Ќародознавство > Ќац≥ональна украњнська символ≥ка

∆овто-6лакитна символ≥ка “р≥йц≥ стала характерною дл¤ наших предк≥в, ¤к≥ за символ позитивного чинника св≥тотворенн¤ мали астральний вогонь, за символ негативного чинника Ч астральну воду, а за символ породжуваного (син≥вського) чинника Ч поЇднанн¤ (комб≥нац≥ю) вогню (жовтого) ≥ води (голубого)). ќтже, жовто-блакитний (чи блакитно-жовтий) прапор, ¤к ≥ знак “ризуб, символ≥зують одне й те жЧ “риедину силу св≥тотворенн¤, або “р≥йцю. –≥зниц¤ м≥ж ними лиш у тому, що “ризуб належить до другоњ групи способ≥в баченн¤ ≥ вираженн¤ “р≥йц≥, а жовто-блакитна барва Ч до першоњ. ” христи¤нськ≥й символ≥ц≥, кр≥м ≥њ центрального символу Ч хреста, бачимо також знаки сварги, трикутника, шестикутноњ з≥рки та р≥зновиди тризуба. Ўестикутн≥ зор≥ часто в≥нчають три верхн≥ к≥нц≥ хреста на розп'¤тт¤х: бачимо њх на мармурових фризах кап≥телю, на плитах хор≥в та на кованих двер¤х у —оф≥њ  ињвськ≥й; золотими шестикутними зор¤ми вкрито блакитну башню ¬идубецького монастир¤ ≥ низки ≥нших украњнських церков.  р≥зь р≥вноб≥чний трикутник з≥ ст≥н христи¤нських храм≥в дивитьс¤ на нас Ђ¬севид¤че окої Ч св≥тотворча сила христи¤н “ризубами прикрашен≥ к≥нц≥ хреста, або його центр. “ризуб на час прийн¤тт¤ –уссю-”крањною христи¤нства був наст≥льки попул¤рним, що хрест довелось об'Їднати з ним в один знак,Ч дл¤ сприйманн¤ широкими верствами народу. ѕоЇднанн¤ хреста й тризуба (¤кий у христи¤нськ≥й символ≥ц≥ маЇ тенденц≥ю до зменшенн¤ розм≥р≥в на користь хреста) ≥ сьогодн≥ височить над  иЇвом на мак≥вц≥ реставрованих 3олотих вор≥т, на мак≥вках ¬олодимирського собору (де тризуб уже ледь пом≥тний) та на мак≥вках р¤ду ≥нших украњнських церков.  ожен символ ставить акценти на р≥зних аспектах св≥тобудови, граф≥ка кожного знаку лакон≥чна, ч≥тка ≥ промовиста. якщо хрест концентруЇ увагу на значимост≥ дл¤ св≥тобудови третьоњ сили, ≥удейська з≥рка плетивом свого рисунка наголошуЇ на статиц≥ двох сил, то тризуб, в≥дображаючи ¤к триЇдн≥сть св≥тобудови, так ≥ троњст≥сть полум'¤-енерг≥њ, символ≥зуЇ динам≥чний аспект, принцип вогню ≥ поступу.

ƒос≥ один ≥з головних знак≥в  осм≥чноњ “риЇдиноњ —или ми називали Ђтризубомї, не вдаючись у походженн¤ та правом≥рн≥сть цього терм≥ну. “епер, розширивши своЇ у¤вленн¤ про символ, що стоњть за цим знаком, розгл¤немо питанн¤ терм≥нолог≥њ докладн≥шЇ. Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в украњнськоњ символ≥ки вважаЇ своњм обов'¤зком в≥дзначити, що терм≥н Ђтризубецьї (Ђтризубї) ув≥в до вжитку рос≥йський ≥сторик  арамз≥н. Ќа цьому й заспокоюютьс¤ щодо назви нац≥онального символу. ≤нш≥ вживають терм≥н без згадки про його автора, породжуючи тим хибну думку, н≥би назва нац≥онального символу Ђтризубецьї Ч традиц≥йно народна... ќднак символ старший в≥д  арамз≥на принаймн≥ на к≥лька тис¤ч (або й на к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч) рок≥в. ¬≥н не м≥г н≥ бути без≥менним, н≥ зватис¤ конкретним словом Ђтризубецьї, оск≥льки цим словом в украњнськ≥й мов≥ називали звичайн≥с≥ньк≥ вила , а нац≥ональний знак, ¤к ми вже знаЇмо, був найсв¤т≥шим, най≥нтимн≥шим ≥ найб≥льш шанованим у народ≥ символом —в¤тоњ “р≥йц≥. 3нак ≥ справд≥ маЇ свою прадавню народну назву, ≥ ц≥Їю назвою Ї т≥льки-но згадане слово Ђ“р≥йц¤ї, ¤ке в украњнськ≥й мов≥ означаЇ ЂЅог у трьох лиц¤хї. „ому  арамз≥н вжив не це слово, а вигадав нове, здогадатись не важко. ѕросто в≥н не знав н≥ украњнськоњ мови, н≥ украњнського житг¤, у ¤кому стародавнЇ слово Ђтр≥йц¤ї ще на повну силу виражало символ триЇдност≥. Ќе знав цей ≥сторик ≥ довгого р¤ду вар≥ац≥й знак≥в —в¤тоњ “р≥йц≥, що символ≥зували њњ в духовному житт≥ украњнського народу, вар≥ац≥й, дуже мало под≥бних на зуби... . ¬≥н знав лише один знак цього р¤ду Ч державну емблему старокн¤жого  иЇва. ÷¤ емблема (за браком ширшоњ ≥нформац≥њ хибно оц≥нена  арамз≥ним ¤к родовий знак –юрикович≥в ), справд≥ нагадуЇ три зубц≥ на сп≥льн≥й основ≥, однак зображаЇ вона три¤зике полум'¤ давньоар≥йського (¤к ≥ давньослов'¤нського) бога ќгн¤ (јгн≥), ¤ке, в свою чергу, символ≥зуЇ —в¤ту “р≥йцю косм≥чних енерг≥й, орган≥зований прост≥р, ƒерево ∆итг¤. ”твердженню п≥дм≥неного терм≥ну спри¤ло те, що з поширенн¤м христи¤нства на слов'¤нських земл¤х все б≥льшого значенн¤ серед образ≥в —в¤тоњ “р≥йц≥ почало набувати ≥њ христи¤нське, антропоморфне трактуванн¤ (Ѕог ќтець, Ѕог —ин ≥ Ѕог ƒух —в¤тий). ќск≥льки рос≥йська мова сформувалас¤ у христи¤нськ≥ часи , то дл¤  арамз≥на та ≥нших рос≥йськомовних вченнх слово Ђтр≥йц¤ї (Ђтроицаї) пов'¤зувалось виключно з христи¤нською “р≥йцею. 3розум≥ло, що њм ≥ на думку не спадало назвати цим словом ¤кийсь загадковий дл¤ них дохристи¤нський, Ђварварськийї знак. ”крањнська мова, ¤к ми вже згадували, задовго до  арамз≥на мала слово Ђтризубецьї, ¤ке означало тризуб≥ вила. ћовна ситуац≥¤, однак, р≥зко зм≥нилась у перш≥й половин≥ ’’ ст. у зв'¤зку з визнанн¤м старокн¤жого державного знаку  иЇва за державний герб ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки. ќск≥льки на ту пору не було жодного досл≥дженн¤, присв¤ченого правом≥рност≥ карамз≥нськоњ назви знаку, то при обговоренн≥ ≥ затвердженн≥ державного герба ”Ќ– вживавс¤ найб≥льш поширений ≥ усталений на той час карамз≥нський терм≥н, що узвича≥ло його ≥ в украњнськ≥й мов≥. ѕри тому терм≥н набрав видозм≥неноњ форми Ч Ђтризубї, що наблизило його до перв≥сного глибинного значенн¤, оск≥льки перенесло акцентуванн¤ з Ђзубчастост≥ї на Ђтроњст≥стьї. —ьогодн≥ терм≥н Ђтризубї набув значного поширенн¤ в украњнськ≥й мов≥ ≥ в≥дт≥снив стару назву символу на другор¤дн≥ рол≥ . ÷е ¤вище ц≥лком зрозум≥ле Ч за к≥лька дес¤тк≥в рок≥в, що минули в≥д затвердженн¤ державного символу, сотн≥ тис¤ч украњнських патр≥от≥в поклали своЇ житт¤, захищаючи право украњнськоњ нац≥њ на ≥снуванн¤, г≥дн≥сть ≥ символ ц≥Їњ г≥дност≥, ¤кий вони називали “ризубом. “им сам≥≥м терм≥н Ђтризубї став св¤щенннм дл¤ кожного нац≥онально св≥домого украњнц¤. –азом з тим, навр¤д чи доц≥льно пускати у небутт¤ стару назву символу, тим б≥льше, що терм≥н Ђтр≥йц¤ї значно точн≥ше ≥ повн≥ше виражаЇ глибинний зм≥ст знаку... ƒо того ж терм≥н ще живий, його ще й сьогодн≥ вживають у найменш зрос≥йщених украњнських земл¤х. ” перш≥й половин≥ ’’ стор≥чч¤ в≥домому досл≥дников≥ украњнськоњ нац≥ональноњ символ≥ки ¬олодимиров≥ —≥чинському вдалос¤ заф≥ксувати знаки “р≥йц≥, зображен≥ на гуцульських хатах. ƒосл≥дник, однак, не мав жодного сумн≥ву щодо терм≥ну Ђтризубї ≥ у своЇму ц≥лком зрозум≥лому та справедливому прагненн≥ довести спор≥днен≥сть цих гуцульськ≥≥х знак≥в з гербом ”Ќ– ≥ старокн¤жим гербом про≥гнорував Ђм≥сцевуї (¤к в≥н, очевидно, думав) назву знака ≥ назвав його Ђтризубомї. Ђћожна по¤снювати ц≥ знаки, Ч пнсав ¬. —≥чинський, Ч ¤к комб≥нац≥њ хрисги¤нського хреста, чи трисв≥чника, чи чимось ≥ншим, але елементи знаку тризуба тут надто виразн≥ ≥ типов≥ та наход¤ть аналог≥њ до тип≥в тризуб≥в на ≥сторичних емблематичних пам'¤тках. ƒал≥ в текст≥ автор вже пр¤мо називаЇ ц≥ знаки тризубами, попри те, що вс≥ вони, кр≥м останнього, на зуби зовс≥м не схож≥ ≥ гуцули њх так не називали... ¬они трактували њх ¤к Ђохоронний зас≥б в≥д всього злого, нещаст¤ ≥ т. ≥н.ї, ¤к знак, що Ђприт¤гаЇ добреї. як тут не згадати висл≥в Ч ЂЅог тр≥йцю любитьї, Ч широко вживаний по вс≥й ”крањн≥ й до сьогодн≥.  ожен украњнець чув цей вираз, але навр¤д чи задумувавс¤ над тим, що в≥н звучить до нього з глибини тис¤чол≥ть, оск≥льки в цьому вираз≥ однозначно йдетьс¤ не про —в¤ту “р≥йцю христи¤н, ¤ка сама Ї Ѕогом, а про дохристи¤нську тр≥йцю, ¤к знак триЇдност≥ св≥тобудови, ¤кий Ѕог любить ¤к св≥й знак, ¤к символ своЇњ триединоњ сили. ¬шануванн¤ символу тр≥йц≥ характерне дл¤ сотень покол≥нь наших предк≥в Ч починаючи в≥д праар≥њв ≥ ¤кнайдавн≥шнх ар≥њв. ¬оно характерне й дл¤ п≥зньоар≥йськоњ (к≥ммер≥йськоњ, скитськоњ та сарматсько≥') ≥деолог≥њ, космолог≥њ, сусп≥льного ладу, пол≥тичноњ ≥ жрецькоњ орган≥зац≥й, символ≥ки, кольор≥в. ’арактерне воно й дл¤ пер≥оду  ињвськоњ –ус≥.

 оли ж саме знак тр≥йц≥ став нац≥ональним символом нашого народу? ÷е не могло статись одномоментно в декретному пор¤дку, що характерне дл¤ утвердженн¤ державних символ≥в. як справедливо визначив ¬. —≥чинський, ЂЌац≥ональний знак чи герб витворюЇтьс¤ прот¤гом в≥к≥в ≥ входить у св≥дом≥сть народу, ¤к певна дорогоц≥нна традиц≥¤, що маЇ зв'¤зок з нац≥ональним ≥ державним житг¤м та почугг¤м Їдност≥ ц≥лого народу. 3нак нагл¤дним способом символ≥зуЇ походженн¤, розвиток, ментальн≥сть, а також ц≥ле культурне спр¤муванн¤ ≥ геопол≥тику народуї. ќтже, за ¤коњ ≥сторичноњ доби знак тр≥йц≥ ув≥йшов у св≥дом≥сть нашого народу? 3а найдавн≥шими переказами тризуб ≥ жовто-блакитна барва були символами легендарноњ јтлантиди, ≥ н≥бито в≥дтод≥ шануютьс¤ нашими пращурами, нащадками атлант≥в. „и ймов≥рно це? ∆арт≥вливий ритуал мор¤к≥в широко попул¤ризував тризуб грецького бога ѕосейдона (римське ≥м'¤ Ч Ќептун, етруське Ч Ќетун, ск≥фське Ч “аг≥масад) ¤к бога мор¤. ќднак, далеко не вс≥ знають, що √омер називав ѕосейдона земледержцем, тобто володарем земл≥; що ѕосейдону поклон¤лис¤ ¤к богу пр≥сноњ води Ч р≥к, озер, джерел ≥ зв'¤заноњ з ним плодючост≥ земл≥; що ѕосейдон персон≥ф≥кував собою творчу силу природи ≥ був покровителем ус≥х (грецьких) род≥в, богом буд≥вництва, кон¤рства, родоначальником атлант≥в ≥ царських скит≥в. як ≥ годитьс¤, ѕосейдон запов≥в своњм нащадкам закони ≥ символ≥ку. 3а св≥дченн¤м ѕлатона, цар≥ атлант≥в, виконуючи запов≥т, кожн≥ 5Ч6 рок≥в збирались у головному св¤тилищ≥ ѕосейдона дл¤ взаЇмоконтролю. ќбов'¤зковими атрибутами зустр≥ч≥ було св¤щенне блакитне вбранн¤ ≥ золота дошка, на ¤к≥й записували своњ р≥шенн¤. ѕ≥сл¤ ритуальноњ зустр≥ч≥ жовто-блакитну символ≥ку Ч золоту дошку й блакитний од¤г Ч лишали у св¤тилищ≥ ¤к ≥сторичн≥ документи ≥ св¤щенн≥ рел≥кв≥њ. јтлантида, пов≥домл¤ють легенди, була затоплена водами мор¤ ≥ захована на морському дн≥ ѕосейдоном, ¤кий ≥ дос≥ збер≥гаЇ ≥њ символ≥ку Ч голубе вбранн¤ ≥ золотий тризуб. ј може, цю символ≥ку збер≥гають ≥ т≥ нащадки ѕосейдона, що не були поглинут≥ потопом? як в≥домо, значна частина украњнських земель Ї ун≥кальною в тому план≥, що н≥коли не заливалас¤ водами мор≥в ≥ океан≥в , отже, й не могла зазнати руйнац≥њ в≥д Ђсв≥товогої потопу. якщо припустити, що перекази Їгипетськнх жерц≥в, передан≥ ѕлатоном, та скитськ≥ й елл≥кськ≥ м≥фи в≥дображають реальн≥ под≥њ, то ц≥лком ≥мов≥рно, що тризуб, ¤к ≥ жовто-блакитна барва, Ђживеї на украњнськ≥й земл≥ з Ђдопотопнихї час≥в, тобто з час≥в легендарноњ јтлантиди, а наш≥ предки скити Ї нащадками атлант≥в. ” зв'¤зку з цим варто в≥дзначити, що культ ѕосейдона найб≥льше був поширений у м≥стах-державах ѕричорномор'¤ ≥ маЇ чимало сп≥льних рис ≥з староукрањнською м≥фолог≥Їю та народнимн обр¤дами. јле нав≥ть ≥ в тому раз≥, коли м≥фи не в≥дбивають реальносг≥ ≥ н≥¤коњ јтлантиди н≥коли не було, ситуац≥¤ не зм≥нюЇтьс¤ Ч Ђтризубї, за св≥дченн¤м археолог≥чного анал≥зу наскельних знак≥в, гончарних вироб≥в, зброњ, монет, прикрас та ≥нших матер≥альних знах≥док, з найдавн≥ших час≥в шануЇтьс¤ на територ≥њ ”крањни ¤к могутн≥й маг≥чний знак життЇтворенн¤. 3нак “ризуба лежить в основ≥ найархањчн≥ших культ≥в наших предк≥в Ч культу ¬еликоњ –одоначальниц≥, ѕраматер≥; культу життЇдайного ¬огнища (триЇдиного јгн≥) та культу хранител¤ мудрост≥, вогненосного 3м≥¤ (Ќага, ƒракона). ¬с≥ три згадан≥ культи, по сут≥, ¤вл¤ють собою перв≥сне вираженн¤ ученн¤ про життЇтворчу “р≥йцю ≥ т≥сно пов'¤зан≥ знаком “ризуба Ч символом триЇдиноњ сутност≥ життЇтворчих сил: енерг≥й ѕраматер≥, ¬огнища ≥ 3м≥¤. ÷¤ триедн≥сть зображалась у вигл¤д≥ “р≥йц≥ в руц≥ ¬еликоњ ћатер≥ чи трипалих лап 3м≥¤ б≥л¤ нењ; у вигл¤д≥ три¤зикого (трисв≥тного, триголового) полум'¤ ¬огнища Ч јгн≥ та у вигл¤д≥ триголовост≥ 3м≥¤ чи ≥рипалост≥ його к≥нц≥вок. ” пр¤мих предк≥в сучасних украњнц≥в Ч слов`¤нського племен≥ пол¤н, званих також Ђрусьї ≥ Ђсколотиї, ¤к ≥ у њхн≥х попередник≥в, панувала трикомпонентна структура сусп≥льства ≥ була поширена легенда про походженн¤ пол¤нськоњ (кињвсько≥') держави в≥д трьох брат≥в, що Ђс≥лиї на трьох кињвських горах. 3наченн¤ тризуба, ¤к символу, було вин¤ткове. Ѕув це знак - тал≥сман, предмет, що приносить щаст¤. Ѕув в≥н гр≥зний ≥ немилосердний дл¤ всього недоброго ≥ ворожого, а добрий ≥ чар≥вний дл¤ тих, хто був п≥д його охороною. Ќайвищого р≥вн¤ попул¤рн≥сть украњнського тризуба дос¤гла в ’Ч’≤≤≤ ст. Ќа т≥ часи припадаЇ ≥ найзначн≥ше його географ≥чне поширенн¤ Ч в≥д  риму до Ќовгорода ≥ в≥д  авказу до ‘ранц≥њ та Ўвец≥њ. “ризуб зображено на вар¤зькому меч≥ (очевидно, виготовленому в  иЇв≥), на нагробнику св¤того ≈р≥ка (Ўвец≥¤) Ч родича ¬олодимира ¬еликого тощо. ƒо ‘ранц≥њ тризуб був занесений у родовому знаков≥ та в монетах дочки ярослава ћудрого, французькоњ королеви јнни, а до Ќовгорода Ч придворними ярослава, коли юний кн¤зь перебував там. Ќа земл¤х власне  ињвськоњ –ус≥ (територ≥¤ сучасноњ ”крањни) тризуб був поширений у вс≥х кн¤з≥вствах , маючи центром  ињв. ƒо ’ ст. форми тризуба, що панували на ”крањн≥, мало чим р≥знились в≥д перв≥сного ар≥йського знаку архањчно - класичноњ форми ≥ були близькими до тризуб≥в ≥нших нащадк≥в причорноморських ар≥њв Ч ел≥нськоњ тр≥ал≥њ, ≥нд≥йськоњ тришули, боспорського тридента та ск≥фських ≥ сарматських тамгових знак≥в. 3 ’ ст. вона видозм≥нюЇтьс¤. ”складненн¤ знаку най≥мов≥рн≥ше пов'¤зане з особливост¤ми державноњ орган≥зац≥њ украњнського сусп≥льства, з переходом в≥д простоњ пол≥тики Ђ≤ду на виї,Ч до складноњ плутанини дипломатичних стосунк≥в всеЇвропейського масштабу. 3гадане ускладненн¤ украњнського сусп≥льства не могло не в≥дбитись на формах св≥тосприйманн¤, мисленн¤, образотворчост≥. Ќе останню роль в запровадженн≥ плет≥нковоњ форми тризуба в≥д≥грали, очевидно, впливи схематичного зображенн¤ Ђƒерева ∆итт¤ї в  аббал≥, ¤ке ¤вл¤Ї собою три напр¤мн≥, переплетен≥ м≥ж собою складними зв'¤зками; поширенн¤ романськоњ й скандинавськоњ плет≥нковоњ орнаментики та де¤ка трансформац≥¤ архањчного ар≥йського тризуба, що почала формуватись ще в елл≥нськ≥ часи. ЂЌа пр≥Їнськ≥й монет≥,Ч пише ¬. —≥чинський,Ч тризуб зовс≥м втрачаЇ вигл¤д знаноњ посейдоновоњ Ђтр≥ал≥њї, в≥н не маЇ продовгастоњ форми, композиц≥йно вписуЇтьс¤ у форму кола ≥ так б≥льше в≥дпов≥даЇ знаку монети.  р≥м того, д≥стаЇ р≥жн≥ додатки, що мали, очевидно, символ≥чне значенн¤. ÷е в≥дноситьс¤ до двох симетричних завитк≥в, що з'Їднують б≥чн≥ зуби з середн≥м. —ередн¤ палиц¤, що в посейдоновому тризуб≥ завжди довга, тут зовс≥м коротка та маЇ з двох бок≥в додатки у форм≥ двох перстн≥в. ÷≥ останн≥ зустр≥чаютьс¤ в де¤ких посейдонових тризубах ≥ знан≥ на понт≥йських монетах. ÷≥ завиткичи перстн≥ на середньому стовбур≥ по¤снюють ¤к символ в≥чноњ дороги, безконечного житт¤. 3гадан≥ додатки пр≥Їнського тризуба зовс≥м в≥дпов≥дають под≥бним елементам украњнсько≥о трнзубаї. ѕ≥сл¤ поваленн¤  ињвськоњ держави ≥ зруйнуванн¤  иЇва монголами “ризуб на певний час втратив своЇ значенн¤ державного символу ≥ своЇ столичне пристанище, збер≥гаючись, однак, ¤к нац≥ональний символ у гербах пров≥нц≥йних м≥ст, украњнських магнат≥в, двор¤н, старшин та в рукописн≥й традиц≥њ заставок. ÷Ї було уможливлене високим р≥внем осв≥ченост≥ й духовност≥ украњнського народу, а також тим, що староукрањнськ≥ роди ≥ м≥ста мали своњ давн≥, осв¤чен≥ традиц≥Їю знаки, зван≥ Ђзнаменамиї, ¤к≥, з виникненн¤м у ’≤≤≤ ст. геральдики, оформлювались ¤к герби ≥ затверджувались украњнськими корол¤ми й кн¤з¤ми. ¬насл≥док цього на злам≥ ’≤≤≤ й XIV ст. усталились перш≥ зразки украњнського герб≥вництва. Ќайдавн≥ш≥ герби визначалис¤ т¤ж≥нн¤м до символу “р≥йц≥ (а отже, й “ризуба), рунопод≥бними гербовими титлами й червленими щитами Ч типовою деталлю традиц≥йного озброЇнн¤ староукрањнських воњн≥в та бо¤рства.  р≥м споконв≥чних м≥стичних знак≥в Ч тризуба, жовто-блакитноњ барви ≥ двозуба, украњнська державна символ≥ка включаЇ р¤д знак≥в, що пос≥ли своњ особлив≥ м≥сц¤ в державницьких змаганн¤х нац≥њ. Ќайзначн≥ш≥ з них Ч архангел ћихањл, 3олотий лев,  озак з мушкетом ≥ Ђ ушаї. 3ображенн¤ на червоному щит≥ б≥лоњ (ср≥бно≥) постат≥ архангела ћихањла Ч Ќебесного ѕокровител¤ ”крани та њњ 3бройних —ил Ч ве≥оме з ’11 ст. —початку це був державно-династичний знак кињвських ћономахович≥в Ч ћстислава 1 (1125Ч1132) та його нащадк≥в. ≤з середини ’≤≤ ст. й у ’≤≤≤ ст. цей знак став емблемою староукрањнськоњ держави пор¤д ≥з тризубом. …ого зображали на печатках кн¤з≥в, на њх шоломах, а п≥зн≥ше й на гербових щитах. 3а к≥льк≥стю вид≥в ≥ значень та за давн≥стю традиц≥њ архангел ћихањл пос≥даЇ перше м≥сце (п≥сл¤ тризуба) серед ≥сторичних нац≥ональних, земських ≥ родових герб≥в ”крањни. јрхангел (јрхистратиг) ћихањл, ¤к давн≥й староукрањнський знак, пост≥йно був гербом  ињвськоњ земл≥ в ус≥х ≥њ трансформац≥¤х Ч кн¤з≥всгва, воЇводства, нам≥сництва, губерн≥њ. 3а час≥в –еч≥ ѕосполитоњ репрезентував ”крањну, розм≥щуючись пор¤д з двома ≥ншими найвищими гербами держави Ч ср≥бним польським орлом на червоному пол≥ та б≥лим вершником, теж на традиц≥йному червоному пол≥, що репрезентував ¬елике кн¤з≥вство Ћитовське. ¬ державн≥й геральдиц≥ де¤ких украњнських гетьман≥в, польських корол≥в, литовсько-руських великих кн¤з≥в, московських цар≥в ≥ рос≥йських ≥мператор≥в в≥н представл¤в г≥дн≥сгь ¬еликого  и≥вського  н¤з≥всгва в межах, значно ширших в≥д властивоњ  и≥вськоњ земл≥, цебто в≥д ѕравобережж¤ . ” зв'¤зку з цим герб зазнав трансформац≥њ барв (наближенн¤ до нац≥ональноњ Ч блакитне поле, золота аура) . ќслабленн¤  ињвськоњ держави м≥жусобиц¤ми ≥ нападом монгол≥в дещо п≥дриваЇ попул¤рн≥сть “ризуба, з ¤ким починаЇ конкурувати родовий знак ћономахович≥в Ч архангел ћихањл. 3 утворенн¤м ”крањнськоњ  озацькоњ держави знак  ињвського јрхистратига (архангела ћихањла), ¤к земський герб, вит≥сн¤Їтьс¤ на другий план козацьким гербом 3апор≥зького ¬≥йська, тобто зображенн¤м лицар¤-козака з мушкетом. як м≥ському гербу  иЇва, архангелов≥ ћихањдов≥ доводитьс¤ в≥дступити п≥д тиском герба кињвського маг≥страту Ђ уш≥ї. ѕопул¤рн≥сть Ђ уш≥ї, на думку де¤ких знакознавц≥в (ј. ¬. “олстой, 1882 та ≥н.), по¤снюЇтьс¤ його спор≥днен≥стю з староки≥вським “ризубом. Ѕоротьба згаданих украњнських герб≥в за перш≥сть не Ї, однак, антагон≥стичною, тобто боротьбою на знищенн¤, на повну зам≥ну. √ерби ≥снують пор¤д, часто поЇднуючись ≥ п≥дтримуючи один одного. “ак герб з≥ —в¤тим јрхистратигом ћихањлом спок≥йно вживавс¤ ≥ з Ђ ушеюї, ≥ з гербом 3апор≥зького ¬≥йська, ≥ з гетьманськими гербами . Ѕачимо зм≥нене зображенн¤ архангела ≥ на бердиш≥ Ѕогдана ’мельницького, ≥ на його хоругв≥, з ¤кою гетьман з'¤вивс¤ п≥д Ћьвовом 1665 року, ≥ на козацьких хоругвах у XV≤≤ та ’VЎ стор≥чч¤х. 3 руйнуванн¤м ”крањнськоњ  озацькоњ держави ≥ перетворенн¤м ”крањни на колон≥ю њњ герб зникаЇ з-посеред Ївропейських державних герб≥в. ќднак п≥сл¤ революц≥йних под≥й 1848 року в рол≥ всеукрањнського державного герба було прийн¤то герб –оманович≥в Ч 3олотий лев на 6лакитному щит≥. ÷¤ функц≥¤ збер≥галась за ним аж до 1918 року, тобто до проголошенн¤ ”Ќ– ≥ визнанн¤ нею державним гербом 3олотого “ризуба на голубому щит≥.

1	2	3	4

Ќазва: Ќац≥ональна украњнська символ≥ка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (4717 прочитано)