ћузика > √≥тара в ≥стор≥њ розвитку музичноњ культури

√≥тара в ≥стор≥њ розвитку музичноњ культури

ѕлан

Ѕагатогранна г≥тара.

« глибини в≥к≥в.

—к≥льки струн у г≥тари?

≈лектрог≥тара.

¬исновок

¬икористана л≥тература

Ѕагатогранна г≥тара

√≥тара Ц наймасов≥ший музичний ≥нструмент. Ћюдей, що грають на г≥тар≥, хоча б на р≥вн≥ дек≥лькох акорд≥в, набагато б≥льше, н≥ж тих, що грають на ≥нших ≥нструментах. ≤ напевно, ще б≥льше, н≥ж тих, хто б хот≥в навчитись грати на н≥й.

√≥тара Ч найпоширен≥ший ≥нструмент. Ќа перший погл¤д може здаватис¤, що масов≥сть ≥ поширен≥сть Ч одне й те ж. ÷е не так. Ќаприклад, у де¤ких Ївропейських крањнах губну гармон≥ку можна рахувати масовим ≥ дуже в≥домим ≥нструментом, але ≥нший св≥т в≥дноситьс¤ до нењ прохолодно. ј г≥тара поширена на вс≥х континентах, включаючи нав≥ть јнтарктиду. √≥тара встигла побувати нав≥ть у космос≥. Ќапевно, з часом там будуть ≥ ≥нш≥ ≥нструменти, але перш≥сть назавжди залишитьс¤ за г≥тарою. ≤ на к≥нець, г≥тара Ч самий р≥зносторонн≥й ≥нструмент. ¬≥зьмемо хоча б акомпанемент Ч в≥н також може бути дуже р≥зним. —упров≥д туристськоњ ≥ студентськоњ п≥сн≥, де в≥д г≥тариста вимагаЇтьс¤ в б≥льшост≥ випадк≥в лиш першоначальне вм≥нн¤, сильно р≥знитьс¤, скажемо, в≥д супроводу стародавнього руського романсу Ч отут вже треба волод≥ти ≥нструментом профес≥онально.

ћандр≥вн≥ цигани-г≥таристи здавна бродили по дорогам багатьох Ївропейських крањн. ” своњй музиц≥ вони використовували всього дек≥лька традиц≥йних мелод≥й, але поЇднували њх так вишукано, що складалась у¤ва пост≥йно р≥зноњ музики. ÷игани в≥ртуозно ≥мпров≥зували, прикрашаючи мелод≥ю гострими оборотами,Ч словом, складали свою музику, ¤ка з труднощами передаЇтьс¤ в≥домими нам нотними знаками. “еми циганськоњ музики також своЇр≥дн≥ Ч спочатку дуже пов≥льний, в≥н потрохи прискорюЇтьс¤ ≥ доходить майже до меж≥ можливостей музиканта, пот≥м р≥зка зупинка ≥ все починаЇтьс¤ спочатку.

” XVIII стол≥тт≥ музиканти-цигани стали обТЇднуватис¤ в хори, супроводжуван≥ дек≥лькома г≥таристами. ќдн≥ вели мелод≥ю, а ≥нш≥ - гармон≥ю. ÷иганськ≥ хори стали наст≥льки попул¤рними в XIX стол≥тт≥, що викликали численн≥ насл≥дуванн¤. јле можна перейн¤ти мелод≥њ, ритми, манеру гри ≥ сп≥ву, але неможливо засвоњти т≥ тонкощ≥, що йдуть в≥д глибинних народних традиц≥й. ј без цього насл≥дуванн¤ залишаЇтьс¤ лише насл≥дуванн¤м, не б≥льше.

ўе один вид мистецтва г≥тари Ч фламенко. ѕравда, фламенко - це не т≥льки г≥тара. як ≥ в циган≥в, це ще ≥ п≥сн¤, ≥ танець. ћ≥сце народженн¤ фламенко Ч п≥вденн≥ пров≥нц≥њ ≤спан≥њ. Ѕагато ≥сторик≥в музики вважають, що ≥спанськ≥ цигани сильно вплинули на становленн¤ фламенко: в≥дбулос¤ зм≥шанн¤ циганськоњ й ≥спанськоњ манер виконанн¤, запозиченн¤ ≥ переробка мелод≥й, ≥ в результат≥ народилос¤ зовс≥м особливе ≥ самост≥йне мистецтво.

÷иганськ≥ г≥таристи дуже р≥дко виступають окремо в≥д хору. ј де¤ким г≥таристам фламенко згодом стало т≥сно в рамках супроводу п≥сн≥ ≥ танцю, вони в≥докремилис¤ ≥ стали виступати самост≥йно. ѓхн¤ майстерн≥сть, що виросла до надзвичайноњ в≥ртуозност≥, розгорнуло перед ними двер≥ самих прославлених концертних зал≥в.

‘ламенко на г≥тар≥ Ч це мелод≥њ, що чергуютьс¤ акордами. ћелод≥њ наст≥льки швидк≥, що на б≥льшост≥ ≥нших ≥нструмент≥в з≥грати њх не можна. “а й на г≥тар≥ вони можлив≥ т≥льки завд¤ки особливим прийомам.

≤ ще фламенко Ч ≥мпров≥зац≥¤. ћожуть з≥йтис¤ два-три г≥тариста ≥ в≥дразу, без ус¤коњ репетиц≥њ, з≥грати саму складну композиц≥ю, що н≥коли не була записана на нотному папер≥. якщо њх попрос¤ть повторити, вони зробл¤ть це, але вже ≥накше, чим у перший раз, музика народжуЇтьс¤ п≥д час виконанн¤.

ќдин з найвидатн≥ших г≥тарист≥в фламенко - ≥спанець ѕако де Ћусиа. …ого виступ не раз передавали в нас по рад≥о ≥ телебаченню. ¬ипущено дв≥ його плат≥вки - Ђјндалузьк≥ мелод≥њї ≥ Ђ” п'¤тницю ввечер≥ в —ан-‘ранцискої.

ѕако де Ћусиа у своњх ≥нтерв'ю признаЇтьс¤, що не пам'¤таЇ, коли уперше вз¤в у руки г≥тару, оск≥льки це було в самому ранньому дитинств≥. √рати в≥н учивс¤ в батька, з ш≥стьох рок≥в уже виступав разом з ним у невеликих кафе. ” тринадц¤ть рок≥в в≥н Ч профес≥ональний г≥тарист фламенко, що виступаЇ самост≥йно на концертах. ” двадц¤ть три Ч володар першоњ прем≥њ на конкурс≥ фламенкист≥в. ўе через п'¤ть рок≥в його запрошують виступити в концертному зал≥ ћадриду, призначеному вин¤тково дл¤ виконанн¤ класичноњ музики. Ќезважаючи на вс≥ ц≥ дос¤гненн¤, ѕако де Ћусиа вважаЇ, що встиг освоњти т≥льки ази фламенко ≥ йому належить ще вчитис¤ й вчитис¤ глибин≥ ≥ виразност≥ народноњ ≥спанськоњ музики

Ќаступний вид г≥тари не занадто розповсюджений ≥ майже нев≥домий у нас. ÷е гавайська г≥тара. ≤нод≥ думають, що гавайська г≥тара Ч ≥нструмент ¤коњсь особливоњ конструкц≥њ ÷е не так. ƒе¤к≥ незначн≥ особливост≥ в механ≥зм≥ д≥йсно Ї, ¤кщо г≥тара св≥домо виготовл¤Їтьс¤ ¤к гавайська, але в принцип≥ це звичайна г≥тара, т≥льки на н≥й повинн≥ бути нат¤гнут≥ сталев≥ струни, сучасн≥ нейлонов≥ не п≥дход¤ть.

√авайська г≥тара п≥д час виконанн¤ кладетьс¤ плашм¤ на кол≥на. ¬иконавець над¤гаЇ на три пальц≥ правоњ руки спец≥альн≥ плектри Ч щось под≥бне до наперстк≥в з металевими перинками, ¤кими защипуютьс¤ струни. ј в л≥в≥й руц≥ г≥тарист тримаЇ металеву пластинку - ≥ нею в≥н сковзаЇ по струнах, не притискаючи њх до грифа. «вучанн¤ гавайськоњ г≥тари, сп≥вуче, в≥бруюче, нагадуЇ людський голос «вичайна гавайська г≥тара веде мелод≥ю, а акомпануЇ њй друга г≥тара або ¤кий-небудь ≥нший ≥нструмент.

ƒоступна г≥тар≥ й джазова музика. ≤нод≥ до джазу в≥днос¤ть усю легку музику, вважаючи так: усе, що не класика, то джаз. ÷е нев≥рно. ƒжаз Ч найскладн≥ший вид музичного мистецтва з≥ своњми особливими законами. ќтож, г≥тара в досконал≥сть ос¤гнула ≥ складн≥сть джазу, ≥ його закони. ” двадц¤тих роках нашого стор≥чч¤ в джазових оркестрах вона зайн¤ла м≥сце, ¤ке до цього належало ≥ншому ≥нструменту Ч банджо.

√≥тара в джаз≥ Ч не т≥льки ≥нструмент, що акомпануЇ. ” багатьох добутках њй доручають соло, а соло в джаз≥ майже завжди ≥мпров≥зац≥¤. ≤нод≥ джазов≥ г≥таристи виступають у концертах ≥з самост≥йними номерами. Ѕагато хто з вас чули, напевно, рад¤нського г≥тариста ќлекс≥¤  узнЇцова - його джазов≥ ≥мпров≥зац≥њ на г≥тар≥ завжди сприймаютьс¤ з великим ≥нтересом.

” дуетах, тр≥о ≥ невеликих ансамбл¤х г≥тара прекрасно поЇднуЇтьс¤ з ≥ншими ≥нструментами Ч наприклад, скрипкою, домрою, мандол≥ною. ќдин час були попул¤рн≥ так називан≥ неапол≥танськ≥ оркестри, основу ¤ких складали г≥тари ≥ мандол≥ни. Ћюди старшого покол≥нн¤, кому доводилос¤ чути так≥ оркестри, пам'¤тають њхнЇ найн≥жн≥ше звучанн¤.

≤нод≥, особливо в самод≥¤льност≥, ансамбл≥ складаютьс¤ з одних г≥тар. ≤ нав≥ть такому ансамблю доступний найширший репертуар Ч- в≥д простих обробок народних п≥сень до складних твор≥в.

Ѕуло к≥лька ролей г≥тари, ≥ залишилос¤ назвати ще три, без ¤ких розпов≥дь про г≥тарне мистецтво була би не повною.

 ласична г≥тара. “а, котра, здаЇтьс¤, може ус≥. ƒл¤ нењ написане величезна к≥льк≥сть добутк≥в, аж до концерт≥в ≥з симфон≥чним оркестром.

–ос≥йська семиструнна г≥тара. Ѕез њњ важко у¤вити соб≥ таке чудове ¤вище музичноњ культури, ¤к рос≥¤нин м≥ський романс.

≤ нарешт≥, електрог≥тара, що дало житт¤ новому виду вокально-≥нструментальноњ музики, попул¤рн≥сть ¤кого серед молод≥ величезна.

 ожна з цих ролей заслуговуЇ окремоњ розмови јле колись простежимо загалом ≥стор≥ю г≥тари. ≤стор≥¤ ц¤ почалас¤ тод≥, коли не було ще н≥ скрипки, н≥ в≥олончел≥, н≥ фортеп≥ано.

« глибини в≥к≥в

Ќамагаючись визначити справжн≥й в≥к г≥тари, де¤к≥ досл≥дники в≥днос¤ть початок њњ родоводу до античних час≥в, аргументуючи це тим, що назва г≥тари походить в≥д назви давньогрецькоњ к≥фари. јле ≥ китаррон, ≥ цитра теж запозичали свою назву в≥д к≥фари, однак н≥ на к≥фару, н≥ на г≥тару ц≥ ≥нструменти не схож≥, ¤к не схож≥ вони ≥ м≥ж собою. “ому будемо вважати, що в≥д к≥фари походить лише назва, а не сам ≥нструмент.

≤нш≥ музикознавц≥ м≥ркують так: ¤кщо в тринадц¤тому стол≥тт≥ г≥тара була вже широко в≥дома, виходить, потр≥бно в≥дн¤ти ще два-три стор≥чч¤ ≥ приписати народженн¤ г≥тари до дес¤того чи одинадц¤того стол≥тт¤. јле ≥ це сп≥рно, тому що ≥стор≥¤ музики знаЇ випадки, коли з моменту по¤ви ≥нструмента ≥ до його широкого поширенн¤ проходило дуже небагато часу. –учн≥й гармон≥ц≥, наприклад, знадобилос¤ дл¤ цього усього ¤ких-небудь двадц¤ть рок≥в.

“ак що краще дотримувати лише того, що в≥домо в≥рог≥дно: с≥мсот рок≥в тому г≥тара вже була.

” њњ ≥стор≥њ можна простежити п'¤ть виразних пер≥од≥в. ”мовно назвемо њхн≥й так: становленн¤, заст≥й, в≥дродженн¤, занепад, розкв≥т.

—тановленн¤ тривало б≥л¤ п≥втора стор≥ч Ч приблизно до середини чотирнадц¤того стол≥тт¤. ” цей час г≥тара вит≥сн¤Ї де¤к≥ прим≥тивн≥ струпн≥ ≥нструменти, опановуЇ нехай дуже нескладним, але своњм власним репертуаром, стаЇ одним ≥з улюблених народних ≥нструмент≥в в ≤спан≥њ ≥ потроху проникаЇ в ≥нш≥ Ївропейськ≥ крањни. јле не встигла г≥тара ¤к варто зм≥цн≥ти ≥ набратис¤ сил, ¤к у ™вроп≥ з'¤вилас¤ лютн¤. —юди нењ завезли араби. «аморська прибульц¤ дуже незабаром в≥дт≥снила г≥тару, так енерг≥йно, що на ц≥лих чотири стор≥чч¤ призупинила њњ розвиток. ÷е ≥ був пер≥од застою.

“е, що г≥тара не витримала конкуренц≥њ з лютнею ≥ в≥д≥йшла на задн≥й план, легко зТ¤совуЇтьс¤. Ћютн¤ дуже древн≥й ≥нструмент, у перв≥сн≥й форм≥ вона була знайома ще жител¤м ¬авилона. ƒо моменту своЇњ по¤ви в ™вроп≥ лютн¤ волод≥ла розвитими прийомами гри ≥ великим репертуаром. ƒо того ж Ївропейськ≥ музиканти прийн¤лис¤ удосконалювати лютню, писати дл¤ н≥с нову музику. “ому суперництво лютн≥ з г≥тарою н≥¤к не могло тод≥ скластис¤ на користь останньоњ.

1	2	3	4

Ќазва: √≥тара в ≥стор≥њ розвитку музичноњ культури
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2247 прочитано)