ћенеджмент > ‘ормуванн¤ груп. „инники, ¤к≥ впливають на ефективн≥сть роботи груп

√уртки ¤кост≥ ÷е невелика група прац≥вник≥в ф≥рми (в≥д 6 до 12), ¤к≥ добров≥льно ≥ регул¤рно зустр≥чаютьс¤ дл¤ вир≥шенн¤ про≠блем, пов'¤заних з умовами њх роботи. ” б≥льшост≥ випадк≥в кер≥вник п≥дрозд≥лу не Ї кер≥вником групи. √уртки ¤кост≥ працюють над про≠блемами, ¤к≥ безпосередньо впливають на результати д≥¤льност≥ прац≥вник≥в ф≥рми. √урток формуЇтьс¤ за згодою кер≥вництва дл¤ "розшивки" конкретного вузького м≥сц¤ або вир≥шенн¤ конкретноњ проблеми, ви¤вленоњ прац≥вниками ф≥рми. √урток ¤кост≥ припин¤Ї д≥¤льн≥сть п≥сл¤ остаточного вир≥шенн¤ даноњ проблеми.

ќсновн≥ положенн¤ концепц≥њ гуртк≥в ¤кост≥ сформулював у 1962 p. Kaopy ≤с≥кава, на той час професор “ок≥йського ун≥верситету. —оц≥ально-психолог≥чний аспект концепц≥њ гуртк≥в ¤кост≥ заснований на де¤ких основоположних пон¤тт¤х. ќдне з них - ефект соц≥альноњ фацил≥тац≥њ, що ви¤вл¤Їтьс¤ у полегшенн≥ взаЇмод≥њ ≥ п≥двищенн≥ ≥ндив≥дуальноњ активност≥ та працездатност≥ людей при об'Їднанн≥ њх в групу, м≥ж членами ¤коњ встановлюютьс¤ певн≥ стосунки при вико≠нанн≥ сп≥льного завданн¤. ѕри досл≥дженн≥ пор≥вн¤льноњ ефективност≥ ≥ндив≥дуальноњ та груповоњ роботи в к≥нц≥ 30-х рок≥в був в≥дкритий "ефект –≥нгельмана", суть ¤кого пол¤гаЇ в тому, що в м≥ру зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ член≥в групи в≥дбуваЇтьс¤ описане за досить строгою мате≠матичною залежн≥стю скороченн¤ середнього внеску кожного учасни≠ка в результат груповоњ д≥¤льност≥. ” —Ўј на меж≥ 50-бќ-х рок≥в з'¤вилис¤ "групи бездефектноњ прац≥Ф, однак масового поширенн¤ цей рух не набув.  .≤с≥кава вз¤в за основу найважлив≥ш≥ елементи амери≠канських груп бездефектноњ прац≥, однак запропонован≥ ним гуртки ¤кост≥ не стали аналогом американського вар≥анту, а розвивалис¤ ¤к ориг≥нальна та безпрецендентна дл¤ ≥нших крањн форма орган≥зац≥њ прац≥ дл¤ ≥нтенсиф≥кац≥њ творчих можливостей персоналу.

„лени гуртка ¤кост≥ уповноважен≥ визначити проблему, що ви≠магаЇ вир≥шенн¤, обрати свого голову, скласти граф≥к проведенн¤ зас≥дань ≥ отримати дозв≥л кер≥вництва на виконанн¤ роботи. ¬они займаютьс¤ збором необх≥дних даних, анал≥зом проблеми, оц≥нкою вар≥ант≥в р≥шень, видають кер≥вництву рекомендац≥њ щодо вир≥шенн¤ проблеми ≥ впроваджують њх за згодою кер≥вництва, ¤кщо це передба≠чено сферою њх компетенц≥њ.

ƒл¤ гуртк≥в ¤кост≥ характерн≥ так≥ особливост≥:

1. «ас≥данн¤ гуртк≥в провод¤тьс¤ регул¤рно.

2. √уртки заснован≥ за принципом добров≥льноњ участ≥.

3. ѕроблеми, що вир≥шуютьс¤ в гуртках ¤кост≥, пов'¤зан≥ з трудовою д≥¤льн≥стю на дан≥й д≥льниц≥.

4. ѕроблеми ви¤вл¤ють, досл≥джують ≥ вир≥шують члени гуртка, п≥сл¤ чого оц≥нюютьс¤ отриман≥ результати.

5. √урток ¤кост≥ припин¤Ї д≥¤льн≥сть п≥сл¤ вир≥шенн¤ даноњ проблеми.

¬ япон≥њ рух з орган≥зац≥њ гуртк≥в ¤кост≥ був рухом знизу вгору. ¬≥н почавс¤ з майстр≥в ≥ звичайних роб≥тник≥в, а не з кер≥вництва ви≠щоњ ланки. ÷е означало пов≥льне зростанн¤, але повну п≥дтримку з бо≠ку робочоњ сили, що Ї одн≥Їю з причин, завд¤ки ¤к≥й цей рух усп≥шно витримав перев≥рку часом.

√рупи вдосконаленн¤ процес≥в. √рупу вдосконаленн¤ процесу створюють дл¤ п≥двищенн¤ ¤кост≥ його функц≥онуванн¤, скороченн¤ в≥дход≥в виробництва та п≥двищенн¤ ефективност≥ процесу, ¤кий охоп≠люЇ д≥¤льн≥сть к≥лькох п≥дрозд≥л≥в. ƒо групи вдосконаленн¤ процесу вход¤ть досв≥дчен≥, квал≥ф≥кован≥ фах≥вц≥ з кожного п≥дрозд≥лу, що бе≠ре участь у даному процес≥, та допом≥жних служб. „лен≥в групи та њњ голову призначаЇ кер≥вництво ф≥рми. ƒ≥¤льн≥сть групи обмежуЇтьс¤ виконанн¤м конкретного завданн¤, завчасно визначеного кер≥вницт≠вом ф≥рми. як правило, таке завданн¤ розраховане на тривалий час.

¬ ≥деальному випадку група створюЇтьс¤ до розробки та ос≠воЇнн¤ процесу, щоб мати можлив≥сть спр¤мувати вс≥ своњ знанн¤ ≥ досв≥д на попередженн¤ можливих проблем. ¬ ц≥лому група несе в≥дпов≥дальн≥сть за оптим≥зац≥ю розм≥ру оч≥куваного прибутку в≥д процесу та п≥двищенн¤ його рентабельност≥, забезпеченн¤ виконанн¤ виробничих граф≥к≥в та зведенн¤ до м≥н≥муму дефект≥в продукц≥њ. ƒо переваг груп вдосконаленн¤ процес≥в належать:

1. «абезпечуЇтьс¤ проведенн¤ комплексного причинно-насл≥дкового анал≥зу.

2. „лени групи не потребують додаткового навчанн¤ та п≥дготовки.

3. –≥шенн¤, що приймаютьс¤ групою, можуть привести до значного п≥двищенн¤ загальноњ економ≥чноњ ефективност≥, оск≥льки група досконало волод≥Ї вс≥ма характеристиками та взаЇмозв'¤зками процесу.

4. —творюютьс¤ зв'¤зки м≥ж функц≥ональними п≥дрозд≥лами, об'Їднаними сп≥льною метою.

5. «абезпечуЇтьс¤ ефективне скороченн¤ в≥дход≥в виробництва та затрат.

6. Ѕеручи участь у розробц≥ процесу, група маЇ можлив≥сть поперед≠жувати виникненн¤ проблем.

7. „лени групи знайомл¤тьс¤ з загальними принципами економ≥чноњ д≥¤льност≥ ф≥рми.

ƒо недол≥к≥в таких груп належать значн≥ витрати часу досв≥дчених прац≥вник≥в, що негативно впливаЇ на виконанн¤ ними ≥нших функц≥й, а також неефективне використанн¤ часу прац≥вник≥в при розгл¤д≥ проблеми, ¤ка не потребуЇ участ≥ вс≥х член≥в групи.

÷≥льов≥ групи. “ак≥ групи формуЇ кер≥вництво вищоњ ланки при виникненн≥ серйозноњ проблеми, що потребуЇ негайного вир≥шенн¤, оск≥льки вона може призвести до зупинки всього п≥дприЇмства або ок≠ремоњ виробничоњ л≥н≥њ. ƒо групи вход¤ть висококвал≥ф≥кован≥ фах≥вц≥, ¤к≥ в≥дбираютьс¤ дл¤ вивченн¤ ≥ вир≥шенн¤ конкретноњ проблеми. як правило, њх тимчасово зв≥льн¤ють в≥д основноњ роботи дл¤ виконанн¤ обов'¤зк≥в член≥в ц≥льовоњ групи.

ѕ≥сл¤ вир≥шенн¤ одн≥Їњ конкретноњ проблеми фах≥вц≥ поверта≠ютьс¤ на своЇ штатне робоче м≥сце. ÷≥льова група в≥дпов≥даЇ за опера≠тивну реал≥зац≥ю р≥шенн¤, а також за виробленн¤ плану остаточного вир≥шенн¤ проблеми. ÷≥льов≥ групи не вважаютьс¤ ефективним засо≠бом пол≥пшенн¤ роботи через короткостроков≥сть своЇњ д≥¤льност≥. ÷≥льов≥ групи вир≥шують першочергов≥ завданн¤, ¤к≥ вимагають пост≥йноњ уваги кер≥вництва вищоњ ланки ≥ над≥йноњ взаЇмод≥њ вс≥х п≥дрозд≥л≥в. як правило, кер≥вництву вищоњ ланки подаютьс¤ щоденн≥ зв≥ти про х≥д роб≥т, ≥ можлив≥ р≥шенн¤ в≥дкрито обговорюютьс¤ з кер≥вництвом до моменту њх остаточноњ оц≥нки.

Ѕагато досл≥дник≥в п≥дкреслюють, що групи частково перекри≠ваютьс¤ одна одною. Ћеонард –. —ейлс запропонував дещо в≥дм≥нну класиф≥кац≥йну систему дл¤ опису груп. ¬≥н вид≥лив чотири типи груп:

1. ƒирективна група, ¤к правило, описуЇтьс¤ формальною ор≠ган≥зац≥йною схемою та ланцюгом команд. Ќай¤скрав≥шим прикладом такоњ групи Ї арм≥¤. Ѕагато заклад≥в також Ї директивними групами, робота в ¤ких виконуЇтьс¤ за вказ≥вками кер≥вництва. ƒирективн≥сть ≥снуЇ внасл≥док рангових стосунк≥в м≥ж членами групи.

2. ÷≥льова група, ¤к правило, ≥снуЇ заради певного проекту або завданн¤. ” багатьох орган≥зац≥¤х вважають, що невелик≥, менш фор≠мальн≥ ц≥льов≥ групи працюють продуктивн≥ше ≥ швидше, н≥ж тра≠диц≥йн≥ директивн≥ групи. „лени ц≥льовоњ групи мають можлив≥сть сп≥лкуватис¤ ≥ сп≥впрацювати.

ѕереваги таких груп:

1. ¬ивченн¤ конкретноњ проблеми висококвал≥ф≥кованими фах≥вц¤ми.

2. «в≥льненн¤ член≥в ц≥льовоњ групи в≥д ≥нших обов'¤зк≥в.

3. ќперативне вир≥шенн¤ проблем.

4. “≥сна сп≥впрац¤ член≥в ц≥льовоњ групи з прац≥вниками ф≥рми.

Ќедол≥ками згаданих груп вважаютьс¤ досить напружений граф≥к роботи ≥ реал≥зац≥¤ остаточного р≥шенн¤, ¤к правило, не члена≠ми ц≥льовоњ групи.

3. √рупа за ≥нтересами, де акцент ставитьс¤ на саму групу. √рупа маЇ ланцюг команд, сп≥льне завданн¤, ¤ке розум≥ють ≥ под≥л¤ють вс≥ члени групи. ѕрикладом груп за ≥нтересами Ї групи старших за в≥ком людей, групи меншин, д≥лов≥ групи, ¤к≥ об'Їднуютьс¤ дл¤ захисту своњх прав, впливу на сусп≥льну думку та законодавч≥ ор≠гани. √рупи такого типу можуть ≥снувати недовго в результат≥ швидко≠го дос¤гненн¤ мети або њњ сп≥льного в≥дторгненн¤.

4. ƒружн¤ група ≥снуЇ тому, що њњ члени хочуть бути разом. ¬о≠ни можуть зустр≥чатис¤ за роботою або в групах ≥нших тип≥в, але в њх д≥¤льност≥ в≥дсутн≥ вс≥ мотивац≥њ, кр≥м задоволенн¤ в≥д сп≥лкуванн¤. ” дружн≥х групах може бути щось сп≥льне, наприклад, ≥нтереси, пов'¤зан≥ з пол≥тикою, нац≥ональн≥стю, в≥ком або хобб≥.  р≥м того, дружн≥ групи можуть утворюватис¤ й на основ≥ непод≥бност≥, ¤к це в≥дбуваЇтьс¤ з дискус≥йними групами.

Ќа доповненн¤ до поданих п≥дход≥в, групи можна класиф≥≠кувати за р≥внем формал≥зованост≥, глибиною емоц≥йного залученн¤, основною метою, величиною, складн≥стю, р≥внем добров≥льност≥.

«нанн¤ кожноњ з цих особливостей допомагаЇ кер≥вников≥ анал≥зувати ситуац≥ю та керувати нею. Ќаведен≥ п≥дходи та характери≠стики дають ключ≥ дл¤ плануванн¤ процесу управл≥нн¤ групою. ќднак ц≥ групуванн¤ не Ї незаперечними. ¬они частково перекриваютьс¤ та перепл≥таютьс¤, але, пор¤д з тим, допомагають розп≥знати особливост≥ функц≥онуючих груп.  ожний тип груп маЇ своњ переваги та недол≥ки. ќднак незалежно в≥д типу групи не варто спод≥ватис¤ на ефективне управл≥нн¤ нею без розум≥нн¤ мети створенн¤ та акцент≥в д≥¤льност≥.

ѕричини виникненн¤ груп розпод≥л¤ютьс¤ так:

1. ≈коном≥чн≥ причини. ” р¤д≥ випадк≥в люди вважають, що зможуть отримати вищий економ≥чний результат, б≥льшу вигоду, об'Їднавшись у групу.

2. ‘≥зичн≥ (природн≥) причини. ¬ орган≥зац≥¤х, ¤к правило, гру≠пи формуютьс¤ за родом зан¤ть, спор≥днен≥стю та специф≥кою роб≥т.

3. —оц≥ально-психолог≥чн≥ причини. ƒо ц≥Їњ категор≥њ нале≠жать:

Х потреба в безпец≥ (група може захистити своњх член≥в в≥д тиску адм≥н≥страц≥њ, вимагати зм≥н у плануванн≥ робочих м≥сць, пол≥пшенн≥ умов прац≥ тощо);

Х потреба в належност≥ до певноњ групи людей (блокуванн¤ або незд≥йсненн¤ адм≥н≥страц≥Їю цих потреб призводить до захисноњ реакц≥њ:

1	2	3	4	5

Ќазва: ‘ормуванн¤ груп. „инники, ¤к≥ впливають на ефективн≥сть роботи груп
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2562 прочитано)