докремлених робочих м≥сць, на ¤ких виконуютьс¤ технолог≥чно однор≥дн≥ роботи або ≤ виготовл¤Їтьс¤ однотипна продукц≥¤.

Ќа великих п≥дприЇмствах дек≥лька однотипних цех≥в можуть бути об'Їднан≥ у корпус. ” цьому випадку корпус стаЇ основним структурним п≥дрозд≥лом п≥дприЇмства. “ака виробнича структура д≥стала назву корпусноњ.

Ќа п≥дприЇмствах, де зд≥йснюютьс¤ багатостад≥йн≥ процеси виробництва, характерною ознакою ¤ких Ї посл≥довн≥сть процес≥в переробки сировини (металург≥йна, х≥м≥чна, текстильна промислов≥сть), використовуЇтьс¤ комб≥натська виробнича структура, њњ основу становл¤ть п≥дрозд≥ли, ¤к≥ виготовл¤ють завершену частку готового виробу (чавун, сталь, прокат).

2. «а формою спец≥ал≥зац≥њ основних цех≥в розр≥зн¤ють технолог≥чну, предметну та зм≥шану виробнич≥ структури. ќзнакою технолог≥чноњ структури Ї спец≥ал≥зац≥¤ цех≥в п≥дприЇмства на виконанн≥ певноњ частки технолог≥чного процесу або окремоњ стад≥њ виробничого процесу (ливарн≥, терм≥чн≥, механообробн≥, складальн≥ цехи машинобуд≥вного п≥дприЇмства). “ехнолог≥чна структура використовуЇтьс¤ переважно на п≥дприЇмствах одиничного та др≥бносер≥йного виробництва з р≥зноман≥тною та нест≥йкою номенклатурою продукц≥њ.

ќзнакою предметноњ структури Ї спец≥ал≥зац≥¤ цех≥в на виготовленн≥ певного виробу або групи однотипних вироб≥в, вузл≥в, деталей з використанн¤м р≥зноман≥тних технолог≥чних процес≥в та операц≥й (цех кузов≥в, задн≥х мост≥в, двигун≥в на автомоб≥льному завод≥). ѕредметна структура виробництва поширена на п≥дприЇмствах великосер≥його та масового виробництва з обмеженою номенклатурою та значними обс¤гами продукц≥њ. ѕроте на практиц≥ Ч обмаль п≥дприЇмств, де вс≥ цехи спец≥ал≥зован≥ лише технолог≥чно або лише предметно. ѕереважна б≥льш≥сть п≥дприЇмств використовуЇ зм≥шану виробничу ≤ структуру, за ¤коњ частина цех≥в спец≥ал≥зована технолог≥чно, а решта Ч предметне.

3. ¬ залежност≥ в≥д на¤вност≥ основних та допом≥жних процес≥в розр≥зн¤ють п≥дприЇмства з комплексною та спец≥ал≥зованою структурою виробництва. ѕ≥дприЇмства з комплексною виробничою структурою мають всю сукупн≥сть основних та допом≥жних цех≥в, а з спец≥ал≥зованою структурою Ч лише њх частину. ѕри цьому п≥дприЇмства з спец≥ал≥зованою структурою под≥л¤ють на:

Ч п≥дприЇмства механоскладального типу, ¤к≥ отримують загот≥вки в≥д ≥нших п≥дприЇмств;

Ч п≥дприЇмства складального типу, ¤к≥ випускають продукц≥ю з деталей, вузл≥в та агрегат≥в, що виготовл¤ютьс¤ на ≥нших п≥дприЇмствах;

Ч п≥дприЇмства загот≥вельного типу, що спец≥ал≥зуютьс¤ на виробництв≥ загот≥вок;

Ч п≥дприЇмства, спец≥ал≥зован≥ на виробництв≥ окремих деталей.

‘ормуванн¤ виробничоњ структури зд≥йснюЇтьс¤ п≥д впливом багатьох фактор≥в. √оловними з них Ї: виробничий проф≥ль п≥дприЇмства; обс¤ги виробництва продукц≥њ; р≥вень спец≥ал≥зац≥њ; м≥сце знаходженн¤ п≥дприЇмства.

¬иробничий проф≥ль п≥дприЇмства, тобто характер та особливост≥ продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤, безпосередньо обумовлюють х≥д виробничого процесу та склад в≥дпов≥дних п≥дрозд≥л≥в. “ак, конструкц≥¤ виробу передбачаЇ певн≥ технолог≥чн≥ процеси його виготовленн¤, певну њх посл≥довн≥сть та трудом≥стк≥сть. ќтже, вона визначаЇ ≥ певний перел≥к виробничих п≥дрозд≥л≥в, що зд≥йснюють ц≥ технолог≥чн≥ процеси. —кладна технолог≥¤, таким чином, зб≥льшуЇ к≥льк≥сть п≥дрозд≥л≥в, ¤к≥ њњ реал≥зують, та призводить до б≥льш розгалуженоњ системи зв'¤зк≥в м≥ж ними.

1	2	3

Ќазва: ћенеджмент п≥дприЇмства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (5094 прочитано)