ћузика > ћузичний фольклор “ерноп≥льщини

ѕ≥сн≥, що виконуютьс¤ в пер≥од цих св¤т називаютьс¤ щедр≥вками. ÷¤ назва, що походить в≥д ўедрого вечора, бере св≥й початок ≥з далеких дохристи¤нських час≥в. ўедр≥вки ¤к жанр закр≥пилис¤ в календарн≥й обр¤довост≥ в пер≥од ос≥лого веденн¤ нашими предками господарства Ц землеробства.

Ќовор≥чн≥ щедр≥вки, побутуюч≥ на “ерноп≥льщин≥, складають дв≥ групи: 1) щедр≥вки, виконуван≥ лише д≥тьми Ц хлопчиками та 2) щедр≥вки, виконуван≥ парубочими гуртами.

ƒл¤ дит¤чих щедр≥вок властива переважно жарт≥влива тематика. ’арактерними дл¤ цього жанру Ї мотиви проханн¤ та побажанн¤ ус¤ких гаразд≥в.

ƒит¤ч≥ щедр≥вки, в основному, будуютьс¤ на невелечких несиметричних строфоњдах формульного характеру, хоча де¤к≥ ≥з них Ї й симетричними (УўедрикФ). ѓм переважно властивий нецезурований шестискладник (6) та цезурований восьмискладник (4+4). ¬ них дом≥нуЇ регул¤рно-часок≥льк≥сний ритм, хоча в несиметричних щедр≥вках перевагу маЇ нерегул¤рна акцентн≥сть. –итм≥чна орган≥зац≥¤ у сегментах, в основному, т¤ж≥Ї до обТЇднанн¤, а ладозвукор¤ди Ц до трихордност≥.

ƒит¤ч≥ щедр≥вки виконуютьс¤ жваво одним щедрувальником або невеличким гуртом (двома-трьома д≥тьми) п≥д в≥кнами, в с≥н¤х або в осел≥. ѕ≥сл¤ щедр≥вок декламуютьс¤ невеличк≥ в≥ршики-в≥ншуванн¤ побажального характеру.

ѕарубоч≥ щедр≥вки виконувалис¤ в давн≥ший пер≥од лише в тих хатах, де були д≥вчата. ќстанн≥м часом на Ќовий р≥к вони виконуютьс¤ лише в обр¤довому д≥йств≥ УћаланкаФ ≥ тому вони ще називаютьс¤ маланковими. ѓхн¤ поетично-образна та мелосна системи дуже близьк≥ до старовинних кол¤док, але адресат њхн≥й Ц це, в основному, д≥вчина, њњ краса та прагненн¤ вийти замуж за любимого парубка.

Ќа в≥дм≥ну в≥д дит¤чих щедр≥вок парубоч≥ виконуютьс¤ гуртами у форм≥ антифонар≥ю: сольний засп≥в та гуртовий присп≥в.

ƒо нашого часу на …орданськ≥ св¤та на “ерноп≥льщин≥ збереглис¤ обр¤ди щедруванн¤. ÷е, в основному, щедрують д≥вчата парубкам. јдже, це д≥воче (ж≥ноче) св¤то, бо воно прославл¤Ї культ народженн¤ води (вод¤ного (ж≥ночого) животворчого начала).

…орданськ≥ щедр≥вки за своњми словесно-музичними характеристиками дуже близьк≥ до новор≥чних щедр≥вок. ¬≥дм≥нним у них Ї лише сам адресат (головним персонажем-образом у йорданських щедр≥вках Ї парубок, що прагне одружитис¤ з коханою д≥вчиною).

ѕочинаючи з другоњ половини ’≤’ ст., йорданськ≥ щедр≥вки значно христи¤н≥зувалис¤ (в них по¤вилис¤ образи ѕречистоњ ƒ≥ви ћар≥њ та ≥нших св¤т) ≥ тепер виконуютьс¤ п≥д кутом зору христи¤нськоњ дидактики. ƒ≥вчата та молод≥ ж≥нки ход¤ть щедрувати на церковн≥ потреби.

ƒругим найб≥льшим св¤том в календарному роц≥ Ї ¬еликдень. Ќа “ерноп≥льщин≥ в≥н активно св¤ткуЇтьс¤ ≥ в наш час. ќсобливо в ньому збереглис¤ т≥ обр¤дов≥ д≥йства, ¤к≥ були властив≥ дл¤ молод≥жних гул¤нь ще в дохристи¤нський пер≥од.

Ќа в≥дм≥ну в≥д р≥здв¤них у великодних забавах дом≥нуючу роль в≥д≥грають д≥воч≥ гурти. ¬они, ¤к правило, Ї основними орган≥заторами гањвкових обр¤д≥в Ц стародавн≥х синкретичних д≥йств, в ¤ких одинакову функц≥ю в≥д≥граЇ п≥сн¤, рухов≥ елементи та пантом≥ма.

ѕ≥сн≥, ¤к≥ виконуютьс¤ у гањвкових обр¤дах, називаютьс¤ гањвками (у п≥вн≥чних районах “ерноп≥льщини Ц Ћановецькому,  ременецькому та Ўумському њх називають весн¤нками).

Ќа в≥дм≥ну в≥д кол¤док та щедр≥вок у гањвках значно ширшою Ї њхн¤ тематика. ¬она, ¤к правило, базуЇтьс¤ на вегетац≥йних, м≥фолог≥чних, аграрних, любовних та жарт≥вливих компонентах. ¬ н≥й дом≥нують так≥ мотиви, ¤к зустр≥ч весни ≥ њњ осп≥вуванн¤, в≥танн¤ весн¤них птах≥в, вирощуванн¤ злакових, городн≥х культур, паруванн¤ та залиц¤нн¤ молод≥.

√ањвкам “ерноп≥льщини властив≥, в основному, симетричн≥ п≥сенн≥ форми, хоча в де¤ких, особливо в стар≥ших збережен≥ ≥ несиметричн≥ (наприклад, у У«айчикуФ, У—ам ходжу, самФ, УћакФ та ≥н.). „ерез те, у б≥льшост≥ њхн≥х в≥рш≥в часто спостер≥гаЇтьс¤ нер≥вноскладов≥сть (в≥дхиленн¤ в≥д норми на одну-три складоноти) ≥, тим самим, порушуЇтьс¤ ритм≥ка в≥ршуванн¤.

√ањвкам ≥ весн¤нкам “ерноп≥льщини властив≥ вузьк≥ складочислов≥ форми в≥рш≥в. ÷е, в основному, так≥ форми, ¤к 6, 4+3, 4+4, 5+5, 6+6, 4+4+6 та ≥н. ” ритм≥чному в≥дношенн≥ дл¤ них властива регул¤рна акцентн≥сть (це повТ¤зано ≥з њхн≥м руховим (кроковим) характером.

” структурах п≥сень цього жанру дом≥нують так≥ форми ритм≥чноњ орган≥зац≥њ, ¤к обТЇднанн¤ ( ) та репетиц≥¤ ( ).

√ањвкам та весн¤нкам “ерноп≥льщини властив≥, в переважн≥й б≥льшост≥, тетрахордно-пентахордн≥ ладозвукор¤ди, в основ≥ ¤ких лежать закличн≥ ≥нтонац≥њ. ќстанн≥ переважно будуютьс¤ на кварто-кв≥нтових ≥нтервальних стрибках, ¤к≥ об≥груютьс¤ або поступово заповнюютьс¤.

ѕереважна б≥льш≥сть гањвок та весн¤нок “ерноп≥льщини зберегла стародавн≥ хореограф≥чн≥ елементи, ¤к≥ базуютьс¤ на рухах колом (символ сонц¤), Узм≥йкоюФ (символ в≥чност≥ житт¤), шеренгами (символ руху хмар), а також рухами, що ≥м≥тують р≥ст дерев, городн≥х та злакових культур.

Ќа “ерноп≥льщин≥ останн≥м часом гањвки та весн¤нки все менше виконуютьс¤ молоддю та людьми середнього покол≥нн¤, а стають набутком репертуару д≥тей-п≥дл≥тк≥в (досить в обмежен≥й к≥лькост≥).

Ћ≥тн≥й календарно-обр¤довий цикл представл¤ють «елен≥ св¤та та св¤то ≤вана  упайла. ƒохристи¤нськ≥ засади цих св¤т на “ерноп≥льщин≥ до нашого часу дуже мало збереглис¤, а п≥сн≥ (за вин¤тком волинських район≥в) повн≥стю канули в Ћету. ¬ «елених св¤тах збереглос¤ лише саме клечанн¤ г≥лл¤м (кленом, ¤сенем) та травами (татарським з≥лл¤м) с≥льських та м≥ських осель, а також вих≥д процес≥Їю в поле дл¤ його осв¤ченн¤. ’оча у друг≥й половин≥ ’≤’ ст. на Ѕережанщин≥, за спогадами Ѕ. Ћепкого, на «елен≥ св¤та функц≥онував обр¤д У¬≥льхаФ, виконуваний лише самими д≥вчатами ≥ близький за структурою до гањвкового. …ого супроводжували ≥ в≥дпов≥дн≥ п≥сн≥, зокрема Уќй хиливс¤ дуб на дубаФ (запис п≥сн≥ збер≥гс¤ без мелод≥њ).

Ќа жаль, стародавн≥ п≥сн≥, ¤к≥ супроводжували зеленосв¤тськ≥ обр¤ди до нашого часу обр¤ди до нашого часу не збереглис¤, а збереглис¤ лише п≥сн≥ христи¤нського зм≥сту, ¤к≥ супроводжують обр¤д посв¤ченн¤ пол≥в. ÷е переважно п≥сн≥ У’ристос воскрес, рад≥йте людиФ, У÷арю небеснийФ, Уƒуше св¤тийФ, Уƒар найкращийФ, У¬с≥ т¤ хориФ, що розкривають зм≥ст христи¤нського св¤та “р≥йц≥.

÷≥ п≥сн≥, ¤к ≥нш≥ церковн≥, сформувалис¤ у XVIII-’≤’ ст. з метою глибшого розум≥нн¤ христи¤нами церковного обр¤ду, зокрема сут≥ окремих св¤т та њхн≥х св¤тих. ¬с≥ вони, в основному, л≥тературного походженн¤ ≥ складен≥ служител¤ми церкви або спуде¤ми духовних сем≥нар≥й чи академ≥й. „ерез те, њм властив≥ впливи латинського в≥ршуванн¤ та мелос, ор≥Їнтований на авторськ≥ зразки. ќстанньому, в основному, властива секвенц≥йна мелодика, класичн≥ форми кадансуванн¤ та симетрична пер≥одичн≥сть строф≥ки. ÷≥ зразки переважно розсп≥вувалис¤ способом терцовоњ втори.

 упальська обр¤дов≥сть ¤к ≥ зеленосв¤тська збереглас¤ на “ерноп≥льщин≥ лише фрагментарно ≥ то в б≥льш≥й м≥р≥ у п≥вденноволинських районах Ц Ћановецькому,  ременецькому та Ўумському. якщо в останн≥х районах вона збереглас¤ на р≥вн≥ активного функц≥онуванн¤ п≥сень у самому обр¤д≥, то в зах≥днопод≥льських районах вона ще на початку ’’ ст. вийшла з ужитку ≥ збереглас¤ лише на р≥вн≥ клечанн¤ дикими травами осель та господарських споруд. ¬≥дпов≥дно ≥ п≥сн≥ на ц≥й територ≥њ перестали функц≥онувати ≥ до нашого часу не збереглис¤.

“ематика купальських п≥сень, збережених на “ерноп≥льщин≥, в основному, будуЇтьс¤ на еротичних та жарт≥вливих мотивах, тобто вона збер≥гаЇ перв≥сну сутн≥сть купальського св¤та Ц н≥чного шлюбуванн¤ молод≥.

ћелос купальських п≥сень, в основному, представл¤Ї давн≥шу фольклорну верству: прост≥ одно-двор¤дков≥ строфи переважно ≥з присп≥вами, що розкривають семантику самого св¤та, типову ритм≥чну форму в≥рша 5+4, архањчну вузькообТЇмну мелодику й в≥дпов≥дн≥ ол≥готон≥чн≥ ладозвукор¤ди та переважно одноголосий спос≥б виконанн¤.

 упальськ≥ п≥сн≥ переважно супроводжуютьс¤ простими хореограф≥чними елементами Ц ход≥нн¤м навколо багатт¤ та купальського деревц¤ Ц УкупайлаФ.  упальський обр¤д останн≥м часом, втративши св≥й перв≥сний зм≥ст, перетворивс¤ у молод≥жн≥ ≥гри та забави.

∆ниварськ≥ п≥сн≥ на “ерноп≥льщин≥ через втрату њхнього соц≥ального статусу також мало збереглис¤ в активному репертуар≥ м≥сцевих жител≥в (њх взагал≥ не було багато) ≥ тепер функц≥онують лише серед старожил≥в ¤к рел≥кти.

«м≥ст жниварських п≥сень Ц осп≥вуванн¤ важкоњ прац≥ хл≥бороб≥в та возвеличенн¤ самого зак≥нченн¤ жнив. ∆ниварськ≥ п≥сн≥ часто бувають ≥ жарт≥вливого зм≥сту: осп≥вуЇтьс¤ л≥нив≥сть женц≥в.

«а мелосом жниварськ≥ п≥сн≥ твор¤ть дв≥ групи: 1) п≥сн≥ строф≥чних побудов та 2) п≥сн≥ ладканових побудов. якщо п≥сн≥ першоњ групи виконуютьс¤ переважно п≥д час походу в поле та приходу з нього ≥ через те вони мають пох≥дний (маршовий) характер, прост≥ за формою та мелодикою, то друг≥ представл¤ють групу, контрастну за характером та мелосом. ¬ њхн≥й основ≥ лежать строфи формульного характеру (близьк≥ до вес≥льних ладканових), з речитативною мелодикою та типовим тетрахордним ладозвукор¤дом.

∆ниварськ≥ п≥сн≥ виконуютьс¤ одноголосо, а ¤кщо гуртом, то з гетерофон≥чними елементами. ¬она значно б≥льше ≥ндив≥дуал≥зована н≥ж ≥нш≥ обр¤дов≥ п≥сн≥.

–одинно-обр¤дова п≥сенн≥сть “ерноп≥льщини ¤к ≥ календарна останн≥м часом значно звузила сферу своЇњ д≥њ ≥ залишилас¤ в обр¤дах лише на р≥вн≥ основних вузлових елемент≥в.

Ќайб≥льшого забутт¤ серед родинних обр¤д≥в набула родильна (хрестинна) обр¤дов≥сть. јдже, з≥ зм≥ною самих умов народженн¤ дитини (с≥льських та м≥ських баб-повитух зам≥нили квал≥ф≥кован≥ л≥кар≥-акушери) в≥дпала потреба у њхн≥х традиц≥йних супров≥дних елементах. “аким чином, родильний обр¤д залишивс¤ лише на р≥вн≥ христи¤нського чину хрещенн¤ в церкв≥ ≥ через те стародавн≥ п≥сн≥, ¤к≥ супроводжували його до цього, призабулис¤ ≥ майже повн≥стю вийшли з ужитку. якщо в центральн≥й та п≥вденн≥й частин≥ родильн≥ п≥сн≥ нав≥ть в≥дсутн≥ в пасивн≥й памТ¤т≥ старожил≥в, то в п≥вн≥чних районах “ерноп≥льщини (Ћановецькому,  ременецькому, Ўумському) де¤к≥ ≥з них старожили ще памТ¤тають, зокрема т≥, ¤к≥ повТ¤зан≥ ≥з сп≥вом баб≥-повитус≥ або бабус≥ новонародженоњ дитини.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ћузичний фольклор “ерноп≥льщини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (3594 прочитано)