Наукознавство > Проблеми захисту науково-технічної інформації
Проголошені «Концепцією» основні напрями державної політики в галузі національної безпеки в науково-технологічній сфері передбачають «комплексні заходи щодо захисту та розвитку науково-технологічного потенціалу». Такі важливі складові національної безпеки, як потреби, цінності, інтереси, можуть бути реалізовані в разі проведення виваженої державної політики національної безпеки, що сприятиме встановленню цивілізованих відносин між владою і суспільством. А це ставить перед державною владою відповідальне завдання: забезпечити необхідний баланс між потребою у вільному обміні інформацією і припустимими обмеженнями на її поширення. Причиною таких обмежень можуть бути інтереси національної безпеки, суспільна необхідність або захист життя, здоров'я та гідності людини. Таємниці — невід'ємна складова суспільного життя, частина правової системи. Водночас вони можуть бути мірилом для визначення політичного режиму в державі. Для будь-якого тоталітарного режиму характерна гіпертрофована секретність, надзвичайне розширення обсягів відомостей, що їх відносять до державних та інших передбачених законодавством таємниць. У демократичних же країнах увага акцентується на захисті прав людини та поглибленому правовому регулюванні відносин, пов'язаних з державною та іншими таємницями. Сьогодні перед нашою державою стоїть завдання знайти цивілізоване, зорієнтоване на демократичні цінності, розв'язання проблем встановлення обмежень на поширення науково-технічної інформації, що містить відомості обмеженого доступу. А це означає, що необхідно дати чіткі відповіді на головні запитання: в чому полягає зміст обмеження доступу (тобто засекречування в науці); від кого і для чого потрібне обмеження доступу до науково-технічної інформації; за рахунок яких коштів формуватимуться витрати на засекречування в науці? На підставі цих відповідей і мають формулюватися норми, що регламентують правовий режим інформації. Але поки що у цій справі надзвичайно багато лакун. Скажімо, досі законодавчо не визначені державні органи, які б виконували спеціальні функції у сфері охорони інформації з обмеженим доступом, що не становить державної таємниці. Те ж саме стосується сфери захисту особи, суспільства, держави від хибної, недостовірної, неякісної інформації. Отже, надзвичайно актуальним завданням сьогодні є створення законодавчої бази для збереження і захисту науково-технічної інформації, вироблення загальновизнаних цивілізованих нормативно-правових правил у цій сфері. Захист інформаційних ресурсів має бути логічно вписаний у систему національної безпеки як її важлива складова.
Література 1. Концепція (Основи державної політики) національної безпеки України: Схвалено Постановою Верховної Ради України 16.01.1997 № 3/97 ВР// Урядовий кур'єр. — 1997. — 6 лют. 2. Семин Г.К. Роль науки в российской государственности // Национальная безопасность и геополитика России. — 2002. — №1—2. — С. 99. 3. Власенко О.С. Книга памяти. — К.: МИИВИ, 2000. — 384 с. 4. Мунтян В. Фінансування Збройних Сил України: проблеми і перспективи // Дзеркало тижня. — 2002. — 7 верес. 5. Секретная информация в сфере национальной безопасности: Директива Президента США от 17.04.95, № 12958 // Сб. норм. док. № 19. — К.: Держкомсекретів України, 1999. — С. 2—27. 6. О государственной тайне: Закон Российской Федерации от 06.10.97 // Российская газета. — 1997. — 9 окт. 7. О соблюдении государственной тайны: Закон Китайской Народной Республики от 05.09.1988. Сб. норм. док. № 19. — К.: Держкомсекретів України, 1999. — С. 28—36. 8. Про державну таємницю: Закон України в редакції Закону від 21.09.99 // Голос України. — 1999. — 26 жовт.
Назва: Проблеми захисту науково-технічної інформації
Дата публікації: 2005-03-07 (1656 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
