Ќародознавство > Ќац≥ональна украњнська символ≥ка
ѕ≥сл¤ батињвського погрому на ињвських земл¤х завмерла ус¤ка нац≥ональна ≥ державна д≥¤льн≥сть. оли ж нац≥¤ почала оживати,Ч в≥дродилась ≥ символ≥ка. Ќац≥ональна барва з'¤вл¤Їтьс¤ по вс≥й ”крањн≥ ≥, насамперед, у розписах церков та у церковних речах Ч ризах, фарбован≥й р≥зьб≥ ≥коностас≥в, у мальованих ставниках. ÷¤ барва оживаЇ також у творах мистецтва Ч м≥н≥атюрах ≥ прикрасах, у масовому виготовленн≥ жовто-блакитних тканин , у гербах украњнських земель, м≥ст ≥ старшинських род≥в. 3а нашими п≥ддрахунками (по даних ¬. Ћукомського ≥ ¬.ћадзолевського), понад сто двор¤нських украњнських род≥в мали жовто-блакитн≥ герби ≥ понад п'¤тдес¤т комб≥нован≥ Ч рел≥г≥йне злато-блакитне в поеднанн≥ з соц≥альним (варновим) набором Ч червоне, чорне, ср≥бне (б≥ле). ∆овто-блакитна барва пануЇ ≥ в гербах в≥дроджуваних м≥ст ”крањни: герб м≥ста Ћубен Ч рука, що тримаЇ золоту булаву на голубому пол≥; ћиргорода Ч золотий хрест на голубому пол≥; √ородища Ч перехрещен≥ золот≥ шабл¤ й ключ на голубому пол≥. ћайже вс≥ герби ињвщини обрамл¤лис¤ жовто-блакитними корогвами. ∆овто-блакитна барва типова також дл¤ герб≥в пов≥тових м≥ст „ерн≥г≥в≥цини: герб ѕрилук Ч золота голова бика з рогами (двозуб) на голубому тл≥; герб Ћохвиц≥ Ч в золотому пол≥ ворота з трьома гострок≥нчастими вежами (тризуб) ≥з голубими флюгерами. ∆овто-блакитну барву зустр≥чаЇмо ≥ в прапорах та поховальному сукн≥ рем≥сничих цех≥в, тобто м≥щан, ≥ в поховальному обр¤д≥с≥льськогонаседенн¤. ∆овто-блакитн≥ козацьк≥ прапори заф≥ксован≥ також ≤. –Їп≥ним у знамениг≥й картин≥ Ђ3апорожц≥ пишуть листа турецькому султанов≥ї. артину ≤. –Їп≥на можна вважати ≥сторичним документом у силу багатьох причин, з ¤ких назвемо три. ѕерша пол¤гаЇ в тому, що ≤. –Їп≥н ставивс¤ до своњх картин на ≥сторичн≥ теми ¤к до св≥доцтв, що мали документально точно в≥дтворювати тогочасну ≥сторичну ситуац≥ю. ѕеред њх написанн¤м в≥н довго ≥ ретельно досл≥джував усе Ч в≥д др≥бних деталей од¤гу до типажу зображуваних ос≥б . ƒруга пол¤гаЇ в тому, що картина створювалась п≥д безпосередн≥м науковим кер≥вництвом найб≥льшого знавц¤ 3апор≥зького козацтва, академ≥ка ƒ.яворницького. “рет¤ причина Ч спец≥альне досл≥дженн¤ правом≥рност≥ жовто-блакитних прапор≥в у запорожц≥в, виконане петербурзькими вченими за завданн¤м рос≥йського ≥мператора, ¤кий вир≥шив придбати картину. ¬исновок експертизи був такий: Ђ... знамена козацкие, изображенные художником –епиным на картине, ... отражают в себе извечную преемственность цветов золотых и небесных, посто¤нно присущих дл¤ всех знаков отличий в ёжной –уси (ћалороссии) еще со времен ¬еликих н¤зей иевских, вплоть до роспуска запорожской вольницы императрицей ≈катериной ¬еликой. —казаному имеетс¤ предостаточно письменных подтверждений в отечественных и иностранных сугубо исторических источниках Ч в виде предметов материального искусства тех древних временї. ” XV≤≤≤ ст. жовто-блакитн≥ барви с¤ють на полкових знаменах ињвського, Ћубенського, „ерн≥г≥вського полк≥в. 1717 року дл¤ ѕолтавського полку було створено нову хоругву Ч блакитну з жовтим хрестом. 3 листа полтавського полковннка „ерн¤ка до гетьмана (цього ж року) дов≥дуЇмось, що на Ђсотенн≥ хорогвиї куплено Ђблакитного лудануї, а жовтий лудан дано на криж≥ї. Ќац≥ональн≥ барви переважали в одеж≥ реЇстрового козацтва Ч голуб≥ жупани ≥ жовт≥ свити, або жовт≥ жупани ≥ голуб≥ контуш≥ та шаровари. Ќайчаст≥ше жовто-блакитн≥ барви вживалис¤ у козацькому вбранн≥ за час≥в ¬извольноњ в≥йни п≥д проводом Ѕогдана ’мельницького та у гайдамацькому од¤з≥ час≥в ол≥њвщини. Ќайдовше жовто-блакитний од¤г утримувавс¤ в „орноморському козацькому в≥йську на убан≥, заснованому там п≥сл¤ л≥кв≥дац≥њ 3апорозькоњ —≥ч≥. Ќац≥ональним од¤гом кубанц≥в ≥ дос≥ Ї син≥ жупани. ѕоказова також метаморфоза герба ћстиславовоњ г≥лки ћономахович≥в Ч архангела ћихањла, що мав б≥ло-червону барву, ¤к ≥ належить в≥йськово-магнатським атрибутам. —тавши за литовсько-польськоњ доби знаком ињвськоњ земл≥, тобто зм≥нивши св≥й соц≥альний зм≥ст на нац≥ональний, герб поступово почав зм≥нювати барву, ≥ за ’V≤≤Ч’V≤≤≤ сгол≥тт¤ тло цього герба стало голубим, а навколо голови архангела з'¤вилас¤ золота аура. ” цих украњнських нац≥ональних барвах кињвський герб дожив до революц≥њ, ¤ка зам≥нила його традиц≥йними державними символами.ѕ≥д жовто-блакитними та блакитно-жовтими знаменами в≥дстоювали свою свободу украњнц≥ у ’V сгол≥тт≥ (√рюнвальдська та ≥нш≥ битви). ” ’V≤, ’V≤≤ й ’V≤≤≤ стол≥тт¤х ц¤ барва, пор¤д з малиновою, була п≥днесена на козацьких знаменах, у ’≤’ Ч узаконена в √аличин≥. 3 1815 року п≥д синьо-жовтими знаменами зас≥дала украњнська шл¤хта у сейм≥ Ђ√ал≥ц≥њ та Ћьодомер≥њї, п≥д тими ж прапорами украњнський батальйон г≥рських стр≥льц≥в у склад≥ рос≥йського в≥йська воював в ”горщин≥; 1848 р. у Ћьвов≥ в зал≥ ƒуховноњ сем≥нар≥њ, прикрашеноњ синьо-жовтими прапорами, в≥дбувавс¤ з'њзд ста руських вчених. ” —тан≥слав≥ (1вано-‘ранк≥вську) на в≥дкритт≥ в≥дд≥лу –уськоњ –ади сnуденти носили жовто-син≥ кокарди та золочен≥ леви на голубих ст¤жках. ” ’’ ст. п≥д блакитно-жовтими ≥ жовто-блакитними прапорами сини ”крањни билис¤ з н≥мецькими й польськими окупантами, з б≥лими й червоними арм≥¤ми рос≥йськоњ ≥мпер≥њ. 3вертаЇ на себе увагу орган≥чна близьк≥сть украњнц≥в р≥зних земель ≥з нац≥ональною блакитно-жовтою барвою, ¤ка виразно ви¤вилас¤ за середньов≥чч¤, коли почалась повсюдна ф≥ксац≥¤ та формал≥зац≥¤ нац≥ональноњ символ≥ки. як в≥домо, ињвщина на цей пер≥од усталила золотого тризуба на голубому пол≥, √аличина Ч золотого лtва на голубому пол≥, ѕеремиська земл¤ Ч золотого орла на голубому... “ак на р≥зних земл¤х ”крањни узаконилась однакова нац≥ональна барва. 3б≥г досить промовистий, ¤кщо зважити, що ц≥ земл≥ на той час не були об'Їднан≥ в Їдин≥й украњнськ≥й держав≥ ≥ що найуживан≥шими у тогочасних гербах ≥ прапорах були традиц≥йн≥ давньоар≥йськ≥ кольори Ч б≥лий, червоний ≥ чорний. ѕромовистим Ї також той факт, що под≥лена м≥ж двома ≥мпер≥¤ми ”крањна, позбавлена прот¤гом стол≥ть будь-¤ких нац≥ональних прав, отже й права не те що на державну, а й на нац≥ональну символ≥ку, негайно в≥дроджувала ≥њ у незм≥нному вигл¤д≥, ¤к т≥льки слабла ≥мперська влада. “ак, п≥сл¤ авсгр≥йськоњ революц≥њ 1848 року блакитно-жовт≥ прапори в≥дразу замайор≥ли у Ћьвов≥, ƒрогобич≥, —трию, яворов≥ та в ≥нших м≥стах √аличини. ѕ≥д цими прапорами формувалис¤ загони украњнськоњ народноњ гвард≥њ, в≥дроджувались елемента державност≥ й нац≥ональне житг¤. —иньо-жовтою барвою прикрашалис¤ й загони сел¤нськоњ самооборони, створен≥ на початку 1849 р. у —¤ноку, —амбор≥, —трию, оломињ та —тан≥слав≥ (голуб≥ мундири з жовтими в≥длогами), синьо-жовт≥ лафети гармат тощо. ÷≥ ж кольори панували в мундирах галицьких г≥рських стр≥льц≥в, орган≥зованих того ж року у склад≥ австр≥йськоњ арм≥њ. јналог≥чну картину спостер≥гаЇмо й у —х≥дн≥й ”крањн≥ п≥сл¤ революц≥њ 1905 р. Ќезважаючи на заборону рос≥йського ур¤ду в≥дзначати 100-л≥тню р≥чницю в≥д народженн¤ ¬еликого обзар¤, кињвське студентсгво вийшло у березн≥ 1914 р. на ман≥фестац≥ю п≥д жовто-блакитними прапорами. 25 березн¤ 1917 р. жовто-блакитн≥ ≥ малинов≥ запорозьк≥ прапори вже укв≥тчували ман≥фестац≥њ в багатьох м≥стах ≥мпер≥њ, в тому числ≥ й двадц¤титис¤чну демонстрац≥ю у ѕетроград≥. “имчасовий рос≥йський ур¤д вир≥шив скористатис¤ з нац≥онального п≥днесенн¤ украњнц≥в дл¤ п≥двищенн¤ боЇздатност≥ рос≥йськоњ арм≥њ. 3 ц≥Їю метою почалос¤ формуванн¤ украњнських нац≥ональних частин, ¤к ран≥ше це зробили у австр≥йськ≥й ≥мпер≥њ. ѕерш≥ ешелони украњн≥зованого в≥йськапочали прибувати на фронт у травн≥ 1917 року, а вже 1 липн¤ 6-й украњн≥зований корпус рос≥йськоњ арм≥њ був кинутий у наступ п≥д жовто-блакитними прапорами. 3 першого ж удару корпус захопив три л≥н≥њ н≥мецько-австр≥йських окоп≥в... ƒал≥ сталос¤ те, чого не передбачили н≥ рос≥йоьк≥, н≥ австр≥йськ≥ генерали Ч пњд однаковими жовто-блакитними прапорами з≥ткнулис¤ у бою рос≥йськ≥ й австр≥йськ≥ украњнц≥. ќднокровних брат≥в з обох ≥мпер≥й гнали вбивати один одного. ÷е спричинилос¤ до неспод≥ваного ун≥кального феномену, що одержав назву Ђбратанн¤ї ≥, поширившись на ≥нш≥ фронти, став характерною рисою к≥нц¤ ѕершоњ ≥мпер≥ал≥стичноњ в≥йни. ∆овто-блакитна барва була наст≥льки загально усв≥домленою ¤к нац≥ональна украњнська, що узаконенн¤ ÷ентральною –адою жовто-блакитного прапора, ¤к державного символа, ¤ке сталос¤ 22 березн¤ 1918 року, не викликало н≥ в ”крањн≥, н≥ в –ос≥њ жодного сумн≥ву щодо правом≥рност≥ цього акту. „ерез м≥с¤ць (29 кв≥тн¤ 1918 року) було п≥дн¤то украњнський морський прапор на флагман≥ „орноморськоњ ескадри, а ще через м≥с¤ць (18 липн¤) затверджен≥ –адою жовто-блакитн≥ в≥йськов≥ прапори затр≥пот≥ли над арм≥йськими в≥йськовими п≥дрозд≥лами. 13 листопада блакитно-жовтий прапор був затверджений ¤к державн≥≥й символ 3ах≥дноукрањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки, а 20 березн¤ 1920 р. Ч 3акарпатськоњ ”крањни, що ув≥йшла до складу „ехословаччини. ”крањнська символ≥ка визнаЇтьс¤ ур¤дами ≥нших держав. Ќа ”крањнських земл¤х, що входили до складу ѕольщ≥, „ехословаччини та –умун≥њ, жовто-син≥ знамена вив≥шуютьс¤ з нагоди ус≥х нац≥ональних св¤т, п≥д цими барвами з хл≥бом-с≥ллю зустр≥чали зах≥дн≥ украњнц≥ рад¤нськ≥ в≥йська 1939 року. ¬≥йська, однак, в≥дкрили стр≥л¤нину по жовто-син≥х прапорах ≥з гармат ≥ кулемет≥в.“огочасна рад¤нська влада суворо заборонила украњнську державну символ≥ку, глибоко образивши цим нац≥ональн≥ почутг¤ украњнського народу. ѕ≥сл¤ стал≥нського погрому, ¤к ≥ п≥сл¤ Ѕатињвського, вс¤ка нац≥ональна д≥¤льн≥сть на ”крањн≥ завмираЇ, ц≥л≥ покол≥нн¤ виховуютьс¤ у ворожому ставленн≥ до символ≥ки д≥д≥в, прад≥д≥в ≥ пращур≥в, до св¤тинь свого народу. ќднак, ¤к ≥ ≥ п≥сл¤ татаро-монгольськоњ навали, процес духовного в≥дродженн¤ нац≥њ починаЇтьс¤ з в≥дродженн¤ нац≥ональноњ ≥ державноњ символ≥ки...
Ќазва: Ќац≥ональна украњнська символ≥ка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (4717 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
