ќбразотворче мистецтво >  ерам≥ка. ћистецтвознавчий погл¤д на еволюц≥ю звичних речей

√ончар≥-черн¤х≥вц≥ уславилис¤ винайденн¤м гончарського круга. ¬≥дтод≥ ≥стор≥¤ керам≥ки под≥л¤Їтьс¤ на два велик≥ пер≥оди - до по¤ви круга ≥ п≥сл¤ його по¤ви. √ончарський круг зд≥йснив справжню революц≥ю в прадавньому ремесл≥. ѕрац¤ глинотворц≥в стала набагато зручн≥шою, продуктивн≥шою, на виготовленн¤ посуду витрачалос¤ менше зусиль ≥ часу. ј головне - пол≥пшилас¤ ¤к≥сть: посуд потоншав, форми його набули симетр≥њ, стали складн≥шими й вишукан≥шими.

√ончарський круг - одне з найперших механ≥чних приладь, що його винайшла людина. ƒо реч≥, ≥де¤ використати обертальний момент уперше реал≥зована саме в гончарському круз≥.  олесо ¤к його модиф≥кац≥¤ (а в≥дтак ≥ в≥з, карета, велосипед) з'¤вилос¤ значно п≥зн≥ше. Ѕатьк≥вщина гончарського круга - ћесопотам≥¤, у IV тис¤чол≥тт≥ до н.е. його вперше використали там шумери. ”III тис¤чол≥тт≥ до н.е. в≥н узвичањвс¤ в практиц≥ Їгипетських, ≥нд≥йських, ≥ранських ≥ сир≥йських гончар≥в. « XIV стол≥тт¤ до н.е. в≥домий у  итањ, з VIII-VII стол≥тт¤ до н.е. - в ≤тал≥њ, ≤спан≥њ, ѕричорномор'њ, «акавказз≥. ѕовсюди гончарський верстат спри¤в виокремленню гончарства з системи домашнього господарства ≥ перетворенню його на ремесло. Ѕез переб≥льшенн¤ можна сказати, що саме гончарський круг спри¤в виникненню профес≥њ гончар¤.

ѕростежимо еволюц≥ю гончарського круга. ѕрообраз його - звичайн≥с≥ньке лист¤, шматочок деревноњ кори, дерева, мати або шкури тварин. Ќа них, ¤к на площин≥, стародавн≥й гончар клав глин¤ну грудку ≥, повертаючи, формував посуд. ÷е скорше були п≥дкладки, що мали запоб≥гати прилипанню глини до земл≥ або камен¤, але водночас вони допомагали огл¤дати майбутн≥й вир≥б зус≥б≥ч, формувати його б≥льш-менш симетричним ≥ р≥вним.

ѕоворотна дощечка на короткому вертикальному стрижн≥ - наступний крок на шл¤ху до винайденн¤ гончарського верстата. ¬≥сь закр≥плювалас¤ на п≥дп'¤тнику. “ака конструкц≥¤ давала можлив≥сть пришвидшити обертанн¤ робочоњ площини, а головне - зцентрувати њњ. —х≥дн≥ слов'¤ни в≥сь закр≥плювали на лав≥, за нею майстер ≥ працював, спр¤мовуючи л≥вою рукою рух площини-диска проти годинниковоњ стр≥лки, а правою формуючи посуд або п≥др≥внюючи сформований уручну. —аме за таким верстатом працювали черн¤х≥вц≥.

¬ ≥стор≥њ в≥тчизн¤ного гончарства одно-дисковий ручний гончарський круг про≥снував до ’-’≤ стор≥чч¤, коли був заступлений дводисковим ножним. «авд¤ки цьому вдосконаленню зб≥льшилис¤ швидк≥сть та ≥нерц≥¤ обертанн¤, р≥вном≥рн≥сть руху, обидв≥ руки майстра вив≥льнилис¤ дл¤ роботи з глиною. Ќожний гончарський круг - це в≥сь ≥з двома дерев'¤ними кружалами, закр≥пленими на н≥й. Ќа верхньому гончар формуЇ посуд. —п≥днЇ, б≥льше кружало (воно зветьс¤ "сп≥дн¤ком") - в≥н пускаЇ в рух ногою. ƒо сп≥днього кружала прикр≥плено противагу - маховик дл¤ продовженн¤ ≥нерц≥йност≥ руху. “акий гончарський круг дожив до наших дн≥в.

√орщик - "дит¤" гончарського круга. ¬≥н поширений у б≥льшост≥ народ≥в св≥ту, зокрема в слов'¤н. ƒавн≥ше горщик був основним видом посуду, недарма самих гончар≥в називали горшкол≥пами, горщар¤ми, а њхн≥ майстерн≥ - горшечн¤ми. Ќазва ц¤ походить в≥д слова "горнець", тобто "вироблений у горн≥". як абетка починаЇтьс¤ з л≥тери "а", так ≥ з горщика - гончарська наука. ¬важаЇтьс¤, що той, хто зум≥в його виточити, - зможе виточити й будь-¤ку ≥ншу посудину.

–олю горщика в житт≥ украњнц≥в п≥дтверджують численн≥ присл≥в'¤ ("Ќе св¤т≥ горшки л≥пл¤ть", "’оч горщиком назви, т≥льки в п≥ч не став", "≤ на д≥р¤вий горнець знайдетьс¤ покупець" та ≥н.), загадки ("¬с≥х годуЇ, а саме голодуЇ", "Ѕез матер≥ родивс¤, без попа хрестивс¤, без смерт≥ вмер", "¬огню не страшусь, води не боюсь" та ≥н.), прикмети (горщик ¤к символ родинного достатку, злагоди: "—≥мейний горщик весел≥ше кипить"; ¤к маг≥чний посуд: "–обись, робись, горщику, зварю в тоб≥ борщику. ƒам посн≥дать дощику з глин¤ного горщика" та ≥н.). —пробуймо оц≥нити горщик ¤к доц≥льно конструктивний ≥ лог≥чно пропорц≥йний витв≥р. ¬ласне саме ц≥ "чесноти" горщика й зумовили те, що серед ≥нших вид≥в посуду в≥н веде перед у довгол≥тт≥ (скаж≥мо, творц¤ми праукрањнського горщика були гончар≥ зарубинецько-черн¤х≥вськоњ культури, хоч близьк≥ до нього форми трапл¤ютьс¤ на наших теренах ще в епоху неол≥ту).

¬иплекана численними покол≥нн¤ми гончар≥в, форма горщика ≥деально в≥дпов≥даЇ вс≥м практичним вимогам. ¬исота класичного горщика дор≥внюЇ ширин≥ його в найширшому м≥сц≥. ≤накше кажучи, горщик вписуЇтьс¤ в квадрат, зрештою - ≥ в коло. ќбт≥чна форма спри¤Ї максимальному прогр≥ванню всього об'Їму у вогн≥. «адл¤ цього звужено й нижню частину, за ¤ку горщик беруть рогачем, щоб поставити в п≥ч. ѕоперечник отвору горщика також обумовлений практичною доц≥льн≥стю - щоб до нього можна було покласти великий шмат м'¤са, а великою ложкою д≥стати його, а кр≥м того, щоб посудину легко було мити зсередини рукою. јле - не б≥льший, ≥накше страва швидко вихолоджуватиметьс¤. ѕокришку, ¤кою накривали горщик, готуючи страву, пот≥м зн≥мали, перевертали ≤ використовували вже ¤к миску.

’то ж був творцем такоњ досконалоњ форми? —ама природа, точн≥ше "божественна модель" - образ людини. «а антропоморфне походженн¤ форми горщика промовл¤ють ≥ назви його частин та деталей. Ќайширше м≥сце називаЇтьс¤ "туловом", над ним - "плечики", па ¤к≥ кр≥пл¤тьс¤ одна або дв≥ "ручки" ("вушка"), верхн¤ частина - то "шийка", або "горло", ≥нод≥ - з носиком, нарешт≥ нижн¤ частина - "боки". ўе донедавна гончар≥ р≥дко наважувалис¤ ставити на денц≥ ютового горщика св≥й п≥дпис (клеймо), мовл¤в: ¤ був лише сп≥вавтором њњ ¬еличност≥ ѕрироди, творив за њњ "п≥дказкою".

÷≥каве в б≥ограф≥њ горщика ≥ те, що вчен≥ схильн≥ всерйоз розгл¤дати його значенн¤ в розвитку... обчислювальноњ техн≥ки! ƒавн≥й висл≥в "в≥д горшка два вершка" (вершок - м≥ра довжини, ¤ка спочатку дор≥внювала довжин≥ фаланги вказ≥вного пальц¤, а п≥зн≥ше - 4,45 см) наштовхнув математик≥в на думку, що йдетьс¤ про перв≥сну одиницю довжини.

‘орма горщика (миски, мак≥три, глечика, казана, кухл¤ ≥ т.д.) докн¤жоњ доби практично не зм≥нилас¤ до нашого часу. як ≥ процес створенн¤ њх. ≤ це при най≥стотн≥ших зрушенн¤х в ≥нших ремеслах! - техн≥ко-технолог≥чних ≥ художньо-вжиткових. √адаЇмо, секрет живучост≥ традиц≥й гончарства - у надзвичайно прост≥й, нав≥ть прим≥тивн≥й технолог≥њ цього ремесла ≥ так само в простот≥ й в≥кодавн≥й вив≥реност≥ форми його вироб≥в.

ј тепер спробуймо простежити еволюц≥ю ≥ншого визначного винаходу, безпосередньо пов'¤заного з гончарством, - цегли.

ћи вже згадували про житла, зроблен≥ з плетива г≥лок, соломи, очерету, трави, "склеЇних" глиною. Ћюди експериментували, додаючи до глини то п≥сок, ≤ о жорству, то щеб≥нь чи полову. “акий глинопл≥т виходив ще м≥цн≥ший. "ј ¤кщо спробувати виготовити з такоњ сум≥ш≥ - глини, соломи (або ж - очерету, гною, п≥ску, к≥нського волосу, костриц≥) - буд≥вельний кам≥нь?" - м≥ркував стародавн≥й буд≥вничий - ≥ винайшов цеглу. “ак≥ цеглини сушили па осонн≥ й виходив тривкий буд≥вельний матер≥ал -глинобетон. ѕ≥д назвою саман в≥н ≥ дос≥ служить люд¤м.

÷егла-саман у вжитку в с≥льському буд≥вництв≥. —ел¤ни сам≥ њњ виготовл¤ють. ƒл¤ нього масу з глини, с≥ченоњ соломи, ≥нод≥ й ≥нших дом≥шок добре переминають, пот≥м у дерев'¤них ¤щиках формують цеглини й сушать њх. —олома чи ≥нш≥ дом≥шки до глини армують матер≥ал, зб≥льшують його ударну в'¤зк≥сть ≥ таким чином запоб≥гають розтр≥скуванню цегли на сонц≥ та зб≥льшують ст≥йк≥сть њњ до навантажень. « готового саману будують пов≥тки, хл≥ви ≥ нав≥ть житла, ¤к≥ Ї досить довгов≥чними.

ѕ≥зн≥ше люди навчилис¤ виготовл¤ти цеглу ц≥лковито з глини, без дом≥шок. јле це вже ≥стор≥¤ цегли-сирцю, вона веде св≥й родов≥д з п≥вденних крањн.

ѕершу випалену цеглину, ¤к ≥ першу полив'¤ну кахлю, подарували людству в середин≥ IV тис¤чол≥тт¤ до н.е. шумери. ¬≥д шумер≥в цегл¤не буд≥вництво поширилос¤ серед ≥нших народ≥в ћесопотам≥њ ≥ дос¤гло тут свого розкв≥ту. “амтешн¤ цегла р≥знилас¤ розм≥рами й кольорами, була й обличкувальна цегла, вкрита кольоровими поливами, а в ассир≥йц≥в - нав≥ть поср≥блена!

Ќа нашу землю цегл¤не буд≥вництво прийшло з ¬≥зант≥њ - разом з христи¤нством ≥ арх≥тектурною школою зведенн¤ культових буд≥вель.

Ўироко вживаною в буд≥вництв≥  ињвськоњ –ус≥ впродовж ’-’Ў стол≥ть була пл≥нфа (в≥д грецького "пл≥нфос", "пл≥нт", що означаЇ "плитка") - плеската цегла в≥зант≥йського походженн¤.

—лово "зодчий" - перевесник пл≥нфи на наших теренах. ¬оно зберегло в соб≥ пам'¤ть про значенн¤ в арх≥тектур≥ глини, а в≥дтак ≥ цегли. √лина - це сама земл¤. «емл¤ масна, а дощовоњ днини - слизька, клейка, або глейка. —лово "глина" й походить в≥д украњнського слова "глей", тобто липка земл¤. ≤накше кажучи, глина - це глейка земл¤. ” т≥ далек≥ часи обидва ц≥ слова мали в церковнослов'¤нськ≥й мов≥, уживан≥й тод≥ ¤к л≥тературна, св≥й в≥дпов≥дник -"зъд". ќтже, прикметники "глин¤ний" ≥ "зъданий" - синон≥ми, слова з однаковим значенн¤м. ќск≥льки давньоруськ≥ буд≥внич≥ використовували в робот≥ цеглу, ¤ка готуЇтьс¤ з глини, то њх називали "зодчими" (в≥д слова "зъд" - "глина"). "«дати" означало зводити цегл¤н≥ споруди.

1	2	3	4

Ќазва:  ерам≥ка. ћистецтвознавчий погл¤д на еволюц≥ю звичних речей
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2039 прочитано)