Ќаукознавство > ¬плив техн≥ки на розвиток економ≥чноњ д≥¤льност≥, ф≥лософський аспект

‘орми власност≥ визначають форми розпод≥лу, обм≥ну та присвоЇнн¤ виробленого, а також м≥сце людини в систем≥ виробництва, тобто Ч це власник, управл≥нець чи виробник. Ћевову частку прибутку отримуЇ власник засоб≥в виробництва, а виробнику йде зароб≥тна плата.

ѕродуктивн≥ сили та виробнич≥ в≥дносини Ї нерозривними ≥ у взаЇмозв'¤зку становл¤ть "спос≥б виробництва".

3. —утн≥сть науково-техн≥чноњ революц≥њ та розвиток впливу техн≥ки на економ≥чну д≥¤льн≥сть сусп≥льства

«адовольн¤ючи своњ потреби, люди мають справу не лише з природою, ¤ку використовують, пристосовують до своњх вимог, а також з так званою "другою природою", тобто з тим, що вони створюють. "—творене" знову використовуЇтьс¤ у виробництв≥. ћ≥ж людиною ≥ тим, що вона створюЇ, д≥ють взаЇмозумовлен≥, досить складн≥ д≥алектичн≥ зв'¤зки, ¤к≥ значною м≥рою зм≥нюють умови њњ життЇд≥¤льност≥.

—учасне виробництво характеризуЇтьс¤ не лише матер≥альними, а й духовними факторами, поЇднанн¤м науки й виробництва. ќбов'¤зковими елементами виробництва виступають результати науково-техн≥чних досл≥джень, нов≥ технолог≥њ, науков≥ програми, плани та прогнози, автоматизован≥ системи управл≥нн¤, системи науково? орган≥зац≥њ прац≥ тощо. ƒедал≥ зростаючу роль у виробництв≥ в≥д≥граЇ наука, ¤ка забезпечуЇ теоретичну, духовну сторону практичноњ виробничоњ д≥¤льност≥. Ѕезпосередн≥м ви¤вом цього стану Ї науково-техн≥чний прогрес (Ќ“ѕ), ¤кий перетворивс¤ в головний чинник економ≥чного прогресу.

јдже щоб усп≥шно зд≥йснювати сучасне сусп≥льне, виробництво необх≥дне знанн¤ основних об'Їктивних тенденц≥й розвитку науки ≥ техн≥ки. ќкр≥м того, глибоке розум≥нн¤ процес≥в,пов'¤заних з Ќ“ѕ, маЇ враховуватис¤ в морально-етичному аспект≥ виробничоњ д≥¤льност≥ сусп≥льства, у вир≥шенн≥ проблем взаЇмов≥дносин людини ≥ природи, виживанн¤ людства тощо.

¬≥домо, що будь-¤ке соц≥альне ¤вище сл≥д розгл¤дати в розвитку, в ч≥ткому усв≥домленн≥ його сут≥, тобто в сукупност≥ глибинних зв'¤зк≥в, в≥дношень ≥ внутр≥шн≥х закон≥в, ¤к≥ визначають основн≥ риси ≥ тенденц≥њ розвитку даного ¤вища. —учасний етап Ќ“ѕ прийн¤то називати науково-техн≥чною революц≥Їю (Ќ“–). Ќасамперед необх≥дно уточнити сп≥вв≥дношенн¤ пон¤ть "Ќ“ѕ" ≥ "Ќ“–".

Ќауково-техн≥чний прогрес Ч це поступальний рух науки ≥ техн≥ки, еволюц≥йний розвиток ус≥х елемент≥в продуктивних сил сусп≥льного виробництва на основ≥ широкого п≥знанн¤ ≥ освоЇнн¤ зовн≥шн≥х сил природи, це об'Їктивна, пост≥йнод≥юча законом≥рн≥сть розвитку матер≥льного виробництва, результатом ¤коњ Ї посл≥довне вдосконаленн¤ техн≥ки, технолог≥њ та орган≥зац≥њ виробництва, п≥двищенн¤ його ефективност≥.

Ќауково-техн≥чна революц≥¤ Ч це б≥льш вузьке пон¤тт¤. ¬она ¤вл¤Ї собою одну ≥з стад≥й чи форм Ќ“ѕ, коли в≥н набуваЇ прискореного, стрибкопод≥бного характеру. ¬и¤вом науково-техн≥чноњ революц≥њ Ї докор≥нна перебудова вс≥Їњ техн≥чноњ ≥ технолог≥чноњ основи виробництва, його орган≥зац≥њ й управл≥нн¤, ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ на баз≥ практичного використанн¤ фундаментальних в≥дкритт≥в сучасноњ науки. ¬иробництво перетворюЇтьс¤ з простого процесу прац≥ в науковий процес, у технолог≥чне застосуванн¤ науки.

Ќеобх≥дно правильно визначити етапи науково-техн≥чноњ революц≥њ, що даЇ змогу уточнювати перспективу Ќ“–, накреслити головн≥ напр¤мки њњ подальшого розгортанн¤. ÷е в свою чергу спри¤тиме вдосконаленню управл≥нн¤ науково-техн≥чним прогресом з метою усп≥шного вир≥шенн¤ основних економ≥чних, пол≥тичних та соц≥альних завдань, що сто¤ть перед сусп≥льством.

ќдн≥Їю з обов'¤зкових умов визначенн¤ етап≥в науково-техн≥чноњ революц≥њ Ї ч≥тке визначенн¤ њњ сутност≥. Ѕ≥льше того, сутн≥сть Ќ“– маЇ виступати визначальним критер≥Їм, що даЇ змогу науково з'¤сувати початок Ќ“– та основн≥ етапи њњ розвитку. јдже неможливо дати науково обгрунтоване визначенн¤ м≥сц¤ ≥ часу розвитку будь-¤кого ¤вища сусп≥льного житт¤ без ч≥ткого у¤вленн¤ про його зм≥ст, знанн¤ глибинних основ, об'Їктивних законом≥рностей ≥снуванн¤ даного ¤вища. «'¤суванн¤ сутност≥ Ќ“– даЇ змогу у¤вно охопити ≥ усв≥домити в ц≥л≥сност≥ масштаби науково-техн≥чноњ революц≥њ та основн≥ етапи њњ розгортанн¤, а також своЇр≥дн≥сть њњ зд≥йсненн¤ на р≥зних етапах сусп≥льного розвитку та своЇр≥дн≥сть соц≥альних насл≥дк≥в Ќ“– у певних соц≥альних умовах.

ћетодолог≥чною основою досл≥дженн¤ сутност≥ науково-техн≥чноњ революц≥њ може бути такий п≥дх≥д до розвитку науки ≥ техн≥ки, коли в процес≥ анал≥зу њхньоњ рол≥ та значенн¤ у виробництв≥ ≥ взагал≥ в житт≥ сусп≥льства в центр уваги ставитьс¤ трудова людська д≥¤льн≥сть в њњ ≥сторичному рус≥. ѕри цьому розвиток техн≥ки сл≥д розгл¤дати не ¤к самост≥йний, сам по соб≥, а через призму людськоњ активност≥, тобто ¤к процес посл≥довноњ передач≥ виробничих функц≥й в≥д роб≥тника до техн≥ки, ¤к зам≥ну "природних виробничих ≥нструмент≥в" штучними. ¬ результат≥ прогресу техн≥ки дедал≥ б≥льше функц≥й передаЇтьс¤ техн≥ц≥, машин≥. ћожливий такий стан, коли людина в к≥нцевому рахунку вийде з безпосереднього процесу виробництва ≥ зам≥сть того, щоб бути головним елементом процесу виробництва, стане пор¤д ≥з цим процесом. ќтже, розгл¤даючи сутн≥сть Ќ“–, необх≥дно враховувати цей б≥к ¤вища, а саме Ч зм≥ну м≥сц¤ та рол≥ людини в процес≥ виробництва, що в≥дбуваЇтьс¤ в результат≥ техн≥чного прогресу.

—л≥д звернути увагу на орган≥чну Їдн≥сть науки та техн≥ки в процес≥ њхнього розвитку. —учасна техн≥ка ≥ технолог≥¤ немислим≥ без вт≥ленн¤ в них наукових дос¤гнень. якщо в минул≥ часи наука виступала ¤к самост≥йна сфера д≥¤льност≥, незалежна в≥д ≥нших чинник≥в сусп≥льного житт¤, то з певного часу вона починаЇ входити в т≥сний зв'¤зок з ≥ншими сферами д≥¤льност≥ людини. ќсобливо зростаЇ њњ взаЇмозв'¤зок з виробництвом, техн≥кою. «д≥йснюючи на них суттЇвий вплив, вона сама вже не може прогресувати без них.

ѕравда, науков≥ в≥дкритт¤ далеко не завжди стають оперативним надбанн¤м виробництва. ≤люстрац≥Їю можуть послужити так≥ дан≥. ¬≥домо, що практична реал≥зац≥¤ ≥дењ одержанн¤ фотограф≥чного зн≥мка в≥дбулас¤ лише через 100 рок≥в (1727Ч1839), ≥де¤ телефону Ч через 56 рок≥в, рад≥о Ч через 35 рок≥в, радара Ч 15 рок≥в, телебаченн¤ Ч 14 рок≥в, атомна бомба була створена через 6 рок≥в п≥сл¤ теоретичного обгрунтуванн¤ можливостей њњ створенн¤, транзистор пробив соб≥ дорогу прот¤гом року. јле, ¤к бачимо, спостер≥гаЇтьс¤ тенденц≥¤ до скороченн¤ часу реал≥зац≥њ наукових в≥дкритт≥в.

ѕри характеристиц≥ сучасного виробництва набуваЇ величезного теоретичного ≥ методолог≥чного значенн¤ тенденц≥¤ до технолог≥чного застосуванн¤ науки ≥ неухильне поступове перетворенн¤ њњ у безпосередню продуктивну силу. Ќаука виступаЇ в рол≥ сусп≥льноњ продуктивноњ сили. Х

” сучасних умовах процес перетворенн¤ науки в безпосередню продуктивну силу зд≥йснюЇтьс¤ у двох взаЇмопов'¤заних напр¤мках. ѕо-перше, результати наукових досл≥джень вт≥люютьс¤ в техн≥ц≥, технолог≥њ, у матер≥альному виробництв≥ взагал≥, тобто наука виконуЇ так звану матер≥ально-техн≥чну функц≥ю. “ехн≥чна ор≥Їнтац≥¤ науки почала ч≥тко про¤вл¤тис¤ з часу промисловоњ революц≥њ к≥нц¤ XVIII Ч початку XIX ст. ¬≥дтод≥ в≥дбуваЇтьс¤ бурхливий розвиток комплексу природничих наук, з'¤вл¤ютьс¤ прикладн≥ досл≥дженн¤, техн≥чн≥ розробки, виробнич≥ досл≥дженн¤. ѕо-друге, науков≥ знанн¤ вт≥люютьс¤ в самих виробниках, у люд¤х, њхн≥х св≥тогл¤дах, творчих зд≥бност¤х, тобто шл¤хом особист≥сноњ ор≥Їнтац≥њ науки. ¬ ход≥ розгортанн¤ науково-техн≥чноњ революц≥њ все ч≥тк≥ше про¤вл¤Їтьс¤ ц¤ тенденц≥¤, все наочн≥шою стаЇ об'Їктивна необх≥дн≥сть вдосконаленн¤ творчих зд≥бностей особистост≥, все б≥льше зростаЇ значенн¤ духовного розвитку труд¤щих ¤к вир≥шального фактора матер≥ального виробництва. Ѕез ≥нтелектуального розвитку людини-роб≥тника, ≥нженера, техн≥ка, орган≥затора виробництва неможливий ≥ усп≥шний розвиток техн≥ки, технолог≥њ, њхнЇ використанн¤ у виробництв≥.

“аким чином, наука шл¤хом вт≥ленн¤ њњ дос¤гнень в техн≥ц≥, в технолог≥чних процесах, а також розвитку творчих зд≥бностей, духовного вдосконаленн¤ учасник≥в виробництва безпосередньо п≥дсилюЇ виробнич≥ можливост≥ людини ≥ сусп≥льства, а отже, Ї безпосередньою продуктивною силою.

Ќа п≥дстав≥ сказаного можна дати таке визначенн¤ сутност≥ науково-техн≥чноњ революц≥њ. Ќ“– Ч це докор≥нне перетворенн¤ продуктивних сил на баз≥ перетворенн¤ науки в безпосередню продуктивну силу, зм≥на м≥сц¤ та рол≥ людини у виробництв≥.

Ќа думку вчених, науково-техн≥чна революц≥¤ бере початок у середин≥ 50-х рок≥в XX ст. з впровадженн¤м комплексноњ механ≥зац≥њ, з косм≥зац≥Їю, оволод≥нн¤м ¤дерною енерг≥Їю, винайденн¤м електронно-обчислювальноњ машини.

—учасний етап Ќ“– все б≥льше пов'¤зуЇтьс¤ з такими њњ пр≥оритетними напр¤мками, ¤к: автоматизац≥¤, роботизац≥¤, к≥бернетизац≥¤, розвиток м≥кроелектрон≥ки, б≥отехнолог≥њ, ≥нформатики.

ядром, основою самоњ ж автоматизац≥њ виступаЇ комп'ютерна техн≥ка. ¬одночас дедал≥ б≥льшу роль у житт≥ сусп≥льства в≥д≥граЇ ≥нформатика. "≤нформатика" Ч французький за походженн¤м терм≥н, що поЇднав у соб≥ два слова: "≥нформац≥¤" ≥ "автоматика". “ому сучасний етап науково-техн≥чноњ революц≥њ можна назвати комп'ютерно-≥нформац≥йним.

 омп'ютеризац≥¤ маЇ стати звичним, повс¤кденним ¤вищем: персональна електронно-обчислювальна машина (ѕ≈ќћ) вв≥йде у побут, под≥бно до холодильника, пральноњ машини, телефону тощо. ÷е стаЇ можливим завд¤ки м≥н≥атюризац≥њ обчислювальних пристроњв, коли, наприклад, у сучасному м≥кропроцесор≥ центральний блок обчислювальноњ системи розм≥щуватиметьс¤ на одному кристал≥ кремн≥ю розм≥ром к≥лька м≥л≥метр≥в. ѕод≥бний м≥кропроцесор виконуЇ 40 тис¤ч операц≥й за секунду, що можна пор≥вн¤ти з продуктивн≥стю величезних електронно-обчислювальних машин 60-х рок≥в, а ц≥на його на св≥товому ринку становить лише к≥лька долар≥в. «а прогнозами, прот¤гом найближчих 5Ч6 рок≥в св≥товий випуск ѕ≈ќћ дос¤гне 20 млн. штук на р≥к. “обто майже ст≥льки, ск≥льки зараз виробл¤Їтьс¤ легкових автомоб≥л≥в. ћалогабаритн≥, досить потужн≥ ≥ дешев≥, ≈ќћ з'¤вл¤тьс¤ на стол≥ вченого, конструктора, ≥нших категор≥й прац≥вник≥в розумовоњ прац≥.

1	2	3	4

Ќазва: ¬плив техн≥ки на розвиток економ≥чноњ д≥¤льност≥, ф≥лософський аспект
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (4750 прочитано)