ћузика > ћузичний фольклор “ерноп≥льщини

 ол¤дки, в основному, виконуютьс¤ д≥тьми на —в¤тий веч≥р та –≥здво ¤к окремо, так ≥ п≥д час р≥зних обр¤дових д≥йств: ход≥нн¤ з «≥ркою, Ўопкою, ≤родом та ¬ертепом.

ќстанн≥м часом кол¤дки дохристи¤нського зм≥сту уже не виконуютьс¤ д≥тьми на –≥здв¤н≥ св¤та, а њх зам≥нили кол¤дки ≥з христи¤нськими сюжетами.

«а тематикою христи¤нськ≥ кол¤дки под≥л¤ютьс¤ на дв≥ групи: прославн≥ та гумористичн≥ (останн≥ виконуютьс¤ лише в тих моментах, коли господар≥ не хочуть дати кол¤ди).

—троф≥ка дит¤чих кол¤док буваЇ симетричною та несиметричною (несиметричн≥сть пол¤гаЇ в незначному в≥дхиленн≥ в де¤ких в≥ршах складнот в≥д початковоњ вих≥дноњ норми). Ќайпоширен≥шими ритм≥чними формами в≥рша в дит¤чих кол¤дках Ї цезурований восьмискладник (4+4) та дванадц¤тискладник (6+6), часто зустр≥чаЇтьс¤ ≥ цезурований чотирнадц¤тискладник (4+4+6). ѕр≥оритетними формами ритм≥чноњ орган≥зац≥њ в сегментах Ї об`Їднанн¤ ( ) та репетиц≥¤ ( ).

Ќайчаст≥ше в дит¤чих кол¤дках вживаютьс¤ двор¤дков≥ та чотирир¤дков≥ строфи без присп≥в≥в. ћелодика в дит¤чих кол¤дках переважно сп≥вна. ¬она випливаЇ ≥з традиц≥њ церковного сп≥ву, хоча переважно ДрозбавленаФ традиц≥йною моторикою.

ƒит¤ч≥ кол¤дки ви¤вл¤ють, в основному, пентахордно-гексахордн≥ ладоутворенн¤ ¤к мажорного, так ≥ м≥норного нахил≥в, хоча де¤ким кол¤дкам властив≥ ≥ семиступенев≥ лади у плагальному та автентичному поЇднанн¤х. Ѕ≥льш≥сть христи¤нських кол¤док т¤ж≥ють до гармон≥чного способу мисленн¤.

Ќа “ерноп≥льщин≥ найчаст≥ше д≥ти виконують так≥ кол¤дки, ¤к ДЌова рад≥сть сталаФ, ДЅог предв≥чний народивс¤Ф, ДЌебо ≥ земл¤ нин≥ торжествуютьФ, Д” ¬ифлеЇм≥ нин≥ новинаФ тощо.

ƒит¤ч≥ кол¤дки виконуютьс¤ переважно поодиноко або двома-трьома учасниками в с≥н¤х чи осел≥ з обов`¤зковим прик≥нцевим в≥ншуванн¤м христи¤нського зм≥сту.

ƒит¤ч≥ щедр≥вки останн≥м часом уже не виконуютьс¤ д≥тьми на ўедрий веч≥р, бо цей обр¤д вийшов з ужитку. «а структурними та мелосними характеристиками вони майже ≥дентичн≥ ≥з традиц≥йними кол¤дками.

Ќа “ерноп≥льщин≥ у весн¤ний пер≥од, а особливо на ¬еликодн≥ св¤та побутують до нашого часу гањвки (у трьох волинських районах Ц Ћановецькому,  ременецькому та Ўумському њх називають весн¤нками).

¬ давн≥ший пер≥од вони виконувалис¤ окремими дит¤чими гуртами, а останн≥м часом вони виконуютьс¤ лише п≥д кер≥вництвом вчител≥в б≥л¤ церкви, в клуб≥ або на шк≥льному подв≥р`њ. ƒит¤ч≥ гањвки також можуть виконуватис¤ д≥тьми прот¤гом усього весн¤ного пер≥оду ¤к звичайн≥ ≥гри (прикладом цього Ї гра Дѕодол¤ночкаФ).

“ематика дит¤чих весн¤нок та гањвок, в основному, базуЇтьс¤ на вегетац≥йних та аграрних елементах. ” них. зокрема, дом≥нують так≥ мотиви, ¤к зустр≥ч весни, њњ осп≥вуванн¤, в≥танн¤ весн¤них птах≥в, вирощуванн¤ злакових, городн≥х культур тощо. √оловними персонажами у дит¤чих гањвках Ї ¬есн¤нка, Ѕузьок, Ћаст≥вка, ∆уравель, «озул¤, Ўпачок, ћак, √орошок, √рушечка тощо.

ƒит¤чим весн¤нкам та гањвкам, що побутують на “ерноп≥льщин≥, властив≥ вузьк≥ складочислов≥ форми в≥рш≥в. ÷е, в основному, нецезурований шестискладник (6), цезурований восьмискладник (4+4), дес¤тискладник (5+5, 6+4) та ≥н.

“реба зазначити, що дл¤ п≥сень цього жанру властива регул¤рна акцентн≥сть з пр≥оритетом таких форм ритм≥чних орган≥зац≥й, ¤к об`Їднанн¤ ( ) та репетиц≥¤ ( ).

ƒл¤ дит¤чих весн¤нок та гањвок характерн≥, в основному, двор¤дков≥ строфи без присп≥в≥в ≥ двор¤дков≥ строфи ≥з присп≥вами.

¬есн¤нкам та гањвкам, виконуваним д≥тьми, в переважн≥й б≥льшост≥, властив≥ трихордно-пентахордн≥ ладозвукор¤ди, в основ≥ ¤ких лежать закличн≥ ≥нтонац≥њ.

ƒит¤чим гањвкам властивий гуртовий сп≥в в ун≥сон, що супроводжуЇтьс¤ хореограф≥чними та пантом≥м≥чними елементами. ¬ њхн≥й основ≥ лежать кругов≥ та зм≥йков≥ рухи, ≥м≥тац≥¤ руками росту дерев, злакових ≥ городн≥х культур.

Ќайпоширен≥шими дит¤чими гањвками та весн¤нками на “ерноп≥льщин≥ Ї Дѕодол¤ночкаФ, Д∆учокФ, Д«айчикФ, Д√рушечкаФ, Дќг≥рочкиФ та ≥н.

«¬»„ј…Ќ»… ‘ќЋ№ Ћќ–

Ќайактивн≥шою ≥ найбагатшою групою, що функц≥онуЇ в наш час на “ерноп≥льщин≥ Ї звичайн≥ п≥сн≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д календарних п≥сень, ¤к≥ приурочен≥ до певних обр¤д≥в ≥ в≥дпов≥дного часу, звичайн≥ п≥сн≥ виконуютьс¤ прот¤гом майже ц≥лого року будь-де, будь-коли ≥ при будь-¤ких обставинах. ѓх найчаст≥ше виконують молод≥жн≥ (д≥воч≥ ≥ парубоч≥) гурти, а також представники середнього та старшого покол≥нь. ¬они часто виконуютьс¤ при р≥зних домашн≥х роботах: при пр¤д≥нн≥, вишиванц≥, скубанн≥ п≥р`¤, виготовленн≥ домашн≥х промисл≥в, а також на вес≥лл≥ Ц ¤к застольн≥ п≥сн≥.

«вичайн≥ п≥сн≥, що побутують на “ерноп≥льщин≥, складають дв≥ групи: групу п≥сень родинно-побутового зм≥сту та групу п≥сень соц≥ального зм≥сту. Ќайактивн≥шою ≥з них Ї перша група. ¬она представлен≥ трьома жанрами: баладами, любовними та с≥мейними п≥сн¤ми.

Ќайдавн≥шим жанром серед них Ї балади. Ќа “ерноп≥льщин≥ вони, в основному, представлен≥ фантастичними, ≥сторичними та родинно-побутовими сюжетами.

√рупу ≥з фантастичними сюжетами представл¤ють так≥ балади, ¤к Дќй за гаЇм зелененьким брала вдова лен др≥бненькийФ, Д оло млина, коло бродуФ, Дћала мати синаФ та ≥н.

ј балади Дѕро Ѕондар≥внуФ, Дѕро Ћимер≥внуФ, Дќй служила Ќаст¤ в панаФ, Дќй по-п≥д гай зелененький ходить ƒовбуш молоденькийФ представл¤ють групу з ≥сторичною п≥досновою.

Ќайб≥льший пласт в активному репертуар≥ терноп≥льських сп≥вак≥в представл¤ють любовн≥ балади Ц це Дќй там п≥д л≥сом, п≥д дубиноюФ, Дќй червоно сонце сходитьФ, Д≤шов в≥дважний гайовийФ. Д«лет≥в сок≥л з л≥саФ та ≥н.

Ћюбовн≥ п≥сн≥ Ц це той основний масив репертуару, ¤кий найчаст≥ше виконуЇтьс¤ у молод≥жному середовищ≥ сп≥вак≥в. ¬они особливо часто виконуютьс¤ на вечорниц¤х та молод≥жних вулиц¤х. Ќа “ерноп≥льщин≥ найчаст≥ше виконуютьс¤ так≥ любовн≥ п≥сн≥, ¤к Дќй чий то к≥нь стоњтьФ, ѕо садочку ходжуФ, Дќй зв≥дси гораФ, Д„ом ти не прийшовФ, Дќй д≥вчина по гриби ходилаФ, Д—в≥ти, м≥с¤ць, н≥чкуФ, Дј вже трет≥й веч≥рФ, Дќй ти, горо крем≥нна¤Ф, Д“ам на став≥, на ставочкуФ та ≥н.

—≥мейн≥ п≥сн≥ найчаст≥ше виконуютьс¤ одруженими людьми на вес≥лл¤х, хрестинах, р≥зного роду родинних св¤тах, а також на ос≥нн≥х толоках. ѓхню тематику, в основному, складають так≥ мотиви, ¤к зародженн¤ с≥мейних в≥дносин, вороги на перешкод≥ новоодруженим, с≥мейна зрада та нещасливе с≥мейне житт¤. „асто на “ерноп≥льщин≥ виконуютьс¤ так≥ с≥мейн≥ п≥сн≥, ¤к Д рикну ¤ си, крикнуФ, Дќй лет≥ла зозуленька понад море в гайФ, Дќй у пол≥ озеречкоФ, Д—≥но моЇ, с≥ноФ, ∆уро мо¤, журоФ та ≥н.

ѕ≥сн≥ родинно-побутового зм≥сту на в≥дм≥ну в≥д соц≥ально-побутових п≥сень мають дещо в≥дм≥нну структурно-музичну стил≥стику. ¬она визначаЇтьс¤ у наступному.

ѕ≥сн≥ родинно-побутовоњ тематики характеризуютьс¤, ¤к правило, двор¤дковою або чотирир¤дковою строфою ≥з автоматичним повтором другого або третього та четвертого речень.

“иповими ритм≥чними формами в≥рша в родинно-побутових п≥сн¤х Ї дванадц¤тискладник (6+6), чотирнадц¤тискладник (4+4+6) та п`¤тнадц¤тискладник (5+5+7). –итм≥чн≥ форми орган≥зац≥њ в цих п≥сн¤х Ї розмањтими ≥ скорiше всього впливають ≥з гомогенного фольклорного середовища чи модусу мисленн¤ того чи того етнограф≥чного середовища.

«вичайн≥ п≥сн≥ родинно-побутовоњ тематики в найб≥льш≥й м≥р≥ характеризуютьс¤ кантиленною мелодикою, ¤ка Ї типовою дл¤ ц≥Їњ групи. ƒл¤ них властивими Ї пентахордно-гексахордн≥ ладозвукор¤ди, хоча часто зустр≥чаЇтьс¤ ≥ плагальне поЇднанн¤ двох пентахорд≥в чи тетрахорд≥в.

«вичайн≥ п≥сн≥ родинно-побутовоњ тематики мають властив≥сть виконуватис¤ ¤к сольно (≥ндив≥дуально), так ≥ гуртом. ¬они, в основному, виконуютьс¤ дл¤ задоволенн¤ власних потреб.

«вичайн≥ п≥сн≥ родинно-побутовоњ тематики останн≥м часом в репертуар≥ терноп≥льських сп≥вак≥в зустр≥чаютьс¤ в найб≥льшому обс¤з≥.

√рупу звичайних п≥сень соц≥ально-побутовоњ тематики на “ерноп≥льщин≥ складають так≥ народномузичн≥ жанри, ¤к козацьк≥, рекрутськ≥ (жовн≥рськ≥), ем≥грантськ≥, стр≥лецьк≥ та повстанськ≥. ќстанн≥ в пер≥од в≥дбудови украњнськоњ держави найб≥льш поширен≥ на “ерноп≥льщин≥. а перш≥ майже повн≥стю вийшли з ужитку.

ѓхн¤ жанрова приналежн≥сть, скор≥ше всього, визначаЇтьс¤ за допомогою тих головних персонаж≥в, ¤к≥ притаманн≥ њхн≥м сюжетам. якщо головним персонажем Ї козак, то п≥сн¤ належить до козацьких, ¤к рекрут, то до рекрутських ≥ т.д.

«а структурно-мелосними характеристиками соц≥ально-побутов≥ п≥сн≥ близьк≥ до родинно-побутових. –≥зн¤ть њх лише част≥ лексичн≥ апл≥кац≥њ, зокрема, ДгейФ, ДгойФ, ДохФ, ДухФ, що служать своЇр≥дними внутр≥шн≥ми рефренами ≥ надають цим п≥сн¤м особливого внутр≥шнього навантаженн¤.

” п≥сн¤х соц≥ально-побутовоњ тематики част≥ше зустр≥чаютьс¤ ≥ зовн≥шн≥ присп≥ви, ¤к≥ п≥дкреслюють смислове навантаженн¤ самого жанру ≥ Ї його основним визначальним чинником. «окрема, частими присп≥вами у козацьких чи во¤цьких п≥сн¤х Ї Драз, два, триФ, Дшум. тр≥¤-раФ тощо.

«вичайн≥ п≥сн≥ соц≥ально-побутовоњ тематики в пор≥вн¤нн≥ ≥з родинно-побутовими част≥ше виконуютьс¤ чолов≥ками Ц ¤к сол≥стами, так ≥ гуртами, тобто вони Ї пр≥оритетними у чолов≥чому виконавств≥.

—еред козацьких п≥сень на “ерноп≥льщин≥ найчаст≥ше виконуютьс¤ так≥ п≥сн≥, ¤к Дѓхав козак через м≥стФ, Дќй три л≥та, три нед≥л≥Ф, Дќй у пол≥ житоФ; серед рекрутських та во¤цьких п≥сень Ц Дќй у пол≥ вербаФ, Д„орна р≥лл¤ ≥зоранаФ, Д„орна хмара наступаЇФ, Дќй лет≥ли гуси з далекого краюФ; серед ем≥грантських Ц Д„орна хмара на ¬крањн≥Ф, Д—умно мен≥, сумноФ, Д анадо,  анадоФ; серед стр≥лецьких та повстанських Ц ДЅо в≥йна, в≥йноюФ, Д«ажурились галичанкиФ, Дѕрощай д≥вчиноФ, Дќй в≥йна, в≥йнаФ, Дќй там б≥л¤ л≥суФ, Д“ам п≥д льв≥вським замкомФ та ≥н. „асто уживаними на “ерноп≥льщин≥ Ї танцювальн≥ п≥сн≥ ≥ спор≥днен≥ з ними (коломийки, жарт≥влив≥ та сатиричн≥ п≥сн≥). Ѕез них не обходилос¤ н≥ одне молод≥жне або с≥мейне дозв≥лл¤.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ћузичний фольклор “ерноп≥льщини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (3594 прочитано)