ћ≥кроеконом≥ка > —в≥товий досв≥д антимонопольного законодавства

 рива попиту, з ¤кою стикаЇтьс¤ монопол≥ст Ц це крива D. ” м≥ру того, ¤к ц≥на зменшуЇтьс¤ з –0 (12 дол.) до –1 (8 дол.), сукупний дох≥д монопол≥ста зм≥нюЇтьс¤ з величини, р≥вноњ ¬+— до величини ј+—. ќск≥льки площа ј б≥льша в≥д площ≥ ¬, сукупний дох≥д зб≥льшитьс¤. ÷е видно з правоњ картинки, на ¤к≥й показана величина сукупного доходу (ц≥на помножена на к≥льк≥сть) дл¤ даного обс¤гу випуску. —укупний дох≥д справд≥ максим≥зуЇтьс¤ при значенн≥ ц≥ни –1.

«алежн≥сть м≥ж ц≥ною ≥ граничним доходом в загальному вигл¤д≥ описуЇтьс¤ таким р≥вн¤нн¤м: MR = приросту сукупного доходу в≥д продажу одн≥Їњ додатковоњ одиниц≥ продукц≥њ = ц≥на, за ¤кою продаЇтьс¤ ц¤ додаткова одиниц¤ продукц≥њ м≥нус величина втрат прибутку внасл≥док того, що початковий випуск продаЇтьс¤ тепер за нижчою ц≥ною.

Ќа малюнку 4 показаний оптималь≠ний випуск дл¤ монопол≥й, що ≥снуЇ за умови MR=MC (граничний дох≥д р≥вний граничним витратам). ƒл¤ моно≠пол≥ста MR Ц крива його граничного дохо≠ду , а MC Ц крива його граничних витрат. ƒл¤ обс¤гу випуску менших Q* граничний дох≥д Ї б≥льшим в≥д граничних витрат, так, що зб≥льшенн¤ випус≠ку спри¤Ї зб≥льшенню прибутку. ѕри обс¤гу випуску б≥льшому Q* зростанн¤ прибутку в≥дбуваЇтьс¤ при зменшенн≥ випуску. “аким чином, величина оптимального випуску дл¤ монопол≥њ дор≥внюЇ Q*, при ¤кому граничний дох≥д дор≥внюЇ граничним витратам. ” даному випадку P* б≥льше величини середн≥х сукупних витрат ATC*. «агальна величина прибутку монопол≥й дор≥внюЇ затемнен≥й площ≥, р≥вн≥й (P*ЦATC*)Q*.

ќтже, щоб максим≥зувати св≥й прибуток, монопол≥¤ дотримуЇтьс¤ двокроковоњ процедури

розрахунок оптимального позитивного випуску (див. ран≥ше), ¤кий дозвол¤Ї максим≥зувати прибуток;

вир≥шенн¤, чи виробл¤ти њм цей оптимальний випуск, чи не виробл¤ти н≥чого.

≤ншими словами, компан≥¤ виробл¤Ї продукц≥ю т≥льки тод≥, коли ц≥на Ї б≥льшою в≥д середн≥х сукупних витрат (P>ATC)

¬плив еластичност≥ попиту на монопольний прибуток

¬≥домо, що при еластичному попит≥ (E>1) зростанн¤ к≥лькост≥ (спаданн¤ ц≥ни) на продукц≥ю зб≥льшуЇ дох≥д, а при нееластичному попит≥ (E<1) зростанн¤ к≥лькост≥ (спаданн¤ ц≥ни) на продукц≥ю зменшуЇ дох≥д. ќск≥льки граничний дох≥д Ц це показник зм≥ни величини сукупного доходу при зростанн≥ к≥лькост≥, то ц≥ результати означають, що

якщо попит еластичний (E>1), то граничний дох≥д Ї додатн≥м, а ¤кщо попит нееластичний (E<1), то граничний дох≥д Ї в≥дТЇмним. √раничний дох≥д дор≥внюЇ нулю при обс¤гу випуску, дл¤ ¤кого ≈=1; це Ї точка, в ¤к≥й сукупний дох≥д максим≥зуЇтьс¤,

тобто

ћонопол≥ст, що максим≥зуЇ прибуток, завжди вибираЇ такий обс¤г випуску, дл¤ ¤кого попит Ї еластичним.

÷е можна довести таким чином. “ак ¤к дл¤ монопол≥ста-виробника граничн≥ витрати дор≥внюють граничному доходу, а величина граничних витрат Ї додатною, то граничний дох≥д також повинен бути додатн≥м при обс¤гу випуску, що максим≥зуЇ прибуток. «в≥дси випливаЇ, що й попит в дан≥й точц≥ повинен бути еластичним (≥з попереднього твердженн¤).

ћонопольна влада та њњ насл≥дки

ћонопольна влада

ќск≥льки монопол≥ст Ї Їдиним постачальником товару або виду послуг, ц≥на, ¤ку в≥н отримуЇ за свою продукц≥ю визначаЇтьс¤ ринковою кривою попиту на цю продукц≥ю. “ак ¤к ринкова крива попиту на алмази Ї спадною, компан≥¤ "ƒе Ѕ≥рс" знаЇ, що чим б≥льше алмаз≥в вона виробить, тим нижчою буде ц≥на, ¤ку вона отримуЇ за кожен екземпл¤р. “аким чином, вона може п≥двищувати ринкову ц≥ну; "ƒе Ѕ≥рс" волод≥Ї монопольною владою.

ѕродавець волод≥Ї монопольною владою або владою над ринком, ¤кщо в≥н може п≥двищувати ц≥ну на свою продукц≥ю шл¤хом обмеженн¤ свого власного обс¤гу випуску.

ўоб волод≥ти де¤кою монопольною владою, ф≥рм≥ зовс≥м не обовТ¤зково бути монопол≥стом; нав≥ть маленьк≥ бакал≥йн≥ магазинчики у великих м≥стах мають де¤кий контроль над ц≥нами, ¤к≥ вони назначають. –≥зниц¤ м≥ж такими ф≥рмами ≥, скаж≥мо, алмазною монопол≥Їю Уƒе Ѕ≥рсФ пол¤гаЇ в м≥р≥ њх влади над ринком, Уƒе Ѕ≥рсФ волод≥Ї б≥льшим контролем над ц≥ною своЇњ продукц≥њ.

Ќасл≥дки монопольноњ влади

÷≥нова дискрим≥нац≥¤. ‘≥рма, що волод≥Ї монопольною владою проводить пол≥тику ц≥новоњ дискрим≥нац≥њ, ¤кщо вона назначаЇ р≥зн≥ ц≥ни дл¤ р≥зний категор≥й споживач≥в на основ≥ р≥зниц≥ в еластичност≥ њх попиту.

Ќаприклад ав≥акомпан≥¤ У’епп≥ —кайзФ може зб≥льшити ц≥ну на квитки дл¤ б≥знесмен≥в, що спричинило би зростанн¤ прибутку (попит на д≥лов≥ поњздки Ї нееластичним) ≥ зменшити ц≥ну на квитки дл¤ турист≥в, що спричинило б також зростанн¤ прибутку (попит на туристичн≥ поњздки Ї еластичним).

ƒом≥нантн≥ ф≥рми. √алузь, зображена на малюнку 5 включаЇ дом≥нантну ф≥рму ≥ конкурентне доповненн¤, що складаЇтьс¤ з м≥лких ф≥рм, що ведуть себе ¤к досконал≥ конкуренти.

S Ц крива пропозиц≥њ конкурентного доповненн¤, а D Ц крива ринкового попиту. ƒом≥нантна ф≥рма з≥штовхуЇтьс¤ з кривою надлишкового попиту ED, що в≥дображаЇ р≥зницю м≥ж обс¤гом ринкового попиту ≥ обс¤гом пропозиц≥њ конкурентного доповненн¤ при кожному значенн≥ ц≥ни. ƒом≥нантна ф≥рма вибираЇ обс¤г випуску Qdf при цьому граничний дох≥д дор≥внюЇ граничним витратам. —укупний обс¤г попиту при в≥дпов≥дн≥й ц≥н≥ Pdf дор≥внюЇ Qf, що включаЇ в себе Qcf, що виробл¤Ї конкурентне доповненн¤, ≥ залишок, що виробл¤Ї дом≥нантна ф≥рма.

ћонопол≥¤ ≥ прогрес

≤нший погл¤д на монопол≥ю зТ¤вл¤Їтьс¤ тод≥, коли ми звертаЇмос¤ до нововведень ≥ техн≥чного прогресу. ¬раховуючи те, що монопол≥њ значно спри¤ють техн≥чному прогресу, орган≥зац≥њ влади багатьох крањн надають винах≥дникам права тимчасову монопол≥ю. Ќаприклад у —Ўј патенти забезпечують монопольн≥ права на 27 рок≥в. Ѕагато великих ф≥рм, так≥ ¤к У∆≥леттФ, УAT&TФ, У сероксФ ≥ Уѕол¤роњдФ, починали ¤к патентн≥ монопол≥њ.

≤снуЇ й ≥ншого роду взаЇмозвТ¤зок м≥ж монопол≥¤ми ≥ техн≥чним прогресом. Ќаприклад Ўумпетер (австр≥йський економ≥ст) стверджував, що ф≥рми, що волод≥ють монопольною владою можуть витрачати своњ монопольн≥ прибутки на досл≥дженн¤ (здаЇтьс¤ вони так ≥ робл¤ть) дл¤ захисту або зм≥цненн¤ своЇњ монопольноњ влади. «аймаючись досл≥дженн¤ми, вони робл¤ть користь соб≥ ≥ сусп≥льству.  онкурентн≥ ф≥рми не мають таких прибутк≥в дл¤ досл≥джень.

“аким чином, ф≥рми, що ≥нвестують в область досл≥джень повинн≥ бути значних розм≥р≥в ≥ де¤ка влада над ринком тут може допомогти. јле техн≥чний прогрес у б≥льшост≥ областей, очевидно залежить не в≥д г≥гантських ф≥рм, що волод≥ють монопольною владою. Ўвидш за все в силу патентного законодавства монопол≥¤ Ї результат техн≥чного прогресу, а не його причиною.[1]

јнтимонопольне законодавство в ринков≥й економ≥ц≥ заруб≥жних крањн

Ќеобх≥дн≥сть ≥снуванн¤ антимонопольного законодавства

Ќа малюнку 6 показан≥ витрати сус≠п≥льства, повТ¤зан≥ з монопольним обме≠женн¤м випуску. ƒовгостроков≥ витра≠ти, ¤к середн≥, так ≥ граничн≥ пост≥йн≥ ≥ дор≥внюють LMC дл¤ дов≥льних обс¤г≥в ви≠пуску, що вироб≠л¤Їтьс¤ ф≥рмами ≥ галуззю в ц≥лому. “аким чином в галуз≥ Ї пост≥йна в≥ддача в≥д масштабу. ¬ умовах досконалоњ конкуренц≥њ стан р≥вноваги в галузз≥ дос¤гнувс¤ би в точц≥ ¬, у ¤к≥й крива пропозиц≥њ LMC перетинаЇтьс¤ з кривою попиту D. јле в умовах монопол≥њ випуск обмежений р≥внем, при ¤кому MR=LMC. «в≥дси: обс¤г монопольного випуску становить Qm, а монопольна ц≥на дор≥внюЇ –м, що Ї вище њњ конкурентного значенн¤ –с. ќбмеженн¤ випуску означаЇ, що ц≥нн≥сть додатковоњ одиниц≥ ¤когось блага дл¤ споживача перевищуЇ величину сусп≥льних витрат њњ виробництва. ¬еличина сусп≥льних витрат, повТ¤зана з обмеженн¤м випуску, вим≥рюЇтьс¤ площею трикутника ј¬— ≥ Ї сумою р≥зниць м≥ж ц≥нн≥стю ≥ граничними витратами виробництва кожноњ одиниц≥ продукц≥њ, ¤ка була би виготовлена в умовах конкуренц≥њ, а не в умовах монопол≥њ. ћалюнок 6 зображаЇ ситуац≥ю, при ¤к≥й конкуренц≥¤ одночасно ≥ можлива ≥ бажана, оск≥льки тут маЇ м≥сце пост≥йна в≥ддача в≥д масштабу. “ак ¤к де¤к≥ ф≥рми в галуз≥ мають т≥ ж горизонтальн≥ крив≥ довгострокових витрат (LAC), що й велик≥ ф≥рми, вони не п≥ддаютьс¤ ризику бути викинутими з ринку своњми великими суперниками, витрати багаточисельних м≥лких виробництв не будуть перевищувати витрат монопол≥њ. ѕри на¤вност≥ багатьох м≥лких продавц≥в, кожен з ¤ких приймаЇ ц≥ну ¤к незм≥нну, ц≥на п≥д впливом конкуренц≥њ буде зменшуватись до значенн¤ –с. ∆одна з форм державного регулюванн¤ не може дати кращого результату.

јнтитрест≥вська пол≥тика ≥деально ¤вл¤Ї собою спроби захистити ≥ посилити конкуренц≥ю шл¤хом створенн¤ перешкод дл¤ виникненн¤, використанн¤ чи захисту монопольноњ влади.

јнтитрест≥вська пол≥тика ≥деально п≥дходить дл¤ ринк≥в типу зображеного на малюнку 6, де конкуренц≥¤ забезпечувала б нормальний розпод≥л ресурс≥в.

јле, чи ¤вл¤Ї собою монопольна влада реальну проблему? Ќаск≥льки велик≥ т≥ витрати, ¤к≥ несе сусп≥льство в≥д монопольноњ влади? —ума оц≥нок по вс≥х ринках звичайно даЇ величину витрат, звТ¤заних з ≥снуванн¤м монопол≥й, в розм≥р≥, що Ї меншим в≥д 1% ¬Ќѕ. ѕо-перше, чому такого типу оц≥нки наст≥льки низьк≥? ≤ по-друге, чи означають ц≥ оц≥нки, що монопол≥¤ не ¤вл¤Ї собою серйозноњ проблеми, ≥ що немаЇ потреби витрачати кошти на дотриманн¤ антитрест≥вських закон≥в ≥ економ≥чного регулюванн¤?

Ќа перше питанн¤ в≥дпов≥сти легко. ¬≥дносно низьк≥ оц≥нки величини втрат в≥д монопол≥й в≥дображають той факт, що лише небагато ф≥рм привод¤ть у зв≥тах про свою д≥¤льн≥сть висок≥ норми в≥ддач≥. ќск≥льки у зв≥тах ф≥рм дан≥ про граничн≥ витрати Ї в≥дсутн≥ми, оц≥нки соц≥альних втрат в≥д монопол≥й звичайно засновуютьс¤ на припущенн≥ про те, що довгостроков≥ граничн≥ витрати Ї пост≥йними ≥ сп≥впадають з середн≥ми витратами, а середн≥ витрати розраховуютьс¤ на основ≥ даних бухгалтерськоњ зв≥тност≥. «а даного припущенн¤ оц≥нки витрат в≥д монопол≥й будуть розраховуватис¤ т≥льки по тих ф≥рмах, у ¤ких ц≥на продукц≥њ перевищуЇ величину середн≥х витрат (включаючи можлив≥сть отриманн¤ нормальних прибутк≥в).

ƒруге питанн¤ Ц про те, чи означають низьк≥ оц≥нки цих витрат, що проблема монопол≥й надто незначна, щоб турбуватись про нењ. —тверджувальна в≥дпов≥дь Ї нев≥рною з двох причин. ѕерша заключаЇтьс¤ в тому, що витрати в≥д монопол≥й можуть бути низькими в силу ≥снуванн¤ антитрест≥вських закон≥в ≥ економ≥чного регулюванн¤, що перешкоджаЇ отриманню ≥ використанню ф≥рмами монопольноњ влади. ƒруга причина Ї в тому, що витрати повТ¤зан≥ з ≥снуванн¤м монопол≥й не знаход¤ть свого в≥дображенн¤ у розб≥жност¤х зв≥тних значень норм в≥ддач≥, а ц≥ витрати можуть мати суттЇве значенн¤.

ѕо-перше, монопол≥¤ може не прагнути м≥н≥м≥зувати своњ витрати так, ¤к це робл¤ть конкурентн≥ ф≥рми.

ѕо-друге, ф≥рми можуть нерац≥онально витрачати ресурси (з точки зору сусп≥льства, а не монопол≥й) у спроб≥ дос¤гненн¤ або захисту уже дос¤гнутого монопольного положенн¤. ¬они можуть нести витрати, повТ¤зан≥ з веденн¤ судових справ, що повТ¤зан≥ ≥з захистом патент≥в або захистом в≥д конкурент≥в.

ѕо-третЇ, дехто стверджуЇ, що монопол≥¤ створюЇ додаткову концентрац≥ю пол≥тичноњ влади.

≤ нарешт≥, використанн¤ монопольноњ влади може приводити до несправедливого перерозпод≥лу прибутку.

ѕриродна монопол≥¤ ≥ регулюванн¤

≤снують ринки, на ¤ких конкуренц≥¤ не бажана або нав≥ть неможлива. якщо виробництво супроводжуЇтьс¤ значною економ≥Їю в≥д масштабу, то б≥льш ефективно у даному випадку мати Їдиного виробника, н≥ж ц≥лу галузь, що складаЇтьс¤ ≥з багатьох ф≥рм. ¬ умовах такоњ природноњ монопол≥њ конкуренц≥¤ небажана, оск≥льки на¤вн≥сть б≥льше н≥ж одного продавц¤ призводило би до росту витрат.  онкуренц≥¤ тут ≥ неможлива в силу того, що найб≥льша ф≥рма завжди волод≥Ї перевагами у план≥ витрат перед своњми суперниками, а м≥лк≥ ф≥рми очевидно не здатн≥ вижити в цих умовах. јле тод≥ постаЇ питанн¤: ¤кщо галузь залишаЇтьс¤ в руках монопол≥ста, ¤к ми можемо бути впевненими в тому, що споживач≥ отримають вигоди повТ¤зан≥ з на¤вн≥стю економ≥њ в≥д масштабу.

Ќа малюнку 7 зображе≠на природна монопол≥¤ ≥з спадною кривою довго≠строкових середн≥х витрат LAC. якщо б у галуз≥ д≥¤≠ла монопол≥¤, випуск був би встановлений на р≥вн≥ Qm, а ц≥на на р≥вн≥ –м. ћонопол≥¤ отримувала би прибуток у розм≥р≥ PmEBC. ќптимальна з точки зору сусп≥льства д≥¤льн≥сть га≠луз≥ описуЇтьс¤ точкою ≈Т, в ¤к≥й довготерм≥нов≥ граничн≥ витрати сп≥впа≠дають з ц≥ною, а зв≥дси ≥ з ц≥нн≥стю додатковоњ оди≠ни≠ц≥ продукц≥њ дл¤ спожи≠вача. ќбс¤ги випуску нижч≥ QТ неефективн≥ в силу того, що споживач≥ були би готов≥ заплатити б≥льш≥ величини граничних витрат за б≥льший обс¤г виробництва продукц≥њ (крива LMC розм≥щена нижче кривоњ попиту).“аким чином, випуск продукц≥њ в обс¤гу QТ Ї оптимальним з точки зору сусп≥льства в ц≥лому.

ѕроте цього р≥вн¤ випуску не можна дос¤гнути за умови конкуренц≥њ, оск≥льки при на¤вност≥ багатьох ф≥рм нам не вдалос¤ би скористатис¤ перевагами ≥снуючоњ в сусп≥льств≥ економ≥њ в≥д масштабу. ÷≥ни ≥ випуск продукц≥њ встановилис¤ би конкурентним шл¤хом, але в цьому випадку обс¤г виробництва кожноњ ф≥рми був би на б≥льш низькому р≥вн≥, а, отже, з б≥льш високими середн≥ми витратами, н≥ж т≥, що могли бути дос¤гнут≥ в ситуац≥њ з Їдиним монопольним виробником. ” даному випадку ми потребуЇмо монопольне виробництво дл¤ м≥н≥м≥зац≥њ витрат за рахунок використанн¤ економ≥њ в≥д масштабу. “аким чином антитрест≥вська д≥¤льн≥сть, що перешкоджала би утворенню природноњ монопол≥њ обмежувала б р≥вень випуску. јле й нерегульована монопол≥¤ обмежувала би випуск продукц≥њ на р≥вн≥ Qm ≥ тим самим обумовила би витрати сусп≥льства у розм≥р≥ затемненоњ област≥ на малюнку 7. ќтже ≥нтереси ефективност≥ вимагають зам≥ни ринкових сил; монопольного виробника необх≥дно змусити виробл¤ти Qm (≥ назначити ц≥ну –м) або шл¤хом регулюванн¤ його д≥¤льност≥, або введенн¤м державноњ власност≥.[2]

јнтитрест≥вське законодавство —Ўј

ѕерший антитрест≥вський закон у —Ўј, «акон Ўермана, був прийн¤тий у 1890 р. не тому, що економ≥стам вдалос¤ довести  онгресу, що монопол≥њ спричин¤ють витрати дл¤ сусп≥льства в ц≥лому, а в ¤кост≥ м≥ри у в≥дпов≥дь на зм≥ни, ¤к≥ в≥дбулись в економ≥ц≥ —Ўј.

ѕ≥сл¤ громад¤нськоњ в≥йни (1862-1865) зал≥зниц≥ звТ¤зали м≥ж собою вс≥ рег≥они крањни, спри¤ючи створенню нац≥ональних ринк≥в. ” в≥дпов≥дь на так≥ розширенн¤ ринк≥в ≥ з метою обмеженн¤ випуску створювалис¤ корпорац≥њ, що за розм≥рами перевищували т≥, що ≥снували ран≥ше, при чому багато з них утворились шл¤хом злитт¤ конкуруючих ф≥рм. Ќаприклад, У—тандарт ќ≥л “растФ, заснований в 1882 р. контролював б≥л¤ 90% нафтопереробних потужностей крањни[3].  омпан≥¤ Ујмер≥кан “обакосФ, заснована в 1890 р., виробл¤ла майже 100% сигарет у —Ўј. ‘ермери ≥ др≥бн≥ б≥знесмени в≥дчували загрозу в≥д цих нових г≥гант≥в ≥ «акон Ўермана був прийн¤тий головним чином п≥д впливом цих антимонопольних настроњв. ¬ той же час в≥н не викликав до себе уваги населенн¤ ≥ не спричинив серйозних дебат≥в.

ƒва основн≥ розд≥ли «акону Ўермана нос¤ть такий же невизначений характер, ¤к ≥ багато частин  онституц≥њ —Ўј[4].

–озд≥л 1 стверджуЇ, що будь-¤кий контракт, обТЇднанн¤Е, таЇмна домовлен≥сть, направлена на обмеженн¤ торг≥вл≥ або комерц≥њ вважаЇтьс¤ протизаконним. ƒ≥ю цього закону можна про≥люструвати схемою[5]:

–озд≥л 2 ствер≠джуЇ, що монопо≠л≥зац≥¤, спроба моно≠пол≥зац≥њ а також обТЇднанн¤ або та≠Їм≠на згода з метою монопол≥зац≥њ будь-¤коњ частини торг≥в≠л≥ або комерц≥њ в≥дно≠с¤тьс¤ до незаконних д≥й.[6]

 онгрес надавав можлив≥сть судам вир≥шувати, ¤кого роду д≥њ вважати тими, що обмежують торг≥влю, ≥ що розум≥ти п≥д Умонопол≥зац≥Їю ринкуФ. ≤нтерпретац≥¤ судд¤ми «акону Ўермана, так ¤к ≥ конституц≥њ —Ўј прот¤гом часу м≥н¤лась.

—уди, зазвичай, не розгл¤дали угоди, про встановленн¤ ≥ п≥дтриманн¤ ф≥ксованих ц≥н ¤к так≥, що обмежують торг≥влю до 1897 року, а злитт¤ м≥ж конкурентами з метою утворенн¤ монопол≥й не вважалось до 1904 року монопол≥Їю. ѕ≥зн≥ше суди постановили вважати фактично у вс≥х випадках незаконними угоди про п≥дтримку ф≥ксованих ц≥н, тод≥ ¤к монопол≥зац≥Їю оголошувалос¤ створенн¤ або захист монопол≥й за допомогою Унеприйн¤тних д≥йФ. ћонопол≥¤ ¤к така не Ї незаконною в —Ўј; терм≥н монопол≥зац≥¤ в≥дноситьс¤ до характеру д≥й, а не типу ринковоњ структури. якщо ви Ї винах≥дником нового запатентованого продукту, ≥ при цьому ваша ф≥рма ви¤вл¤Їтьс¤ Їдиною на даному ринку, то ви не порушили н≥¤кого закону.

” пер≥од м≥ж 1897 Ц 1904 р.р., коли картел≥ вважалис¤ незаконними, а злитт¤, що приводили до утворенн¤ монопол≥й ви¤вл¤лис¤ в рамках закону, економ≥ка —Ўј зазнала значних зм≥н внасл≥док цього роду обТЇднань. Ќаприклад, в 1901 р. в результат≥ сер≥њ обТЇднань утворилась Уёнайтед —тейтс ст≥л корпорейшнФ, ¤ка контролювала б≥л¤ 60% вс≥х потужностей по виробництву стал≥ в —Ўј. «а одн≥Їю з оц≥нок ц¤ хвил¤ обТЇднань, що охопила б≥льше 10 великих галузей, що були перед тим конкурентними або принайм≥ ол≥гопол≥¤ми, практично перетворила њх на монопол≥њ. ƒва ≥нших основних закони були прийн¤т≥ в 1914 р. на т≥й же сес≥њ конгресу, що подарувала —Ўј подоходн≥ податки ≥ ‘едеральну резервну систему.

«акон  лейтона заборонив певн≥ види антиконкурентних д≥й, а на основ≥ «акону про ‘едеральну торгову ком≥с≥ю була створена ‘едеральна торгова ком≥с≥¤ (‘“ ) в ¤кост≥ експертного органу, що допомагав ћ≥н≥стерству ёстиц≥њ вводити в житт¤ антитрест≥вськ≥ закони (див. нижче). «акон  лейтона м≥стив три основн≥ розд≥ли.

–озд≥л 2, посилений в 1936 р. «аконом –об≥нсона Ц ѕетмана, визначаЇ ц≥нову дискрим≥нац≥ю наступним чином:

буде вважатис¤ незаконною дискрим≥нац≥¤ р≥зних категор≥й покупц≥в шл¤хом продажу за р≥зною ц≥ною аналог≥чних по сорту ≥ ¤кост≥ товар≥вЕ у тих випадках, коли це може спричинити послабленн¤ конкуренц≥њ, або створенн¤ монопол≥й у будь-¤к≥й галуз≥ торг≥вл≥, або притисканн¤ ≥ знищенн¤ конкуренц≥њ, ¤к ≥ створенн¤ перешкод дл¤ нењ.

ƒ≥ю «акону –об≥нсона Ц ѕетмена можна про≥люструвати такою схемою[7]:

«акон –об≥нсона Ц ѕетмена був прийн¤тий, зокрема, п≥д тиском з≥ сторони власник≥в др≥бних бакал≥йних магазин≥в, ¤к≥ зрозум≥ли, що виникаюч≥ ланцюги однотипних магазин≥в (зокрема A&P) були здатн≥ спричинити тиск на поставник≥в з метою наданн¤ њм УнесправедливихФ знижок у ц≥нах продукт≥в, ¤к≥ вони купують. ¬ласники м≥лких магазин≥в шукали захисту у  онгресу ≥ отримали його.

–озд≥л 3 «акону  лейтона оголошуЇ протизаконними акти продажу (або здач≥ в оренду), обумовлен≥ забороною звертатись до послуг ≥ншого продавц¤ у тих випадках, коли це Уможе пот¤гнути за собою ≥стотне послабленн¤ конкуренц≥њ або створенн¤ передумов дл¤ виникненн¤ монопол≥њ. ÷¤ статт¤ закону була застосована зокрема, щоб в≥дгородити користувач≥в в≥д вимог коп≥ювальних ф≥рм купувати пап≥р виключно у них (звТ¤зуючий контракт) ≥ щоб перес≥кти вимоги компан≥њ, що виробл¤Ї бензин ≥ де¤к≥ запчастини до автомоб≥л≥в, продавати на бензоколонках не т≥льки бензин, що виробл¤Їтьс¤ нею, а й њњ шини ≥ акумул¤тори (ексклюзивний догов≥р)[8].

ƒ≥ю розд≥лу 3 «акону  лейтона можна про≥люструвати такою схемою[9]:

–озд≥л 7 «акону  лейтона заборон¤Ї злитт¤ або куп≥влю Уу будь-¤к≥й област≥ комерц≥њ або в будь-¤к≥й частин≥ крањни у тих випадках, коли це може спричинити вагоме послабленн¤ конкуренц≥њ або створенн¤ передумов дл¤ виникненн¤ монопол≥йФ[10].

ћожна вид≥лити наступн≥ типи злитт¤ компан≥й[11]:

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: —в≥товий досв≥д антимонопольного законодавства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (5605 прочитано)