Музика > Використання українських ігор з елементами співу та музичного супроводу в дитячому садку
В правеє ушко, в саме сердечко. Тут коза впала, нежива стала, А міхоноша бере дудочку, Надима козі, Та й у жилочку. Надулась жила – коза ожила; Та й пішла коза, Та стрибаючи, Своїх діток та шукаючи. Навесні пробуджується земля, оживає природа, а з нею – радісні надії та клопоти хлібороба. Тому в березні, першому весняному місяці, діти виходили на проталені горбки, або вилазили на паркани чи дерева і закликали Весну. Свято “Зустрічі Весни” приурочувалося в українській традиції до початку льодоходу – “коли щука хвостом розіб’є лід”, - або “коли пташка вівсянка заспіває пісню “Покинь сани, бери віз”. Це свято, як правило, супроводжувалося обрядовими піснями-закликами, хороводними співами з пантомімою, а також іграми, в яких висловлювалося бажання пришвидшити прихід тепла, а з ним і того часу, коли закладалася основа доброго врожаю. Складовою частиною дитячого репертуару є веснянки, гаївки. Гаївки – це весняні ігри, які прийшли до нас з сивої давнини і поєднують у собі співи, танці, пантоміму. У дохристиянський період гаївки виконувалися навколо священних гаїв (від цього і пішла їх назва), а також на пагорбах. З приходом християнства в Україну, гаївки виконують біля церкви, на Великдень, а також на Провідну неділю. Окрему групу складають дитячі гаївки. Вони, в основному, базуються на ігрових елементах, хоча сюжети їхні різні. ОГІРОЧКИ Питається мати дочки: - Де посієш огірочки? Приспів: Гей, в’ються, в’ють, Ся розвивають. Сіймо, мамцю, над водою, Заскородим бороною. Приспів:........... Посіяли огірочки Рівнесенько, в два рядочки. Приспів:........... Від морозів укривали, Водицею поливали. Приспів:........... А вже весна вскресла (Ідуть, взявшись за руки, великим колом). А вже весна вскресла, вскресла, Що ж ти нам принесла? (2 р.) Приспів: Гей, дівчата, весна вскресла, Зілля зелененьке. (2 р.) Принесла вам росу, росу, Як дівочу красу, красу. (2 р.) П-в: ........ Гей, дівчата, весна вскресла, Бо дівоча краса, Як весняна роса. (2 р.) П-в: ....... А вже весна вскресла, вскресла, Що ж ти нам принесла? (2 р.) П-в: ....... Принесла вам росу, Парубоцьку красу. (2 р.) П-в: ....... Парубоцька краса, Як весняна роса. (2 р.) ОГІРОЧКИ ПУП’ЯНОЧКИ (Дівчата беруться за руки, утворюючи видовжене коло, подібне на огірок, або взявшись за руки, великими кривими лініями ходять навколо церкви і співають) Огірочки-пуп’яночки, завивайтеся, завивайтеся, Ви, молоді дівчаточка, женихайтеся, женихайтеся. Огірочки – пуп’яночки, вже завилися, вже завилися, А молоді парубоньки поженилися, поженилися. Огірочки-пуп’яночки, жовтий цвіт, Жовтий цвіт, жовтий цвіт, Честь і слава Україні на весь світ, на весь світ, На весь світ, на весь світ. Ми кривого танцю йдемо (Дівчата беруться за руки і перша (ведуча) малими кроками веде за собою шнур дівчат різними колами) Ми кривого танцю йдемо, йдемо, Ми в нім кінця не знайдемо. Ані кінця, а ні ладу, ладу, Не впізнати контра ззаду. Ти сивая зозуленько-ленько, Закуй же нам веселенько. Ти тоді нам закувала-вала, Як панщина дякувала. А тепер ми як день білий, білий. Ми панщини не виділи. Хлопи ходять, мальки крутять, крутять, Пани ходять та й ся журять. Як би хлопа заманити-нити, Щоби хлоп йшов молотити. Ходи, хлопе, молотити-тити, Дам горівки ся напити. Важко переоцінити ту величезну роль, яку дитячі ігри та забави відіграють у виховному процесі. Яку забаву не взяти, у кожній є своє раціональне зерно. Окремі ігри створюють цілі сюжетні дійства, своєрідні дитячі вистави просто неба, серед природи. Вони є не лише формою дозвілля, у них поєднуються спритність і фізичне загартування, вправність і кмітливість, гнучкість і винахідливість, наполегливість і витривалість. Вони розвивають пам’ять, увагу, зосередженість, гартують волю, почуття колективізму та взаємовиручки. Дитячі ігри та забавки є своєрідною школою, де засвоюються перші абетки науки. Забави супроводжують дітей повсюдно: на обійстях, вулицях, левадах, у полі, за працею під час перепочинку. Залізний ключ або Вовк Діти стають у коло, міцно взявшись за руки. Вибраний за допомогою лічилки “Вовк” стає по середині кола і намагається з розгону прорвати його. Якщо він не прорве кола, то його запитують: Який ключ? Він відповідає: Залізний! Гра продовжується доти, поки “Вовк” не розірве коло. А як розірве, то виривається з нього і тікає. За ним усі женуться і співають: Хто зловить “Вовка”, той стає на його місце і гра продовжується.
Літньо-осінні ігри Купальські пісні та ігри. Купайлове свято сягає корінням у доісторичну добу. Наші пращури в час літнього сонцевороту славили богиню води і вогню – Дану та бога земних плодів Купала. З прийняттям християнства ці звичаї та обряди злилися зі святкуванням 7 липня Різдва Івана Хрестителя. На честь Івана Хрестителя у церквах співають величальні пісні, а в українських селах вирують веселі забавки, приурочені Купалові. Напередодні свята на широкій галявині хлопці ставили дерево (“гільце”, Купалу – вербову гілку). Навколо нього дівчата водили хороводи, співали пісень, організовували ігри. У цей вечір дівчата пускали на воду вінки і дивилися, куди вони попливуть. Де вінок пристане, там живе суджений. Хлопці розкладали вогнище і стрибали через нього, щоб вогонь очистив їх від усього лихого. Вогонь не гасили, він сам мав дотліти. А ми рутоньку посієм... А ми рутоньку посієм, посієм, Зеленую руту, жовтий цвіт Посієм! А ми рутоньку пополем, пополем! Пополем! А ми рутоньку нарвемо, нарвемо! Зеленую руту, жовтий цвіт Нарвемо! А ми рутоньку сплетемо, сплетемо! Зеленую руту, жовтий цвіт Сплетемо! А ми дівочок веберемо, вберемо! Зеленую руту, жовтий цвіт. Вберемо. Коло Мариноньки ходили дівоньки Коло Мариноньки ходили дівоньки, Стороною дощик іде, стороною. Що на морі хвиля, а в долині роса, Стороною дощик іде, стороною. Над нашою рожею червоною. Ой на горі жито, а в долині просо, Стороною дощик іде, ще й дрібнесенький. Дуже популярними серед дітей є пісеньки-ігри про тваринний світ. Тематика цих пісень, кола персонажів широкі і різноманітні. Це кізонька і цапок, горобчик з дружиною, півник, бузьок, жабка, котик та багато інших живих створінь. Здебільшого вони живуть, діють і мислять як люди. Часто тварини косять, гребуть сіно, складають його в копиці, миють, прядуть, замітають, носять воду тощо. Працелюбство – це найвища морально-етична цінність дитячого фольклору. Увесь цей матеріал, як правило, гумористично обігрується. Козуню-любуню Козуню-любуню пристань до мене. Нічого робити не будеш в мене. Приспів: Топ-гоп, козуню, гоп-гоп, сіренька, Гоп-гоп, козуню, гоп-гоп, моя маленька. У мене водиця віконцем тече, І мене горобчик хліба напече. Приспів: У мене лисиці спечуть паляниці, У мене ведмідь ізварить обід. Приспів: Послухай, козуню, як дзвони дзвонять, Як скрипки грають, як бубни бубнять. Кицька Де ти, Кицько, ходила? У млині сиділа. Що там, Кицько, робила? Житечко молола. Що там, Кицько, заробила? Шапочку дукатів. Що ти, Кицько, купила? Бубликів багато. З ким бублики поїла? З гостями у свято – няв, няв. Кицька входить весела у коло й відповідає на запитання, що їй дає гурт, ілюструючи свої відповіді рухами та жестикуляцією. Квочка У цю народну гру діти завжди любили гратися на провесні, тільки-но квочку з курчатами випускають на двір. Забивають у землю кілочок, прив’язують до нього мотузок; по вибору хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузки, рухається по колу під приспів: Ходить квочка коло кілочка, Водить діток, дрібних квіток, Діти-квіти “Квок!”. Після цих слів всі учасники гри розбігаються хто куди, а квочка, квочкаючи, ловить їх, та збирає до купи. Хто швидше займе стільчик Дітей ділять на 2 групи. Ті, що сидять на стільчиках у колі, тримають у правій руці хусточку або стрічку. За кожним стільчиком стоїть дитина з другої групи. Музика А. Діти, які сидять на стільчиках, розмахують хусточками. Діти з другої групи ідуть високим кроком навколо своїх стільчиків. Музика Б. Всі діти танцюють у колі. Із закінченням музики – швидко сідають на стільчик. Хто не встиг зайняти місце, стає за стільчиком. Гра починається з самого початку. Льон Всі стають в коло, а одна дитина з гурту стає в середині й показує, присідаючи, що треба робити (виконує різні рухи), як тільки хор проспіває до кінця пісеньку. Всі повинні робити те, що покаже той, хто ходить всередині. Коли ж хтось не зробить, не зуміє чи не поспішить зробити – тому гуртом призначують якусь кару.
Назва: Використання українських ігор з елементами співу та музичного супроводу в дитячому садку
Дата публікації: 2005-03-07 (2423 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
