
		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

ћузика > ¬икористанн¤ украњнських ≥гор з елементами сп≥ву та музичного супроводу в дит¤чому садку

¬икористанн¤ украњнських ≥гор з елементами сп≥ву та музичного супроводу в дит¤чому садку

—тор≥нка: 1/3

ѕлан курсовоњ роботи

¬ступ

√ра Ц основний вид д≥¤льност≥ дошк≥льник≥в..............................................

“ематика, види ≥гор. ≤гров≥ прийоми............................................................

ƒодаток............................................................................................................

¬исновок..........................................................................................................

—писок використаноњ л≥тератури...................................................................

¬ступ

ѕ≥сн¤ Ц це найкращий речовий ви¤в ритму, ¤кий пануЇ у вселенн≥й.

ѕ≥сн¤, хоч би нав≥ть без сл≥в, Ї чимось вимр≥¤ним, подаманою красою, варт≥сною самою в соб≥, чимось ≥деальним, абстрактним ≥ абсолютним. ј вже п≥сн¤ з≥ словами, а ще б≥льше п≥сн¤ з рухом, п≥сн¤ з забавою, п≥сн¤ Ц гра, - це вже щось зовс≥м реальне й конкретне, що його дитина може вже ц≥лим своњм Їством переживати.

≈стетичн≥ переживанн¤ дитини, в тому ж ≥ музичн≥, не Ї чисто естетичними, ¤к у нас, у старших. ÷≥ переживанн¤ вТ¤жутьс¤ т≥сно з поза музичним зм≥стом, ≥з загальними подразненн¤ми змисл≥в рухом, а передовс≥м забавою. ≤ тому музика дл¤ малоњ дитини не Ї чимось окремим, чимось самим собою, т≥льки частинкою ц≥лост≥; частинкою того таЇмного зб≥рника й джерела вс¤ких дит¤чих ¤к ф≥зичних, так ≥ псих≥чних енерг≥й, що деколи немов виприскують в дит¤ч≥й у¤в≥ забав≥ р≥знобарвною фонтанною. ѕ≥сн¤, сп≥в ≥ музика, часто нерозривна частина рухових забав та ≥гор розвиваЇ в дитини найкращ≥ душевн≥ прикмети.

”с≥ любл¤ть гратис¤: ведмежата й вовчен¤та, котики й собачки.

“а чи не найб≥льше полюбл¤ють гру д≥тки: хлопчики та д≥вчатка, чорн¤в≥ та б≥л¤в≥, висок≥ та низеньк≥, маленьк≥ ≥ не дуже...

≤ так ведетьс¤ з давн≥х-давен. Ћюбили гратис¤ ≥ наш≥ батьки, так само, ¤к батьки наших батьк≥в, тобто д≥дус≥ ≥ бабус≥. ≤ нав≥ть д≥дус≥ ≥ бабус≥ наших д≥дус≥в та бабусь теж любили погратис¤. ”с≥ вони вигадували р≥зн≥ ≥гри, навчалис¤ одне в одного. —тарш≥ передавали меншим своњ вигадки, а менш≥ додавали щось своЇ, придумували нов≥ забавки. “ак ≥ д≥йшли вс≥ ≥гри, забави до наших час≥в.

√ра Ц основних вид д≥¤льност≥ дошк≥льник≥в

√ра займаЇ б≥льшу частину часу житт¤ дитини. јдже в гр≥ дитина задовольн¤Ї своњ потреби в активн≥й д≥¤льност≥, намагаючись д≥¤ти, ¤к доросл≥. √ра дитини маЇ своњ особливост≥:

а) гра Ц творча д≥¤льн≥сть, - д≥ти в гр≥ твор¤ть зг≥дно своЇњ у¤ви;

б) гра Ц самост≥йна д≥¤льн≥сть, ¤кщо навчальну, трудову д≥¤льн≥сть д≥тей орган≥зовують в основному доросл≥, то гру в б≥льшост≥ випадк≥в дитина починаЇ сама. ¬она самост≥йно визначаЇ тему, сюжет ≥ правила гри;

в) гра Ц зас≥б всестороннього розвитку дитини. —п≥лкуючись в процес≥ гри, д≥ти збагачуютьс¤ знанн¤ми; граючись з ≥грашками, предметами, п≥ском, сн≥гом Ц д≥ти засвоюють њх властивост≥ ≥ ¤кост≥; в гр≥ розвиваЇтьс¤ мова дитини, збагачуЇтьс¤ њхн≥й словниковий запас; дл¤ розумового розвитку створен≥ спец≥альн≥ дидактичн≥ ≥гри; музичн≥ ≥гри спри¤ють естетичному розвитку. ¬елика роль в моральному вихованн≥ Ц в гр≥ дитина розвиваЇтьс¤; д≥ти вступають в ≥гров≥ взаЇмов≥дносини, виконують певн≥ рол≥ ≥ таким чином вправл¤ютьс¤ в т≥й чи ≥нш≥й форм≥ повед≥нки. √ра спри¤Ї розвитку таких ¤костей, ¤к активност≥, ≥н≥ц≥ативност≥, р≥шучост≥, в≥дпов≥дальност≥ перед ровесниками;

г) в гр≥ в≥дображаютьс¤ т≥ соц≥альн≥ ¤вища, ¤к≥ д≥ти спостер≥гають в д≥йсност≥: профес≥й, взаЇмин м≥ж людьми. ¬елика роль орган≥зац≥њ ≥ проведенн¤ гри належить батькам, виховател¤м, музичним кер≥вникам.

¬ихователь допомагаЇ д≥т¤м вибрати гру, враховуючи њхн≥ ≥нтереси ≥ можливост≥, допомагаЇ визначити сценар≥й гри, демонструЇ зразки виконанн¤ ≥грових д≥й, приймаЇ участь у гр≥ на головн≥й чи другор¤дних рол¤х, спонукаЇ д≥тей виконувати в ≥грах правила культури повед≥нки. ƒ≥ти не граютьс¤ мовчки. Ќав≥ть тод≥, коли дитина сама, вона розмовл¤Ї з ≥грашкою, веде д≥алог з у¤вним учасником гри, говорить за себе, за маму, за хворого ≥ за л≥кар¤ тощо. —лово Ї н≥би акомпанементом до ≥гровоњ д≥њ ≥ повн≥ше розкриваЇ образ, ставленн¤ до самоњ дитини. —п≥лкуючись, д≥ти обм≥нюютьс¤ думками, переживанн¤ми, уточнюють задум ≥ зм≥ст гри.

¬заЇмозвТ¤зок образу, ≥гровоњ д≥њ ≥ слова й становить стрижень ≥гровоњ д≥¤льност≥, Ї засобом в≥дображенн¤ д≥йсност≥.

—тарших дошк≥льн¤т треба навчити гратись в ≥гри самост≥йно. ƒл¤ цього сл≥д розвивати в них ≥нтерес до цих ≥гор, надавати можлив≥сть орган≥зовувати њх п≥д час прогул¤нки, на дозв≥лл≥, на св¤тах.

“ематика, види ≥гор. ≤гров≥ прийоми

Ќайпоширен≥шим способом розпод≥лу ролей у дит¤чих ≥грах Ї л≥чилки. Ћ≥чилки Ц це невеличк≥ поетичн≥ твори, в основ≥ ¤ких лежить л≥чба. ¬они бувають сюжетними та безсюжетними.

Ћексика л≥чилок, ¤к≥ не мають сюжету, - це спотворен≥ форми числ≥вник≥в та слова, що служать њх зам≥нниками. ¬ багатьох л≥чилках, слова вперем≥ж з≥ спотвореними ≥ноземними, взагал≥ позбавлен≥ сенсу. —южетн≥ л≥чилки дуже р≥зноман≥тн≥. ¬ де¤ких з них зустр≥чаютьс¤ ≥сторичн≥ под≥њ, ¤к≥ не завжди зрозум≥л≥ д≥т¤м. Ћ≥чилки п≥зн≥шого походженн¤ мають уже конкретний зм≥ст, вони переважно спор≥днен≥ з ≥ншими творами дит¤чого репертуару. “ому д≥ти часто пристосовують дл¤ л≥чби звичайн≥ п≥сеньки, заклички, ≥гров≥ присп≥вки. ƒл¤ л≥чилок властиве скандуванн¤ та ч≥тка ритм≥зована акцентуац≥¤ кожного складу. ¬едучий, виголошуючи л≥чилку, пальцем вказуЇ на кожного ≥з учасник≥в гри; на кого випаде останн≥й склад, той стаЇ њњ персонажем або жмурилкою.

* * *

ќй ти, коте ћарку,

’одиш по ¤рмарку,

Ќе купуЇш, не торгуЇш,

“≥льки робиш сварку.

√адул, гадул, га дулька

√адул, гадул, га дулька,

ƒесь там мо¤ зозулька,

ѕо полю л≥тала

ѕ≥рТ¤чко збирала,

¬ию, вию, завиваю,

ого хочу вибираю.

ѕоп≥л, поп≥л, поп≥льниц¤

ѕоп≥л, поп≥л, поп≥льниц¤,

ј де ж наша зозулиц¤?

ѕонад морем л≥тала,

—ин≥м оком кивала,

ј ти, ињв, не кивай,

ј з города т≥кай!

* * *

отилас¤ торба

« високого горба,

ј в т≥й торб≥

’л≥б Ц пал¤ниц¤ Ц

« ким захочеш,

« тим под≥лис¤.

…шла ћаринка

…шла ћаринка на стежинку

«агубила там корзинку,

ј в корзин≥ пал¤ниц¤,

’то њњ зТњв, тому жмуритьс¤.

* * *

–аз, два, три, чотири, пТ¤ть Ц

¬ийшов зайчик погул¤ть,

як нам бути, що робити?

“реба зайчика зловити.

Ѕудем знову рахувать,

–аз, два, три, чотири, пТ¤ть.

* * *

—≥в метелик на травичку,

≤ задумав ¤кусь дурничку.

–аз, два, три Ц

“и, метелику, лети!

* * *

Ќ¤в, н¤в, н¤в,

’то так гучно закричав?

–аз, два, три,

÷е, напевно, будеш ти.

ƒит¤ч≥ ≥гри Ц це невелик≥ твори, в основ≥ ¤ких лежить розкритт¤ р≥зних життЇвих кол≥з≥й, засобами рухових елемент≥в.

¬они зародилис¤ дуже давно ≥ Ї плодами творчост≥ самих д≥тей, хоча значна њх частина перейн¤та з репертуару дорослих, особливо з обр¤дового фольклору. Ќайдавн≥шими Ї хороводн≥ драматичн≥ ≥гри, що колись були частиною календарних обр¤д≥в. ¬они, в основному розкривають тему хл≥боробськоњ прац≥ через поЇднанн¤ в Їдине ц≥ле музики, хореограф≥чних рух≥в, пантом≥ми, слова.

ѕриродн≥й ≥нтерес д≥тей до всього живого спри¤в попул¤рност≥ серед них ≥гор, основними персонажами ¤ких Ї птахи та зв≥р≥.

÷≥ ≥гри, де д≥њ, рух поЇднуютьс¤ з добре розвинутим д≥алогом, часто в≥дтворюють гостр≥ моменти боротьби сильн≥шого ≥ слабшого. —еред народних ≥грових момент≥в багато суто рухливих ≥гор, у ¤ких драматизац≥¤ поЇднуЇтьс¤ ≥з змагальними елементами Ц б≥ганн¤ навздог≥н, наввипередки, пошуком, прориванн¤ кола. „имало таких ≥гор супроводжуЇтьс¤ своЇр≥дними поетичними та музичними вставками, ¤к≥ мають найр≥зноман≥тн≥ше призначенн¤ Ц попереджають про початок гри або ¤кийсь њњ етап, коментують под≥њ, що в≥дбуваютьс¤.

«имово-весн¤н≥ ≥гри

—еред дит¤чих р≥здв¤них обр¤дових д≥йств найб≥льш попул¤рна Ї У озаФ.

«а УкозуФ д≥ти з-пом≥ж себе вибирають найспритн≥шого хлопчика, ¤кий вм≥Ї розвеселити гл¤дач≥в. …ого в≥дпов≥дно од¤гають у довгий кожух, вивернутий вовною догори, на голову накладають маску кози, прич≥пл¤ють з вовни хв≥ст. У озуФ за рем≥нець водить Уд≥дФ. р≥м вищеназваних, у дан≥й вистав≥ Ї ще так≥ персонаж≥ ¤к УжидФ, Ужид≥вкаФ, Ул≥карФ, УциганФ ≥ Ум≥хоношаФ.

ол¤дники з УкозоюФ п≥дход¤ть до кожноњ осел≥, ≥ один з них запитуЇ господар≥в: У„и пускаЇте УкозуФ до хати?Ф якщо господар запрошуЇ р¤джених, то вони показують виставу, ¤кщо н≥, то йдуть до ≥ншоњ господи. —п≥в обр¤довоњ кол¤дки супроводжуЇтьс¤ в≥дпов≥дними сцен≥чними д≥¤ми. “аким чином вони обход¤ть майже усе село, принос¤чи рад≥сть та весел≥сть.

У ќ«јФ

( ол¤дники виконують обр¤дову п≥сню,

а персонаж≥ ≥м≥тують д≥¤ми текст)

√о-го-го коза, го-го, с≥ра¤, го-го, б≥ла¤!

ќй розходис¤, розвеселис¤,

ѕо всьому дому, по веселому.

ƒе коза ходить Ц там жито родить,

ƒе не буваЇ, там вил¤гаЇ.

ƒе коза ногою Ц там жито копою,

ƒе коза рогом Ц так жито стогом,

ј в ћихайл≥вн≥ Ц вс≥ хлопц≥ стр≥льц≥,

¬стрелили в козу, в правеЇ ушко,