ћузика > ћузичний фольклор “ерноп≥льщини

ѕ≥сн≥, що повТ¤зан≥ ≥з народженн¤м дитини, на “ерноп≥льщин≥ под≥л¤ютьс¤ на дв≥ групи: власне родильн≥ (виконуютьс¤ баб≥-повитус≥) та хрестинн≥ (виконуютьс¤ п≥сл¤ чину хрещенн¤ дитини за столом).

ѕерша група п≥сень (родильн≥) представл¤Ї давн≥шу фольклорну верству. јдже, њхн≥й зм≥ст складають ритуально-прославн≥ мотиви, що повТ¤зан≥ ≥з головними персонажами, ¤к≥ присутн≥ п≥д час народженн¤ дитини. ÷е, в основному, невеличк≥ п≥сн≥-формули з вузькообТЇмною строф≥кою та ритм≥чною будовою в≥рша (5+5, 4+4+4). ћелодика родильних п≥сень, в основному, т¤ж≥Ї до речитативност≥, так ¤к њй характерний вузькообТЇмний ладозвукор¤д (переважно три-тетрахорд). ƒл¤ родильних п≥сень властиве сольне виконавство. ѓх переважно виконують куми або близьк≥ родич≥ новонародженого.

’рестинн≥ п≥сн≥ в пор≥вн¤нн≥ ≥з родильними значно п≥зн≥шого походженн¤. ¬они сформувалис¤ в пер≥од запровадженн¤ обр¤ду хрещенн¤ (XIV-XV ст.). «а тематикою хрестинн≥ п≥сн≥ розкривають стосунки головних персонаж≥в хрестин Ц кум≥в. ќсобливо њм присутн≥ жарт≥влив≥ мотиви.

ћелос хрестинних п≥сень також позначений впливами звичайних п≥сень, особливо жарт≥вливих. …ому властива симетричн≥сть строф≥ки, з перевагою складочислових форм 6+6, 4+4+6 та ≥н. ” цих п≥сн¤х дом≥нують чотирир¤дков≥ строфи ≥з автоматичним повтором третього та четвертого речень та моторна мелодика. Ћадозвукор¤ди в хрестинних п≥сн¤х, ¤к правило, ол≥готон≥чн≥ (пента- та гексахорди).

’рестинн≥ п≥сн≥ виконуютьс¤ переважно ¤к застольн≥, або ¤к присп≥вки до танц≥в. „ерез те вони мають, в основному, танцювальний характер.

Ќа “ерноп≥льщин≥ найб≥льш збереженим серед родинних обр¤д≥в ви¤вивс¤ вес≥льний. ¬≥н збер≥г переважно майже ус≥ вузлов≥ елементи, лише в значн≥й м≥р≥ скоротивс¤ у час≥. ќсобливо звелас¤ до м≥н≥муму довес≥льна обр¤дов≥сть Ц сватанн¤ чи заручини, хоча у п≥вн≥чних та п≥вденних њњ районах вона майже повн≥стю функц≥онуЇ. Ќайб≥льш збереженим Ї власне вес≥льний обр¤д, хоча значна частина п≥сень, ¤к≥ його обслуговували, вийшла з ужитку.

¬ласне вес≥льний обр¤д в давн≥ший пер≥од розпочинавс¤ з≥ сп≥ву коровайних п≥сень (до реч≥, вони збереглис¤ до останнього лише у п≥вн≥чних районах “ерноп≥льщини Ц Ћановецькому,  ременецькому та Ўумському). «а своњми музично-стильовими особливост¤ми вони повн≥стю спор≥днен≥ ≥з власне вес≥льними п≥сн¤ми-ладканками.

¬ласне вес≥льн≥ п≥сн≥, що побутують на “ерноп≥льщин≥, складають групу строф≥чних та нестроф≥чних п≥сень.

—троф≥чн≥ вес≥льн≥ п≥сн≥, в основному, виконуютьс¤ п≥д час обдаровуванн¤ молодих ≥ тому њх часто ще називають в≥ватами (терм≥н польського походженн¤ ≥ означаЇ похвальну п≥сню). ѓхн≥ сюжети, в основному. –озкривають майбутнЇ житт¤ одружених, або висм≥юють окрем≥ вади тих гостей, ¤ким адресуютьс¤ ц≥ в≥вати. „ерез те. ¬они мають часто уживану (типову) ритм≥чну форму в≥рша Ц 4+4, 6+6, 4+4+6 та типов≥ мелод≥њ (в≥вати сп≥ваютьс¤ на дв≥-три р≥зн≥ мелод≥њ).

” строф≥чних вес≥льних п≥сн¤х найчаст≥ше зустр≥чаЇтьс¤ моторна мелодика танцювального характеру, що будуЇтьс¤ на тетрахордно-пентахордних ладозвукор¤дах ≥он≥йського та еол≥йського нахил≥в.

¬ес≥льн≥ строф≥чн≥ п≥сн≥-в≥вати виконуютьс¤ лише окремими виконавц¤ми з елементами ≥мпров≥зац≥йност≥ )словесн≥ тексти можуть складатис¤ п≥д час самого виконанн¤) ≥ мають, ¤к правило, ≥нструментальн≥ перегри.

Ќестроф≥чну групу вес≥льних п≥сень складають ладканки. ÷е переважно п≥сн≥ давн≥шоњ фольклорноњ верстви. ¬они беруть св≥й початок в пер≥од формуванн¤ самого вес≥льного обр¤ду. … саму назву вони отримали в≥д богин≥ Ћади Ц покровительки шлюбу.

«а тематикою п≥сн≥-ладканки Ц це, в основному, в≥дпов≥дний коментар ходу самого вес≥лл¤. ¬они одночасно виконують дв≥ функц≥њ: еп≥чну та режисерську (розпов≥дають про вес≥льний обр¤д та спр¤мовують його у в≥дпов≥дне русло). √оловними персонажами п≥сень-ладканок Ї головн≥ д≥йов≥ особи вес≥лл¤: молодий, молода, дружки, дружби, св≥тилки, старости тощо. ќсобливо п≥сн≥-ладканки багат≥ обр≥зною лексикою: вес≥льними фетишами-оберегами.

«а структурою п≥сн≥-ладканки представл¤ють так звану ладканову форму (терм≥н Ѕ.Ћуканюка). ¬она, ¤к правило, складаЇтьс¤ ≥з трьох-шести, семи несиметричних речень (в них можуть бути в≥дхиленн¤ на один-три склади) сер≥ац≥йного типу мелодичного становленн¤. “иповими ритм≥чними формами в≥рша у ладканках Ї: 7, 5+5+3, 5+5+7. ¬они ¤краз ≥ формують навколо себе в≥дпов≥дн≥ мелодичн≥ типи, ¤к≥ обслуговують майже весь комплекс вес≥льних п≥сень. –итм≥чна форма орган≥зац≥њ сегмент≥в у ладканках т¤ж≥Ї до обТЇднанн¤ ( ) ≥ сформована переважно речитативною мелодикою. ’оча часто зустр≥чаЇтьс¤ в них ≥ кантиленна мелодика, особливо у в≥нкоплетинських п≥сн¤х.

“иповою у п≥сн¤х-ладканках Ї ≥ ладозвукор¤дна будова. ¬она, ¤к правило, базуЇтьс¤ на ≥он≥йських тетрахордах, ¤к≥ часто можуть уживатис¤ ≥з субсекундами чи субквартами. ƒан≥ п≥сн≥ виконуютьс¤ переважно ж≥ночими чи д≥вочими гуртами в ун≥сон. ѓх виконують, ¤к правило, свашки чи дружки.

ќстанн≥м часом п≥сн≥-ладканки на “ерноп≥льщин≥ виконуютьс¤ лише в основних вузлових частинах вес≥льного обр¤ду, зокрема при в≥нкоплетинах, при готуванн≥ молодоњ до шлюбу, при накладанн≥ на голову молод≥й хустки тощо.

¬ес≥льний обр¤д “ерноп≥льщини не обходитьс¤ без ≥нструментальноњ музики, ¤ка виконуЇ в ньому дом≥нуючу роль, особливо останн≥м часом. ¬она даЇ в≥дпов≥дний сигнал про початок самого вес≥лл¤, про прих≥д гостей, про час в≥дпровадженн¤ до шлюбу та поверненн¤ в≥д нього, про час даруванн¤ молодих, про прощанн¤ молодоњ ≥з д≥воцтвом тощо. ѕри цьому в≥дтворюютьс¤ в≥дпов≥дн≥ ≥нструментальн≥ мелод≥њ.

≤нструментальна музика також Ї основним орган≥зуючим елементом вес≥льного дозв≥лл¤. ¬она супроводжуЇ танц≥, а також р≥зного роду вес≥льн≥ ≥гри та забави. ” даному раз≥ вона часто виступаЇ у вокально-≥нструментальн≥й форм≥. “анц≥ виконуютьс¤ п≥д сп≥в музикант≥в-≥нструментал≥ст≥в.

Ќа “ерноп≥льщин≥ виконуютьс¤ так≥ вес≥льн≥ танц≥, ¤к вальси, польки, фокстроти, танго, сучасн≥ танц≥-Утр¤силкиФ, а також танцювальн≥ ≥гри У’устинкаФ, УѕередачаФ, У¬≥никФ та ≥н.

Ќайстаб≥льн≥шим у своЇму розкв≥т≥ на “ерноп≥льщин≥ Ї похоронний обр¤д. Ќа в≥дм≥ну в≥д двох попередн≥х в≥н повн≥стю виступаЇ у христи¤н≥зованому обрамленн≥, за вин¤тком поминок, ¤к≥ у своњй основ≥ несуть ¤зичницьку похоронну культуру, схожу на дохристи¤нську тризну.

ћузичний компонент похоронного обр¤ду “ерноп≥льщини базуЇтьс¤ на плачах-голос≥нн¤х, похоронних п≥сн¤х христи¤нського зм≥сту, л≥тург≥йних елементах та ≥нструментальн≥й музиц≥.

Ќайбагатшим похоронний обр¤д Ї плачами-голос≥нн¤ми. ” своњй основ≥ вони збер≥гають найдавн≥ш≥ елементи орган≥зац≥њ мелодичного матер≥алу. ÷е, переважно, р≥зн≥ за побудовою строфоњди (чотири-в≥сьмир¤дков≥), що поЇднуютьс¤ м≥ж собою способом асонансного в≥ршуванн¤. ¬они на в≥дм≥ну в≥д ≥нших строфоњд≥в не мають строго означеноњ ритм≥чноњ орган≥зац≥њ. “ематика плач≥в-голос≥нь, в основному, спр¤мована на конкретного адресата (у даному раз≥ померлого Ц чолов≥ка, дружину, маму, тата, брата, дочку, дитину тощо) ≥ н≥коли не виступаЇ у сталих формах, тобто Ї повн≥стю ≥мпров≥зац≥йною у своЇму становленн≥. “ут дом≥нуючу роль в орган≥зац≥њ словесного тексту в≥д≥грають р≥зного роду пестлив≥ та помТ¤кшувальн≥ слова (р≥днесенький, молодесенький, золотесенький тощо).

 ожен в≥рш плачу-голос≥нн¤ Ц це свого роду окрема мелодична фраза, ¤ка орган≥зовуЇтьс¤ способом спаданн¤ ≥нтонац≥йонго матер≥алу зверху вниз. ¬она переважно охоплюЇ ≥нтервал кв≥нту-кварту ≥ може бути ¤к д≥атон≥чною, так ≥ хроматичною. ’роматизац≥¤ фрази особливо властива в драматичних моментах плачу-голос≥нн¤ (в моменти приходу до хати найближчих родич≥в, св¤щеника, виносу пок≥йника з хати, опусканн¤ його в могилу), в ус≥х ≥нших Ц д≥атон≥чна.

ѕохоронн≥ плач≥-голос≥нн¤ на “ерноп≥льщин≥ виконуютьс¤ лише близькими родичами-ж≥нками окремо одна в≥д одноњ (чолов≥ки за померлими в цьому рег≥он≥ не голос¤ть).

ќстанн≥м часом на “ерноп≥льщин≥ все част≥ше при пок≥йников≥, особливо у веч≥рн≥й час виконуютьс¤ п≥сн≥ христи¤нського зм≥сту. ÷≥ п≥сн≥, ¤к правило, усно-писемного походженн¤. ¬они вв≥йшли у похоронну обр¤дов≥сть з початку ’’ ст. ≥ њхнЇ виконанн¤ при пок≥йников≥ все б≥льше набираЇ традиц≥йних ознак.

“ематика похоронних п≥сень переважно базуЇтьс¤ на моментах прощанн¤ пок≥йника ≥з цим св≥том ≥ переход≥ його в потойб≥чний св≥т. “ут дом≥нують р≥зного роду жал≥слив≥ мотиви, ¤к≥ спри¤ють драматизац≥њ самого п≥сенного сюжету.

—троф≥ка похоронних п≥сень, в основному, позначена впливами писемноњ творчост≥. јдже, њхн≥ми творц¤ми переважно були д¤ки або регенти церковних хор≥в. „ерез те в них дом≥нують впливи авторськоњ творчост≥. Ќайчаст≥ше у похоронних п≥сн¤х використовуЇтьс¤ чотирир¤дкова строфа без присп≥ву або двор¤дкова строфа ≥з присп≥вом, укладена у кратн≥ метри. ј мелодика переважно будуЇтьс¤ на секвенц≥йному розвитков≥, що особливо драматизуЇ сам п≥сенний матер≥ал.

Ћадозвукор¤ди в похоронних п≥сн¤х переважно обрамлен≥ семиступеневою або октавною школою ≥ т¤ж≥ють до автентичних завершень.

ѕохоронн≥ п≥сн≥ на “ерноп≥льщин≥ виконуютьс¤ лише церковними хорами п≥д кер≥вництвом д¤ка або регента б≥л¤ пок≥йника у веч≥рн≥й час та п≥д час провод≥в його на кладовище.

¬ похоронному обр¤д≥ використовуютьс¤ два церковних чини: панахида та похорон. ¬они, в основному базуютьс¤ на л≥тург≥йному матер≥ал≥ ≥ мають лише окрем≥ похоронн≥ п≥снесп≥ви, обрамлен≥ м≥норним нахилом. ќсобливо це в≥дчутньо у завершальному елемент≥ Д¬≥чна¤ пам`¤тьФ.

«авершальний етап похоронного обр¤ду часто супроводжуЇтьс¤ грою духового оркестру. ¬≥н виконуЇ спец≥ально написан≥ дл¤ цього ритуалу похоронн≥ марш≥.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ћузичний фольклор “ерноп≥льщини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (3594 прочитано)