Міжнародні відносини > Сучасні міжнародні кредитні відносини
Країни з розвинутою ринковою економікою також мають зовнішні борги (а деякі і досить значні), проте у зв'язку з їх відносною економічною стабільністю зовнішня заборгованість не набула тієї гостроти, як для країн, що розвиваються, та держав Східної Європи. За даними Міжнародного валютного фонду, валовий (внутрішній і зовнішній) борг усіх разом узятих індустріальне розвинутих країн світу збільшився з 40% розміру сумарного валового внутрішнього продукту (ВВП) в 1978 р. до близько 70% у 1994 р. США, наприклад, які мають найбільший у світі розмір ВВП, найзначніші розміри закордонних інвестицій, найбільшу масу своєї валюти за межами країни, є водночас найбільшим у світі боржником. За подібних обставин розвинутим країнам треба було б бити на сполох, однак у жодній з них проблема заборгованості не стояла і не стоїть на першому плані, оскільки державний борг, якщо він за своїми розмірами не виходить за прийняті параметри макроекономіки, не є чимось загрозливим. Крім того, у високорозвинутих країнах, як правило, більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів. У такому разі, коли сприятливі економічні умови, державний борг здатний навіть працювати на державу. Наприкінці XIX ст. у Росії за рахунок випуску та розміщення за кордоном державних облігацій, тобто фактично за рахунок зовнішнього боргу, були засновані численні казенні заводи, збудовані залізниці та інші важливі об'єкти. Якщо державний борг зростає швидше, ніж росте валовий внутрішній продукт, тоді обслуговування державного боргу може здійснюватися і за рахунок накопичення і споживання, тобто за рахунок зниження життєвого рівня населення. Якщо державний борг зростає в умовах припинення зростання ВВП або його падіння, то наслідки для країни-боржника можуть бути більш негативні. Коли борги накопичуються з року в рік, то це може призвести до поступового сповзання країни в боргову кабалу і навіть поставити питання про майбутню економічну незалежність та втрату політичних позицій у світовому співтоваристві.
ВИСНОВОК Досить неоднозначна ситуація з зовнішньою заборгованістю склалася на сьогодні в Україні, державний борг якої іноземним кредиторам на кінець 1998 р. становив майже 11 млрд. дол. США (табл. 6). Оскільки зовнішній борг України значно більший за отримані нею позики, Кабінету Міністрів України на підтримку платіжного балансу уряд Нідерландів надав гранти — 5 млн. дол. США; уряд США — 72 млн. дол. США, які були перераховані російському АТ "Газпром" на оплату газу, раніше поставленого в Україну; уряд Канади надав гранти на суму 100 млн. дол. США, які за взаємною згодою сторін були додані до реабілітаційної позики, що надавалася Світовим банком у розмірі 500 млн. дол. Складові зовнішнього боргу України станом на 01.10.98, млрд. дол. Позики МВФ: Системна трансформаційна позика ("Стенд-бай-97") 2,431 Механізм розширеного фінансування 0,257 Позики МБРР: 1,491 Разом 4,179
ЛІТЕРАТУРА 1. Баринов Э.А. Валютно-кредитные отношения во внешней торговле. — М.: Федеративная Книготорговая Компания, 1998. 2. Максимова Л.М., Носкова И.Я. Международные экономические отношения. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995 (гл. 3: Мировая валютная система). 3. Міжнародні валютно-кредитні відносини / А.С. Філіпенко, В.І. Мазуренко, В.Д. Сікоратаін.; За ред. А.С. Філіпенка. — К.: Либідь, 1997. 4. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини / А.С. Філіпенко, С.Я. Боринець, В.А. Вергун та ін. — К.: Либідь, 1992 (гл. 10: Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини). 5. Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные отношения. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995. 6. Анулова Г.Н. Международные валютно-финансовые 1 организации и развивающиеся страны. — М.: Финансы и : статистика, 1993. 7. Боринець С.Я. Міжнародні Валютно-фінансові відносини. – К.: Знання, 1999
Назва: Сучасні міжнародні кредитні відносини
Дата публікації: 2005-03-03 (3099 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
