ћенеджмент > ”досконаленн¤ структури еколог≥чного управл≥нн¤, ф≥нансов≥ аспекти

ќск≥льки питанн¤ водопостачанн¤ населенн¤ та р≥зних галузей економ≥ки високо¤к≥сною ≥ в достатн≥й к≥лькост≥ водою гостро стоњть на ”крањн≥, то вир≥шити це завданн¤ можливо лише за умови створенн¤ комплексних систем управл≥нн¤ використанн¤м водних ресурс≥в. ” багатьох крањнах поширена така форма територ≥ального управл≥нн¤, ¤ка передбачаЇ двоступ≥нчасту систему (один м≥сцевий, а один державний орган). јле найдосконал≥шою формою Ї державн≥ органи управл≥нн¤ водним господарством.

—труктура державного управл≥нн¤ водним господарством у галуз≥ використанн¤, охорони та в≥дтворенн¤ водних ресурс≥в регламентуЇтьс¤ ¬одним кодексом ”крањни. “еритор≥альна орган≥зац≥¤ водокористуванн¤ повинна базуватис¤ на таких основних принципах:

р≥чков≥ системи (басейни) ¤к природн≥ обТЇкти нерозривно повТ¤зан≥ з територ≥Їю, ≥ право власност≥ на них повинно розгл¤датис¤ разом ≥з правом власност≥ на в≥дпов≥дн≥ територ≥њ;

водн≥ ресурси, ¤к≥ формуютьс¤ ≥ перем≥щуютьс¤ у щор≥чно в≥дновлюваних обТЇмах в ≥нш≥ райони, необх≥дно розгл¤дати ¤к складову Їдиного г≥дролог≥чного циклу в межах вс≥Їњ водозб≥рноњ площ≥ басейну, що однаковою м≥рою належить вс≥й територ≥њ ≥ вс≥м водокористувачам;

використанн¤ водних джерел допускаЇтьс¤ њх власником у будь-¤к≥й форм≥ та дл¤ будь-¤ких ц≥лей, ¤кщо воно не зм≥нюЇ щор≥чно в≥дновлюван≥ обТЇми ≥ ¤к≥сть водних ресурс≥в, що надход¤ть у нижче розм≥щен≥ рег≥они;

використанн¤ водних ресурс≥в ус≥ма водокористувачами зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ взаЇмоузгоджених схем. ƒл¤ р≥чкових басейн≥в ≥з деф≥цитом води право кожноњ територ≥њ на певний обТЇм води закр≥плюЇтьс¤ у вигл¤д≥ визначеноњ частки в≥дновлюваних ресурс≥в, що формуютьс¤ в басейн≥.

ƒержавна система регулюванн¤ водоохоронних в≥дносин, зг≥дно з ¬одним кодексом ”крањни, передбачаЇ зд≥йсненн¤ функц≥ональноњ ≥ територ≥альноњ орган≥зац≥њ. ‘ункц≥ональна орган≥зац≥¤ пол¤гаЇ в розпод≥л≥ компетенц≥й у галуз≥ буд≥вництва, експлуатац≥њ водогосподарських систем ≥ водокористуванн¤ (ƒержводгосп) та контролю за рац≥ональним використанн¤м, охороною вод. “еритор≥альна орган≥зац≥¤ включаЇ розпод≥л функц≥й управл≥нн¤ на адм≥н≥стративно-територ≥альному р≥вн≥ (ради в≥дпов≥дних адм≥н≥стративних утворень) ≥ не передбачаЇ регулюванн¤ водних в≥дносин у межах басейн≥в, що не в≥дпов≥даЇ генетичн≥й сут≥ функц≥онуванн¤ водноресурсних джерел ≥ њх охорони.

« урахуванн¤м функц≥ональноњ ≥ територ≥альноњ орган≥зац≥њ управл≥нн¤ схема взаЇмод≥њ державних структур, ¤к≥ в≥дпов≥дають за певн≥ аспекти водних в≥дносин, набуваЇ ≥Їрарх≥чноњ системи. ” такому випадку узгодженн¤ управл≥нських р≥шень можна дос¤гти за рахунок сум≥щенн¤ меж адм≥н≥стративних утворень (район≥в) з контурами водноресурсних басейн≥в.

Ќа р≥вн≥ територ≥альних утворень управл≥нн¤ водноресурсними джерелами може бути орган≥зовано на баз≥ ≥снуючих басейнових водогосподарських обТЇднань, статус ¤ких необх≥дно закр≥пити законодавчими актами.

Ќадаючи статусу самост≥йних установ територ≥альним виробничим в≥дд≥ленн¤м (управл≥нн¤м) басейнових водогосподарських обТЇднань, забезпечуЇтьс¤ њх незалежн≥сть в≥д м≥сцевих орган≥в влади ≥ п≥дконтрольн≥сть водоохоронним органам. ѕри цьому функц≥њ контролю за дотриманн¤м л≥м≥т≥в водоспоживанн¤ ≥ скиду забруднених сток≥в доц≥льно покласти на басейнов≥ водогосподарськ≥ обТЇднанн¤ ≥ њх територ≥альн≥ п≥дрозд≥ли. ѓх зац≥кавлен≥сть у дотриманн≥ цих л≥м≥т≥в обумовлюЇтьс¤ впровадженн¤м ринкових в≥дносин у сферу водокористуванн¤ (плата за воду ≥ скиди ст≥чних вод, ст¤гненн¤ за еколог≥чн≥ порушенн¤). ƒоц≥льно також покласти на водогосподарськ≥ обТЇднанн¤ узгодженн¤ вс≥х заход≥в на територ≥њ басейну, що порушують умови формуванн¤ водного стоку. Ѕасейнов≥ водогосподарськ≥ обТЇднанн¤, отримуючи платеж≥ й штрафи в≥д водокористувач≥в, внос¤ть њх у м≥сцев≥ ≥ державний бюджети за користуванн¤ водноресурсними джерелами, а також в≥драховують штрафи за порушенн¤ еколог≥чних вимог на п≥дпор¤дкованих њм водних обТЇктах.

”правл≥нськ≥ структури спроможн≥ реал≥зувати рег≥ональну водогосподарську ≥ водоохоронну пол≥тику та спри¤ти стаб≥л≥зац≥њ й оздоровленню стану водноресурсних джерел за умов ч≥ткого виконанн¤ таких основних функц≥й: розробка та плануванн¤ узгоджених р≥шень щодо рег≥онального управл≥нн¤ водокористуванн¤ ≥ землекористуванн¤ на р≥зних адм≥н≥стративних ≥ басейнових р≥вн¤х; розробка норматив≥в л≥м≥туванн¤ водоспоживанн¤ ≥ водов≥дведенн¤ та контроль за водоспоживанн¤м п≥дприЇмств ≥ скидом забруднюючих речовин; проведенн¤ водогосподарського аудиту ≥ менеджменту; ст¤гненн¤ платеж≥в за водокористуванн¤ ≥ водов≥дведенн¤ та нагл¤д за проектуванн¤м, буд≥вництвом ≥ експлуатац≥Їю водогосподарських обТЇкт≥в.

” Ќ≥меччин≥ й крањнах ™вропейського —оюзу розроблена ≥ реал≥зуЇтьс¤ стратег≥¤ еколог≥чно ор≥Їнтованого менеджменту й еколог≥чного п≥дприЇмництва ¤к одного з важливих напр¤м≥в еколог≥чноњ модерн≥зац≥њ. ÷ьому спри¤ло зростанн¤ рол≥ еколог≥чних ¤костей ≥ характеристик товар≥в та продукт≥в на ринку ¤к передумови њх виробництва ≥ реал≥зац≥њ, посиленн¤ тиску громадськост≥ на п≥дприЇмц≥в, ¤к≥ використовують природн≥ ресурси, дотриманн¤ еколог≥чних ≥нтерес≥в населенн¤ та розвиток водного законодавства, посиленн¤ впливу еколог≥чного права ≥ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

 р≥м того, вс≥ п≥дприЇмства Ќ≥меччини в обовТ¤зковому пор¤дку проход¤ть еколог≥чний аудит. ” багатьох з них прийн¤то нац≥ональн≥ стандарти, ¤к≥ регулюють еколог≥чний аудит. “ак, у червн≥ 1993 року прийн¤то основн≥ принципи ≥ положенн¤ еколог≥чного обл≥ку в рамках ™—, ¤к≥ набули чинност≥ в кв≥тн≥ 1995 року. «а оц≥нками н≥мецького агентства з питань навколишнього середовища в галуз≥ еколог≥чноњ профес≥йноњ п≥дготовки ≥ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ спец≥ал≥ст≥в нин≥ профес≥йн≥ еколог≥чн≥ ≥нтереси групуютьс¤ за ступенем њх пр≥оритетност≥ дл¤ тих, хто навчаЇтьс¤, таким чином: переробка в≥дход≥в; еколог≥чне право; водне господарство ≥ очистка ст≥чних вод; охорона ірунт≥в; енергозбереженн¤; охорона довк≥лл¤ на п≥дприЇмствах; рег≥ональне еколог≥чне плануванн¤ (еколог≥чна програма); еколог≥чна експертиза; боротьба з х≥м≥чним забрудненн¤м навколишнього середовища; еколог≥чна пол≥тика; еколог≥чн≥ аспекти с≥льськогосподарського виробництва; м≥жнародн≥ аспекти охорони водних ресурс≥в; охорона б≥ор≥зномањтт¤; еколог≥чна осв≥та; еколог≥чна консультац≥¤; програми економ≥њ води.

” кв≥тн≥ 1992 року в  итањ створено неур¤дову –аду з питань м≥жнародного сп≥вроб≥тництва в галуз≥ навколишнього середовища ≥ розвитку. ¬ њњ завданн¤ входить наданн¤ ур¤ду  итаю обірунтованих пропозиц≥й з координац≥њ розвитку народного господарства й еколог≥чного захисту, а також залученн¤ дл¤ цих ц≥лей кошт≥в ≥ технолог≥чноњ допомоги з боку ≥ноземних держав. ƒержавне управл≥нн¤ ≥з захисту навколишнього середовища розробило комплекс природоохоронних заход≥в на пер≥од до 2000 року.  итай до осен≥ 1993 року приЇднавс¤ до 50 м≥жнародних конвенц≥й ≥ угод щодо захисту навколишнього середовища, зокрема, в крањн≥ заборонено промислове використанн¤ х≥м≥чних речовин, ¤к≥ впливають на водн≥ екосистеми та озоновий шар атмосфери, створено нац≥ональний центр збору м≥жнародноњ еколог≥чноњ ≥нформац≥њ.  р≥м цього, з початку 90-х рок≥в складено програму покращенн¤ еколог≥чного стану ѕек≥на. „астково 17 проект≥в програми ф≥нансуютьс¤ за рахунок кредит≥в —в≥тового банку в сум≥ 125 млн. дол., а ур¤д столиц≥ вид≥лив на ц≥ проекти 124,24 млн. дол. ѕод≥бн≥ еколог≥чн≥ програми розроблен≥ ≥ дл¤ ≥нших китайських м≥ст.

¬важаЇтьс¤, що швейцарська система управл≥нн¤ охороною природи ≥ навколишнього середовища Ї найдосконал≥шою [5]. ѕо-перше, це ч≥тка система взаЇмоповТ¤заних пол≥тичних, юридичних, соц≥альних, наукових та орган≥зац≥йних положень ≥ закон≥в, ≥нтегрована у всесв≥тню природоохоронну систему та орган≥чно вписана в соц≥ально-економ≥чн≥ умови держави. ѕо-друге, вона маЇ механ≥зми функц≥онуванн¤ р≥зного характеру ≥ р≥зних р≥вн≥в за пр¤мим ≥ зворотн≥м звТ¤зками, ¤кщо населенн¤ не т≥льки виконуЇ закони, але й маЇ можлив≥сть зм≥нювати њх та впливати на д≥ю ур¤ду. ¬ Ўвейцар≥њ вироблена нац≥ональна пол≥тика охорони довк≥лл¤, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ через закони, договори, ринков≥ механ≥зми, природоохоронн≥ ≥нвестиц≥њ, кооперац≥ю державних та приватних структур, осв≥ту та пропаганду. Ќац≥ональна природоохоронна пол≥тика Ї нев≥дТЇмною складовою державних та приватних план≥в розвитку, ≥ њњ виконанн¤ забезпечуЇтьс¤ з боку ¤к державних структур (депутатами, м≥н≥стерством, пол≥ц≥Їю), так ≥ приватних Ц Ћ≥гою охорони природи, ќбТЇднанн¤м з охорони природи, а також численними еколог≥чними бюро, пост≥йними зм≥шаними ком≥с≥¤ми з представник≥в державних ур¤довц≥в та член≥в приватних орган≥зац≥й.

” крањнах з розвинутою ринковою економ≥кою широко використовуютьс¤ р≥зн≥ економ≥чн≥ ≥нструменти еколог≥чного менеджменту, ¤к≥ обТЇднуютьс¤ у так≥ групи [3]:

податков≥ ≥нструменти (п≥льгов≥ чи дискрим≥нуюч≥), зокрема податки на продукц≥ю, види д≥¤льност≥, джерела забрудненн¤, вм≥ст шк≥дливого компонента, користуванн¤ ресурсами, на ≥нвестиц≥њ;

≥нструменти системи кредитуванн¤ (п≥льгов≥ чи дискрим≥нуюч≥), а саме: за напр¤мами д≥¤льност≥, кредитними ставками, обТЇктами кредитуванн¤, строками кредитуванн¤;

субсид≥њ (пр¤м≥ та непр¤м≥) на державн≥ еколог≥чн≥ проекти, компенсац≥ю частини ризику п≥дприЇмствам з п≥лотних екопроект≥в, на екоц≥л≥ населенню, дотац≥њ на еколог≥чно досконалу продукц≥ю, компенсац≥¤ прискореноњ амортизац≥њ еколог≥чних технолог≥й;

еколог≥чн≥ платеж≥ за викид (скид), захороненн¤ шк≥дливих речовин, ф≥зичн≥ та б≥олог≥чн≥ види забрудненн¤ середовища;

ц≥нов≥ ≥нструменти: екоц≥нове програмуванн¤, екоц≥нове регулюванн¤, екоц≥нове стимулюванн¤;

1	2	3	4

Ќазва: ”досконаленн¤ структури еколог≥чного управл≥нн¤, ф≥нансов≥ аспекти
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2495 прочитано)