ћенеджмент > ќсобливост≥ менеджменту в економ≥чно розвинутих крањнах

¬ американських ф≥рмах ≥з персоналом працюють спе≠ц≥ал≥зован≥ кадров≥ служби. Ћ≥н≥йн≥ менеджери зобов'¤за≠н≥ ч≥тко дотримуватис¤ њх рекомендац≥й. ” Ївропейському менеджмент≥ в≥дпов≥дальн≥сть за людську складову вироб≠ництва ≥ управл≥нн¤ розпод≥л¤ють м≥ж кадровими служба≠ми та л≥н≥йними ≥ функц≥ональними менеджерами вс≥х р≥≠вн≥в. ÷е зумовлюЇ в≥дносини патернал≥зму (лат. ра≥ег Ч батько), за ¤ких менеджер не т≥льки орган≥зовуЇ сп≥льну працю п≥длеглих, а й виступаЇ вищим авторитетом у ви≠р≥шенн≥ особистих проблем прац≥вника.

” зв'¤зку з≥ зростанн¤м значенн¤ людського фактора п≥двищилас¤ роль кадровоњ служби в загальному орган≥з≠м≥ Ївропейських п≥дприЇмств, на ¤ку покладаЇтьс¤ вир≥≠шенн¤ таких завдань:

Ч управл≥нн¤ людьми (наб≥р, прийом, переп≥дготов≠ка, зв≥льненн¤ ≥ т. п.);

Ч управл≥нн¤ умовами прац≥ (оплата прац≥, дисципл≥≠на, ≥нформац≥¤, захист, г≥г≥Їна ≥ безпека);

Ч соц≥альне управл≥нн¤ (стосунки всередин≥ ≥ поза ме≠жами колективу);

Ч документац≥йне кадрове обслуговуванн¤ потреб пра≠ц≥вника ≥ адм≥н≥страц≥њ;

Ч управл≥нн¤ службами забезпеченн¤ (охорона, транс≠порт, сан≥тарно-медична ≥ ремонтна служби, служба соц≥≠ального житла ≥ т. п.);

Ч управл≥нн¤ програмами (оплати прац≥, службового просуванн¤, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ ≥ т. п.).

ѕосиленн¤ рол≥ кадрових служб у Ївропейському ме≠неджмент≥ засв≥дчуЇ високий службовий статус керуючих людськими ресурсами. Ќа багатьох п≥дприЇмствах Ќ≥меч≠чини, ≤спан≥њ, ‘ранц≥њ, ¬еликобритан≥њ та ≤тал≥њ вони вхо≠д¤ть до ком≥тет≥в управл≥нн¤.

ћ≥ж Ївропейським ≥ американським менеджментом ≥с≠нують певн≥ в≥дм≥нност≥ в методах ≥ способах орган≥зац≥њ використанн¤ людських ресурс≥в виробництва й управ≠л≥нн¤. —уттЇвою особлив≥стю зах≥дноЇвропейського мене≠джменту Ї колективна робота команди на чол≥ з л≥дером (менеджером). якщо в американському менеджмент≥ зав≠данн¤ л≥дера пол¤гають у генерац≥њ ≥дей та орган≥зац≥њ про≠цесу њх реал≥зац≥њ, то в Ївропейському Ч в ум≥нн≥ актив≥зу≠вати творчу активн≥сть сп≥вроб≥тник≥в. ѕ≥д час одного ≥з соц≥олог≥чних опитувань у ‘ранц≥њ серед профес≥йно-д≥лових ¤костей менеджера найголовн≥шою було визнано Ђдар Ѕо≠жийї, тобто на¤вн≥сть вроджених зд≥бностей до кер≥вницт≠ва ≥ Ђнеординарн≥стьї, ¤ку можна трактувати ¤к здатн≥сть бачити проблеми ≥ вир≥шувати њх нестандартним шл¤хом.

јмериканський менеджмент в основному концентру≠Їтьс¤ на проблемах управл≥нн¤ виробництвом ХЧ створен≠н≥ та забезпеченн≥ ефективного функц≥онуванн¤ операц≥й≠них систем. …ому властива значна в≥дстань м≥ж вищим ешелоном кер≥вництва, ¤ке визначаЇ концептуальн≥ осно≠ви д≥¤льност≥ корпорац≥њ, ≥ менеджерами середнього та ни≠зового р≥вн≥в, ¤к≥ вт≥люють ц≥ ≥дењ в житт¤. ÷е зумовлено передус≥м крупномасштабн≥стю американських ф≥рм. ™в≠ропейський менеджмент функц≥њ менеджера розгл¤даЇ ширше, охоплюючи, пор¤д з управл≥нн¤м операц≥йною системою п≥дприЇмства, орган≥зац≥ю обл≥ку, ф≥нанс≥в, мар≠кетингу, матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤ тощо. ћасш≠таби Ївропейських ф≥рм значно менш≥ пор≥вн¤но з амери≠канськими, внасл≥док чого д≥¤льн≥сть перес≥чного Ївро≠пейського менеджера Ї ун≥версальн≥шою.

ќриг≥нальна модель менеджменту, що ірунтуЇтьс¤ на актив≥зац≥њ людського фактора, ¤ка одержала назву Ђуп≠равл≥нн¤ за результатамиї, сформувалас¤ у ‘≥нл¤нд≥њ. —утн≥стю њњ Ї реал≥зац≥¤ системи к≥нцевих ц≥лей д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ, њх визначаЇ вище кер≥вництво сп≥льно з вико≠навською ланкою менеджер≥в та роб≥тниками. ѕ≥сл¤ цьо≠го анал≥зують способи њх дос¤гненн¤, а шл¤хи ≥ методи в межах цих способ≥в виконавц≥ обирають самост≥йно. “ому ф≥нська модель менеджменту Ї ун≥кальною в кожн≥й кон-

кретн≥й орган≥зац≥њ ¤к щодо визначенн¤ результат≥в, так ≥ шл¤х≥в њх дос¤гненн¤. ƒл¤ правильного вибору оч≥кува≠них результат≥в зд≥йснюють њх к≥льк≥сне та ¤к≥сне оц≥ню≠ванн¤. ѕ≥сл¤ цього розробл¤ють прогноз на 10Ч15 рок≥в ≥ в≥дпов≥дно до на¤вних можливостей визначають ц≥л≥ на «Ч5 рок≥в. –езультатом Ї виб≥р стратег≥њ, тобто метол≥в п≥двищенн¤ конкурентоспроможност≥ й основних шл¤х≥в до≠с¤гненн¤ ц≥лей. ўор≥чно на основ≥ ситуац≥йного анал≥зу складають план, у ¤кому визначають ключов≥ результати ≥ ц≥л≥, а також способи њх оц≥нюванн¤. Ќа основ≥ визначе≠них ц≥лей затверджують тимчасовий бюджет, в ¤кому ф≥к≠сують потребу в машинах ≥ обладнанн≥, трудових ресур≠сах ≥ ≥нвестиц≥¤х. –озробл¤ють також граф≥ки роботи структурних п≥дрозд≥л≥в ≥ окремих виконавц≥в. ” процес≥ виконанн¤ програми зд≥йснюють пром≥жний контроль ре≠зультат≥в, а також передбачених планом заход≥в ≥ граф≥≠к≥в роб≥т. —туп≥нь дос¤гненн¤ кожного ключового резуль≠тату оц≥нюють дв≥ч≥ на р≥к ¤к у робочих виробничих гру≠пах, так ≥ на р≥вн≥ вищого кер≥вництва ф≥рми. Ќер≥дко дл¤ цього залучають зовн≥шн≥х консультант≥в. ÷ю систе≠му управл≥нн¤ широко застосовують ≥ в ≥нших Ївропейсь≠ких крањнах.

ќтже, зах≥дноЇвропейський менеджмент розвиваЇтьс¤ у русл≥ загальних тенденц≥й, характерних дл¤ менеджмен≠ту ¤к загальносв≥тового ¤вища: створенн¤ мультидив≥з≥о-нальних структур управл≥нн¤, п≥двищенн¤ рол≥ людсько≠го фактора в управл≥нн≥ та виробництв≥, реал≥зац≥¤ в≥дно≠син л≥дерства в колектив≥, застосуванн¤ Ђм'¤кихї способ≥в впливу на людей.

японська модель менеджменту

японський менеджмент вивчають ≥ насл≥дують не т≥ль≠ки в крањнах јз≥њ, а й јмерики та ™вропи. ѕричиною цього Ї швидка в≥дбудова ≥ динам≥чний розвиток економ≥≠ки япон≥њ п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йн≥, вих≥д крањни на пе≠редов≥ економ≥чн≥ позиц≥њ в св≥т≥. ƒинам≥чний розвиток ¤понськоњ економ≥ки завд¤чуЇ застосуванню специф≥чноњ системи менеджменту.

ќсобливост≥ системи управл≥нн¤ виробництвом в япо≠н≥њ зумовлен≥ специф≥кою њњ природних умов та економ≥ч≠ноњ системи, ≥сторичними, повед≥нковими та культурни≠ми традиц≥¤ми.

Ќа феномен≥ ¤понського управл≥нн¤ позначилис¤ об≠межен≥сть, а то ≥ в≥дсутн≥сть де¤ких найважлив≥ших при-

родних сировинних ресурс≥в: вуг≥лл¤, зал≥зноњ руди, наф≠ти та ≥н. «а останнЇ стол≥тт¤ ¤понський народ зум≥в ство≠рити сусп≥льн≥ ≥нститути ≥ норми соц≥альноњ повед≥нки, покликан≥ нейтрал≥зувати д≥ю неспри¤тливих економ≥ч≠них чинник≥в. ” зв'¤зку з обмежен≥стю сировинних ре≠сурс≥в нин≥шн¤ економ≥чна система япон≥њ ор≥Їнтована передус≥м на виробництво послуг ≥ знань на основ≥ м≥к-роелектрон≥ки, б≥отехнолог≥њ ≥ технолог≥њ нових матер≥а≠л≥в. ƒл¤ такого виробництва потр≥бн≥ висококвал≥ф≥ко≠ван≥ роб≥тники, п≥дготовц≥ ¤ких тут прид≥л¤ють надзви≠чайно велику увагу. «ак≥нчивши обов'¤зкове дев'¤тир≥чне навчанн¤, 90% учн≥в продовжують учитис¤ у трир≥чн≥й середн≥й школ≥, п≥сл¤ чого 40% випускник≥в поступа≠ють до ун≥верситет≥в. ќтже, типов≥ прац≥вники ¤понсь≠ких компан≥й Ї досить однор≥дною групою з високим р≥в≠нем квал≥ф≥кац≥њ.

Ќаступною передумовою стали особливост≥ загально≠нац≥онального механ≥зму регулюванн¤ економ≥ки. ¬ япо≠н≥њ неможливе превалюванн¤ приватного б≥знесу чи дер≠жави у в≥дносинах взаЇмного регулюванн¤: держава ≥ при≠ватний б≥знес Ч партнери, ¤к≥ посл≥довно виконують своњ функц≥њ. –оль держави в розвитку економ≥ки япон≥њ на≠ст≥льки велика, що у вжиток ув≥йшло пон¤тт¤ Ђ^арап ≤псогрога≥ес≤ї, ¤ке в≥дображаЇ погл¤д на ¤понську еко≠ном≥ку ¤к на Їдину виробничу корпорац≥ю, очолювану державою.

—пециф≥чними особливост¤ми механ≥зму державного регулюванн¤ економ≥ки в япон≥њ Ї:

Ч в≥дносно невелика (пор≥вн¤но з розвинутими крањ≠нами «аходу) частка державного сектору в економ≥ц≥;

Ч розвинута система державного програмуванн¤ еконо≠м≥ки, ¤ка охоплюЇ довготерм≥нове прогнозуванн¤, серед-ньотерм≥нове плануванн¤ соц≥ально-економ≥чного розвит≠ку крањни та р≥чне плануванн¤ державного бюджету;

Ч на¤вн≥сть р≥зноман≥тних важел≥в ф≥нансового й ад≠м≥н≥стративного впливу;

Ч розвинута структура впливових дорадчих орган≥в з питань економ≥ки, в ¤ких сп≥впрацюють представники дер≠жавних структур, приватного б≥знесу та науки.

ƒержавне регулюванн¤ економ≥ки зд≥йснюЇтьс¤ в трьох напр¤мах:

1) визначенн¤ державою пр≥оритетних галузей проми≠словост≥, наданн¤ њм п≥льг ≥ пр¤моњ ф≥нансовоњ п≥дтримки;

2) створенн¤ спри¤тливих умов дл¤ розвитку нац≥ональ≠ноњ економ≥ки;

ХХ<Х-Х ~ 3) розвиток ≥ п≥дтримка орган≥зац≥йних структур ≥ в≥д≠носин, ¤к≥ спри¤ють п≥двищенню ефективност≥ виробниц≠тва та конкурентоспроможност≥ ¤понських товар≥в.

≈фективним Ї механ≥зм поЇднанн¤ загальнонац≥она≠льних ≥нтерес≥в та ≥нтерес≥в приватного б≥знесу на макро-економ≥чному р≥вн≥.

ќрган≥зац≥¤ управл≥нн¤ в ¤понських ф≥рмах суттЇво в≥д≠р≥зн¤Їтьс¤ в≥д американськоњ та Ївропейськоњ моделей. ¬≥д≠м≥нност≥ стосуютьс¤ орган≥зац≥йноњ побудови ф≥рм, визна≠ченн¤ стратег≥чних напр¤м≥в управл≥нськоњ д≥¤льност≥, ви≠р≥шенн¤ кадрових питань, уваги до ¤кост≥ продукц≥њ, системи соц≥альних в≥дносин на виробництв≥ та в управл≥нн≥.

”правл≥нн¤ виробництвом б≥льшост≥ ¤понських ф≥рм основане, ¤к ≥ в ≥нших економ≥чно розвинутих крањнах, на див≥з≥ональн≥й орган≥зац≥њ. ќднак у ¤понських компа≠н≥¤х управл≥нн¤ б≥льш централ≥зоване, внасл≥док чого ви≠робнич≥ в≥дд≥ленн¤ на перший погл¤д менш самост≥йн≥ при вир≥шенн≥ виробничих питань. јле централ≥зован≥сть тут поЇднують з особливим стилем управл≥нн¤, суттЇвими елементами ¤кого Ї погоджен≥сть ≥ координац≥¤ д≥й ус≥х ≥Їрарх≥чних ланок, розробленн¤ ≥ прийн¤тт¤ р≥шень п≥≠сл¤ њх детального обговоренн¤ та схваленн¤ виконавчою ланкою. ¬насл≥док цього сформувавс¤ специф≥чний ¤пон≠ський симб≥оз ≥н≥ц≥ативи виконавц≥в ≥ твердоњ л≥н≥њ вищо≠го кер≥вництва ф≥рми, ¤кий ірунтуЇтьс¤ на груповому прий≠н¤тт≥ р≥шень ≥ передбачаЇ:

Ч участь середнього р≥вн¤ у розробленн≥ р≥шень шл¤≠хом погодженн¤ ≥ обговоренн¤ проект≥в з кер≥вниками ≥ з персоналом в≥дпов≥дних в≥дд≥лень;

1	2	3	4	5

Ќазва: ќсобливост≥ менеджменту в економ≥чно розвинутих крањнах
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (6905 прочитано)