ћузика > √≥тара в ≥стор≥њ розвитку музичноњ культури

“реба сказати, що ≥де¤ здвоЇних струн у г≥тари час в≥д часу виникала знову, ≥ нав≥ть у наш≥ дн≥ де¤к≥ ≥нструменти вт≥люють у соб≥ цю ≥дею. “ак≥ г≥тари називають звичайно дванадц¤тиструнними, але це той же шестиструнний ≥нструмент, просто зам≥сть кожноњ струни в нього дв≥. √≥тара з≥ здвоЇними струнами використовуЇтьс¤ т≥льки дл¤ чи акомпанементу дл¤ участ≥ в естрадному ансамбл≥, а г≥таристи, що концертують, виконуючий класичний репертуар, в≥дмовилис¤ в≥д них остаточно.

 оли г≥тара знайшла шосту струну, спроби зб≥льшувати к≥льк≥сть струн на цьому не зак≥нчилис¤. ” середин≥ дев'¤тнадц¤того стол≥тт¤ французький г≥тарист ≥ композитор Ќаполеон  ост додав до класичноњ г≥тари сьому струну. ¬≥н грав на такому ≥нструмент≥ ≥ нав≥ть пропагував його, але ≥нш≥ г≥таристи не п≥дтримали нововведенн¤.

ѕом≥тьте, ми поки не говоримо про рос≥йську семиструнну г≥тару, що у часи Ќаполеона  оста не т≥льки вже ≥снувала, але мала своњх видатних виконавц≥в. —≥м струн на рос≥йськ≥й г≥тар≥ ≥ сьом≥й струн≥ на класичноњ Ч реч≥ р≥зн≥. ƒо ц≥Їњ р≥зниц≥ ми незабаром прийдемо, а поки зак≥нчимо розпов≥дь про спроби зб≥льшувати к≥льк≥сть струн на класичн≥й г≥тар≥.

 оли стало ¤сно, що сьома струна не даЇ переваг класичному ≥нструменту й ускладнюЇ гру, де¤к≥ виконавц≥ стали шукати ≥нший шл¤х. ¬они зберегли ш≥сть основних струн, але додали трохи допом≥жних басових. якоюсь м≥рою грати стало прост≥ше. Ќаприклад, ¤кщо на звичайн≥й г≥тар≥ дл¤ уз¤тт¤ звуку фа на шост≥й струн≥ потр≥бно було пригорнути њњ на першому лад≥, то на удосконален≥й г≥тар≥ цей звук бравс¤ на одн≥й з допом≥жних струн без ус¤кого притисненн¤. ¬≥дчувши перевагу, де¤к≥ г≥таристи довели к≥льк≥сть допом≥жних струн до дев'¤ти, а всього така г≥тара мала вже п'¤тнадц¤ть струн. «береглис¤ ≥нструменти нав≥ть ≥з с≥мнадц¤тьма струнами.

јле в багатострунних г≥тар ви¤вилис¤ ≥ серйозн≥ недол≥ки.

√риф став непом≥рно широким ≥ незручним. ¬≥д ц≥Їњ незручност≥ спробували позбутис¤, пристроюючи до г≥тари два грифи Ч один дл¤ основних струн, ≥нш≥ дл¤ допом≥жних. —труни з обох гриф≥в сходилис¤ до одн≥Їњ п≥дставки, так що п≥д правою рукою г≥тариста вони вже йшли поруч. ≤снував нав≥ть ун≥кальний ≥нструмент ≥з трьома грифами ≥ з двадц¤тьма трьома струнами.

јле ≥ додатковий гриф не р¤тував положенн¤, тому що залишавс¤ ≥нший недол≥к: допом≥жн≥ струни п≥д час гри резонували, а г≥тарист не м≥г приглушити т≥ з них, що у даний момент не повинн≥ звучати. ћузичний добуток ви¤вл¤вс¤ засм≥ченим сторонн≥ми звуками.

÷≥ недол≥ки змусили г≥тарист≥в в≥дмовитис¤ в≥д спроб зб≥льшувати к≥льк≥сть струн. ”т≥м, спроби ц≥ завжди були одиничними Ч класична г≥тара вже б≥льше двох стол≥ть залишаЇтьс¤ шестиструнна. ” наш≥ дн≥, мабуть, т≥льки один ≥з всесв≥тньо в≥домих г≥тарист≥в Ч ≥спанець Ќарц≥ссо ≈пес Ч граЇ на г≥тар≥ ≥з широким грифом ≥ з дес¤тьма струнами. “а й в≥н, по власному визнанню, р≥дко користаЇтьс¤ допом≥жними струнами.

“епер, з'¤сувавши, що г≥тара у своњй ≥стор≥њ могла розташовувати самою р≥зною к≥льк≥стю струн, перейдемо до рос≥¤нки семиструнноњ г≥тари.

√≥тара марки ’. ѕерейра- оЇлью.1800р.

≈лектрог≥тара.

” той момент, коли г≥тару об'Їднали з електрон≥кою, народивс¤ новий ≥нструмент, ¤кому поки не придумали власноњ назви, а щоб не плутати з прародителькою, дали приставку Ђелектрої. ƒавайте розберемос¤.

ўо характеризуЇ будь-¤кий ≥нструмент? …ого музичн≥ можливост≥, спос≥б вит¤гу звуку, ф≥зичний принцип утворенн¤ звуку, тембр. ќтож, ус≥ ц≥ характеристики в традиц≥йноњ г≥тари й в електрог≥тари р≥зн≥. ѕро р≥зницю в зовн≥шньому вигл¤д≥ немаЇ ≥ мови Ч не це головне.

 оли ми говорили про можливост≥ класичноњ г≥тари, то згадували њњ пол≥фон≥чн≥сть, тобто здатн≥сть вести дв≥ чи три мелод≥њ одночасно. ≈лектрог≥тара ц≥Їњ здатност≥ позбавлена через ≥стотну р≥зницю в способ≥ вит¤гу звуку. √≥тарист, що граЇ на класичн≥й чи рос≥¤нки семиструнноњ г≥тари, защипуЇ струни чотирма пальц¤ми правоњ руки, у де¤ких випадках використовуЇ ≥ м≥зинець. ѕ'¤ть н≥гт≥в г≥тариста Ч це ¤к би п'¤ть мед≥атор≥в, ≥ чотири з них увесь час беруть участь у гр≥, а п'¤тий чекаЇ, чи не зустр≥нетьс¤ в даному добутку м≥сце, що вимагаЇ його участ≥. ј електрог≥тарист тримаЇ правою рукою один-Їдиний мед≥атор. ѓм можна брати акорди, грати мелод≥ю, але вести одночасно дв≥ ≥ тим б≥льше три мелод≥йн≥ л≥н≥њ не можливо. ѕравда, окрем≥ електрог≥таристи грають пальц¤ми, ≥ тод≥ можливост≥ њхн≥х ≥нструмент≥в розширюютьс¤, але дл¤ електрог≥тари це нетипово Ч у переважн≥й б≥льшост≥ випадк≥в усе-таки використовуЇтьс¤ мед≥атор.

‘≥зичний принцип утворенн¤ звуку теж р≥зний. ≤ хоча в обох випадках перв≥сним джерелом коливань служить струна, дал≥ ц≥ коливанн¤ п≥дсилюютьс¤ зовс≥м р≥зними способами ¬ звичайн≥й г≥тар≥ резонуЇ корпус ≥нструмента, а в сучасн≥й електрог≥тар≥ все посиленн¤ йде т≥льки за допомогою електрон≥ки.

«в≥дси ж ≥ р≥зниц¤ в тембр≥. ≈лектрог≥тара маЇ можлив≥сть широко вар≥ювати тембр Ч дл¤ цього пристосован≥ вс≥л¤к≥ електронн≥ пристроњ, що сто¤ть на шл¤ху в≥д звукозн≥мач≥в п≥д струнами до динам≥к≥в. јле серед безл≥ч≥ њњ штучних тембр≥в уже немаЇ споконв≥чного тембру звичайноњ г≥тари, тому що електрон≥ц≥ поки ще не п≥д силу в≥дтворити те, чого стол≥тт¤ми домагалис¤ музичн≥ майстри, використовуючи шл¤хетн≥ породи дерева й експериментуючи з конструкц≥Їю корпуса.

јле оск≥льки електрог≥тара усе-таки в≥дбулас¤ в≥д звичайноњ г≥тари, це даЇ прив≥д поговорити ≥ про нењ.

ћоже показатис¤, що пор≥вн¤нн¤ традиц≥йноњ г≥тари з електричноњ складаЇтьс¤ на користь першоњ. ÷е не так.  ожен ≥нструмент гарний у своЇму амплуа. ≈лектрог≥тару не сприйн¤ли виконавц≥ класичних добутк≥в, акомпан≥атори стародавнього рос≥йського романсу, циганськ≥ музиканти, але у вокально-≥нструментальних ансамбл¤х, в естрадних оркестрах ≥ в де¤ких р≥зновидах джазу вона знайшла своЇ м≥сце ≥ прекрасно справл¤Їтьс¤ з дорученими њй рол¤ми.

≤стор≥¤ електрог≥тари нараховуЇ вже б≥льше ш≥стдес¤тьох рок≥в. ўе на початку двадц¤тих рок≥в робилис¤ спроби Ч не занадто вдал≥ Ч електриф≥кувати г≥тару, а в 1927 роц≥ в јргентин≥ був виданий патент на перший ц≥лком працездатний ≥нструмент. ¬≥н ан≥трошки не був схожий на сучасн≥ електрог≥тари ≥ ¤вл¤в собою звичайну шестиструнну г≥тару, т≥льки звукозн≥мач п≥д струнами ≥ пров≥д, що йде до п≥дсилювача, св≥дчили про нововведенн¤. ¬инах≥дник у ту пору навр¤д чи припускав, що згодом електрог≥тара знайде власний вигл¤д, навчитьс¤ широко вар≥ювати тембр ≥ створювати р≥зн≥ звуков≥ ефекти. ¬имоги до нового ≥нструмента спочатку були дуже скромними: треба було всього-на-всього п≥дсилити тихе звучанн¤ г≥тари. ≤ це удалос¤ зробити Ч електриф≥кований ≥нструмент м≥г звучати ¤к завгодно голосно.

јле в≥дразу ви¤вилис¤ ≥ його недол≥ки, досить серйозн≥.

¬и¤вилос¤, що звукозн≥мач реагуЇ не т≥льки на коливанн¤ струн, але ≥ на випадков≥ удари по дец≥ ≥нструмента ≥ нав≥ть на терт¤ рукава виконавц¤ об корпус. ÷≥ шуми п≥дсилювалис¤ разом з≥ звучанн¤м струн ≥ дом≥шувалис¤ до музики, в≥д чого вона супроводжувалас¤ неприЇмними щигликами, шерехами ≥ тр≥ском.

ѕ≥д час виконанн¤ могла виникнути ≥ так називана паразитичний зворотний зв'¤зок. √олосне звучанн¤ г≥тари, що виходить з динам≥к≥в, впливало на деку ≥нструмента ззовн≥, дека передавала додатков≥ коливанн¤ звукозн≥мачу, вони знову п≥дсилювалис¤ ≥ надходили на динам≥ки. ÷ей процес багаторазово повторювавс¤, ≥ зрештою динам≥ки починали вити ≥ свист≥ти. ¬ перш≥ роки ≥снуванн¤ електрог≥тари не раз случалос¤ переривати концерт, щоб в≥дрегулювати апаратуру.

Ќа додаток до вс≥х цих неприЇмностей у слухач≥в створювалос¤ враженн¤ ¤к би подв≥йного тембру: адже г≥тара тод≥ збер≥гала ще св≥й звичайний корпус ≥ тому звучала не т≥льки через п≥дсилювач≥ ≥ динам≥ки, але ≥ сама по соб≥. ≤ хоча це власне звучанн¤ було значно слабк≥ше, н≥ж через апаратуру, усе-таки тембр роздвоювавс¤, розпливавс¤, ставав неч≥тким.

 онструкторам довелос¤ чимало потрудитис¤, щоб усе це усунути. ”досконалюванн¤ електрог≥тари йшло довг≥ дес¤тил≥тт¤, ≥ т≥льки до початку с≥мдес¤тих рок≥в з'¤вилис¤ ≥нструменти, ц≥лком задовольн¤ючих нав≥ть самих вимогливих музикант≥в.

ўо ж зробили конструктори?

«вукозн≥мач у перших електрог≥тарах був один на вс≥ ш≥стьох струн. ¬≥н ¤вл¤в собою довгастий магн≥т з обмоткою ≥ розташовувавс¤ поперек струн.  онструктори зам≥нили такий звукозн≥мач окремими дл¤ кожноњ струни. “епер вони вигл¤дали ¤к невелик≥ магн≥тн≥ стержн≥, пом≥щен≥ точно п≥д своњми струнами. ј всього њх було, в≥дпов≥дно, ш≥сть. ѕричому конструктори п≥шли на хитр≥сть: у трьох звукозн≥мач≥в обмотки навивалис¤ в одну сторону, у трьох ≥нших Ч в ≥ншу. ƒл¤ уловлюванн¤ коливань струни звукозн≥мачу зовс≥м байдуже, у ¤ку сторону навит≥ його обмотки. јле випадковий удар по корпус≥ впливаЇ однаково на вс≥ звукозн≥мач≥, у трьох виникаЇ струм одного напр¤мку, у трьох Ч другою, ≥ в результат≥ в≥дбуваЇтьс¤ взаЇмне знищенн¤. ≈лектрог≥тара стаЇ несприйн¤тливоњ до удар≥в, щигликам ≥ взагал≥ до сторонн≥х шум≥в.

ќднак це нововведенн¤ не до к≥нц¤ усунуло ≥нший недол≥к Ч паразитний зворотний зв'¤зок. ƒо того ж залишалос¤ невир≥шеним ще одне питанн¤ Ч подв≥йне сприйн¤тт¤ тембру. ѕомалу стало ¤сно, що дека, без ¤коњ немислима звичайна г≥тара, електрог≥тар≥ попросту не потр≥бна, вона т≥льки заважаЇ

” 1935 роц≥ рад¤нський конструктор електромузичних ≥нструмент≥в ј ≤ванов зн¤в з г≥тари деку ≥ дно, залишивши т≥льки обичайку. ƒо обичайки була прикр≥плена спец≥альна колодка, на ¤к≥й розташовувалис¤ звукозн≥мач, струнотримач ≥ перемикач≥. Ќе так те просто було в≥дразу в≥дмовитис¤ в≥д традиц≥йноњ форми г≥тари, тому конструктор збер≥г колишн≥ обриси обичайки, а резонаторний отв≥р, що п≥шло разом з декою, ≥м≥тував за допомогою чорного кружечка, приклеЇного до грифа.

1	2	3	4

Ќазва: √≥тара в ≥стор≥њ розвитку музичноњ культури
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2247 прочитано)