ћенеджмент > ”досконаленн¤ структури еколог≥чного управл≥нн¤, ф≥нансов≥ аспекти

”досконаленн¤ структури еколог≥чного управл≥нн¤, ф≥нансов≥ аспекти

«ростаюча ≥нтенсивн≥сть експлуатац≥њ природних ресурс≥в, кризовий стан економ≥ки в перех≥дний пер≥од зб≥льшують ризик виникненн¤ техногенних катастроф, не дозвол¤ють ¤к держав≥, так ≥ окремим природокористувачам вид≥л¤ти в повному обс¤з≥ кошти, необх≥дн≥ дл¤ зд≥йсненн¤ заход≥в щодо зниженн¤ р≥вн¤ впливу на навколишнЇ середовище, вимагають розробки оптимальноњ еколого-економ≥чноњ стратег≥њ подальшого розвитку водного господарства, що розширить можливост≥ управл≥нн¤ ним та р≥внем еколог≥чноњ безпеки. ¬ останн≥ роки стаЇ очевидним той факт, що земна б≥осфера ≥ екосистеми р≥зних р≥вн≥в мають обмежен≥ можливост≥ щодо забезпеченн¤ свого нормального функц≥онуванн¤ ≥ в≥дтворенн¤ в умовах надм≥рного впливу людськоњ д≥¤льност≥.

ќф≥ц≥йне визнанн¤ ц¤ думка отримала на  онференц≥њ ќќЌ з навколишнього середовища в –≥о-де-∆анейро в 1992 р., коли був прийн¤тий новий принцип розвитку св≥тових продуктивних сил Ц Уsustainable developmentФ, ¤кий в переклад≥ означаЇ Усталий

–ис. 1. —истема оц≥нки навколишнього середовища (≈ј)

розвитокФ ≥ пол¤гаЇ в тому, що процв≥танн¤ в майбутньому залежить в≥д збереженн¤ Уприродного кап≥талуФ Ц пов≥тр¤, води та ≥нших еколог≥чних багатств. ÷е можливо дос¤гти при збалансуванн≥ д≥¤льност≥ людини ≥ в≥дтворювальн≥й здатност≥ природи.

ƒл¤ дос¤гненн¤ мети сталого розвитку необх≥дн≥ конкретн≥ механ≥зми њњ реал≥зац≥њ. ” св≥тов≥й практиц≥ великого значенн¤ дл¤ оц≥нки переходу до сталого розвитку надають розробц≥ ≥ застосуванню системи Уоц≥нка стану навколишнього середовищаФ, ≥ зокрема двом њњ видам (локальн≥й та стратег≥чн≥й), ¤к≥ сьогодн≥ Ї добре в≥дпрацьованими механ≥змами ви¤вленн¤ еколог≥чних насл≥дк≥в антропогенноњ д≥¤льност≥ ≥ запоб≥ганн¤ њм (див. рис. 1) [4].

 онцепц≥¤ оц≥нки стану навколишнього середовища на локальному ≥ стратег≥чному р≥вн¤х використовуЇтьс¤ багатьма м≥жнародними орган≥зац≥¤ми, тому дл¤ створенн¤ спри¤тливого ≥нвестиц≥йного кл≥мату важливий анал≥з цих процедур ≥ пор≥вн¤нн¤ њх з еколог≥чною експертизою в ”крањн≥.

” 1997 роц≥ в наш≥й крањн≥ було розроблено ≥ на ур¤довому р≥вн≥ схвалено концепц≥ю сталого розвитку, ¤кою передбачено впровадженн¤ економ≥чних механ≥зм≥в природокористуванн¤ ≥ природоохоронноњ д≥¤льност≥, зокрема створенн¤ еколог≥чних банк≥в, основними напр¤мами ¤ких повинн≥ стати:

ф≥нансова п≥дтримка еколог≥чних проект≥в, спр¤мованих на охорону водних ресурс≥в у районах, та еколог≥чного б≥знесу;

впровадженн¤ так званих Уеколог≥чних вклад≥вФ, частина кошт≥в ¤ких використовуЇтьс¤ дл¤ п≥дтримки еколог≥чних програм; наданн¤ ц≥льових водоохоронних кредит≥в п≥дприЇмствам та окремим громад¤нам (¤к заохоченн¤, власники таких вклад≥в можуть, наприклад, одержати житло в еколог≥чно чистих районах тощо);

розповсюдженн¤ еколог≥чних лотерей, кошти в≥д продажу ¤ких спр¤мовуютьс¤ в основному на природоохоронн≥ заходи;

п≥дтримка наукових досл≥джень та розробок з еколог≥чних проблем захисту водних систем;

створенн¤ в структур≥ банк≥в спец≥альних п≥дрозд≥л≥в еколог≥чноњ ор≥Їнтац≥њ, служб ≥з еколог≥чного аудиту та еколог≥чного маркетингу.

ѕерех≥д ”крањни до сталого розвитку можливий при переор≥Їнтац≥њ науково-технолог≥чного прогресу на створенн¤ ресурсо-, енерго- ≥ водозбер≥гаючих технолог≥й. ќсновним пр≥оритетом маЇ стати використанн¤ науком≥стких технолог≥й ≥з поступовим вит≥сненн¤м ресурсом≥стких, а також в≥дпов≥дна зм≥на у структур≥ зовн≥шньоњ торг≥вл≥, а саме: переважанн¤ експорту природних ресурс≥в ≥з тенденц≥Їю його зб≥льшенн¤ щодо високо¤к≥сноњ науковоњ продукц≥њ.

ƒержава маЇ перейти до засоб≥в непр¤мого регулюванн¤. —в≥това практика св≥дчить, що дл¤ вир≥шенн¤ рег≥ональних проблем з великим ефектом застосовуЇтьс¤ ≥ податкова пол≥тика. —аме податки мають стимулювати розм≥щенн¤ ≥ розвиток найнеобх≥дн≥ших сусп≥льству виробництв, ≥ навпаки, обмежувати неефективн≥ за економ≥чними, соц≥альними критер≥¤ми або небезпечн≥ дл¤ довк≥лл¤ види д≥¤льност≥.

¬ умовах деф≥циту ф≥нансових ресурс≥в дл¤ еколог≥чного оздоровленн¤ держави доц≥льно платеж≥ за забрудненн¤ водних ресурс≥в акумулювати в спец≥альних позабюджетних фондах, надавши њм п≥льгового режиму оподаткуванн¤. ѕотр≥бно п≥дкреслити, що природоохоронн≥ заходи в ”крањн≥ ф≥нансуютьс¤ з двох джерел. ќсновн≥ засоби ф≥нансуванн¤ передбачен≥ в розд≥л≥ 20 ƒержбюджету Уќхорона навколишнього природного середовища ≥ ¤дерна безпекаФ, за рахунок ¤ких покриваютьс¤ витрати, повТ¤зан≥ з в≥дновленн¤м та п≥дтримкою вс≥х природних ресурс≥в крањни.  ошти дл¤ цього надход¤ть, в основному, за рахунок платеж≥в п≥дприЇмств, в≥домств ≥ орган≥зац≥й за користуванн¤ ресурсною базою крањни. «г≥дно з д≥ючим законодавством, так≥ платеж≥ повинн≥ бути ц≥льовими ≥ спр¤мованими виключно на охорону природних ресурс≥в крањни (в ”крањн≥ вони, ¤к правило, використовуютьс¤ не за призначенн¤м). “ак, ≥з з≥браних в 1998 роц≥ 1,3 млрд. грн. платеж≥в у розд≥л≥ 20 ƒержбюджету було за¤влено лише 69,9 млн. грн., ≥з ¤ких фактично було використано лише 35,4 млн. грн. ’рон≥чний деф≥цит у ф≥нансуванн≥ еколог≥чних заход≥в законом≥рно призводить до стих≥йних лих. «а попередн≥ми даними, в пер≥од 1995-1997 рок≥в щор≥чн≥ збитки в≥д стих≥йних лих оц≥нюютьс¤ в 1,1-1,5 млрд. грн.

ƒругим джерелом ф≥нансуванн¤ природоохоронних заход≥в Ї державний ц≥льовий ‘онд охорони навколишнього природного середовища. јнал≥з формуванн¤ засоб≥в еколог≥чних фонд≥в показав, що платеж≥ за забрудненн¤ водних ресурс≥в у межах л≥м≥т≥в ≥ понад встановлен≥ л≥м≥ти за викиди, скиди забруднюючих речовин у водн≥ системи ≥ розм≥щенн¤ в≥дход≥в були ≥ залишаютьс¤ основними джерелами надходженн¤ вказаних засоб≥в. ≤снуюч≥ еколог≥чн≥ проекти потребують значних кап≥таловкладень (варт≥сть очисних споруд оц≥нюЇтьс¤ в≥д 20 тис. грн. до 10 млн. дол. ≥ вище). ¬ останн≥ роки бюджет екофонд≥в не може упоратис¤ ≥з таким ф≥нансовим навантаженн¤м, оск≥льки в≥н складаЇ в середньому 50 млн. грн., тод≥ ¤к в≥н повинен бути ¤к м≥н≥мум 500 млн. грн. ќтже, ф≥нансуванн¤ еколог≥чних програм зд≥йснюЇтьс¤ не на повну потужн≥сть, а б≥льш≥сть очисних споруд вже давно застар≥ли ≥ ступ≥нь зношуваност≥ становить 70-80%, а де¤ких Ц 90%.

“ому виникають сумн≥ви щодо зростанн¤ рол≥ еколог≥чних фонд≥в у ф≥нансуванн≥ природоохоронних заход≥в, оск≥льки Ї багато проблем ¤к в механ≥зм≥ збору вказаних платеж≥в, так ≥ в чинн≥й нормативно-правов≥й баз≥ в ц≥лому.

¬ ”крањн≥ потр≥бно також застосувати з врахуванн¤м св≥тового досв≥ду пр¤м≥ й непр¤м≥ методи еколого-економ≥чного регулюванн¤, зокрема:

встановленн¤ економ≥чних обмежень на господарську д≥¤льн≥сть;

створенн¤ систем еколог≥чноњ сертиф≥кац≥њ, послуг ≥ ≥нших обТЇкт≥в;

впровадженн¤ в практику процедури за¤вки про вплив на навколишнЇ середовище;

л≥цензуванн¤ господарськоњ та ≥ншоњ д≥¤льност≥;

комплексна еколого-економ≥чна експертиза;

створенн¤ еколог≥чно справедливого ринку, при ¤кому не отримуЇ переваг у конкурентн≥й боротьб≥ продукц≥¤ з найг≥ршими еколог≥чними характеристиками або ¤ка виробл¤Їтьс¤ за технолог≥¤ми з в≥дносно нешк≥дливим впливом на навколишнЇ середовище, а також зн≥маЇтьс¤ з об≥гу на ринку продукц≥¤, небезпечна дл¤ здоровТ¤ ≥ навколишнього середовища;

зм≥на податковоњ пол≥тики в галуз≥ охорони та рац≥онального використанн¤ довк≥лл¤;

запровадженн¤ системи еколог≥чного страхуванн¤ (≥з прийн¤тт¤м «акону Уѕро еколог≥чне страхуванн¤Ф;

запровадженн¤ системи еколог≥чного аудиту;

врахуванн¤ природного фактора при економ≥чн≥й оц≥нц≥ господарських р≥шень.

«аконом ”крањни Уѕро охорону навколишнього середовищаФ (1991 р.) започатковано функц≥онуванн¤ багатьох економ≥чних ≥нструмент≥в не лише дл¤ ви¤вленн¤ та оц≥нки еколог≥чно проблемних ситуац≥й, а й дл¤ анал≥зу еколог≥чноњ безпеки в рег≥он≥ (що передбачаЇ вивченн¤ природно-ресурсного потенц≥алу ≥ комплексного використанн¤ природних ресурс≥в), регулюванн¤ процесу природокористуванн¤.

Ќин≥ економ≥чний механ≥зм еколог≥чного регулюванн¤ в ”крањн≥ ірунтуЇтьс¤ на концепц≥њ платност≥ природокористуванн¤. ѕозитивн≥ моменти економ≥чного механ≥зму еколог≥чного управл≥нн¤ пол¤гають у тому, що завд¤ки його економ≥чним ≥нструментам були опрацьован≥ основи платного природокористуванн¤, й економ≥чний ≥нструментар≥й Ї Їдиним засобом, ¤кий дозвол¤Ї забезпечити надходженн¤ ф≥нансових ресурс≥в в обс¤гах, необх≥дних дл¤ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в забрудненн¤ навколишнього природного середовища [1].

ѕ≥д еколог≥чним управл≥нн¤м прийн¤то розум≥ти поетапний процес розробки й реал≥зац≥њ стратег≥чних ≥ тактичних р≥шень, спр¤мованих на рац≥ональне використанн¤ та охорону навколишнього природного середовища на орган≥зац≥йних, економ≥чних ≥ правових засадах.

√оловне завданн¤ в управл≥нн≥ й регулюванн≥ водного господарства пол¤гаЇ в повному ≥ своЇчасному задоволенн≥ потреб ус≥х водоспоживач≥в та водокористувач≥в у високо¤к≥сних водних ресурсах ≥з урахуванн¤м дотриманн¤ еколог≥чних вимог, критер≥њв, обмежень ≥ стандарт≥в.  р≥м того, управл≥нську д≥¤льн≥сть водогосподарських орган≥в сл≥д спр¤мувати на радикальне еколог≥чне оздоровленн¤ р≥к, озер та ≥нших водойм, ¤к≥ становл¤ть Їдиний водний фонд держави, а також на орган≥зац≥ю зд≥йсненн¤ заход≥в щодо в≥дтворенн¤ та охорони поверхневих вод.

—кладн≥сть регулюванн¤ водних в≥дносин обумовлюЇтьс¤ специф≥кою природних вод ¤к компонента природного середовища ≥ виробничого ресурсу дл¤ б≥льшост≥ галузей народного господарства. ¬одноресурсна забезпечен≥сть позначаЇтьс¤ на ефективност≥ економ≥ки ¤к окремих рег≥он≥в, так ≥ держави в ц≥лому, оск≥льки на¤вн≥сть ≥ ¤к≥сний стан водних ресурс≥в впливають на розм≥щенн¤ ≥ функц≥онуванн¤ господарських обТЇкт≥в ≥ варт≥сн≥ характеристики виробленоњ продукц≥њ.

1	2	3	4

Ќазва: ”досконаленн¤ структури еколог≥чного управл≥нн¤, ф≥нансов≥ аспекти
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2495 прочитано)