Ќародознавство > ѕон¤тт¤ про етнограф≥ю

ѕон¤тт¤ про етнограф≥ю

≈тнограф≥¤ (в≥д грецького етнос Ч народ ≥ графо Ч пишу) Ч це наука, ¤ка вивчаЇ культуру ≥ побут народ≥в св≥ту, њхн≥й етногенез, розселенн¤ та культурно-побутов≥ взаЇмозвТ¤зки.

як р≥внозначний з етнограф≥Їю вживаЇтьс¤ ще й терм≥н етнолог≥¤ (етнос Ч народ, логос Ч наука, вченн¤). як бачимо, етнограф≥¤ позначаЇ науку описову, а етнолог≥¤ Ч загальнотеоретичну, ¤ка розвТ¤зуЇ загальн≥ народознавч≥ проблеми. ѕроте таке розмежуванн¤ досить умовне, бо етнограф≥¤ не виключаЇ узагальнень теоретичного плану, так само ¤к етнолог≥¤ застосовуЇ методи опису.

ЅезпосереднЇ спостереженн¤ ≥ опис звичањв, побуту, св≥тогл¤ду народу Ч це основний метод етнограф≥њ.  р≥м того, вона широко використовуЇ писемн≥ джерела, речов≥ памТ¤тки, дан≥ археолог≥њ, антрополог≥њ, географ≥њ, фольклористики, мовознавства.
ѕершою спробою описати етнограф≥чн≥ особливост≥ племен ≥ народ≥в в ”крањн≥ можемо вважати Уѕов≥сть времТ¤них л≥тФ. Ћ≥тописець намагаЇтьс¤ накреслити генеалог≥ю народ≥в св≥ту, ≥нод≥ подаючи њхн≥ культурно-побутов≥ особливост≥, а також описуЇ староукрањнськ≥ племена  ињвськоњ –ус≥, вказуючи м≥сц¤ њхнього розселенн¤, в≥дм≥нност≥ у звича¤х, обр¤дах тощо. “ак≥ спроби етнограф≥чних опис≥в на¤вн≥ в де¤ких ≥нших писемних памТ¤тках. Ќаприклад, у У√алицько-¬олинському л≥топис≥Ф згадуютьс¤ народи, ¤к≥ межують з –уссю: л¤хи, литовц≥, угри, чехи, половц≥, жмудь, ¤тв¤ги, татари, н≥мц≥, ≥зрањльт¤ни. “ут же знаходимо в≥домост≥ про звичањ кожного народу, описи костюм≥в тощо (напр., костюм кн¤з¤ ¬олодимира ¬асильковича).

Ќародознавч≥ студ≥њ друкують журнали УЌародна творч≥сть та етнограф≥¤Ф, У–одов≥дФ, УЅерегин¤Ф, У”крањнський св≥тФ, УѕамТ¤тки ”крањниФ, У”крањнська культураФ, ≥нш≥ виданн¤, серед них ≥ рег≥ональн≥.

Ќайб≥льше архањчних рис культури, побуту, мови ≥ виразних сл≥д≥в давн≥х плем≥нних прикмет зберегли п≥вн≥чн≥ й зах≥дн≥ територ≥њ ”крањни Ч ѕол≥сс¤ ≥  арпати, ¤к≥ з повним правом можна вважати запов≥дником украњнськоњ етнограф≥њ.
Ѕагатогранн≥сть ≥ р≥зноман≥тн≥сть традиц≥йноњ украњнськоњ культури дивуЇ св≥т своЇю самобутн≥стю. ќднак промислове виробництво предмет≥в декоративно-прикладного мистецтва, тиражуванн¤ стандартних сувен≥р≥в, вишивок, рушник≥в тощо призвело до ун≥ф≥кац≥њ, виробленн¤ ¤когось усередненого украњнського стилю, ¤кий практично н≥коли не ≥снував.
” к≥нц≥ ’’ ст., коли процес занепаду традиц≥йноњ культури наблизивс¤ до критичноњ меж≥, виразно постала проблема в≥дродженн¤ саме рег≥ональних етнограф≥чних особливостей, народних промисл≥в, фольклорних, мовних, звичаЇвих перлин украњнського народу. ¬ звТ¤зку з цим перед народознавц¤ми неодноразово поставало питанн¤ етнограф≥чного районуванн¤ ”крањни.
≈тнограф≥чне районуванн¤ Ч це под≥л територ≥њ на локальн≥ культурно-побутов≥ групи населенн¤, ¤к≥ мають сп≥льн≥ риси мовного, звичаЇвого, господарського характеру, зумовлен≥ природним середовищем та ≥сторичним розвитком кожноњ групи, а також етнокультурними взаЇмозвТ¤зками з сус≥дн≥ми народами.
¬же л≥тописець, подаючи назви племен, усв≥домлюЇ, що вони мають сп≥льне кор≥нн¤ ≥, обТЇднавшись в одн≥й держав≥ п≥д назвою –усь, починають вважати себе Їдиною етн≥чною одиницею. «ам≥сть плем≥нних назв (пол¤ни, деревл¤ни, улич≥, тиверц≥ ≥ т.д.) зТ¤вл¤ютьс¤ географ≥чно-територ≥альн≥: полтавц≥, черн≥г≥вц≥, слобожани тощо. Ќазви племен дл¤ позначенн¤ локальних етнограф≥чних груп украњнц≥в не залишилис¤ (за вин¤тком волин¤н), проте лишили сл≥ди в де¤ких топограф≥чних назвах.

ѕерш≥ спроби визначенн¤ локальних груп украњнц≥в знаходимо в У√устинському л≥топис≥Ф: ¬олинь, ѕодол¤, ”крайна, ѕолгор¤ Ч все це, ¤к зазначаЇ автор, на територ≥њ –уськоњ земл≥. —ус≥д≥в названо: москва, литва, л¤хи, турки, татари. ≤ван ¬ишенський на територ≥њ Ућалоњ –усс≥њФ вид≥л¤Ї ще й ѕокутт¤.

ќлекс≥й Ўафонський у своњй прац≥ У„ерниговского наместничества топографическое описаниеФ (1786) на Ћ≥вобережж≥ вид≥л¤Ї два райони: на п≥вноч≥ Ч ѕол≥сс¤ (або Ћитва), на п≥вдн≥ Ч —теп (або ”крањна) ≥ в≥дпов≥дно групи украњнц≥в Ч литвини й степовики.

ѕ≥сл¤ приЇднанн¤ ”крањни до ћосков≥њ (1654) почала побутувати думка, що украњнц≥ Ч це етнограф≥чна група рос≥¤н (малорос≥¤ни).  ≥лька стол≥ть такий погл¤д св≥домо культивувавс¤, поки не вир≥с до у¤вленн¤ украњнц≥в ¤к Умолодшого братаФ. ¬перше науково спростував ц≥ погл¤ди видатний чеський вчений-слав≥ст ѕавел …осеф Ўафарик, ¤кий досл≥джував ≥ украњнськ≥ старожитност≥, фольклор та л≥тературу. ¬ 1842 p. в≥н видав карту У—ловТ¤нськ≥ земл≥Ф. ÷е була перша етн≥чна карта, ¤ка дала наукове у¤вленн¤ про меж≥ розселенн¤ украњнц≥в, б≥лорус≥в, рос≥¤н, чех≥в, словак≥в, пол¤к≥в, болгар. як доповненн¤ до етн≥чноњ карти ѕавел Ўафарик видав монограф≥ю У—ловТ¤нський народописФ, ¤ка складалас¤ з нарис≥в про розселенн¤ словТ¤нських народ≥в, њхн≥ мови, л≥тературу, подав також статистичн≥ матер≥али про в≥роспов≥данн¤ та державну належн≥сть.

—еред сх≥дних словТ¤н ѕавел Ўафарик вид≥л¤Ї чотири народи: украњнц≥, б≥лоруси, новгородц≥ та рос≥¤ни. ƒо реч≥, серед сучасних етнограф≥в ≥ нин≥ побутуЇ думка про значн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж московськими ≥ новгородськими рос≥¤нами. Ќаприклад, ƒмитро «елен≥н писав: Ус полным правом можно говорить о двух русских народах: севернорусском (окающий говор) й южнорусском (акающий говор)Ф1, а також стверджував, що под≥л сх≥дних словТ¤н на рос≥¤н, украњнц≥в ≥ б≥лорус≥в Ї не ст≥льки етнограф≥чним, ск≥льки ≥сторико-пол≥тичним. ƒ≥йсно, ћосква п≥дкорила Ќовгород значно ран≥ше, н≥ж ”крањну, бо ослаблений опричниною, цим чи не першим геноцидом, в≥н не зм≥г чинити належного опору ≥ ув≥йшов до складу ц≥Їњ Усобирательницы русских земельФ, ¤ка п≥дкорила й карел≥в, чудь, зир¤н, ненц≥в, мордву, мещеру, ком≥перм¤к≥в та багатьох ≥нших.

ѕогл¤ди ѕавла Ўафарика були надзвичайно прогресивними: в≥н вперше дов≥в неприродн≥сть державного роздр≥бненн¤ украњнських земель м≥ж р≥зними державами (в тому числ≥ –ос≥Їю ≥ ѕольщею).

” межах ”крањни у ’≤’ ст. сформувалос¤ у¤вленн¤ про к≥лька етнограф≥чних район≥в, що певною м≥рою р≥зн¤тьс¤ за культурно-побутовими ознаками: ѕод≥лл¤, ѕокутт¤, √аличина, «акарпатт¤, —лобожанщина, ¬олинь, —≥верщина. Ќин≥ прийн¤то под≥л¤ти ”крањну на ш≥сть ≥сторико-етнограф≥чних зон: ѕол≥сс¤,  арпати, ѕод≥лл¤, —ередн¤ Ќаддн≥пр¤нщина, —лобожанщина, ѕ≥вдень. ќднак сл≥д зазначити, що м≥ж етнограф≥чними районами ”крањни не ≥снуЇ ч≥тких меж, тому такий под≥л маЇ досить умовний характер.  р≥м того, науково-техн≥чний прогрес, масове поширенн¤ стандартизованих форм культури, а також процеси м≥жетн≥чноњ ≥нтеграц≥њ згладжують етнограф≥чн≥ особливост≥ окремих рег≥он≥в.

ƒобре це чи погано? ƒехто вважаЇ, що так≥ процеси спри¤ють консол≥дац≥њ нац≥њ. ѕроте лог≥чн≥ше бачити в них шл¤х до ун≥ф≥кац≥њ, втрати самобутност≥, стиранн¤ ≥ндив≥дуальних рис особистост≥, а в результат≥ Ч до виродженн¤ нац≥њ. ўо ж до консол≥дац≥њ, то њй перш за все спри¤тиме високий р≥вень нац≥ональноњ самосв≥домост≥ громад¤н, ¤кий немислимий без любов≥ до р≥дноњ земл≥, њњ народу, звичањв ≥ традиц≥й своњх предк≥в, ≥ зокрема Ч рег≥ональних рис культури.

ѕол≥сс¤ ≥ ¬олинь

¬раховуючи те, що точних меж м≥ж етнограф≥чними районами не ≥снуЇ ≥ що в р≥зних прац¤х вони ≥нод≥ мають р≥зн≥ назви, сл≥д зазначити, що цей рег≥он маЇ ще назву ѕ≥вн≥чного, або ѕол≥сько-волинського. јреали поширенн¤ мовних особливостей не завжди зб≥гаютьс¤ з ареалами тих чи ≥нших особливостей культури та побуту, а також з адм≥н≥стративно-територ≥альним под≥лом ”крањни. “ому сл≥д уточнити, що за етнограф≥чними досл≥дженн¤ми до цього району належать: ¬олинська (кр≥м п≥вденно-зах≥дноњ њњ частини), –≥вненська, п≥вн≥чна частина ∆итомирськоњ,  ињвськоњ, „ерн≥г≥вськоњ, —умськоњ та ’мельницькоњ областей.

ѕол≥сс¤ под≥л¤Їтьс¤ на три територ≥альн≥ групи: л≥вобережне, центральне ≥ зах≥дне, а також маЇ дв≥ етнограф≥чн≥ групи. Ќаселенн¤ середньоњ теч≥њ ƒесни ≥нод≥ називають литвинами, що в давнину означало належн≥сть њх до Ћитовськоњ держави. Ћитвинами також називають пол≥щук≥в Ѕ≥лорус≥. ѕол≥щуки-украњнц≥ Ч це переважно населенн¤, що живе на п≥вн≥ч в≥д Ћюбомл¤,  овел¤, Ћуцька, –≥вного до кордону з Ѕ≥лоруссю.

Ќа ѕол≥сс≥ збереглис¤ дуже архањчн≥ культурно-побутов≥ риси, успадкован≥ ще в≥д племен древл¤н та с≥вер¤н. Ќа жаль, чорнобильське лихо не обминуло ¤к людей Ч нос≥њв ц≥Їњ давньоњ культури, так ≥ памТ¤ток, створених ними. ћасове переселенн¤ в ≥нш≥ рег≥они ”крањни, зм≥шуванн¤ њх з ≥ншими групами населенн¤ законом≥рно маЇ призвести до втрати њхньоњ етнограф≥чноњ ц≥л≥сност≥.
ќсновн≥ особливост≥ ѕол≥сс¤ ви¤вл¤ютьс¤ в тип≥ поселень: це переважно вуличн≥ (без провулк≥в) з невеликою к≥льк≥стю двор≥в села. ’ати з великими с≥ньми. ¬ умовах веденн¤ л≥сового скотарства розвинувс¤ тип замкнутого двору, схожий до гуцульського. ¬ ≥нших рег≥онах, особливо степових, худоба нав≥ть взимку утримувалас¤ в загонах, тому тут не виробивс¤ замкнутий тип двору. ј в бойк≥в та лемк≥в замкнутий дв≥р був ≥ншоњ форми.
—воњ особливост≥ мало ≥ пол≥ське землеробство; орали сохою-литовкою, ¤ка в ≥нших районах не збереглас¤. ѕ≥вн≥чно-волинське ¤рмо теж не маЇ аналог≥в в ”крањн≥, воно схоже на болгарське ≥ сербське. “ут застосовували також однокол≥сний плуг.

ѕол≥ське ткацтво Ч найархањчн≥ше ¤вище украњнськоњ культури. “ут пр¤ли на веретен≥ з пр¤слицем. “акий спос≥б пр¤д≥нн¤ зустр≥чавс¤ на початку ’’ ст. лише у гуцул≥в.

ќд¤г ж≥нок в≥дзначавс¤ головними уборами Ч б≥лими хустками, ¤к≥ повТ¤зувалис¤ на зразок найдавн≥ших нам≥ток. „олов≥ч≥ головн≥ убори Ч повст¤н≥ шоломи, або смушков≥ шапки, ¤к≥ називали йолом. „олов≥ки традиц≥йно носили сорочку поверх штан≥в. ѕриродн≥ умови (на¤вн≥сть л≥сових бол≥т) стали причиною збереженн¤ архањчного взутт¤ Ч личак≥в, ¤к≥ носили ≥ чолов≥ки, ≥ ж≥нки. Ќа думку де¤ких досл≥дник≥в це по¤снюЇтьс¤ пор≥вн¤но великою б≥дн≥стю населенн¤.

1	2	3	4

Ќазва: ѕон¤тт¤ про етнограф≥ю
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (4390 прочитано)