ћузика > “в≥р ќй у пол≥ жито

–оль р≥зних парт≥й в твор≥

“ак ¤к виклад хоровоњ партитури пол≥фон≥чний, то не завжди ведучу роль в≥д≥граЇ парт≥¤ сопрано.  омпозитор основну роль ≥ тему пер≥одично проводить в р≥зних голосах, тому ведуча роль ≥з супроводжуючою, пер≥одично м≥н¤Їтьс¤.

ќсобливост≥ ≥нтонац≥њ

“в≥р в ≥нтонац≥йному в≥дношенн≥ не складний. ¬ище зазначалос¤, що в твор≥ в≥дсутн≥ модул¤ц≥¤, в≥дхиленн¤, майже весь тв≥р виконуЇтьс¤ в одному натуральному м≥нор≥. Ћише в двох тактах понижено ≤≤ ст., ¤ку сл≥д виконувати обережно, з в≥дчутт¤м фриг≥йського ладу. ¬ ц≥лому сл≥д сказати, що м≥норний лад маЇ тенденц≥ю до пониженн¤ ≥ сл≥д гостро ≥нтонувати ≤ ст. ≥ V ст. ¬с≥ ≥нш≥ ступен≥ ладу ≥нтонуютьс¤ зг≥дно ≥нтонуванн¤ м≥норного ладу.

ƒиригентсько-виконавський анал≥з

ƒаний тв≥р написаний у трьохдольному розм≥р≥ () ≥ тому схема тактуванн¤ буде на три:

¬ хоровому твор≥ зустр≥чаютьс¤ так≥ техн≥чн≥ складност≥ ¤к: вступи, знатт¤, ферноти, довг≥ тривалост≥, динам≥ка, та ≥нш≥ в≥дхиленн¤.

“ак ¤к хоровий тв≥р маЇ пол≥фон≥чний стиль викладу, Ї велика к≥льк≥сть вступ≥в. ¬ступи в основному на першу долю, тому попереджаючим жестом завжди буде трет¤ дол¤.

Ћише в код≥ вступ дл¤ сопрано виконуЇтьс¤ в друг≥й половин≥ першоњ дол≥. “ут замахом служитиме перша ц≥Їњ ж дол≥:

«н¤тт¤ виконуЇмо лише в середин≥ хорового твору, та у самому зак≥нченн≥. “ут сл≥д сказати, що вс≥ к≥нц≥вки фраз злучуютьс¤ з наступними п≥дголосковими ходами в р≥зних голосах, ¤к≥ не дають зробити загальноњ цезури.

“ак≥ п≥дголосков≥ звТ¤зки вимагають в найб≥льш≥й м≥р≥ використовувати ланцюгове диханн¤. «н¤тт¤ в середин≥ та в к≥нц≥ твору виконуЇтьс¤ на трет≥й дол≥:

ѕ≥дголосков≥ фактура твору вимагаЇ в≥д диригента ум≥лого веденн¤ тематичноњ л≥н≥њ, ¤ка часто переходить з одного голосу в ≥нший.

¬ основному при диригуванн≥ даного твору рухи повинн≥ бути пов≥льн≥, плавн≥. ѕочинаючи тв≥р парт≥Їю сопрано, в пов≥льному темп≥, на динам≥ц≥ рр, тому ≥ в≥дпов≥дним повинен бути замах до вступу. –уки знаход¤тьс¤ в середн≥й позиц≥њ, за допомогою л≥воњ руки показую наростанн¤ ≥ спад динам≥ки.

¬ пТ¤тому такт≥ роблю показ вступу дл¤ парт≥њ альта. ѕ≥сл¤ повторенн¤ даноњ частинки твору необх≥дно зробити незначн≥ зрушенн¤ в динам≥ц≥, спочатку невеличке наростанн¤ ≥ спад. ¬ девТ¤тому такт≥ ставлю фермату, доводжу звучанн¤ хору до рр ≥ зн≥маю. ѕ≥сл¤ знатт¤ показую вступ тенору. ¬ одинадц¤тому такт≥ показую вступ сопрано ≥ альту. ѕоказати цей вступ потр≥бно за допомогою зм≥ни позиц≥њ рук.

ѕершу перекличку тенор, сопрано ≥ альт виконують на динам≥ц≥ р, другиу на динам≥ц≥ mp.

¬ тринадц¤тому такт≥ необх≥дно зн¤ти тенорову парт≥ю (зн≥маю в≥д себе) ≥ показати в чотирнадц¤тому такт≥ вступ сопрано ≥ альту.

¬ пТ¤тнадц¤тому такт≥ вступають бас ≥ тенор, показую њм вступ за рахунок зм≥ни позиц≥њ рук. ¬ с≥мнадц¤тому такт≥ ставлю фермату ≥ зн≥маю весь хор.

¬ в≥с≥мнадц¤тому такт≥ вступаЇ весь хор ≥ дл¤ того, щоб вс≥ одночасно вступили, даю ч≥ткий замах. ÷¤ частина твору проходить на динам≥ц≥ f. ƒл¤ того, щоб показати хоров≥, що вступити потр≥бно на f, необх≥дно винести руки вперед ≥ дати активний замах. ¬ двадц¤ть першому такт≥ зн≥маю весь хор. ѕ≥сл¤ цього знову даю активний замах. ÷ього вимагаЇ динам≥ка ≥ зм≥ст тексту даноњ частини. ѕоказую вступ басу ≥ тенору, в сл≥дую чому такт≥ даю замах дл¤ вступу вс≥м ≥ншим голосом.

 ульм≥нац≥йний момент даного твору Ц Уяк п≥дн¤ла китаЇчку, - заголосилаФ. ¬≥н вимагаЇ в≥дпов≥дного виконанн¤, тому дану частину потр≥бно виконати на динам≥ц≥ ff ≥ в тр≥шки зрушеному темп≥. ѕри повторенн≥ даноњ частинки твору динам≥ка м≥н¤Їтьс¤ на рр., потр≥бно п≥дкреслити кожне слово, кожен склад.

—аме зак≥нченн¤ твору, тобто кода, проходить у пов≥льному темп≥. « кожним тактом спадаЇ динам≥ка ≥ спов≥льнюЇтьс¤ темп. ¬ самому к≥нц≥ твору ставлю фермату ≥ зн≥маю на динам≥ц≥ рр.

’оровий тв≥р виконуЇтьс¤ на украњнськ≥й мов≥. «агальне правило, ¤к ≥ дл¤ ≥нших мов Ц виконувати слова ч≥тко ≥ виразно. ќсобливо сл≥д звернути увагу на коротку вимогу шипл¤чих звук≥в:

жито, вийшла, червоною, ...

ўодо орфоеп≥њ, то украњнськ≥ слова, на в≥дм≥ну в≥д сл≥в ≥нших мов, ¤к пишутьс¤, так ≥ вимовл¤ютьс¤, тому особливих орфоеп≥чних правил тут не потр≥бно.

ѕри виконанн≥ твору сл≥д велику увагу звернути на штучне в≥дкритт¤ закритих склад≥в. ¬ такому випадку приголосну з к≥нц¤ попереднього складу переносимо на початок наступного складу. ÷е робимо дл¤ звуковоњ кантилени, ¤ка необх≥дна при сп≥в≥.

¬исновок

’оровий тв≥р —.ќрфеЇва Уќй у пол≥ житоФ, в≥домий в наш час, так ¤к виконуЇтьс¤ р≥зними хоровими колективами. …ого значенн¤ можна визначити з р≥зних позиц≥й. ѕо-перше, в≥н маЇ велике повчальне значенн¤ ≥ естетичне дл¤ сп≥вака-виконавц¤. јдже виконуючи його сп≥вак розвиваЇ робочий д≥апазон, удосконалюЇ ≥нтонац≥йн≥ навики, а також чутт¤ хорового строю. «добуваЇ навики ≥нших важливих елемент≥в хоровоњ техн≥ки: диханн¤, звукоутворенн¤, динам≥ка ≥ т.д.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: “в≥р ќй у пол≥ жито
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1182 прочитано)